Справа № 600/405/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000473/2 від 18.09.2023;
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000482/2 від 20.09.2023.
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/ 000481/2 від 20.09.2023.
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/ 000493/ 2 від 25.09.2023.
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000593/2 від 25.10.2023.
-визнати протиправним та скасувати Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000594/2 від 25.10.2023,
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000473/2 від 18.09.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000482/2 від 20.09.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/ 000481/2 від 20.09.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/ 000493/ 2 від 25.09.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000593/2 від 25.10.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000594/2 від 25.10.2023;
-визнано протиправним та скасовано Рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/ 000597/2 від 27.10.2023;
-стягнуто на користь ПП "Віктор-Ком Імпекс" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Віктор-Ком Імпекс", зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.02.2007 року, за місцезнаходженням: 58029, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Йорданешти, вул. Корнец, 24, № запису 1029 102 0000 000352. Згідно витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №1624034500039 ПП "Віктор-Ком Імпекс" з 01.01.2016 зареєстроване як платник податку на додану вартість.
15.03.2023 між Компанією "SAREROM SRL" (Продавець) та ПП "Віктор-Ком Імпекс" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №187/15.03.2023.
Відповідно до п.2.1. Договору предметом останнього є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія та обумовлені в додатках до цієї угоди.
Згідно пунктів 5.1., 5.2 та 2.3 Договору загальна вартість даного контракту складається з вартості кожної поставки. Ціна в розбивці за асортиментами товарів є зазначена в додатках до цього договору. Валюта платежу та договору - євро. Вартість контракту 1 000 000,00 євро.
Відповідно до п.7.1 Договору продавець забезпечує належне пакування, щоб захистити товар під час транспортування від місця відправлення до місця призначення.
Згідно п.8.5 Договору документи, що додаються до доставки товару: рахунок-фактура, CMR, митна декларація, сертифікат якості, сертифікат походження.
18.09.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020056565U8 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) 905 від 14.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2317 від 15.09.2023; автотранспортну накладну А697838 від 15.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 13 від 16.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2317 від 15.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UА408000/2023/000473/2 від 18.09.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У наданій до митного оформлення проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №13 від 16.09.2023. Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 18.09.2023 №93 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
18.09.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020056934U4 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-проформу 916 від 18.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2326 від 18.09.2023; автотранспортну накладну А0001233 від 18.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 15 від 18.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2326 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UA408000/2023/000482/2 від 20.09.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У наданій до митного оформлення проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №15 від 18.09.2023. Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 20.09.2023 №97 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
19.09.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020056936U2 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-проформу 916 від 18.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2326 від 18.09.2023; автотранспортну накладну А0001246 від 18.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 16 від 18.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2329 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UА408000/2023/000481/2 від 20.09.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У наданій до митного оформлення проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №16 від 18.09.2023. Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 20.09.2023 №98 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
22.09.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020057579U2 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2343 від 19.09.2023; автотранспортну накладну А0001257 від 19.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 17 від 21.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2343 від 19.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UА408000/2023/000493/2 від 25.09.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У наданій до митного оформлення проформі відомості щодо оплати відсутні. Платіжних доручень до оформлення не надано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №17 від 21.09,2023. Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 25.09.2023 №105 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
25.10.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020065074U5 разом з товаро супровідними документами, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2679 від 23.10.2023; автотранспортну накладну А074057 від 23.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 16 від 25.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2679 від 23.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UА408000/2023/000593/2 від 25.10.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. Ні проформи, ні платіжних доручень до митного оформлення не подано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №16 від 25.10.2023. Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат; копія митної декларації країни відправлення від 23.10.2023 №23ROCJ1800E0108916 містить числові відомості щодо вартості товару, які не співпадають із заявленими. Роз'яснень не надано.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 25.09.2023 №144 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
25.10.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020065076U3 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2681 від 23.10.2023; автотранспортну накладну А76618 від 23.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 17 від 25.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2681 від 23.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UA408000/2023/000594/2 від 25.10.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи; значення копія митної декларації країни відправлення від 23.10.2023 №23ROCJ1800E0108924 містить числові відомості щодо вартості товару, які не співпадають із заявленими. Роз'яснень не надано; для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №17 від 25.10.2023, Оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового транспортних витрат.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 25.09.2023 №143 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
27.10.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" подало до митного оформлення митну декларацію №23UA408020065614U1 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2705 від 24.10.2023; автотранспортну накладну б/н від 24.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 44 від 25.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 19/10-02 від 25.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 262705 від 24.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UA408000/2023/000597/2 від 27.10.2023, зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; відповідно до п. 6.1. Договору купівлі продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. Ні проформи, ні платіжних доручень до митного оформлення не подано; для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 25.10.2023 №44 та довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 25.10.2023 "№19/10-02. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат; копія митної декларації країни відправлення від 25.10.2023 №23ROCJ1800E0110173 містить числові відомості щодо вартості товару, які не співпадають із заявленими. Роз'яснень не надано; товар постачається на умовах FCA RO Campia Turzii. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, декларантом надано лист від 27.10.2023 №147 про те, що не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст.53 МКУ.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
В частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
З матеріалів справи з'ясовано, що з метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митні декларації.
До митної декларації від 18.09.2023 №23UA408020056565U8 позивачем надано: рахунок-фактуру (інвойс) 905 від 14.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2317 від 15.09.2023; автотранспортну накладну А697838 від 15.09.2023, що підтверджує вартість перевезення товару 13 від 16.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2317 від 15.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від 18.09.2023 №23UA408020056934U4 долучено: рахунок-проформу 916 від 18.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2326 від 18.09.2023; автотранспортну накладну А0001233 від 18.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 15 від 18.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2326 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від 19.09.2023 №23UA408020056936U2 долучено: рахунок-проформу 916 від 18.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2326 від 18.09.2023; автотранспортну накладну А0001246 від 18.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 16 від 18.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2329 від 18.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від 22.09.2023 №23UA408020057579U2 долучено: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2343 від 19.09.2023; автотранспортну накладну А0001257 від 19.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 17 від 21.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2343 від 19.09.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від в25.10.2023 №23UA408020065074U5 долучено: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2679 від 23.10.2023; автотранспортну накладну А074057 від 23.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 16 від 25.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2679 від 23.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від 25.10.2023 №23UA408020065076U3 долучено: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2681 від 23.10.2023; автотранспортну накладну А76618 від 23.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 17 від 25.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 2681 від 23.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
До митної декларації від 27.10.2023 №23UA408020065614U1 долучено: рахунок-фактуру (інвойс) Fesar 2705 від 24.10.2023; автотранспортну накладну б/н від 24.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 44 від 25.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 19/10-02 від 25.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 12 від 08.09.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187 від 15.03.2023, декларацію-інвойс, складену експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро Fesar 262705 від 24.10.2023; інші некласифіковані документи від 15.03.2023.
Однак, за результатами розгляду зазначених вище митних декларацій та доданих до них документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
В обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Поряд з цим, судом першої інстанції обргунтовано зазначено, що відповідачем не доведено, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).
Як з'ясовано з матеріалів справи, декларантом вартість товару визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Умовами Договору купівлі-продажу №187/15.03.2023 від 15.03.2023 не передбачено додаткових витрат покупця на маркування та пакування товарів, що постачається.
Як вбачається зі змісту доданих до матеріалів справи інвойсів, такі також не містять окремо визначеної ціни за маркування та пакування товарів.
Отже, за умовами контракту, маркування та пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, а тому посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях на відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару є безпідставними.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 9 листопада 2022 року у справі №815/2162/17, від 17 січня 2023 року у справі №160/7901/18, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18 та від 01 березня 2023 року №420/18880/21.
Відносно посилань відповідача на відсутність відомостей щодо оплати за вказаним договором у рахунках-проформах, то такі є безпідставними оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Відносно посилання митного органу на розбіжність сум в поданих позивачем інвойсах та копіях митних декларацій країни відправлення, то судом першої інстанції обгрунтовано залишено їх поза увагою, оскільки згідно вимог пункту 3 частини 2 статті 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів. У поданих до митного оформлення митних деклараціях та доданих до них інвойсах (серії FESAR) вказано ідентичні суми у валюті євро, що у повній мірі дає можливість співставити партії поставок товару з товаро-супровідними документами.
Що стосується тверджень відповідача про те, що відсутнє документальне підтвердження включення вартості оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, експортного мита, митного збору та податків до митної вартості товару, необхідно вказати на таке.
Згідно пункту 2.1. Договору предметом договору є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія та обумовлені в додатках до цієї угоди.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі
За змістом статті А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6.:- нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.
Згідно п.А.4. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Постачання вважається виконаним:
а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.
Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки місце поставки знаходиться у приміщенні Продавця, то витрати пов'язані з завантаженням товару вже включені у митну вартість товару та додатково до вартості не включаються.
Варто звернути увагу, що статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.
Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.
Таким чином, по митним деклараціям поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов'язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.
Як підставно звернуто увагу судом першої інстанції, позивачем на пропозицію митного органу надати додаткові документи з метою усунення виявлених розбіжностей у документах, декларантом надано: Контракт №187/15.03.2023 від 15.03.2023, відповідно до якого встановлено порядок оплати вартості товару наперед, довідки про транспортно-експедиційні послуги, довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу, рахунки -фактури.
В постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16 зроблено висновок про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
Поряд з цим, надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить із наступного.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо,- є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:
1) договір про надання правничої допомоги від 21.09.2023 №35/2023;
2) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000017 від 07.02.2014;
3) ордер на надання правничої правової допомоги серії СЕ №1075280;
4) акт прийому-передачі виконаних робіт від 08.01.2024 по договору про надання правової допомоги від 21.09.2023;
5) квитанцію №03 від 08.01.2024.
При цьому, згідно прийому-передачі виконаних робіт від 08.01.2024 по договору про надання правової допомоги від 21.09.2023, позивачу надані послуги на загальну суму 9800,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Так, предметом спору у цій справі є 7 рішень про коригування митної вартості.
Представник відповідача у апеляційній скарзі вказав на неспівмірність витрат на правничу допомоги.
В свою чергу, суд першої інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України і зменшив її до 5000,00 грн.
Враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.