про відкриття касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №460/3/24
адміністративне провадження №К/990/8829/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року
у справі №460/3/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 грудня 2023 року №172650007832 про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 30 листопада 2023 року позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII, зарахувавши до загального страхового стажу період його догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 19 грудня 1989 року по 30 січня 2003 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 грудня 2023 року №172650007832 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його догляду за потерпілими дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 19 грудня 1989 року по 30 січня 2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 25 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 19 березня 2025 року о 05:44.
У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто відповідачем у повній мірі.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статей 11, 24, 26, 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), та без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №205/4589/16-а.
Відповідач вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Скаржник вважає, що обов'язок в наданні достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а Головне управління не наділено повноваженнями для здійснення підтвердження спеціального статусу особи, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності.
Водночас скаржник зазначає, що період роботи/проживання у зоні гарантованого відселення відповідно до статті 55 Закону №796-XII за наданими документами у позивача більше 5 років належним чином не підтверджено, тому рішенням №172650007832 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовано відмовлено в призначенні пенсії.
Скаржник також наголошує, що пенсійним органом відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу період догляду позивачем за потерпілими (двома) дітьми від Чорнобильської катастрофи до досягнення ними 12-річного віку з 19 грудня 1989 року по 30 січня 2003 року з підстав відсутності в розпорядженні пенсійного органу відомостей про зарахування до страхового стажу матері періодів догляду за дітьми, яка є отримувачем пенсії.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем не підтверджено, що саме батьком здійснювався догляд за малолітніми дітьми та факт роботи/проживання у зоні гарантованого відселення що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Крім того, у касаційній скарзі відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №2058/4589/16-а, у якому зазначено, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу п'ятого частини другої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить Верховний Суд скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 11, 24, 26, 44 Закону №1058-IV, статті 55 Закону №796-XII, Порядку №637, Порядку №22-1 та перевірки необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №205/4589/16-а.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, враховуючи наявність особистих кабінетів у відповідачів, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №460/3/24, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №460/3/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
2. Витребувати з Рівненського окружного адміністративного суду справу №460/3/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №460/3/24.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа