Номер провадження: 22-ц/813/238/25
Справа № 522/2193/21
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.
Доповідач Погорєлова С. О.
25.03.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш дом», Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Ковтун Ю.І. 06 грудня 2021 року в м. Одеса, -
встановила:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (т. 1 а.с. 1-10).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником кв. АДРЕСА_1 . Власник вище розташованої кв. АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , всупереч встановлених «Правил проживання в житловому будинку і поведінки на території житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_3 , затверджених ТОВ «Фірма «Наш дом», і чинного законодавства України, а також без отримання згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку, здійснив самовільне переустаткування та переобладнання кухні під санвузол, чим грубо порушив права як інших співвласників квартир буд. АДРЕСА_3 , так і безпосередньо права ОСОБА_1 у здійсненні належного користування та розпорядження своїм майном без перешкод. Зазначав, що дане перепланування заборонено відповідно до п. 5.21 ДБН 2.2-15-2019, п. 8.10 ДБН В.3.2-2-2009, про що повідомлена особа, що здійснює ремонтні роботи.
Також, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, починаючи з жовтня 2020 року, він та члени його сім'ї постійно відчувають сильні моральні страждання та нервовий стрес, порушився нормальний хід їхнього життя, сон та самопочуття, адже самовільне дообладнання приміщень із зміною їх цільового призначення у кв. АДРЕСА_4 призвело до утворення сторонніх каналізаційних запахів на кухні ОСОБА_1 , а також осідання на всіх кухонних поверхнях і продуктах харчування будівельного пилу. Крім того, періодично, з самовільно встановленого санвузла проривається каналізаційний потік відходів, що потрапляють у приміщення кухні кв. АДРЕСА_5 . Таким чином, відповідач завдає позивачу та членам його сім'ї моральну шкоду, яка полягає в порушенні права власності, нормальних життєвих умов та зв'язків через неможливість користуванням власним житлом, неможливістю користуватися майном. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т. 1 а.с. 194-201).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 1-7).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , який згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 240744258 від 17 січня 2021 року є одноособовим власником житлового приміщення площею 81,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , розташованої на поверх вище від квартири ОСОБА_1 , всупереч встановлених «Правил проживання в житловому будинку і поведінки на території житлового будинку», за адресою: АДРЕСА_3 затверджених ТОВ «Фірма «Наш дом» і чинного законодавства України, а також без отримання згоди співвласниками багатоквартирного житлового будинку, здійснив самовільне переустаткування та переобладнання кухні під санвузол, чим грубо порушив права та охоронювані законом інтереси як інших співвласників квартир буд. АДРЕСА_3 , так і безпосередньо права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 у здійсненні належного користування та розпорядження своїм майном без перешкод.
Тобто ОСОБА_2 , володіючи та користуючись своїм майном, вчиняє дії, які суперечать актам цивільного законодавства та порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, і таким чином, є всі законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Сторони про розгляд справи на 25 березня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також їх представників здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради та Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області були сповіщені належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).
Згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України),
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, п. п. 4, 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 81,8 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 19 листопада 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 47949750 від 19 листопада 2015 року (а.с.18, 19-20).
ОСОБА_2 є власником кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 81,7 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_2 від 20 жовтня 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 45935946 від 20 жовтня 2015 року (а.с. 141, 142-143).
Згідно акту огляду квартири в ЖК «Гольфстрім» за адресою: АДРЕСА_3 від 23 листопада 2020 року, комісією було виявлено наступне: у кв. АДРЕСА_7 , здійснюються ремонтні роботи, в ході яких здійснено перепланування у вигляді зміни місць розташування кухні та санвузла між собою без зміни їх площі. Дане перепланування заборонено згідно пункту 5.21 ДБН 2.2-15-2019, п. 8.10 ДБН В.3.2-2-2009, про що повідомлений власник та виконавець ремонтних робіт (а.с.41).
З листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-13/851/2вих від 15 січня 2021 року вбачається, що за інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - згідно відомостей Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, наявна інформація щодо реєстрації права на виконання підготовчих і будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_6 , - відсутня. Посадовою особою Управління 23 грудня 2020 року здійснено виїзд за вказаною адресою, під час якого оглядово встановлено, що в зазначеній квартирі, власником виконано будівельні роботи з реконструкції приміщень кухні і ванної кімнати шляхом перепланування і зміни їх цільового призначення (т. 1 а.с. 47 - 48).
Відповідно до листа Департаменту архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 1015- 05/1-5751 від 30 грудня 2020 року, Держархбудінспекція та її територіальні органи заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду з 18 березня 2020 року не здійснюють. Станом на час розгляду звернення (27 листопада 2020 року), згідно з даними Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відсутня інформація стосовно реєстрації зазначених документів щодо об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_8 (т.1 а.с.52).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Через категорії «межі здійснення суб'єктивних цивільних прав» та «обмеження здійснення суб'єктивних цивільних прав» у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, аналіз вищезазначених матеріальних норм, дає підстави для висновку: власник повною мірою володіє, користується та розпоряджається своїм майном, тільки у випадку, якщо це не порушує права інших осіб, інтересів суспільства та не суперечить закону.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
При застосуванні положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно зі ст. 2 ЖК України, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства (ст. 10 ЖК України).
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що представниками ТОВ «Фірма «Наш дом», яке є балансоутримувачем житлового будинку, було здійснено огляд квартири в ЖК «Гольфстрім» за адресою: АДРЕСА_3 . Внаслідок огляду комісією було виявлено наступне: у кв. АДРЕСА_4 , розташованій на 19 поверсі 1 секції ЖК «Гольфстрім», здійснюються ремонтні роботи, в ході яких здійснено перепланування у вигляді зміни місць розташування кухні та санвузла між собою без зміни їх площі. Дане перепланування заборонено згідно пункту 5.21 ДБН 2.2-15-2019, п. 8.10 ДБН В.3.2-2-2009, про що повідомлений власник та виконавець ремонтних робіт. За результатами огляду було складено відповідний акт від 23 листопада 2020 року.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець, або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється па підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Пунктом 42 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, визначено, що управитель має, зокрема, право вимагати від співвласників дотримання вимог правил експлуатації приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки. Інших нормативно-правових актів у сфері житлово- комунальних послуг.
Таким чином, вищевказаними норми права встановлені повноваження управителя багатоквартирного будинку забезпечувати належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників багатоквартирного будинку, а також вимагати від співвласників дотримання вимог правил експлуатації приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
У багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_3 , управителем є саме ТОВ «Фірма «Наш дом».
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що акт складений ТОВ «Фірма «Наш дом» огляду квартири ОСОБА_2 є належним доказом здійснення незаконного самочинного перепланування квартири відповідачем, а припис ТОВ «Фірма «Наш дома» на припинення робіт останнім є належним доказом зобов'язання ОСОБА_2 уповноваженим органом усунути виявлені порушення при переплануванні його квартири.
Також колегія суддів враховує, що перепланування у вигляді зміни місць розташування кухні та санвузла між собою без зміни їх площі заборонено згідно п. 5.21 ДЬН 2.2-15-2019, п. ДБН В.3.2-2-2009, про що був повідомлений власник та виконавець ремонтних робіт.
Так, п. 5.21 ДБН 2.2-15-2019 встановлено, що не допускається розміщення туалету та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями.
Крім того, відповідно до п. 8.10 ДБН В.3.2-2-2009, при проектуванні реконструкції і капітального ремонту житлових будинків і окремих квартир, якщо це дозволяють конструктивні та інженерні системи, допускається улаштовувати вхід у суміщені санітарні вузли, ванні кімнати і вбиральні з будь-яких приміщень квартири, крім кухонь.
Також, як вже вказувалось вище, посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 23.12.2020 року здійснено виїзд за вказаною адресою, під час якого оглядово встановлено, що в зазначеній квартирі, власником виконано будівельні роботи з реконструкції приміщень кухні і ванної кімнати шляхом перепланування і зміни їх цільового призначення, що підтверджується листом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-13/851/2вих від 15 січня 2021 року.
З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 , який є одноособовим власником житлового приміщення площею 81,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , розташованої на поверх вище від квартири ОСОБА_1 , всупереч встановлених «Правил проживання в житловому будинку і поведінки на території житлового будинку», за адресою: АДРЕСА_3 , затверджених ТОВ «Фірма «Наш дом» і чинного законодавства України, а також без отримання згоди співвласниками багатоквартирного житлового будинку, здійснив самовільне переустаткування та переобладнання кухні під санвузол, чим порушив права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 у здійсненні належного користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 , як власника кв. АДРЕСА_9 , усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 майном, яке належить йому на праві приватної власності, а саме - кв. АДРЕСА_1 , шляхом приведення кв. АДРЕСА_4 до попереднього стану, відповідно до технічної документації та цільового призначення приміщень на час введення буд. АДРЕСА_3 в експлуатацію, та здійснення демонтажу обладнаного санвузла на площі кухні за власні кошти.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач завдає позивачу та членам його сім'ї моральну шкоду, яка полягає в порушенні права власності, нормальних життєвих умов та зв'язків через неможливість користуванням власним житлом, неможливістю користуватися майном, розмір відшкодування якої, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових витрат, тривалості їх впливу позивач оцінив у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 5 вищезазначеної Постанови, з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов'язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Верховним Судом зазначено, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові суд касаційної інстанції визначив, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт незаконного перепланування відповідачем належної йому квартири, та спричинення цими діями матеріальної шкоди позивачу, порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість належного користування квартирою, через діяльністю відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, колегія суддів доходить висновку про визначення грошової компенсації позивачу за завдану йому моральну шкоду на рівні 10000 грн., яка підлягає компенсації за рахунок відповідача.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2724 грн.
Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2724 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Наш дом», Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , як власника квартири АДРЕСА_9 , усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) майном, яке належить йому на праві приватної власності, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом приведення квартири АДРЕСА_4 до попереднього стану відповідно до технічної документації та цільового призначення приміщень на час введення будинку АДРЕСА_3 в експлуатацію, та здійснити демонтаж обладнаного санвузла на площі кухні за власні кошти.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2724 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе