Справа № 752/17510/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2174/2025
15 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року у складі судді Кордюкової Ж.І.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням інфляційних втрат та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної шкоди,-
У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі - ТОВ «УК «Венеція») (стара назва ТОВ «Ліко-Житлосервіс») звернулось у суд із позовом у якому просить стягнути заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 4 898 грн 39 коп.
Позов обґрунтовано тим, що підприємство надає житлово-комунальні послуги з обслуговування, утримання та експлуатації багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , в якому на договірних засадах відповідачці, як власниці кв. АДРЕСА_2 , що розміщена в указаному будинку, надаються послуги.
18 січня 2018 року між сторонами укладено договір №10/1/72, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання надавати певний перелік послуг, а відповідачка їх оплачувати.
Проте у період з жовтня 2020 року по травень 2021 року відповідачка не в повному обсязі оплачувала надані послуги, через що утворилась заборгованість в сумі 4 525 грн 20 коп.
З урахуванням порушення зобов'язання на суму заборгованості були нараховані інфляційні втрати в розмірі 298 грн 19 коп та 3% річних в розмірі 75 грн, які позивач також просить стягнути з відповідачки.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов у якому просила стягнути з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» матеріальну шкоду в сумі 27 373 грн 32 коп за неякісне надання послуг.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що вона є споживачем комунальних послуг, які надає ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на підставі договору №10/1/72 від 18 січня 2018 року.
Вказано, що з лютого 2018 року по травень 2021 року відповідач не надавав кількісні та якісні послуги, не здійснював належним чином прибирання приміщень загального користування першого під'їзду (секції А) будинку АДРЕСА_1 .
В зимовий час відповідач не здійснював якісного прибирання та вивезення снігу, посипання прибудинкової території протиожеледними сумішами.
Також ОСОБА_1 заперечувала заборгованість перед відповідачем по її особистому рахунку № НОМЕР_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду від 13 грудня 2022 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основної суми боргу, з підстав її добровільної сплати відповідачкою.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року задоволено. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин справи, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в позові ТОВ «УК «Венеція» й задоволення її зустрічного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд не дослідив та не взяв до уваги пояснення і докази ОСОБА_1 стосовно порушень договірних зобов'язань з боку ТОВ «УК «Венеція», а саме неналежного надання послуг.
Вказує, що судом за договором укладеним з ТОВ «УК «Венеція» судом оцінювалося лише обов'язки ОСОБА_1 щодо оплати, а обов'язки товариства щодо надання послуг не дослідив.
При цьому звертала увагу на те, що ТОВ «УК «Венеція» не надало жодного доказу, який би підтвердив належне викання обов'язків за договором.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця ТОВ «УК «Венеція» адвокат Агбонгале Л.С. просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу доводи якої є безпідставними залишити без задоволення.
Вказано, що доказів, які прямо вказують на порушення позивачем своїх зобов'язань відповідачкою не надано. Більше того, ще до подачі зустрічного позову нею було сплачено основну суму боргу в розмірі 4 252 грн 20 коп.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду і доводів і міркувань інших осіб відповідно до вимог ЦПК України.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду відповідає в повній мірі.
Судом встановлено, ТОВ "УК "Венеція" (до зміна найменування - ТОВ "Ліко-Житлосервіс") здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, зокрема будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку.
18 січня 2018 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» та відповідачкою укладено Договір про надання послуг №10/1/72, відповідно до умов зазначеного якого, позивач взяв на себе зобов'язання надавати певний перелік послуг, а відповідачка оплачувати надані послуги.
09 листопада 2021 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» перейменовано на ТОВ «УК «Венеція».
Відповідно до розрахунків заборгованість з урахуванням сплати суми основного боргу 4 525 грн 20 коп, з відповідачки підлягають стягненню 3% річних в розмірі 75 грн та інфляційні втрати в розмірі 298 грн 19 коп, що залишилися не погашені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат за період з 21 червня 2020 року по 20 лютого 2022 року, наданих позивачем, оскільки він відповідає вимогам Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Задовольняючи первісний позов, районний суд виходив з підстав його доведеності.
З таким висновком суду погоджується й апеляційна інстанція з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Зміст положення ч. 4 ст. 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Як уже було встановлено ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором №10/1/72 від 18 січня 2018 року у зв'язку з чим за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року утворилася заборгованість в сумі 4 525 грн 20 коп, яка була оплачена після подачі позову про, що зазначено відповідачкою у відзиві на позов та з цих підстав закрито провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 75 грн та інфляційних втрат - 298 грн 19 коп, наданих позивачем, оскільки він відповідає вимогам Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ «УК «Венеція».
Відмовляючи в зустрічному позові суд першої інстанції не виявив порушення майнових прав ОСОБА_1 .
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляну наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Так, заявляючи вимоги до ТОВ «УК «Венеція», ОСОБА_1 вказує, що з лютого 2018 року по травень 2021 року їй спричинено матеріальну шкоду в сумі 27 373 грн 32 коп (701,88 грн за 39 місяців) внаслідок надання неякісних послуг, а саме: належним чином не здійснювалося прибирання приміщень загального користування першого під'їзду (секції А) будинку АДРЕСА_1 .
Перевіряючи вказані вимоги апеляційною інстанцією з'ясовано наступне.
Відповідно до договору укладеного між сторонами убачається, що у п. 1.2., зокрема зазначається про прибирання лише сходових клітин.
З наданих відповідей на звернення, претензії ОСОБА_1 , ТОВ «УК «Венеція» за змістом вказало, що така послуга як прибирання приміщень загального користування - міжквартирних коридорів та будь-яких допоміжних приміщень секції А житлового будинку АДРЕСА_1 в переліку послуг відсутня.
Указане також підтверджується наявними у справі доказами в тому числі й письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 138-141, 183 т.1).
Тобто така вимога зустрічного позову не відповідає умовах укладеного сторонами договору.
Отже витрати на прибирання всіх місць загального користування у будинку, зокрема і міжквартирних коридорів, не включено до щомісячної плати ОСОБА_1 за послуги в розмірі 701,88 грн, оскільки договором чітко визначено перелік послуг, які отримує відповідачка, що виключає правові підстави до вирахування їх вартості з загального переліку послуг згідно кошторису, наданих відповідачці.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що жодного звернення до товариства про не якісне надання послуг в зимовий період ОСОБА_1 до суду не надала.
У матеріалах справи відсутні докази на спростування доводів товариства про неотримання від ОСОБА_1 протягом лютого 2018 року по травень 2021 року актів-претензій про ненадання або надання не в повному обсязі чи неналежної якості житлово-комунальних послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.
Отже матеріалами справи доведено, що відповідачка визнала основну суму боргу, що підтверджується її сплатою, а посилання в апеляційній скарзі на маніпуляцію від ТОВ «УК «Венеція» шляхом не увімкнення ліфту у разі не сплати боргу є голослівними та не підтверджені жодними доказами.
Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення договірних зобов'язань ТОВ «УК «Венеція» є безпідставними та спростовуються самим договором, який не містить умов, які вимагає виконувати ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: