16 квітня 2025 року справа №200/6938/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2024 року у справі № 200/6938/24 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 29.05.2024 про призначення пенсії, із зарахуванням до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1986 наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути, подану позивачем, заяву про призначення пенсії за віком від 29.05.2024 та вирішити питання про зарахування до її страхового стажу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1986, наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024, з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що в рішенні суду вірно вказано, що порушення оформлення трудової книжки не є виною працівника, а відповідальність за організацію і ведення обліку трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Водночас, таке порушення також тягне за собою відсутність підстав для органів Фонду для зарахування до страхового стажу періодів роботи особи, вказаних у трудовій книжці, яка оформлена з порушенням норм чинного законодавства.
Страховий стаж позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії складає 30 років 04 місяці 04 дні. З огляду на те, що ОСОБА_1 не набула необхідного страхового стажу (31 рік), приймаючи оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії, Головне управління діяло виключно у спосіб та в межах своїх повноважень.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 29.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.06.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 262940017098 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Цим рішенням зараховано страховий стаж заявниці у розмірі 30 років 04 місяці 16 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1986 з 01.09.1986 по 11.07.1987, з 29.08.1987 по 12.10.1989, з 12.10.1989 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 05.06.1995, з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003, оскільки титульну сторінку не завірено печаткою підприємства.
Також, в цьому рішенні зазначено, що згідно довідки Маріупольського державного університету № 01-25/64 від 28.05.2024 можливість підтвердити період роботи з 29.08.1987 по 12.10.1989 відсутня. Періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву «Хербс трейдінг ГМБХ» зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За ч. 1 статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи - з 1 січня 2024 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За ч.1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За п.26 Порядку №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
За правовою позицією в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_2 , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
За п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Згідно п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
За п.2.7 Інструкції №162, якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Згідно п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За п.п. 2.12-2.13 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно копії трудової книжки позивача від 01.09.1986 серії НОМЕР_2 , відповідно до якої позивач, зокрема: у період з 01.09.1986 по 11.07.1987 працювала вчителем німецької мови; у період з 29.08.1987 по 12.10.1989 працювала викладачем іноземної мови; у період з 12.10.1989 по 30.11.1993 працювала вчителем німецької мови; у період з 01.12.1993 по 05.06.1995 працювала перекладачем німецької мови; у періоди з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 02.10.2000 працювала перекладачем; у період з 03.10.2000 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003 працювала менеджером.
Відповідачем періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_2 , не враховано до страхового стажу позивача через те, що титульну сторінку не завірено печаткою підприємства.
Слід зазначає, що записи щодо прийняття та звільнення з роботи, які містяться у вказаній трудовій книжці, містять номер та дату наказу на підставі яких такі бути внесені, засвідчені підписом особи, яка здійснила такий запис та скріплені печаткою відповідного підприємства.
Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Крім того, обов'язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача, як нечіткий (нечитабельний) відтиск печатки, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення/у зменшеному розмірі.
Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача відповідно до трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_2 , оскільки на титульну сторінку не завірено печаткою підприємства є неспроможними та безпідставними, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Згідно ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд зазначає, що підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1986 по 11.07.1987, з 29.08.1987 по 12.10.1989, з 12.10.1989 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 05.06.1995, з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003 стало те, що титульну сторінку не завірено печаткою підприємства, тобто щодо даних періодів трудову книжку не визнано як документ, який підтверджує страховий стаж.
Звертаючись до суду з позовом позивач просить зарахувати до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1986 період роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003.
Проте, як встановлено судом, у спірному рішенні відповідача від 05.06.2024 № 262940017098 зазначено, що періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву «Хербс трейдінг ГМБХ» зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Це також підтверджується формою РС-право.
Отже відповідач не здійснював перевірку змісту трудової книжки щодо конкретних записів про дані періоди роботи, їх належне оформлення, відповідність вимогам чинного законодавства, не уточнював інформацію про факт роботи в ці періоди тощо. Проте, періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву «Хербс трейдінг ГМБХ» зараховані відповідачем частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду, здійснювати перевірку відповідних документів, на підставі яких визначається страховий стаж, а також здійснювати обчислення дійсного страхового стажу позивача та визначати його достатність для призначення пенсії за віком, оскільки це суперечить завданням адміністративного судочинства.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути, подану позивачем, заяву про призначення пенсії за віком від 29.05.2024 та вирішити питання про зарахування до її страхового стажу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1986, наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024, з урахуванням висновків суду.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2024 року у справі № 200/6938/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 16 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв