про відкриття касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №240/32892/21
адміністративне провадження №К/990/8015/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року
у справі №240/32892/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 15 квітня 2021 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року позов задоволено.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання вищевказаного судового рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №240/32892/21.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 25 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
21 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
На обґрунтування клопотання позивач зазначав, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної або касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви, оскільки положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.
При цьому, Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду, зокрема у постанові від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20.
Водночас, у вищезазначеній справі Верховним Судом також постановлено ухвалу від 02 грудня 2024 року про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.
З огляду на викладене, а також враховуючи особливості цієї справи, як виняток вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, порушив положення статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору.
Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу, судом не враховано, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку судового контролю на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками її розгляду, оскільки частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння заявником судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, а тому не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на апеляційний (другий) перегляд справи, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, перевірки дотримання положень статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України, та необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 18, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №240/32892/21.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №240/32892/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
3. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/32892/21.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа