Справа № 750/3051/25
Провадження № 2-а/750/60/25
16 квітня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Косенка О.Д.,
секретаря - Веремій А.С.,
за участю представника позивача - Гречко Н.О., представника відповідача - Піддубко Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 70 від 21.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності
В обґрунтування позову посилається на те, що 21.01.2025 відносно нього було винесено постанову № 70 про притягнення до адміністративної за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З постанови вбачається, що позивач під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте за повісткою не з'явився. Позивач стверджує, що в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні докази, що він був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема про дату, час та місце явки за повісткою. Також в подальшому, при винесенні відносно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, його не повідомляли належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями матеріального (відсутні докази наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), а також процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Також позивач зазначає, що з постанови не вбачається чи був складений відповідний протокол про вчинення правопорушення, а відтак неможливо надати оцінку чи правомірною особою було складено адміністративний протокол, чи мала право вказано особа складати відповідний протокол, оскільки в постанові взагалі не зазначено, що розглядається будь - який адміністративний протокол.
Ухвалою суду від 05.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач через систему «Електронний суд» 19.03.2025 надав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечив, вказавши, що позивач отримав повістку від 25.10.2024 № 815652 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.11.2024, що підтверджується самою повісткою, конвертом Укрпошти та довідкою про причини повернення, трекінгом із сайту Укрпошти, а також протоколом від 21.01.2025 № 70, але в порушення абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не виконав вимоги повістки та не з'явився до відповідача . Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 41 постанови КМУ від 16 травня 2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560), у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик. Отже повістка вважається вручена належним чином, оскільки на конверті Укрпошти є Довідка про відсутність позивача за зареєстрованою адресою.
У судове засідання 16.04.2025 позивач не з'явився, його інтереси представляла адвокат Гречко Н.О., яка позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також звернула увагу суду, що за місцем реєстрації позивача проживає його мати ОСОБА_3 , яка є пенсіонером та практично постійно перебуває вдома, тобто якби повістка про виклик позивача до ТЦК дійсно доставлялася за місцем реєстрації позивача, її обов'язково б хтось отримав, або позивач або його мати. Отже позивач не був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК, а тому у його діях відсутній умисел на ухилення від явки за повісткою. Також представник позивача вказала, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, а тому не брав участі у ньому, був позбавлений можливості надати пояснення та скористатися правовою допомогою.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов. Крім того, звернув увагу суду, що відповідачем було направлено повістку з викликом до ТЦК, що підтверджується матеріалами справи, а питання її доставки працівниками поштового зв'язку лежить поза межами компетенції відповідача. Також вказав, що доказом повідомлення позивача про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення є його підпис у протоколі, де вказана ця інформація.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 70 від 21.01.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 8).
За змістом постанови, позивач під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Частиною 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено обов'язки громадян під час мобілізації, зокрема: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст.22).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк (абз. 19-20 ч. 3 ст. 22).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 22).
Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року було сформовано повістку №815652, яка згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, та за якою позивача зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 07 листопада 2024 року на 11.00 годин для уточнення даних (а.с. 26).
Цього ж дня вказану повістку було направлено рекомендованим листом з описом вкладення на адресу за місцем проживання та реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією на конверта відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (а.с. 26 зворот).
Крім того, на конверті вказаний трекінг №: 0610200351625. До матеріалів справи долучено роздрукований із сайту АТ «Укрпошта» на цим номером трекінгу, в якому відображено дату невдалої спроби вручення відправлення позивачу - 31.10.2024 та дату повернення відправнику - 05.11.2024 (а.с. 26 зворот).
Згідно з відміткою у Довідці (зворотньому повідомленні до рекомедованого відправлення), причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд зазначає, що після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку "відсутність адресата за вказаною адресою".
Отже, позивач вважається належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК, а тому суд відхиляє його доводи щодо зворотнього.
Стосовно твердження відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд справи, суд зазначає наступне.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
З дослідженого у судовому засіданні протоколу № 70 від 17.01.2025 про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що позивача повідомлено про розгляд справи о 11 годині 21.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 по вулиці Захисників України, будинок 14А, кабінет № 29 (а.с. 27 зворот-28).
У цьому ж протоколі мається написане від руки пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та підпис цієї особи. Факт складення стосовно позивача протоколу, надання письмових пояснень та підпису протоколу позивач та його представник не заперечили.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач мав достовірні дані щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, дотримався порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечив реалізацію особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, а тому позивач не був позбавлений можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, а також можливості скористатися правничою допомогою.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи та позбавлення можливості надати відповідні пояснення та скористатися правничою допомогою під час такого розгляду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18 травня 2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані уточнити свої дані в строк 60 днів за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання.
З огляду на резонансність та суспільний інтерес до питання мобілізації, необхідність та строки здійснення уточнення облікових даних військовозобов'язаними активно висвітлювалося у загальнодоступних відкритих джерелах.
Суд звертає увагу, що позивач мав можливість та обов'язок у визначений законом строк добровільно уточнити свої облікові дані, у тому числі дистанційно, проте цього не зробив, що стало безпосередньою причиною направлення відповідачем йому повістки та подальшого притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 3 вказаної статті визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідач навів обгрунтовані заперечення проти позову, що підтверджені відповідними доказами.
Натомість зі сторони позивача належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів суду не надано.
З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою відповідача в межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 70 від 21.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 17.04.2025.
Суддя Олег КОСЕНКО