16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 360/720/24
адміністративне провадження № К/990/12387/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №360/720/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування наказів, встановлення факту застосування економічного тиску/мобінгу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати: накази Міністерства юстиції України від 20 травня 2024 року № 760/к "Про поновлення" та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 травня 2024 року № 10/к "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2024 року № 760/к "Про поновлення";
- встановити факт застосування до позивачки з боку Міністерства юстиції України та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) економічного тиску/мобінгу, спрямованого на приниження гідності з метою примушування позивачки до припинення трудових відносин.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №360/720/24 повернуто особі, яка її подала.
24 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №360/720/24.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 04 квітня 2025 року до 10 квітня 2025 року перебувала у відрядженні, відповідно до наказу від 27 березня 2025 року №891/0/6-25.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 11 квітня 2025 року до 15 квітня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 03 квітня 2025 року №959/0/6-255.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Радишевська О.Р. з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржниця посилається,зокрема, на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №500/424/19.
Водночас посилання на висновок Верховного Суду в іншій справі безвідносно обставин справи, судові рішення в якій оскаржуються, не є належним виконанням вимог статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, обставин, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Однак, скаржницею не зазначено належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у справі №500/424/19, рішення в якій оскаржуються, та у справах, на рішення в яких позивачка посилається у касаційній скарзі, є подібними.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржницею не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржниця вказує також пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 2-2 Кодексу Законів про працю України (щодо мобінгу) у подібних правовідносинах.
Також вказує про те, що з метою надання комплексної оцінки розпорядчим актам про поновлення працівників на посадах державної служби, правильного застосування в процесі виконання рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених державних службовців, норм статті 235 Кодексу законів про працю України, статей 1, 38 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням особливостей проходження державної служби виключно на посадах державної служби, що мають бути передбачені штатними розписами) та подальшого застосування цього висновку у подібних справах необхідний висновок Верховного Суду, який матиме прямий вплив для вирішення спору по суті в частині визнання наказів Міністерства юстиції України від 20 травня 2024 року №760/к «Про поновлення» та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 травня 2024 року №10/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2024 року №760/к «Про поновлення» неправомірними та подальшого застосування цього висновку у подібних справах.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявниці, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи заявниці, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивачка лише послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не навела у касаційній скарзі належного обґрунтування як саме такий висновок щодо цієї норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки характерні виключно для цих правовідносин.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржниці про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №360/720/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська