09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13671/24 пров. № А/857/1901/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (суддя Поліщук О.В., ухвалене в м. Рівне о 16:34, повний текст складено 25.12.2024) у справі № 460/13671/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби в Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дії протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,-
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про: визнання протиправними дій головного державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Владімірової Анни Олександрівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 69465712 від 17.09.2024 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 76069752 від 17.09.2024; визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 69465712 від 17.09.2024 та постанов про відкриття виконавчого провадження № 76069752 від 17.09.2024, винесених головним державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Владіміровою Анною Олександрівною.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , яка покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким постанову про стягнення виконавчого збору №69465712 від 17.09.2024 року року та постанову про відкриття виконавчого провадження №76069752 від 17 вересня 2024 року, які винесені головним державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Владіміровою Анною Олександрівною визнати протиправними та скасувати їх.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані 05 січня 2022 року Здолбунівським районним судом Рівненської області в справі №562/25/21, про стягнення з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №7/2306/06-2 від 23 червня 2006 року в сумі 18893 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) доларів США 26 центів. Зазначає, що 05 листопада 2024 року вона звернулася до відповідача з заявою про закінчення виконавчого провадження №76069752. Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Проте, зазначає, що всупереч вказаній нормі державний виконавець не надала відповідь на заяву. Вважає, що такі дії головного державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Владімірової Анни Олександрівни є протиправними. Також, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Державним виконавцем не виконано судове рішення в справі №562/25/21. Зазначає, що державним виконавцем не стягнуто коштів на виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненької області від 02 грудня 2021 року. Вважає, що постанова про стягнення з неї виконавчого збору порушує принцип справедливості, оскільки, вона має сплатити виконавчий збір по рішенню, яке виконане в добровільному порядку та не підлягає примусовому виконанню.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник папелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом прешої інстанції та вбачається з матеріалів справи,02.12.2021 Здолбунівським районним судом Рівненської області ухвалено рішення в цивільній справі № 562/25/21, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ТОВ «ГІГ-АНТ» заборгованість за кредитним договором від 23.06.2006 № 7/2306/06-2 в сумі 18893,26 доларів США; стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ТОВ «ГІГ-АНТ» по 2002,25 грн судових витрат з кожного. Вказане судове рішення набрало законної сили 08.07.2022 (судове рішення доступне для перегляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101800046), 05.01.2022 Здолбунівським районним судом Рівненської області видані виконавчі листи у справі № 562/25/21.
В подальшому, 22.07.2022 державним виконавцем Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Владіміровою А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69465712 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05.01.2022 Здолбунівським районним судом Рівненської області, стягувачем за яким є ТОВ «ГІГ-АНТ», а боржником ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3 вказаної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1889,32 доларів США.
Окрім цього, 22.07.2022 державним виконавцем Владіміровою А.О. у виконавчому проваджені № 69465712 винесені постанови про визначення для боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника,
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2022 державним виконавцем Владіміровою А.О. у виконавчому проваджені № 69465712 винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
ТОВ «ГІГ-АНТ» 17.09.2024 звернулося до відповідача із заявою по виконавчому провадженню № 69465712 щодо повернення виконавчого листа № 562/25/21 від 05.01.2022 стягувачу без виконання, та 17.09.2024 державним виконавцем Владіміровою А.О. у виконавчому проваджені № 69465712 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ТОВ «ГІГ-АНТ») згідно із пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ( ОСОБА_1 ) у розмірі 77972,23 грн.
Також, 17.09.2024 державним виконавцем Владіміровою А.О. відкрито виконавче провадження № 76070072 з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 17.09.2024 у виконавчому провадженні № 69465712.
В подальшому,Здолбунівським районним судом Рівненської області 18.10.2024 постановлено ухвалу у справі № 460/25/21, якою визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані 05.01.2022 Здолбунівським районним судом Рівненської області в справі № 562/25/21, про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором від 23.06.2006 №7/2306/06-2 в сумі 18893,26 доларів США. Вказана ухвала набрала законної сили 04.11.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження № 76069752 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Доказів розгляду відповідачем вказаної вище заяви та повідомлення позивача про результати її розгляду матеріали судової справи не містять.
Відтак, не погоджуючись з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася в суд з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як передбачено частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Положеннями частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Слід зазначити, що окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5), пунктом 8 Розділу 3 якої встановлено, зокрема, що виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Слід зазначити, що тотожна за змістом норма права закріплена у частині третій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм права суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача державний виконавець зобов'язаний перевірити стан стягнення з боржника виконавчого збору і якщо виконавчий збір не було стягнуто, то державний виконавець не пізніше наступного дня з дня повернення виконавчого документа реєструє в автоматизованій системі виконавчого провадження постанову про стягнення такого виконавчого збору як окремий виконавчий документ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що 17.09.2024, за наслідками розгляду заяви ТОВ «ГІГ-АНТ» від 13.09.2024, державним виконавцем Владіміровою А.О. винесено постанову у виконавчому провадженні № 69465712, якою виконавчий лист № 562/25/21, виданий 05.01.2022 Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ТзОВ «ГІГ-АНТ» заборгованості за кредитним договором від 23.06.2006 № 7/2306/06-2 в сумі 18893,26 доларів США та по 2002,25 грн судових витрат з кожного, повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. При цьому, у даній постанові державного виконавця зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 779724,84 грн, а сума стягнутого виконавчого збору становить 0,00 грн.
Відтак, з огляду на вказане, 17.09.2024 державним виконавцем Владіміровою А.О. у виконавчому провадженні № 69465712 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 77972,23 грн (10 % суми, що підлягала примусовому стягненню) і того ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76069752 з примусового виконання вказаної постанови про стягнення виконавчого збору.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі дії державного виконавця в повній мірі відповідають положенням статті 27 Закону № 1404-VIII та пункту 8 Розділу 3 Інструкції № 512/5. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, від 26.06.2020 у справі №360/3324/19, від 17.09.2020 у справі № 640/16620/19 та від 16.02.2023 у справі № 160/1389/22.
Як вірно вказав суд першої інстанції, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Окрім цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доцільність стягнення з позивача виконавчого збору за виконавчим провадженням № 69465712 також обґрунтовується тим, що державним виконавцем Владіміровою А.О. вчинялись дії щодо стягнення сум заборгованості відповідно до виконавчого листа № 562/25/21, виданого 05.01.2022 Здолбунівськім районним судом Рівненської області, такі як, винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про визначення для боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Щодо посилання апелянта на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, то таке є необґрунтоване, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Слід зазначити, що частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла до 28.08.2018.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII (далі Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, якими слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Відтак колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що після 28.08.2018 розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника, розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Як вірно вказав суд першої інстанції, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження прийнятті 17.09.2024, тобто після внесення змін до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, а тому приймаючи такі рішення державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Тому судом першої інстанції вірно відхилено покликання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, позаяк, оскаржувана в названій судовій справі постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята до внесення змін Законом № 2475-VIII до статті 27 Закону № 1404-VIII.
Щодо покликання апелянта на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18.10.2024 у справі № 460/25/21, якою визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані 05.01.2022 Здолбунівським районним судом Рівненської області в справі № 562/25/21, то такі слід відхилити, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами судової справи, в межах виконавчого провадження № 69465712 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII у зв'язку з поданням стягувачем відповідної заяви, а не постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону 1404-VIII у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Окрім цього слід зазначити, що ухвала Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18.10.2024 у справі № 460/25/21 набрала законної сили значно пізніше у часі, ніж державним виконавцем була вирішена заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання у виконавчому провадженні № 69465712.
Відтак, приписи частини сьомої статті 27 Закону 1404-VIII (щодо заборони стягнення виконавчого збору, а також необхідності повернення фактично стягнутого виконавчого збору, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) не є релевантними до спірних правовідносин, а відтак не підлягають до застосування судом при вирішенні цього спору.
Зважаючи на все наведене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі №460/13671/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 15.04.2025