15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19409/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року (суддя Ніколайчук С.В.) у справі №160/19409/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0137570402 від 28.03.2024 про визначення штрафу 10 % в розмірі 351127 грн. за порушення строків сплати земельного податку за період 2019-2021року.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскільки ПрАТ “ДАЗ» було включено до переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 405, то у підприємства відсутній обов'язок по сплаті земельного податку, а тому притягнення до відповідальності за несвоєчасну сплату земельного податку є неправомірним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що оскільки позивача включено до переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки, в тому числі і положення п.7 підрозділу 6 розділу 20 Перехідних положень ПК України, то останній був звільнений від обов'язку по сплаті земельного податку у спірному періоді.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернулася із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставини справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що у спірному випадку позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання по земельному податку за період 2019-2021 року шляхом подання відповідних декларацій, а тому у нього був наявний обов'язок по сплаті самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Відповідач також звертає увагу на те, що судом не було встановлено наявність у позивача податкового боргу по земельному податку за минулі періоди, а тому сплачені
позивачем суми податкового зобов'язання зараховувалися контролюючим органом на погашення податкового боргу минулих періодів в порядку черговості та з огляду на це визначалися суми штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що в поданих деклараціях позивач не відобразив наявність у нього пільг по сплаті податку, що свідчить про те, що позивач не скористався на визначені законодавством пільги щодо сплати земельного податку.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Приватне акціонерне товариство “Дніпропетровський агрегатний завод» зареєстроване як юридична особа 16.08.1996 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску з 01.01.2020 року.
Головним управлінням ДПС у Дніпроптеровській області на підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) плати за землю (земельний податок), за результатами якої складено акт від 22.02.2024 року № 6818/04-36-04-07/14311614.
Перевіряючі встановили, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ПАТ “Дніпропетровський агрегатний завод» пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з плати за землю (земельний податок).
На підставі акту перевірки від 22.02.2024 року № 6818/04-36-04-07/14311614 податковий орган відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України застосував до товариства штраф у розмірі 10% у сумі 351 278,93 грн податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2024 року № 0137570402.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2024 року № 0137570402, оскільки, на думку позивача, останній є платником податків, який має пільги по сплаті земельного податку у відповідності до ст. 30 Податкового кодексу України та звільнений від його сплати, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Законом №1795-VІІІ від 20.12.2016 доповнено підрозділ 6 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 7 такого змісту:
до 1 січня 2025 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" і здійснюють розробку та/або виготовлення з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів до них, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти соціального, торговельного, сільськогосподарського призначення та непромислового будівництва.
Статтею 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" встановлено, що цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б двом з таких критеріїв:
а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;
б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;
в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.
Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики, та затверджує Кабінет Міністрів України.
Суб'єкти літакобудування, які не відповідають критеріям, встановленим цією статтею, виключаються Кабінетом Міністрів України із затвердженого Переліку за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 №405 затверджено Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський агрегатний завод" включено до переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.
Отже, встановлені обставини справи, які не заперечуються і відповідачем, свідчать про те, що позивач віднесений до переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки і до нього застосовуються пільги, передбачені п.7 підрозділу 6 розділу ХХ ПК України.
Встановлені обставини справи також свідчать про те, що у період, в якому підприємство мало пільги по сплаті земельного податку, ПрАТ “ДАЗ» самостійно задекларувало грошові зобов'язання з плати за землю (земельний податок) згідно із наданої податкової декларації від 18.02.2019 № 9024891087 за 2019 рік у розмірі 7528422,43 грн; згідно із наданої податкової декларації від 19.02.2020 реєстр. № 9029100183 за 2020 рік самостійно нарахувало суму зобов'язання з плати за землю (земельний податок) у розмірі 574853,89 грн; згідно із наданої податкової декларації (уточнююча) від 28.04.2020 реєстр. № 9090715031 за 2020 рік самостійно нарахувало суму зобов'язання з плати за землю (земельний податок) у розмірі 526949,40 грн; згідно із наданої податкової декларації від 19.02.2021 реєстр. № 9030305883 за 2021 рік самостійно нарахувало суму зобов'язання з плати за землю (земельний податок) у розмірі 574 853,89 грн.
З огляду на встановлені законом пільги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що навіть враховуючи самостійне визначення позивачем податкових зобов'язань у нього не існував безумовний обов'язок сплатити такі податкові зобов'язанні, оскільки до 1 січня 2025 року позивач був звільнений від сплати земельного податку як суб'єкт літакобудування.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованою позицію контролюючого органу про обов'язок позивача сплатити самостійно узгоджені податкові зобов'язання.
У свою чергу, відсутність у позивача такого обов'язку вказує на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання неіснуючого обов'язку.
В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що спірні штрафні санкції до позивача застосовані за порушення строків сплати податкових зобов'язань минулих податкових періодів, а сплачувані позивачем податкові зобов'язання зараховувалися на погашення податкового боргу минулих періодів в порядку черговості.
Вказане твердження відповідача не відповідає змісту акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та в якому зазначено саме про строки сплати податкових зобов'язань 2019-2021 років, які визначені позивачем у вищевказаних податкових деклараціях.
Стосовно позиції відповідача про невідображення позивачем в податкових деклараціях бажання скористатися наданою пільгою не може свідчити про відсутність у позивача такої пільги, оскільки законодавство не пов'язує виникнення права на податкову пільгу щодо сплати податкового зобов'язання, саме із зазначенням у податковій декларації про наявність бажання платника скористатися такою пільгою.
Підсумовуючи вищевикладене, проаналізувавши аргументи відповідача, з якими останній пов'язує незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №160/19409/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини проголошено 15.04.2025
Повне судове рішення складено 16.04.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк