Справа № 521/2677/25
Номер провадження:1-в/521/686/25
м. Одеса, Україна
14 квітня 2025 року
Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії виконання судових рішень, розглянув клопотання засудженого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка, Слов'янського району, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, раніше судимого, засудженого 08.12.2021 року Слов'янським РС Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72, ч. 5 ст. 72 КК України до 5 років 5 днів позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2024 року вважати засудженим за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2021 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, виключивши із вироку вказівку на застосування ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України.
Сторони, які приймали участь, з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 , з боку захисту: засуджений ОСОБА_3 ; інші учасники, які приймали участь у судовому розгляді: представник ДУ «ОВК (№ 14)» - ОСОБА_5
1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
Судом проводився розгляд клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.
Клопотання розглядалось за ініціативою засудженого.
2.Встановлені судом обставини із посиланням на докази.
З клопотання встановлено, що ОСОБА_3 відбуває покарання в ДУ «ОВК (№14)» за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2021 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Засуджений просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
3.Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання засудженого.
Представник колонії в судовому засіданні охарактеризував засудженого лише з позитивної сторони, просив задовольнити клопотання засудженого, оскільки останній довів своє виправлення.
Засуджений просив клопотання задовольнити в повному обсязі та застосувати до нього ст. 81 КК.
4.Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали, положення закону яким керувався суд.
Суду необхідно було вирішити питання наявності підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого.
Так, закон пов'язує умовно-дострокове звільнення від відбування покарання з двома обов'язковими елементами: 1) доведення засудженим свого виправлення та 2) фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного строку покарання.
Щодо другої умови, засуджений ОСОБА_3 відбув більше двох третин покарання, призначеного вироком суду. Відповідно формально за такою умовою він має право на застосування до нього положень ст. 81 КК.
Тому підлягало вирішенню лише питання, пов'язане з доведенням свого виправлення, яке пов'язується із сумлінною поведінкою та ставленням до праці під час відбування покарання.
Питання сумлінної поведінки та ставлення до праці очевидно можливо встановити лише після тривалого спостереження за життям особи в тих умовах, в яких вона перебуває.
Зазвичай таку інформацію суд може отримати лише після дослідження документів, які надані адміністрацією установи виконання покарань, які складаються з характеристики на засудженого та довідки про стягнення і заохочення.
Однак, на думку суду, не менш значущим, з точки зору інформативності є безпосереднє спілкування з особою під час судового засідання, а також безпосередня характеристика засудженого особою, яка здійснює кожного дня нагляд за поведінкою та роботою такої особи. Такий наглядач, очевидно краще за інших зможе надати оцінку особистості людині, яка перебуває в певних життєвих обмеженнях.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 уродженець м. Миколаївка, Слов'янського району, Донецької області, де проживав до засудження. Має середню освіту. Не одружений. Раніше неодноразово судимий, а саме 6 разів, включно з останньою судимістю, за якою відбуває покарання. Загальна характеристика кримінальних правопорушень, які були вчинені засудженим та за які він був засуджений, свідчать про вчинення дій, направлених на викрадення чужого майна, незаконне заволодіння транспортним засобом.
Тобто, за загальною характеристикою ОСОБА_3 є особою, яка не має як необхідної для розуміння суспільних відносин освіти, так і правильного виховання, яке б надавало людині можливість бачити світ навколо себе, як дружні та позивні взаємовідносини між людьми.
Однак, відсутність таких чинників в особистості не може бути підставою для механічного висновку про відсутність підстав для думки про сумлінну поведінку та ставлення до праці.
За довідкою про стягнення та заохочення у ОСОБА_3 в силу ч. 14 ст. 134 КВК він визнається таким, що не має стягнення. Має 4 заохочення.
З пояснень представника адміністрації засуджений намагається не порушувати встановлений порядок та залучається до суспільно корисної праці відповідно до ч. 5 ст.118 КВК. Представник адміністрації, який безпосередньо наглядає за поведінкою засудженого охарактеризував його з позитивної сторони. Вважає його не конфліктним, спокійним до завдань відноситься сумлінно, в установі працевлаштований, нарікань не має.
З пояснень засудженого встановлено, що в установі він працевлаштований, крім того, залучається до робіт з благоустрою колонії. Намагається бути корисним в умовах колонії.
За загальною характеристикою він є особою не конфліктною, підтримує взаємовідносини з іншими засудженими. Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дотримується встановлені правила поведінки та розпорядок дня установи. Заходи реалізації індивідуальної програми виконані, засуджений завжди налаштований приймати в них участь.
Слід зазначити також, що виконання призначеного судом покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових злочинів. Разом з тим, є очевидним, що в певних випадках подальше виконання покарання є не тільки не доцільним унаслідок досягнення цілей покарання у процесі його відбування, але й не гуманним по відношенню до засудженої особи.
Суд далекий від думки, що знаходячись в умовах ізоляції, людина всім своїм способом думок здатна на перевтілення в іншу ніж була людину тільки завдяки наполегливій і тяжкій праці. Покарання за загальною європейською науковою думкою повинно бути застосовано тільки для того «щоб це слугувало відплатою і острахом, оскільки тільки ці два приводи служать підставою для того, щоб одна людина законно заподіяла іншій зло, - те, що ми називаємо покаранням»1.
«Кожне порушення може бути покарано до такої міри і з такою суворістю, щоб це було невигідно для злочинця, дало йому привід для каяття і злякало інших, спонукавши їх утриматися від подібних вчинків»2.
У даному випадку, самі властивості кримінальних правопорушень, їх тяжкість, фактичні обставини з урахуванням особистості обвинуваченого свідчать про факт необхідності розумного покарання ОСОБА_3 , яке на думку суду вже відбулось.
Станом на 14.04.2025 року, тобто на день винесення ухвали, засуджений відбув 4 роки 6 місяців.Вказаний строк покарання суд вважає достатнім для формальної думки про виправлення і попередження нових правопорушень. Тобто, очевидно, що у даному випадку засуджений навіть не відбувши всього строку покарання, є такою особою, яка понесла заслужену кару за свої вчинки щодо викрадення чужого майна та незаконне заволодіння транспортним засобом. Суд впевнений, що ОСОБА_3 очевидно усвідомив всі негативні наслідки своїх дій. Навіть, у випадку помилки щодо позитивного перевтілення особи на законослухняну, подальше відбуття покарання жодним чином не виправить мислення такої особи.
Не можна також оцінювати особистість завжди за її минулими судимостям, оскільки за кожне порушення закону, ОСОБА_3 поніс відповідне покарання. Певні характеристичні риси будь-якої особи дійсно можливо скласти за допомогою інформації про судимість. Натомість не можна ототожнювати таку людину тільки із стереотипом поганої людини, яка не заслуговує на довіру суспільства. Суд вважає, що ОСОБА_3 не є суспільно небезпечною особою, яка втратила можливість бути повноцінним членом суспільства, в тому числі і тому, що окрім переважно крадіжок ОСОБА_3 інших тяжких або особливо тяжких злочинів (наприклад більш суспільно небезпечних проти життя і здоров'я людини) не вчиняв.
Суд вважає, що засуджений ОСОБА_3 має підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та має право на застосування такої позитивної норми до нього. Відбувши більшу частину покарання, ОСОБА_3 , на думку суду, довів своє виправлення, а тому суд приймає рішення про звільнення його умовно-достроково.
Суд також враховує той факт, що звільнення у даному випадку є умовним, оскільки воно не є остаточним. Особа звільняється від частини строку призначеного покарання за певної умови - невчинення будь-якого нового злочину протягом невідбутого строку покарання, який залишається.
Постановляючи ухвалу, суд керується ч. ч. 2, 3 ст. 81 КК, ст. ст. 537, 539 КПК.
1.Висновки суду.
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з місць позбавлення волі, умовно - достроково, на не відбутий строк 06 місяців 05 днів (станом на 14.04.2025 року).
2.Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
С У Д Д Я: ОСОБА_1
[1] Джон Локк, Твори в 3-х Томах, Видавництво «Думка» 1988 рік, Том 3 «Два трактати про правління» 1679-1689 роки, Книга друга, Глава ІІ, а. 265-266; 268.
1 Джон Локк, Твори в 3-х Томах, Видавництво «Думка» 1988 рік, Том 3 «Два трактати про правління» 1679-1689 роки, Книга друга, Глава ІІ, а. 265-266.
2 Джон Локк, Твори в 3-х Томах, Видавництво «Думка» 1988 рік, Том 3 «Два трактати про правління» 1679-1689 роки, Книга друга, Глава ІІ, а. 268.