Справа № 496/3108/24
Провадження № 1-кс/496/611/25
14 квітня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
захисників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України, -
До провадження судді ОСОБА_1 надійшла заява захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 обґрунтоване тим що під час виконання своїх повноважень захисниками 24.03.2025 року у різний час доби, до канцелярії Біляївського районного суду Одеської області подано 4 письмові заяви про відвід судді ОСОБА_6 . Всупереч вимогам законодавства з невідомих причини всі 4 письмові заяви про відвід без здійснення автоматичного розподілу розглянуті суддею ОСОБА_6 , якому й заявлено відвід. Вказані заяви про відвід судді ОСОБА_6 ним для автоматизованого розподілу до канцелярії суду не повертались. Не повернення заяв про відвід до канцелярії суду для здійснення їх автоматичного розподілу відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України свідчать про сумнів у неупередженості та свідчать про особисту зацікавленість судді у розгляді справи. Крім цього, під час судового засідання головуючим неодноразово грубо порушувались права захисників та обвинуваченого на захист: так, у судовому засіданні, 24.03.2025 близько 16 год. 50 хв., суддею ОСОБА_6 на розгляд поставлено питання щодо розгляду клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу. Захисником ОСОБА_3 судді заявлено, що дане клопотання ним та його підзахисним ОСОБА_5 не отримано (не вручене прокурором). Даний факт фактично підтверджено суддею, однак головуючий суддя ОСОБА_6 , всупереч вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, якою закріплено мінімальний строк надання копії клопотання, з невідомих стороні захисту причин (можливо особистих, можливо корисливих), достовірно знаючи, що його дії носять неправомірний характер, використовуючи своє становище головуючого судді, умисно порушуючи права сторони захисту та обвинуваченого, незаконно обмежив час ознайомлення з клопотанням 40 хвилинами перерви у судовому засіданні, чим вчинив перешкоду захиснику у здійсненні правомірної діяльності захисника та порушив встановлені законом гарантій їх діяльності. У подальшому, суддя ОСОБА_6 , 24.03.2025 під час перерви у судовому засіданні, приблизно о 17 год. 05 хв., у холі суду запитав захисника ОСОБА_3 чи ознайомився він з клопотанням, на що останній відповів, що клопотання досі не вручене ні йому ні його підзахисному ОСОБА_5 після чого о 17 год. 15 хв. до захисника ОСОБА_3 підійшов прокурор та вручив захиснику копію клопотання (на думку захисника дана дія була вчинена за вказівкою судді). Далі, суддя ОСОБА_6 , продовжуючи свої незаконні дії, 24.03.2025 біля 17 год. 47 хв., використовуючи свої владні повноваження, умисно, з невідомих стороні захисту причин (можливо особистих, можливо корисливих), достовірно знаючи, що його дії носять неправомірний характер, порушуючи права захисників та перешкоджаючи їм у здійсненні правомірної діяльності захисника та порушуючи встановлені законом гарантій їх діяльності, розпочав судове засідання та почав розгляд клопотання прокурора. Захисником ОСОБА_3 судді ОСОБА_6 у судовому засіданні було вказано, що ним грубо порушуються і обмежуються права захисника та права обвинуваченого, що клопотання захиснику вручене 30 хвилин назад, а обвинуваченому ОСОБА_5 взагалі не вручене, та заявлене клопотання про додержання вимог законодавства та надання хоча б мінімального строку, який передбачений КПК України (три години), а також повідомлено про те, що його дії підпадають під ознаки складу злочину, передбаченого ст. 397 КК України. У подальшому, суддя ОСОБА_6 , незважаючи на дані обставини, діючи умисно з невідомих стороні захисту підстав, продовжив вчиняти перешкоди у здійсненні правомірної діяльності захисникам та порушувати встановлені законом гарантій їх діяльності, продовжив судове засідання у поза робочий час, що стало підставою для заявления о 18 год. 15 хв. захисником ОСОБА_3 відводу судді ОСОБА_6 з підстав, передбачених ч. 4 ст. 80 КПК України (підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду) та поданням захисником усного клопотання про оголошення перерви у судовому' засіданні, внесення даної заяви до журналу судового засідання та направлення витягу з журналу (час роботи суду завершився та захисник о 18 год. 15 хв. був позбавлений можливості подати заяву про відвід через канцелярію суду) до канцелярії суду для визначення судді, який має розглянути заяву про відвід, відповідно до положень ст. 35 КПК України. Однак суддя ОСОБА_6 продовжив вчиняти перешкоди у здійсненні правомірної діяльності захисникам та порушувати встановлені законом гарантій їх діяльності і, всупереч вимог КПК України, сам розглянув клопотання про відвід собі. Своїми незаконними діями суддя ОСОБА_6 : незаконно відмовив в доступі до правосуддя (відмова в розгляді по суті заяви); істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків та призвело до порушення правил щодо складу суду; порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом, їх переконливості; не забезпечив обвинуваченому права на захист; перешкодив реалізації прав захисників - учасників судового процесу. З цих підстав захисником ОСОБА_3 28.03.2025 до Державного бюро розслідувань в порядку ст. 214 КПК України направлено відповідну заяву про внесення стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_6 відомостей до ЄРДР за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України - вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника по наданню правової допомоги та порушення встановлених законом гарантій їх діяльності, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища. Також, суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_6 під час розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 вчиняє й інші дії, які викликають сумнів у його неупередженості та можуть свідчити про особисту зацікавленість у розгляді справи. Так, в ухвалі від 24.03.2025, якою суддею відмовлено у задоволенні клопотання захисників про залучення перекладача вказано: «Таким чином, посилання захисників щодо необхідності залучення обвинуваченому перекладача, оскільки він частково володіє мовою судочинства, визнаються необґрунтованими та такими, що направлені на затягування розгляду справи, в тому числі і клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, який спливає 25.03.2025».
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заяву про відвід та зауважив, що суддя ОСОБА_6 обмежив у праві на ознайомлення з клопотання прокурора захисника обвинуваченого. На дане судове засідання суддя не з'явився але був зобов'язаний проявити повагу до суду і надати пояснення.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисників.
Інші учасники судового засідання до суду не з'явилися та про причини не явки суд не повідомили.
Положення ст. 81 КПК України не передбачають обов'язкової участі осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні при вирішення питання про відвід.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України ( ч.1 ст. 26 КПК України).
Дослідивши заяву про відвід, вивчивши матеріали провадження, приходжу до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно до ч. 1 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно ч. 3, 4 ст. 80 Кодексу заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.
Щодо зазначених захисником підстав: порушення права на захист обвинуваченого та порушення прав захисників, суд зазначає наступне.
Так, інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Цей інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Однак, учасник кримінального провадження вправі не погоджуватись із прийнятими процесуальними рішеннями суду та формою ведення судового процесу, проте така позиція не може бути визначальною в оцінці об'єктивності та неупередженості суду під час судового розгляду.
Так, головуючий у судовому засіданні керує його ходом, забезпечує, у тому числі, порядок вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судове провадження на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи все, що не має значення для кримінального провадження, а також вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
За таких обставин організація процесу ведення судового засідання, не є проявом упередженості, а свідчить про те, що суддя вчиняє всі можливі дії, з метою ефективного використання процесуального часу та дотримання розумних строків здійснення судового провадження, що є об'єктивно необхідним, з урахуванням складу учасників та складності кримінального провадження.
Судом встановлено, що відповідно до журналу судового засідання та відповідного запису від 24.03.2025 року головуючим суддею по справі було ухвалою на місці залишенні без розгляду заяви про відвід заявлені захисниками обвинуваченого.
Незгода захисників з процесуальними рішеннями головуючого судді може бути викладена при оскарженні рішення за наслідком розгляду справи в апеляційному та касаційному порядку.
Щодо розгляду клопотання прокурора поза робочим часом та обмеження захисника на ознайомлення з клопотанням прокурора, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Тобто суд повинен розглянути таке клопотання до закінчення строку попередньої ухвали, навіть якщо це потребує розгляду поза межами звичайного робочого часу і захисники обвинуваченого як фахівці в галузі права про це були достеменно обізнані.
Також, під час розгляду питання про відвід судді стороною захисту не надано доказів про те, що клопотання і заяви обвинуваченого, захисників в кримінальному провадженні не розглянуті та їм не дана відповідна процесуальна оцінка та мотивація.
Щодо звернення сторони захисту з заявою і скаргою до ДБР на дії судді ОСОБА_6 , суд звертає увагу, що це не є підставою для відводу судді.
Отже, наведені захисником ОСОБА_3 доводи не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами. Вони ґрунтуються виключно на особистому сприйнятті захисником ухваленого суддею рішення та організації судового процесу, а отже не є підставою для відводу судді в розумінні ст. 75 КПК України та не може бути витлумачена як прояв упередженості суду, на наявність якої звертав увагу захисник.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно рішення ЕСПЛ від 25.07.2013 року у справі «Khodorkovskiy і Lebedev проти Росії», суд зазначив щодо упередженості судді, яка приймала участь в розгляді кримінальних проваджень та ухвалювала рішення стосовно заявників наступне, що «низка несприятливих для заявників процесуальних рішень, ухвалених згаданою суддею, не є достатньо вагомим доказом, аби довести дійсне існування стверджуваної упередженості та зацікавленості.
Підстави заявленого відводу ґрунтуються винятково на суб'єктивних твердженнях та припущеннях, які не містять жодних доказів упередженості судді щодо учасників кримінального провадження.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява захисника ОСОБА_3 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволенню.
Керуючись ст.ст. 75,76, 80, 81, 82, 376 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1