Справа № 120/8659/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
в липні 2024 року Приватне підприємство "Вінтехпостач" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2024 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 № UA401000/2024/000110/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000521.
Стягнуто на користь приватного підприємства "Вінтехпостач" витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2023 між ПП «Вінтехпостач» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24-10/23-ІМ з Yucheng Yijia Machinery Co., Ltd (Китай) (продавець).
Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар-запасні частини до сільськогосподарської техніки та тракторів згідно з проформою інвойсом, яка є невід'ємною частиною контракту.
Як зазначено у п. 1.2 контракту, найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід'ємною частиною контракту.
Згідно пункту 2.1. оплата проводиться покупцем на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в контракті, можлива оплата частинами згідно проформи інвойсу, остаточний розрахунок з продавцем проводиться перед відвантаженням товару, можлива 100% передоплата.
В пункті 2.2. контракту зазначено, що розрахунки за даним контрактом відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця.
Ціна на товар встановлюється в доларах США за узгодженням сторін за одиницю виробу.
Відповідно до комерційного інвойсу №YV231020 від 05.12.2023 продавцем та покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 1500 шт., загальна вартість товару на умовах FOB QINGDAO port - складає 27 000 доларів США.
На виконання умов п. 2.1. контракту покупець здійснив оплату товару двома частинами за ціною, що вказана в комерційному інвойсі: згідно платіжного документа від 25.10.2023 року б/н на суму 8100 доларів США та згідно платіжного документа від 12.12.2023 року б/н на суму 18 900 доларів США. Всього на суму 27 000 доларів США.
З метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 24UA401020022075U0 від 18.04.2024 подано митному органу наступні документи: - пакувальний лист б/н від 05.12.2023; - комерційний інвойс YV231020 від 05.12.2023; - коносамент № B/L SO123120149; - автотранспортна накладна 11649 від 11.04.2024; - сертифікат походження товару 24C3714A0233/00004 від 01.02.2024; - банківський платіжний документ б/н від 25.10.2023; - банківський платіжний документ б/н від 12.12.2023; - довідка про транспортні витрати 10-04/18 від 10.04.2024; контракт 24-10/23-ІМ від 24.10.2023; - копію митної декларації 437020230000033290 від 19.01.2024; копію митної декларації 24UA401020022075U0 від 18.04.2024.
Також, на виконання вимог митного органу позивач подав додаткові документи: договір транспортного експедування 4-05/17 від 04.05.2017; рахунок-фактуру 613 від 10.04.2024; - калькуляцію витрат на перевезення від 18.04.2024.
За результатами розгляду поданих документів митним органом винесено картку відмови у прийнятті митної декларації № UА401020/2024/000521 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000110/2 від 19.04.2024.
У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:
- в поданих до митного оформлення платіжних документах встановлено, що оплата за товар у сумі 8100 дол. США здійснено 25.10.2023, а вищезазначений інвойс виставлений 05.12.2023, тобто оплата здійснена раніше аніж був виставлений рахунок;
- у платіжних документах відсутнє посилання на поданий до митного оформлення інвойс (є посилання лише на контракт), тобто не можливо достовірно встановити, що наданні декларантом документи, що свідчать про оплату мають відношення до задекларованої партії товарів;
- ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару неможливо, оскільки контракт укладений на загальну суму 300000 дол. США. Вказаний факт суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України; - у розділі 1 «Предмет контракту» п. 1.2 зазначено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід'ємною частиною контракту. Разом з тим, проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась.
Окрім того, цим рішенням позивачу роз'яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.
Рішення від 19.04.2024 № UА401000/2024/000110/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № U401020/2024/000521.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами частин 1 та 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1, 2 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2023 між ПП «Вінтехпостач» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 24-10/23-ІМ з Yucheng Yijia Machinery Co., Ltd (Китай) (продавець).
Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар-запасні частини до сільськогосподарської техніки та тракторів згідно з проформою інвойсом, яка є невід'ємною частиною контракту.
З метою митного оформлення товару ПП «Вінтехпостач» подано митну декларацію №24UA401020022075U0, у якій визначено митну вартість товару за основним методом, а саме у розмірі 31386,40 дол. США.
Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 №UA401000/2024/000110/2 відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості товарів.
Зокрема, Вінницькою митницею зазначено, що в поданих до митного оформлення платіжних документах встановлено, що оплату за товар у сумі 8100 дол. США здійснено 25.10.2023, а вищезазначений інвойс виставлений 05.12.2023, тобто оплата здійснена раніше аніж був виставлений рахунок.
Такі доводи відповідача суд відхиляє, оскільки митним органом не обґрунтовано яким чином вказане впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок здійснення передоплати товару не підтверджено.
Судом першої інстанції правильно зауважено, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.
Також, митний орган виокремив зауваження стосовно того, що у платіжних документах відсутнє посилання на поданий до митного оформлення інвойс (є посилання лише на контракт), тобто не можливо достовірно встановити, що наданні декларантом документи, що свідчать про оплату дійсно мають відношення до задекларованої партії товарів.
Щодо таких тверджень відповідача суд зазначає, що в чинному законодавстві відсутні обов'язкові вимоги до реквізитів платіжних документів, тим більше не встановлено обов'язку із зазначення номеру інвойсу, а тому відсутність в платіжних документах посилання на відповідний інвойс (при тому, що є посилання на контракт) не може викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в них зазначена.
Крім того, відповідно до п. 2.1. контракту оплата проводиться покупцем на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в контракті, можлива оплата частинами згідно проформи інвойсу, остаточний розрахунок з продавцем проводиться перед відвантаженням товару, також передбачено 100% передоплата.
Згідно проформи - інвойсу № YV231020 від 24.10.2023 сторонами узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. При цьому, загальну кількість товару визначено 1500 шт. загальна вартість товару складає 27000 дол. США.
Після чого, відповідно до умов п. 2.1. контракту покупець здійснив оплату товару двома частинами за ціною, що вказана в проформі інвойсі від 24.10.2023, а саме: - згідно платіжного документа від 25.10.2023 року б/н на суму 8100,00 дол. США; - згідно платіжного документа від 12.12.2023 року б/н на суму 18900,00 дол. США. Всього на суму 27000,00 дол. США. Крім того, слід зауважити, що саме 27000,00 дол. США зазначено в проформі інвойсі та комерційному інвойсі.
Проведення платежу підтверджується іншими доказами, зокрема виписками з АТ «Креді Агріколь Банк» за 25.10.2023 та 12.12.2023, що вказує відмітка про дату валютування (розділ 32 платіжних доручень), які містить інформацію про переказ коштів в іноземній валюті.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують ініціювання та проведення платежу позивачем у розмірі визначеному в інвойсі, а саме: 27000,00 дол. США, що спростовує доводи митного органу.
Стосовно зауваження митного органу про те, що у розділі 1 «Предмет контракту» п. 1.2 зазначено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід'ємною частиною контракту. Разом з тим, проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась, суд зазначає наступне.
Позивачем до митного органу проформа інвойс не подавалась, оскільки, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об'єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).
В свою чергу, інвойс це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі позначені: товари, їх кількість, ціна та умови поставки, характеристики товару, відомості про постачальника та покупці. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов.
Як зазначалось судом, декларантом до митної декларації надано комерційний інвойс YV231020 від 05.12.2023, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, комерційний інвойс є доказом операції купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Крім того, слід звернути увагу на експертний висновок № 0041 від 06.06.2024 Вінницької торгово - промислової палати України, з якого слідкує, що на підставі листа -відповіді компанії Yucheng Yijia Machinery Co., Ltd наданого на запит ВТПП за вихідним № 23/04/213 від 06.06.2024, яким підтверджено що ціни на товар, поставлений ПП «Вінтехпостач» згідно з контрактом № 24-10/23-ІМ від 24.10.2023, і комерційним інвойсом YV231020 від 05.12.2023 відповідають цінам компанії продавця.
Відтак подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ПП «Вінтехпостач» для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною 2 статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною 8 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Разом з тим, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості №UА 401000/2024/000110/2 від 19.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000521, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.