про відкриття касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/19263/24
адміністративне провадження №К/990/7026/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року
у справі №420/19263/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з моменту переходу на пенсію за віком перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 20 червня 2022 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Ухвалено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 20 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
14 березня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в повній мірі усунуті недоліки касаційної скарги.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на обґрунтування підстави касаційного оскарження зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, викладених у постановах від 12 червня 2012 року у справі №21-187а12, від 26 червня 2012 року у справі №21-195а12, від 04 грудня 2012 року у справі №21-371а12, від 17 вересня 2013 року у справі №21-214а13, від 27 жовтня 2015 року у справі №21-4636а15, та постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17, від 21 лютого 2020 року у справі №185/1389/17, від 27 березня 2020 року у справі №335/8983/17, від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17.
Однак, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 12 червня 2012 року у справі №21-187а12, від 26 червня 2012 року у справі №21-195а12, від 04 грудня 2012 року у справі №21-371а12, від 17 вересня 2013 року у справі №21-214а13, від 27 жовтня 2015 року у справі №21-4636а15, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17, від 21 лютого 2020 року у справі №185/1389/17, від 27 березня 2020 року у справі №335/8983/17, від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17, оскільки такі висновки сформовані за інших фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, що, в свою чергу, не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та відповідні правові позиції у справі, яка розглядається.
Так, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17, від 21 лютого 2020 року у справі №185/1389/17, від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17 предметом оскарження були дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачам (яким раніше призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статей 13-14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) і пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII)), пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку), відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням цієї пенсії.
Крім того, у справі №335/8983/17 предметом оскарження були дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачу (якому раніше призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статей 13-14 Закону №1788-ХІІ) пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку), відповідно до положень Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням цієї пенсії.
Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 12 червня 2012 року у справі №21-187а12, від 26 червня 2012 року у справі №21-195а12, від 04 грудня 2012 року у справі №21-371а12, від 17 вересня 2013 року у справі №21-214а13, від 27 жовтня 2015 року у справі №21-4636а15, оскільки цих у справах предметом спору є перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 40 Закону №1058-IV, при цьому у справі, рішення у якій пропонується переглянути у касаційному порядку, вирішується питання призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV.
Водночас на обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили положення статей 122, 123 КАС України та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Так, відповідач вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 20 червня 2022 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
На думку відповідача, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві. З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, звертаючись 19 червня 2024 року до суду з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20 червня 2022 року, позивачем був пропущений шестимісячний строк для звернення до суду.
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, а позов залишити без розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 122, 123 КАС України та необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, враховуючи наявність особистого кабінету у відповідача, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у системі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №420/19263/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/19263/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
В.М. Шарапа