Справа №567/1159/24
Провадження №2-п/567/4/25
15 квітня 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, -
встановив:
02.07.2024 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 188 302,03 грн., в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість: за кредитним договором № 11345-05/2023 від 18.05.2023 р. в розмірі 47 481,20 грн., за кредитним договором № 13578-06/2023 від 10.06.2023 р. в розмірі 33 025 грн., за договором позики №4667848 від 19.09.2023 р. в розмірі 35 282,50 грн., за договором позики № 78112796 від 13.07.2023 р. в розмірі 22 649,34 грн., за кредитним договором №7562269 від 10.07.2023 р. в розмірі 14 480,46 грн., за кредитним договором № 113233 від 08.07.2023 р. в розмірі 7 609,90 грн. та за кредитним договором № 101845241 від 11.06.2023 р. в розмірі 27 773,63 грн.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024р. позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальному розмірі 130 069,19 грн. та судовий збір у розмірі 2 091,58 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
10.04.2025р.відповідачка ОСОБА_1 повторно звернулася до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024 р. Одночасно ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що в судові засідання вона не з'явилась у зв'язку з власною хворобою та хворобами дитини, позовну заяву та судові повістки не отримувала, що позбавило її можливості особисто взяти участь у судовому засіданні та подати свої доводи та заперечення проти позову. Вказує, що вона не була повідомлена про розгляд справи та не змогла заперечувати щодо позову, а тому ухвалене судом заочне рішення є необґрунтованим через неповне з'ясування обставин справи. Як на докази, що мають істотне значення для вирішення справи, відповідачка посилається на те, що, на її думку, не має підстав для стягнення комісії за надання кредиту за кредитним договором № 7562269 від 10.07.2023 р. у розмірі 500 грн., за кредитним договором № 113233 від 08.07.2023 р. у розмірі 1 666,75 грн. та за кредитним договором №101845241 від 11.06.2023 р. у розмірі 1 000 грн., тому суд має з'ясувати такі фактичні обставини в судовому засіданні. Посилається на те, що вона ознайомилась з повним текстом рішення на сайті «Судова влада України» лише 07.04.2025 р. та саме з цього моменту вона дізналася про ухвалене рішення. Враховуючи наведене просить поновити строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024 р.
Вирішуючи клопотання відповідачки ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суд виходить з наступного.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024р. позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за п'ятьма кредитними договорами та двома договорами позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в загальному розмірі 130 069,19 грн., а саме:
- за кредитним договором №11345-05/2023 від 18.05.2023 року в розмірі 47 481 (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 20 коп.;
- за кредитним договором №13578-06/2023 від 10.06.2023 року в розмірі 33 025 (тридцять три тисячі двадцять п'ять) грн.;
- за кредитним договором № 7562269 від 10.07.2023 року в розмірі 14 480 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 46 коп.;
- за кредитним договором № 113233 від 08.07.2023 року в розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. 90 коп.;
- за кредитним договором № 101845241 від 11.06.2023 року в розмірі 27 773 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 63 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 091,58 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення(а.с.172-179).
07.01.2025 р. вищевказане заочне рішення суду направлялося відповідачці ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв'язку за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 , та було повернуто з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.193).
22.01.2025 р.відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд заочного рішення, яку відповідно до ухвали суду від 22.01.2025 р. було залишено без руху з підстав, викладених у вищевказаній ухвалі та надано 10-денний строк для усунення недоліків такої заяви (а.с.197, 202-203). Дану ухвалу ОСОБА_1 отримала 09.02.2025 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.209).
Ухвалою суду від 21.02.2025 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було повернуто заявниці (а.с.210-211). Дану ухвалу ОСОБА_1 отримала 04.03.2025 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.214) та не оскаржувала її.
Заочне рішення суду від 27.12.2024 р. набрало законної сили та позивачу згідно поданої ним заяви видано виконавчий лист.
10.04.2025р.відповідачка ОСОБА_1 повторно звернулася до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд заочного рішення та одночасно заявила клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч.3 ст.284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та заяву про перегляд заочного рішення, судом встановлено, що судові повістки про виклик до суду, копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано на адресу, за якою зареєстроване місце проживання відповідачки, а саме : АДРЕСА_1 (а.с.136, 152, 159, 170).
Зазначена поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою поштового відділення про причини повернення даних поштових відправлень у зв'язку з відсутністю адресата за вищевказаною адресою.
Водночас згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.09.2024 р. вбачається, що копію позовної заяви з додатками, копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про виклик до суду було отримано матір'ю позивачки ОСОБА_2 (а.с.140, 143).
Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вже вище зазначалося, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.09.2024 р. судову повістку, копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі, які були надіслані за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, було отримано 26.09.2024 ОСОБА_2 (матір'ю відповідачки) (а.с.140, 143).
Встановлені судом обставини спростовують доводи відповідачки про неотримання нею позовної заяви та її необізнаність щодо вищевказаного спору та неможливість у зв'язку цим подавати свої доводи та заперечення проти позову.
02.10.2024 р., 11.11.2024 р., 06.12.2024 р. та 24.12.2024 р. відповідачкою було подано заяви про відкладення розгляду справи (без надання належних та допустимих доказів на підтвердження поважності своєї неявки у судове засідання) (а.с.144, 148, 156, 164), що також беззаперечно свідчить про її обізнаність про призначені судові засідання.
Отже, наведені вище обставини об'єктивно підтверджують, що відповідачка про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/ (а.с.142, 162).
Відповідно до супровідного листа від 07.01.2025 р. на адресу, за якою зареєстроване місце проживання відповідачки, було направлено копію заочного рішення Острозького районного суду від 27.12.2024 р., яке повернулось на адресу суду 17.01.2025 з відміткою поштового відділення про відсутність адресата (а.с.184-193).
Відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідачка ОСОБА_1 у заявах про відкладення розгляду справи повідомляла суд про адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 , водночас іншої адреси свого перебування суду не повідомляла.
Відтак, строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, визначений ст.284 ЦПК України, слід відраховувати з 17.01.2025 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, що повернулось до суду (а.с.194 на звороті).
22.01.2025 р., тобто в межах строку подання заяви про перегляд заочного рішення, відповідачкою було подано заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою суду від 22.01.2025 р. було залишено без руху та в подальшому повернуто згідно ухвали суду від 21.02.2025 р.
За наведених обставин суд критично оцінює доводи відповідачки, викладені у повторно поданій заяві про перегляд заочного рішення, про те, що їй не було відомо про розгляд справи та ухвалення заочного рішення. Також у своїй заяві про перегляд заочного рішення відповідачка не зазначає іншого фактичного місця проживання, аніж адреса її реєстрації.
Разом з тим, 10.04.2025 року до суду повторно надійшла заява відповідачки про перегляд заочного рішення, тобто з пропуском строку, визначеного ст.284 ЦПК України.
У своїй заяві від 10.04.2025 р. про перегляд заочного рішення відповідачка зазначає, що про заочне рішення вона дізналася лише 07.04.2025 року. Причиною пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відповідачка у клопотанні про поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення вказує на те, що в судові засідання вона не з'явилась у зв'язку з власною хворобою та хворобами дитини.
Причину пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суд визнає не поважною, оскільки у відповідачки був час подати заяву про перегляд заочного рішення суду в межах строку, визначеного ст.284 ЦПК України, при цьому будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують хворобу відповідачки та хворобу її дитини, на що вона посилається обґрунтовуючи причину пропуску такого строку, до заяви не додано.
За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для поновлення процесуального строку, встановленого для подачі заяви про перегляд заочного рішення.
У відповідності до п.п.3,4 ч.2 ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Разом з тим, в заяві ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненскої області від 27.12.2024 року відсутні посилання на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. В заяві про перегляд заочного рішення міститься лише посилання на те, що, на думку відповідачки, відсутні підстави для стягнення комісії за надання кредиту за трьома кредитними договорами, тому суд має з'ясувати фактичні обставини у судовому засіданні. Водночас відповідачка не зазначає причин вчасного неподання відзиву з викладом таких заперечень проти позову і доказів на підтвердження існування таких поважних причин. Також відповідачкою не зазначено жодних посилань на докази, які не було досліджено судом при ухваленні заочного рішення, що спростовували б встановлені судом обставини.
В мотивувальній частині заочного рішення викладено обґрунтування стягнення заборгованості за п'ятьма кредитними договорами та відповідачкою не зазначено посилань на докази, якими вона обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, не надано доказів на обґрунтування таких заперечень, відповідачка не спростовує факт несвоєчасної сплати заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, та оспорює наявність заборгованості за комісією за надання кредиту та підстави її стягнення лише за трьома договорами.
При цьому з мотивувальної частини заочного рішення вбачається, що судом стягнуто з відповідачки комісію за надання кредиту за двома, а не трьома договорами, а саме : за кредитним договором №7562269 від 10.07.2023 р. у розмірі 500 грн. та за кредитним договором № 101845241 від 11.06.2023 р. у розмірі 1 000 грн., та стягнення з відповідачки будь-якої комісії за кредитним довогором №113233 від 08.07.2023 р. судом не здійснювалось.
Доводи відповідачки, як на підставу для скасування заочного рішення суду, про не застосування судом пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 р., відповідно до якого банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), не заслуговують на увагу, оскільки вищевказані правила втратили чинність згідно постанови НБУ № 49 від 08.06.2017 р.
Натомість суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин в частині правомірності стягнення комісії за надання кредиту підлягають застосуванню Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ №16 від 11.02.2021 р., та згідно Методики загальної вартості кредиту (додаток № 1 до Правил) передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом). Водночас згідно додатку № 2 до Правил передбачено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, в якій в загальній структурі платежів окремо передбачено платежі за обслуговування кредитної заборгованості та комісії за надання кредиту.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Брумареску проти Румунії").
ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
ЄСПЛ вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Таким чином, закон покладає на заявника обов'язок обґрунтувати причину пропуску процесуального строку, а не порушити формальне клопотання про його поновлення з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Таким чином, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини.
Також, необхідно зазначити, що судом розглядаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані відповідачкою обставини не підтверджують наявність поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощам, що унеможливили подання заяви про перегляд заочного рішення в межах визначеного строку та відповідачкою не надано жодних доказів, що підтверджували б існування таких обставин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скасування заочного рішення, ухваленого 27.12.2024 року, порушить принцип юридичної визначеності, істотно вплинувши на права та обов'язки учасників справи та змінивши їх. Відповідачкою не підтверджено належними та допустимими доказами обставин суттєвого та неспростовного характеру, які б тягнули за собою необхідність застосування положень п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України.
Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для поновлення процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.126, 127, 284 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відмовити.
Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.12.2024 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.