02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26579/23 пров. № А/857/34679/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Ільчишин Н. В.,
Шевчук С. М.,
з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кашина В. А.,
представника третьої особи Філіпової Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Гуликом А. Г.; повне судове рішення складене 25 листопада 2024 року) в адміністративній справі № 380/26579/23 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 грудня 2023 року, просив:
- визнати протиправним рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.07.2023 № 7, в частині виключення зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень військовослужбовця запасу ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ) у загальному порядку та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасника бойових дій та багатодітна сім'я зі складом сім'ї 5 осіб (він, дружина - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н., донька ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.);
- зобов'язати Об'єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання військовослужбовця запасу ОСОБА_1 у загальному порядку зі складом сім'ї 5 осіб (він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н., донька ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.) з 26.04.2011, та у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень військовослужбовця запасу ОСОБА_1 відповідно до лікарського висновку (дитина-інвалід до 18 років) багатодітна сім'я, учасника бойових дій та ветерана військової служби зі складом сім'ї 5 осіб (він, дружина - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р .н., донька ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.) з 07.06.2013;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з виконання конституційного обов'язку держави у забезпеченні жилим приміщенням військовослужбовця запасу ОСОБА_1 із членами його сім'ї, що полягає у непередачі права власності на відомче державне житло, квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до Львівської міської ради документи на квартиру АДРЕСА_1 : рішення власника майна, уповноваженого ним органу про безоплатну передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність (наказ власника); акт приймання-передачі нерухомого майна; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕС у сфері будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він проходив військову службу за контрактом у відповідача та був звільнений з військової служби наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27 липня 2015 року № 687-ОС, за підпунктом «г» пункту 1 частини 8 статті 26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Він проживає разом із своєю сім'єю з 5-ти осіб (він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н. дитина-інвалід, донька ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.) за договором найму житлового приміщення в трьохкімнатній квартирі житловою площею 34,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , фактичним власником цієї квартири є Державна прикордонна служба України. На квартирний облік у місті Львові він зі складом сім'ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н.) зараховані 26.04.2011 на підставі рішення спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 4. 19.04.2012 він отримав ордер № 000398 серія С-О на службове жиле приміщення з трьох кімнат, житловою площею 34,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 на склад сім'ї три особи (він, дружина - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н.). 05.03.2013 на його рапорт від 12.02.2013 вх. № 406 рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 2 внесено зміни до облікової житлової справи позивача в зв'язку із народженням другої дитини (донька Варвара 2013 р. н.).
25.04.2013 на його рапорт позивача від 23.04.2013 вх. № 790 рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 3 його зараховано до списку осіб, що потребують отримання житла у першочерговому порядку у відповідності до лікарського висновку (дитина-інвалід до 18 років). 07.08.2015 його виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку зі звільненням з військової служби. Перебування на житловій черзі його разом із складом сім'ї залишалося відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України від 30.12.2011 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, та пункту 3.12, чинної до 02.04.2021 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас залишаються на обліку в органі Державної прикордонної служби до одержання житла з державного житлового фонду та користуються правом позачергового одержання житла. У зв'язку зі збільшенням сім'ї позивача до п'яти осіб, забезпеченість житловою площею кожного члена сім'ї зменшилась до 6,94 кв. м., виходячи із житлової площі квартири 34,7 кв. м. Рівень забезпеченості 7,5 кв. м. і менше на кожну особу надає право зарахування на квартирний облік, як громадян які потребують поліпшення житлових умов в м. Львові, а відповідно і ще одну підставу продовжувати перебувати на квартирному обліку.
12.07.2023 рішенням Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , протокол № 7, виключено зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на військовослужбовця запасу (в/ч першочергове отримання житлових приміщень позивача 1468) у загальному порядку та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасника бойових дій та багатодітна сім'я зі складом сім'ї 5 осіб (він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н. дитина-інвалід, донька ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.). 04.08.2023 він звернувся до відповідача листом № ЗПІ-18 про порушення прав, та керуючись пунктом 8, частиною другою пункту 9, розділу 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.01.2021 № 26, просив переглянути рішення житлової комісії у присутності позивача, або із залученням його в дистанційному режимі, до вирішення питання по суті, рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.07.2023 вважати таким що не набрало чинності.
Листом від 07.08.2023 вих. № 702.1/ЗПІ-18-21 відповідач надав відмову, мотивуючи тим, що прийняте рішення у відсутності позивача на засіданні Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не є підставою для його перегляду. При цьому відсутні підстави вважати, що рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7 від 12.07.2023 не набрало чинності, оскільки протокол підписаний членами комісії та затверджений начальником Західного регіонального управління 12.07.2023.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.07.2023 № 7, в частині виключення зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень: військовослужбовця запасу ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_1 ) у загальному порядку та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень як учасника бойових дій та багатодітна сім'я зі складом сім'ї 5 осіб ( ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , син - Нестор 2007 р. н., донька - ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.).
Зобов'язати Об'єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити у списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання військовослужбовця запасу ОСОБА_1 у загальному порядку зі складом сім'ї 5 осіб ( ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , син - Нестор 2007 р. н., донька - ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.) з 26.04.2011, та у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень військовослужбовця запасу ОСОБА_1 відповідно до лікарського висновку (дитина-інвалід до 18 років) як багатодітна сім'я учасника бойових дій та ветерана військової служби зі складом сім'ї 5 осіб ( ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 2007 р. н., донька - ОСОБА_4 2013 р. н., син - ОСОБА_5 2019 р. н.) з 07.06.2013.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги, з покликаннями на зміст судового рішення, фактичні обставини та норми законодавства, обґрунтовує тим, що позивач подавав до Департаменту житлового господа інфраструктури Львівської міської ради заяву від 02.02.2016 на отримання для постійного проживання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на склад сім'ї чотири особи по нормі 8,2 м. кв. м середньої забезпеченості житлом у місті Львові станом на 2016 р. та клопотав визнати його основним квартиронаймачем зі зміною договору найму житлового приміщення. Тобто, він дав особисту згоду про отримання та забезпечення житлом для постійного проживання від Держприкордонслужби, а саме: отримання в постійне користування вказаної квартири.
А відповідно до ухвали Львівської міської ради № 4000 від 02 листопада 2023 року Львівська міська рада прийняла з державної власності у власність Львівської територіальної громади від Адміністрації Державної прикордонної служби квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 (пункт 1). Пунктом 2 цієї ж ухвали визначено Департаменту житлового господарства та інфраструктури забезпечити процедуру прийняття квартир згідно з пунктом 1 цієї ухвали у власність Львівської міської територіальної громади. Враховуючи наведене, Держприкордонслужба не має жодних юридичних підстав стосовно володіння чи розпорядження вказаною вище квартирою, оскільки нерухоме майно з 02 листопада 2023 року перебуває в комунальній власності Львівської міської ради. Водночас, позивачем не надано, а третьою особою не спростовано, що Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради вчиняв будь-які дії на виконання ухвали Львівської міської ради № 4000 від 02 листопада 2023 року. Отже, є хибними висновки суду про те, що дії, спрямовані на передачу права власності на квартиру позивачу відповідачем не вчинені. Квартира не перебуває у фактичній власності Держприкордонслужби України, а перебуває в комунальній власності Львівської міської ради. Водночас, питання перебування вказаної квартири у власності чи то Держприкордонслужби, чи то Львівської міської ради не впливає на характер спірних правовідносин та не може слугувати підставою для скасування рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З покликанням на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» апелянт вказує, що відповідно до вказаного Закону держава взяла на себе обов'язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для проживання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Також, покликаючись на норми ЖК України, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної України та членів їх сімей жилими приміщеннями, вказує, що за загальним правилом забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом надання житла новозбудованого, включеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання беруться військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей, а також військовослужбовці звільнені в запас (відставку), які набули право на отримання житла для постійного проживання та залишилися проживати в наданих їм службових жилих приміщеннях.
Водночас, у цій справі позивачу та його сім'ї було надано у постійне користування квартиру шляхом зняття статусу «службова». З урахуванням викладеного суд виснував, що позивач станом на час звернення до суду вважається таким, що забезпечений житлом у розумінні Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки отримав житло для постійного проживання. Таким чином, житлова комісія при прийнятті рішення не могла порушити жодне право позивача, оскільки сам суд констатує, що позивач забезпечений житлом в розумінні зазначеного вище Закону. Відтак, позаяк позивач реалізував своє право, відсутнє будь-яке похідне право на отримання житла для членів його сім'ї, а тому скасування рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії від 11.11.2019 про включення до складу сім'ї сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не має юридичної значимості, оскільки сам позивач на той час був забезпечений житлом, а право членів сім'ї військовослужбовця на забезпечення житлом є похідним. Стосовно питання присутності позивача на засіданні житлової комісії, як на підставу для задоволення позову, апелянта зазначає, що позивач не був позбавлений такої можливості, а зазначена вище Інструкція та Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,... вказують лише на можливість запрошувати на засідання житлової комісії, проте не містять такого обов'язку, що відповідачем й було виконано, і що суд першої інстанції не врахував. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв лише у спосіб визначений законодавством та не порушив право позивача бути присутнім при винесенні оспорюваного рішення. Більш того, позивач в судовому засіданні надав пояснення, що на час засідання житлової комісії він про таке засідання був обізнаний, однак не наводить доказу, що він подавав буд-які клопотання чи заяви про перенесення розгляду його питання, тощо.
Не погодившись із рішенням в частині відмови в задоволенні позову, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який вважає, що судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також в неповній мірі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставами для зміни судового рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини щодо розподілу повноважень між відповідачем та Адміністрацією державної прикордонної служби України при вчиненні спірних дій, позаяк відповідач є замовником будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 , що підтверджено відповідними документами. З покликаннями на норми Цивільного кодексу України зазначає, що судом встановлено лише один намір відповідача з передачі права власності на квартиру АДРЕСА_1 за зверненням відповідача 21.01.2022 листом № 1.4-1992-29 до Львівської міської ради про передачу з державної в комунальну власність територіальної громади м. Львова квартири АДРЕСА_1 , проте не з'ясовано обставини і підстав, на якій відповідач, або інша особа, набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак, і право розпоряджатися майном як похідне від права власності. Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував вчинення відповідачем дій як власником вказаної вище квартири, що є підтвердженням його повноважень, так як саме відповідач клопоче до Львівської міської ради про видачу службового ордеру та надає цю квартиру його та членам його сім'ї для проживання як «службову». В ухвалі суду від 10.06.2024 про залучення третіх осіб суд вказав, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Адміністрації Державної прикордонної служби України, пов'язані з відносинами, які виникають у зв'язку з передачею майна з державної власності у комунальну. Натомість, Адміністрація Державної прикордонної служби України не надала суду свою правову позицію з питання розподілу повноважень при вчиненні дій з передачі вказаної квартири. Адміністрація Держприкордонслужби здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи - регіональні управління, органи охорони державного кордону, загони морської охорони і розвідувальний орган Адміністрації Держприкордонслужби. Після ознайомлення з висновком суду ним було направлено відповідний запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України для з'ясування вказаних питань, на що остання надала відповідь, що для виконання зазначеного наказу Адміністрацією Держприкордонслужби було направлено лист до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо організації роботи стосовно оформлення права власності в тому числі на вказану вище квартиру і після проведення реєстрації права власності на вказане житлове приміщення буде організовано роботу щодо завершення процедури передачі квартири з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади. Тобто, суд першої інстанції помилково зробив висновок що дії з передачі цієї квартири з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади повинні вчинятися безпосередньо Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Також позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому, з покликаннями на фактичні обставини справи, норми законодавства та зміст апеляційної скарги, вказує, що заява відповідача про передачу квартири в комунальну власність не відповідає дійсності, позаяк таку процедуру не було завершено, на підтвердження чого ним були надані відповідні докази, що також відповідає висновку суду першої інстанції. З приводу зняття його з обліку у військовій частині вказав, що у відповідача вказаних повноважень не було, про що зазначалося ним як у позовній заяві, так і додаткових поясненнях. Суд першої інстанції не надав оцінку діям скаржника щодо запрошення його на засідання житлової комісії. Таким чином, висновок суду першої інстанції проте, що рішення відповідача в оскарженій частині, прийняте без достатніх правових підстав та з порушенням права позивача на участь у прийнятті такого рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування, вважає обґрунтованим, а застосовані норми права - вірними. Також покликається на правомірність своїх вимог з питань забезпечення житлом та безпідставність покликань апелянта з цього питання. Тому просив залишити апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - без змін.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити; просив у задоволенні апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити та відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Представник третьої особи просила вимоги апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити та відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнений з військової служби наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27 липня 2015 року № 687-ОС, за підпунктом «г» пункту 1 частини 8 статті 26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
А наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07 серпня 2015 року № 325-ОС позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Календарна вислуга років 22 роки 10 місяців 13 днів, загальна 30 років 04 місяці 20 днів.
Позивач проживає разом із своєю сім'єю з 5-ти осіб (позивач, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н. дитина-інвалід, донька ОСОБА_4 2013 р. н., син ОСОБА_5 2019 р. н.) у трьохкімнатній квартирі житловою площею 34,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .
На квартирний облік у м. Львові ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (позивач, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н.) зараховані 26.04.2011 на підставі рішення спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 4.
19.04.2012 позивач отримав ордер № 000398 серія С-О на службове жиле приміщення з трьох кімнат, житловою площею 34,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 на склад сім'ї три особи (позивач, дружина - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н.).
05.03.2013 на рапорт позивача від 12.02.2013 вх. № 406 рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 2 внесено зміни до облікової житлової справи позивача в зв'язку із народженням другої дитини (донька Варвара 2013 р. н.).
25.04.2013 на рапорт позивача від 23.04.2013 вх. № 790 рішенням спільного засідання командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 3 позивача зараховано до списку осіб, що потребують отримання житла у першочерговому порядку у відповідності до лікарського висновку (дитина-інвалід до 18 років).
07.08.2015 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку зі звільненням з військової служби.
17.03.2016 на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.09.2015 № К-63 щодо зняття статусу «службова» з квартири АДРЕСА_1 та надання її для постійного проживання, наказом № 133 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради квартиру АДРЕСА_1 вилучено з обліку службових квартир; визнано позивача основним квартиронаймачем та змінено договір найму.
Після цього позивач залишався на житловому обліку у Західному регіональному правлінні Держприкордонслужби України зі складом сім'ї чотири особи (позивач, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н., донька ОСОБА_4 2013 р. н.).
11.11.2019 на підставі заяви позивача від 28.10.2019 № К-164 рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального Держприкордонслужби України, протокол № 7 внесено зміни до житлової справи позивача в зв'язку із народженням третьої дитини (син ОСОБА_5 2019 р. н.).
У зв'язку із перебуванням позивача у списку осіб, що потребують отримання житла у першочерговому порядку, визначено врахувати при розподілі житла наявність пільги багатодітної сім'ї, учасника бойових дій та ветерана військової служби.
А 12.07.2023 рішенням Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , протокол № 7, виключено зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень позивача військовослужбовця запасу (в/ч НОМЕР_1 ) у загальному порядку та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасника бойових дій та багатодітна сім'я зі складом сім'ї 5 осіб (позивач, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н., донька ОСОБА_4 2013 р. н., син ОСОБА_5 2019 р. н.).
04.08.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № ЗПІ-18 про порушення прав, та керуючись пунктом 8, частиною другою пункту 9, розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.01.2021 № 26, просив переглянути рішення житлової комісії у присутності позивача, або із залученням його в дистанційному режимі, до вирішення питання по суті, рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.07.2023 вважати таким що не набрало чинності.
Листом від 07.08.2023 вих. № 702.1/ЗПІ-18-21 відповідач надав відмову, мотивуючи це тим, що прийняте рішення у відсутності позивача на засіданні Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не є підставою для його перегляду, а підстав вважати, що рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7 від 12.07.2023 не набрало чинності немає, оскільки протокол підписаний членами комісії та затверджений начальником Західного регіонального управління 12.07.2023.
Вважаючи рішення Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.07.2023 № 7, в частині виключення зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень: військовослужбовця запасу ОСОБА_1 протиправним, а також вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непередачі права власності на відомче майно, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач станом на час звернення до суду вважається таким, що забезпечений житлом у розумінні Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки отримав житло для постійного проживання. Щодо підстав для зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, суд зазначив, що оскарженим рішенням відповідач не скасував рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії від 11.11.2019 про включення до складу сім'ї сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та врахування при розподілі житла наявність багатодітної сім'ї, учасника бойових дій та ветерана військової служби, а тому останнє рішення є чинним та створює відповідні правові наслідки як для позивача та його сім'ї, так і для відповідача. Тобто, відповідач не мав підстав для прийняття такого рішення відповідно до пункту 5 частини другої статті 40 ЖК України. Також суд вказав про порушення права позивача на участь у засіданні житлової комісії відповідача.
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непередачі права власності на житло та зобов'язання надати до Львівської міської ради документи на квартиру, суд першої інстанції вказав, що саме Адміністрація Державної прикордонної служби України не завершила процедуру передачі квартири у власність Львівської міської територіальної громади; проте така не є відповідачем у справі. Водночас, суд в процесі розгляду справи не встановив порушень з боку відповідача в частині передачі згаданої квартири з державної власності у власність територіальної громади.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції частково помилковими, виходячи з таких підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 згаданої статті.
За змістом статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
За приписами статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Відповідно до статей 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Відповідно до статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
За змістом пункту 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
А пунктом 22 Порядку № 1081 визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно - експлуатаційних органах.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Також, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26 було затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 26), яка визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом: надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.
Члени сім'ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.
Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали житло за попередніми місцями служби), забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
До отримання жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення такі військовослужбовці забезпечуються службовим житлом у встановленому законодавством порядку.
За змістом пункту 1 розділу V «Облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання» Інструкції № 26 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.
Військовослужбовці, звільнені в запас (відставку), які набули право на отримання житла для постійного проживання та залишилися проживати в наданих їм службових жилих приміщеннях або потребують відселення із закритих військових містечок, мають право на зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органі Держприкордонслужби, рішенням керівника якого надавалося таке житло (або в якому житло перебуває на обліку).
Військовослужбовець, який забезпечений жилою площею в межах норми для відповідного населеного пункту, та члени його сім'ї не мають права на забезпечення житлом від Держприкордонслужби.
Водночас, відповідно до пункту 7 розділу V «Облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання» Інструкції № 26 на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які:
- забезпечувалися під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання згідно з встановленими законодавством нормами;
- мають у власності жилу площу, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом у населеному пункті за місцем проходження військової служби та/або безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглому населеному пункті), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
За приписами пункту 8 розділу V «Облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання» Інструкції № 26 рішення житлової комісії (об'єднаної житлової комісії) затверджує керівник органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в першочерговому або позачерговому порядку.
Рішення про зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби та членів їх сімей приймає житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу VI «Надання жилих приміщень для постійного проживання» Інструкції № 26 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями по черзі, що визначається часом зарахування на облік (у загальному, першочерговому або позачерговому порядку), за рішенням житлової комісії (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується керівником органу Держприкордонслужби, відповідно до наказу якого створена ця комісія. У рішенні житлової комісії зазначаються підстави для надання жилого приміщення, жила площа та склад сім'ї, на який воно надається, також зазначається номер у черзі.
Жилі приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, повинні відповідати установленим санітарним і технічним вимогам.
Жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.
Якщо військовослужбовець або члени його сім'ї використали право на безоплатну приватизацію житла не в повному обсязі, під час надання житла враховується жила площа, яка була ними приватизована.
Для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія органу Держприкордонслужби (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Рішення житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби оформлюється протоколом та затверджується Головою Держприкордонслужби.
А пунктом 9 розділу VI «Надання жилих приміщень для постійного проживання» Інструкції № 26 визначено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3- 6 цього розділу.
Отже, за загальним правилом забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом надання такого житла:
- новозбудованого,
- виключеного з числа службового,
- вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб,
- надання кредиту для спорудження (купівлі) житла за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 статті 12 Закону № 2011-ХІІ.
При цьому, на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання беруться військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей, а також військовослужбовці звільнені в запас (відставку), які набули право на отримання житла для постійного проживання та залишилися проживати в наданих їм службових жилих приміщеннях.
Отже, право для взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання законодавець пов'язує із незабезпеченням постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби, що узгоджується з приписами Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.08.2024 у справі № 380/2075/23.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, позивачу на підставі наказу директора Департаменту житлового господарства м. Львова № 122 від 26.03.2012 було видано службовий ордер на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї три особи (він, дружина - ОСОБА_2 , син - Нестор 2007 р. н.).
Надалі, за клопотанням позивача, відповідно до погодження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2015 та заяви ОСОБА_1 на ім'я директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 02.02.2016 про згоду на отримання для постійного проживання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_7 (на склад сім'ї чотири особи) по нормі 8,2 м кв,
наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури від 17.03.2016 №133 було вилучено з обліку службових квартир, трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7 та визнано позивача основним квартиронаймачем.
Отже, позивач вважається таким, що забезпечений житлом для постійного проживання відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктів 3, 9 розділу VI «Надання жилих приміщень для постійного проживання» Інструкції № 26 шляхом викладення квартири, в якій він проживав, із числа службових.
Також пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081, визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до пункту 7 розділу V «Облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання» Інструкції № 26 позивач не може бути на обліку як такий, що забезпечувався під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання згідно з встановленими законодавством нормами.
А тому рішенням від 12.07.2023 Об'єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 , протокол № 7, виключила зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень позивача військовослужбовця запасу (в/ч НОМЕР_1 ) у загальному порядку та зі списків осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасника бойових дій та багатодітна сім'я зі складом сім'ї 5 осіб (позивач, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 2007 р. н., донька ОСОБА_4 2013 р. н., син ОСОБА_5 2019 р. н.).
Відповідно до частини п'ятої статті 40 ЖК України про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Як видно з матеріалів справи, відповідач листом № 702.1/5816-23-Вих від 05.07.2023 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 надсилав позивачу за адресою його проживання рекомендованим листом запрошення на засідання Об'єднаної житлової комісії, що підтверджується копіями відповідного листа, конверта та скріншоту додатку Укрпошти дача (поштове відправлення 7901707579970), щодо розгляду його житлового питання, щодо правових підстав перебування в списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Водночас, вказаного листа позивач отримав лише 17.07.2023, тобто після прийняття оскарженого рішення.
Після отримання вказаного листа позивач звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 із листом про надання інформації та вказав, що не мав можливості взяти участь на засіданні житлової комісії, позаяк не знаходився у м. Львові.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач належним чином виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про засідання житлової комісії, при тому, що участь позивача в засіданні житлової комісії не є обов'язковою.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непередачі права власності на житло та зобов'язання надати до Львівської міської ради документи на квартиру, судом встановлено таке.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 4000 від 02.11.2023 Львівська міська рада, розглянувши звернення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.08.2023 № 702/37417/23-Вих, керуючись Цивільним кодексом України, Законами України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні», беручи до уваги ухвали міської ради від 30.06.2022 № 2210 «Про надання згоди на прийняття з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 », та від 30.06.2022 № 2209 «Про надання згоди на прийняття з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади, зокрема, квартири АДРЕСА_1 », ухвалила:
1. Прийняти з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади від Адміністрації Державної прикордонної служби України квартири, зокрема за № 77 на АДРЕСА_6 .
2. Департаменту житлового господарства та інфраструктури забезпечити процедуру прийняття квартир згідно з пунктом 1 цієї ухвали у власність Львівської міської територіальної громади.
Із листа Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 4-2501-52861 від 27.09.2024 видно, що ухвалою Львівської міської ради від 02.11.2023 № 4000 прийнято з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади від Адміністрації Державної прикордонної служби України квартири, зокрема № 77 на АДРЕСА_6 .
Пунктом 2 вказаної ухвали передбачено: департаменту житлового господарства та інфраструктури забезпечити процедуру прийняття квартир згідно з пунктом 1 вказаної ухвали у власність Львівської міської територіальної громади.
Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передбачено: передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, з дня державної реєстрації такого права.
Однак, до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (як це визначено ухвалою Львівської міської ради від 02.11.2023 № 4000) не подано актів приймання-передачі зазначених квартир для реєстрації права комунальної власності.
Таким чином, Адміністрація Державної прикордонної служби України, у встановленому законодавством порядку, не завершено процедуру передачі квартир АДРЕСА_8 у власність Львівської міської територіальної громади.
Із вказаного випливає, що дії з передачі квартири АДРЕСА_1 з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади повинна вчиняти Адміністрація Державної прикордонної служби України, на підставі звернення якої Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4000 від 02.11.2023.
Натомість ІНФОРМАЦІЯ_8 жодних стосунків з Львівською міською радою з приводу зазначених відносин не мала.
Водночас Адміністрація Державної прикордонної служби України не визначена позивачем як відповідач, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснити таку заміну на стадії апеляційного розгляду.
З приводу покликань апелянта ОСОБА_1 на те, що після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції на його запит про причини вказаної вище бездіяльності Адміністрація прикордонної служби України надала йому відповідь від 10.01.2025 № 06.1.3/ ЗПІ-2017/577, в якій зазначено: «З метою реалізації Вашого права на приватизацію отриманого Вами житла Адміністрацією Держприкордонслужби опрацьовано наказ від 02.08.2023 № 554-АГ «Про передавання квартир в комунальну власність». Разом з тим, для виконання зазначеного наказу Адміністрацією Держприкордонслужби було направлено лист до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо організації роботи стосовно оформлення права власності в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . Після проведення реєстрації права власності на вказане житлове приміщення буде організовано роботу щодо завершення процедури передачі квартири з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади», колегія суддів зазначає таке.
Вказана відповідь не змінює висновку суду першої інстанції щодо належного відповідачу у вказаних правовідносинах і Адміністрація Державної прикордонної служби України про таке не вказувала в цій відповіді.
Натомість, вказана відповідь свідчить про те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України дала доручення (завдання, вказівку) Західному регіональному управлінню щодо організації роботи стосовно оформлення права власності в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, рішення суду першої інстанції прийняте за часткової невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та частковим порушенням норм матеріального права, що призвело до помилкового висновку в частині задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення; апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити; рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити; у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У частині решти доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів апеляційної скарги позивача на законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині не впливають і висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі № 380/26579/23 в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі № 380/26579/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 14.04.25