Справа № 127/1958/25
Провадження 2/127/283/25
16 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд якої відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як вбачається із ухвали суду від 03.02.2025, приймаючи вищевказану позовну заяву до розгляду і відкриваючи провадження у справі, судом було прийнято до уваги надання позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Водночас було встановлено, що таке відправлення було здійснене позивачем не за зареєстрованим місцем проживання відповідача, як того вимагає процесуальний закон. У зв'язку із чим судом було зобов'язано позивача на виконання вимог ч. 7 ст. 43 і ч. 1 ст. 177 ЦПК України протягом 2 (двох) днів з дня отримання даної ухвали суду надіслати копію поданої до суду позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місця проживання відповідача зареєстровану у встановленому законом порядку та надати суду докази такого надсилання до 21.02.2025.
Вищевказане судове рішення було надіслано судом позивачу до його електронного кабінету і доставлено до нього 04.02.2025, що підтверджується відповідною довідкою, яка міститься в матеріалах справи.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вищевказане судове рішення було вручено позивачу 04.02.2025.
Однак, докази витребувані вищевказаним судовим рішенням на виконання вимог ч. 7 ст. 43 і ч. 1 ст. 177 ЦПК України, яке є обов'язковим до виконання, станом на 16.04.2025 на адресу суду не надійшли.
Надання суду доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду в електронній формі через електронний кабінет документів з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України, у відповідності до положень ч. 1 ст. 177 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача.
Як неодноразово виснував Верховний Суд в своїх судових рішеннях, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають вручення відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості подати відзив в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.
Крім того, у відповідності до процесуального закону, зокрема відповідач, маючи процесуальні права і обов'язки учасника справи, встановлені ст.ст. 43, 49 ЦПК України, не може бути позбавлений права на участь у розгляді справи, інформацію про розгляд справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду судової справи. Згідно із ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Невиконання вищевказаної норми процесуального закону порушує принцип рівності учасників судового процесу.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
За приписами процесуального закону суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Невиконання позивачем своїх процесуальних обов'язків має наслідком порушення прав відповідача, як учасника справи.
Таким чином, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ч. 1 ст. 177 ЦПК України, і позивач такі недоліки не усунув у строк, встановлений ухвалою суду від 03.02.2025.
Враховуючи положення ст.ст. 122-124 ЦПК України, строк на вчинення процесуальної дії закінчився 21.02.2025.
Судом встановлено, що позивач, всупереч вимог, визначених ухвалою суду від 03.02.2025, яка є обов'язковою для виконання, судове рішення не виконав, недоліки не усунув. Поважних причин невиконання вимог ухвали від 03.02.2025 суду не повідомлено.
Згідно із ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Невиконання процесуального закону, а також судового рішення є неприпустимим.
Постановивши 03.02.2025 ухвалу, суд здійснив необхідні процесуальні дії, спрямовані на ефективний доступ до правосуддя та забезпечення дотримання рівності прав учасників судового процесу.
Згідно із п. 6 та п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на доступ до правосуддя не передбачає невиконання вимог закону та судових рішень, які набрали законної сили.
За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 12, ч. 2 і ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 44, п. 8 ч. 1 і ч. 2 ст. 257, ст.ст. 258-261, 353-355 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення Вінницького апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя