Справа № 461/6347/15-ц
Провадження № 2/461/44/25
17.04.2025 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
за участі:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки та представника
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Дмитренка В.П.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Деми Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові клопотання представника позивачки ОСОБА_1 та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 - адвоката Дмитренка Володимира Павловича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична Уляна Вікторівна про визнання договору дарування частини будинку недійсним та скасування державної реєстрації права власності, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини будинку недійсним та витребування майна з незаконного володіння, -
в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває вказана цивільна справа.
Представник позивачки ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 - адвокат Дмитренко В.П. 16.04.2025 подав клопотання в порядку ст.84 ЦПК України про витребування доказів, а саме просить витребувати у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України наглядове експертне провадження з графіками, діаграмами, таблицями, матеріалами експертних експериментів, які стосуються опису процесів застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Посільського О.О., Малєй О.С. та Ковальчук Л.І., кінцеві результати яких викладені у висновку експертів №23130/23-34/1454/24-34 від 05.02.2024 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів.
Обґрунтовує подане клопотання тим, що зазначене наглядове провадження може підтвердити, що комісією експертів Посільським О.О., Малєй О.С. та Ковальчук Л.І. під час інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів не були дотримані вимоги експертних методик, на які містяться посилання у висновку №23130/23-34/1454/24-34 від 05.02.2024, а відтак такий доказ не може бути визнаний допустимим.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Дмитренко В.П. підтримав заявлене ним клопотання, просив таке задовольнити. Додатково зазначив, що є доцільність у витребуванні наглядового провадження перед призначенням повторної судово-технічної експертизи медичної картки ОСОБА_4 за його клопотанням та направленні цього наглядового провадження в Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення повторної судово-технічної експертизи.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання свого представника.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Дема Н.І. та відповідач ОСОБА_2 заперечили щодо задоволення клопотання, просили відмовити у задоволенні такого.
Заслухавши думку учасників справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
У відповідності до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином, у відповідності до ст. 76 ЦПК України, дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Закон України «Про судову експертизу» у статті 1 закріплює загальне поняття терміну «судова експертиза», згідно якого судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до ст. 7-1 цього Закону, підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У відповідності до вимог ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Окрім цього, статтями 111, 112 та 113 ЦПК України передбачено можливість призначення судом комісійної, комплексної, додаткової і повторної експертизи.
Так, згідно із ч.2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Заявлене адвокатом Дмитренком В.П. клопотання про витребування доказів, а саме наглядового провадження, мотивоване тим, що він ставить під сумнів правильність висновку експертів №23130/23-34/1454/24-34 від 05.02.2024 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, у зв'язку з тим, що, на його думку, комісією експертів Посільським О.О., Малєй О.С. та Ковальчук Л.І. під час інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів не були дотримані вимоги експертних методик, на які містяться посилання у висновку №23130/23-34/1454/24-34 від 05.02.2024.
Згідно із п.4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція) удослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.
Опис процесу застосовування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), можуть надаватись їм для ознайомлення.
Разом з тим, вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що адвокатом Дмитренком В.П. заявлено клопотання про призначенняповторної судово-технічної експертизи документів, оскільки він ставить під сумнів правильність висновку експертів №23130/23-34/1454/24-34 від 05.02.2024 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів та вважає за доцільне направити разом із матеріалами справи для проведення повторної експертизи матеріали наглядового провадження.
З приводу наведеного, суд зазначає, що права експерта визначені п. 2.1. Інструкції, серед яких: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи; відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи; у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань.
Як зазначено у п. 2, 6 ч.6 ст.72 ЦПК України, експерт має право: заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом, користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу».
З огляду на наведені норми, суд приходить до висновку, що у випадку призначення повторної судово-технічної експертизи документів та необхідності надання додаткових матеріалів для проведення такої, зокрема і наглядового провадження, зазначеного вище, експерт вправі звернутись до суду, який призначив експертизу, із відповідним клопотанням про надання додаткових матеріалів.
Таким чином, виходячи із предмета спору та обставин, які підлягають доказуванню у ході судового розгляду, дослідивши зміст заявленого клопотання про витребування доказів, суд зазначає, що доказом в розумінні ЦПК є саме висновок експерта, а не наглядове експертне провадження, яке містить матеріали експертних експериментів, а у випадку необхідності такого для проведення повторної експертизи, експерт вправі клопотати про його витребування, відтак приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 84, 102, 103, 222, 258-261 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 - адвоката Дмитренка Володимира Павловича в порядку ст.84 ЦПК України про витребування доказів у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.04.2025
Суддя О.Б. Кротова