09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/778/25 пров. № А/857/7334/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року (суддя Панас О.В., ухвалене в м. Рівне, повний текст виготовлено 03.02.2025) у справі № 569/778/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив скасувати постанову № 4/989 за справою про адміністративне правопорушення від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року позов задоволено частково. Скасовано постанову № 4/989 по справі про адміністративне правопорушення від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 3 лютого 2025 року у справі №569/778/25 скасувати в частині незадоволених позовних вимог та в частині надіслання справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його да адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити. В іншій частині рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 3 лютого 2025 року залишити без змін.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, спірна постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена необґрунтовано, а тому така постанова не може бути визнана правомірною та підлягає скасуванню. Також, зазначає, що встановлені порушення під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є формальними та в повному обсязі свідчать про незаконність спірної постанови і безпідставність притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказані порушення можуть бути усунуті під час нового розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Представик апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як вірно встановлено судом прешої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення с-т Андрощуком А.О. складено протокол №4/989 відносно ОСОБА_1 про порушення вимог абзацу першого пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці (розпорядженні) на 10 год. 00 хв. 15 жовтня 2024 року. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду.
Відтак, 24 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №4/989 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 штрафу відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП в розмірі 17 000 грн.
ОСОБА_1 не погодившись з винесеною постановою №4/989 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 №3696-IX, який набув чинності 19 травня 2024, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції: «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Згідно положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Рівненської області.
Пунктом 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. №1487 передбачено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХII від 25.03.1992 на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХII від 25.03.1992 граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років, а вищого офіцерського складу - до 65 років.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у протоколі міститься відмітка про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення 24.12.2024 о 10:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (каб.17), про що свідчить його підпис.
Як вбачається з даного протоколу ОСОБА_1 , виклав свої пояснення щодо суті правопорушення, у яких, зокрема вказав про те, що: у за стосунку Резерв+ дані уточнив вчасно 25.06.2024 року; за адресою свого проживання, вказаною при оновленні даних: АДРЕСА_1 , 6.6 поштове повідомлення про рекомендоване відправлення із повісткою ТЦК не надходило; 1 листопада 2024 року пройшов BЛK; має відстрочку від призову.
Як зазначає суд першої інстанції, на підтвердження правомірності свого рішення, відповідачем надано копію Повістки № 316546 від 5 жовтня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:00 год. 15.10.2024 для уточнення даних.
Як вбачається з матеріалів справи, така повістка датована 05.10.2024 р., надсилалася позивачу за адресою: АДРЕСА_2 та за твердженням керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 отримана ОСОБА_1 (абз. 3 описової частини постанови відповідача), а відповідно до даних Довідки про причини повернення повернулася до відправника 15.10.2024 оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до витягу із Резерв +, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, зареєстрований в АІТС «Оберіг» за номером № 050120239317413800013, дані уточнено вчасно 25.06.2024 року
Слід зазначити, що форма повістки та розписки про її вручення, їх зміст визначені в Додатку 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, згідно з яким повістка має відривну частину - розписку про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Як зазначено у Примітці до форми розписки, повістка вважається врученою:
рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення - у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу; шляхом вручення під особистий підпис - у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).
Окрім цього, як вже було зазначено вище та відповідно до п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Відтак, здійснивши аналіз вищенаведених положень чинного законодавства суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що ототожнення суб'єктом владних повноважень передбаченого Законом № 3543- XII «отримання повістки» з передбаченим Порядком «належним підтвердженням оповіщення про виклик», у випадку повернення повістки ТЦК з відміткою про відсутність адресата, є неправильним, оскільки військовозобов'язаний не може з'явитися за повісткою, змісту якої він не бачив, що виключає наявність протиправного умислу позивача.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що коли повістка ТЦК вертається відправнику з підстав відсутності адресата, слід з'ясовувати всі обставини, через які вручення повістки не відбулося, та в залежності від них вирішувати питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що не отримував повістки про виклик, оскільки у його поштову скриньку не надходило повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», а в оскаржуваній постанові вказано про факт отримання ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, Постановою КМУ N° 1147 від 8 жовтня 2024 року внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, яка набрала чинності на наступний день - 9 жовтня 2024 року. Тобто, як на час формування повістки (05.10.2024) так і на час її відправки (08.10.2024) Правила, надання послуг поштового зв'язку не діяли в редакції від 09.10.2024 року.
Вказані зміни набрали чинності 9 жовтня 2024 року тобто, після направлення відповідачем рекомендованого повідомлення (08.10.2024) № 0600292990267 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год., 15 жовтня 2024, що свідчить про не належне повідомлення позивача про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки, у позивача на той момент не було обов'язку в триденний термін прибути по повістці.
Зважаючи на те, що позивач не заперечує свого проживання за адресою за якою надсилалася повістка, вказує про те, що така адреса була ним самостійно вказана при уточненні облікових даних, а на паркані його будинку по АДРЕСА_1 є поштовий ящик із його скринькою № 6, а також він повідомляв свій номер мобільного телефону та адресу електронної пошти для належного оповіщення.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищезазначене, свідчить про відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач належним чином був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год., 15.10.2024 року
Окрім цього судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 вчасно оновив (25.06.24) військово-облікові данні, що підтверджується долученими витягами із додатку Резерв + та підтверджено в оскаржуваній постанові; 1 листопада 2024 року пройшов BЛK та визнаний тимчасово непридатним до військової служби, що підтверджується довідкою від 01.11.2024 року; зареєстрований в АІТС «Оберіг» за номером № 050120239317413800013; після того, як дізнався із за стосунку Резерв+ інформацію про наявність порушення правил військового обліку - прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування причини такого статусу.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Також, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Відтак, зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 24.12.2024 розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі позивача, якому не надано можливості заявити клопотання та надати пояснення, що є грубим порушенням вимог закону та наведене свідчить, що відповідачем не дотримана процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначена ст. 279 КУпАП.
Слід зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Слід зазначити, що КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Зважаючи на наведене, та враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак позов підставно задоволено частково.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.
Разом з тим, щодо розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, оскільки позовна заява задоволена частково судом першої інстанції, то відповідно до ч.3 ст. 139 КАС слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 242, 24 грн. судового збору за подання позовної заяви, тобто половину суми від 484, 48 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Також, оскільки апеляційний судом частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 363,36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 286,308, 311, 315, 317, 321, 322, 324, 325, 328, 329, 383 КАС суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року у справі №569/778/25 скасувати в частині розподілу судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 242, 24 грн. судового збору за подання позовної заяви та 363,36 грн. за подання апеляційної скарги.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.04.2025