Київський апеляційний суд
14 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12022100070000396 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Згурівка Згурівського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року,
Подільським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 23 лютого 2022 року близько 08 години 15 хвилин він, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 за місцем проживання, під час словесного конфлікту з дружиною ОСОБА_7 , який виник на ґрунті ревнощів, реалізуючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , повалив її та підлогу, закрив їй дихальні канали - рот і ніс, після чого охопив руками шию та душив, поки вона не перестала подавати ознаки життя. В подальшому з метою приховати вчинений злочин ОСОБА_6 виніс тіло потерпілої в загальний коридор на 8-ому поверсі і залишив біля сміттєвого баку.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.03.2025 за наслідками розгляду клопотання прокурора ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 16.05.2025 включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 23 години до 06 години наступного дня.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що суд у черговий раз не взяв до уваги висновки в ухвалі Київського апеляційного суду від 11.03.2024, якою скасовано попередній обвинувальний вирок у цьому кримінальному провадженні і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для прийняття такого рішення слугувала та обставина, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження (в частині механізму вбивства, відсутності у потерпілої сережок, гаманця, що може вказувати на вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів, тощо), що суд не встановив суб'єктивну сторону злочину, а саме, мотив, мету. Також вказує, що суд не навів в ухвалі докази наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та обґрунтованості підозри/обвинувачення. Його підзахисний більше ніж 3 роки тримається під вартою і ризики давно втратили свою актуальність, враховуючи відсутність доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Посилаючись на завдання кримінального провадження та ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, захисник просить врахувати приписи ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справі "Клішин проти України"). Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції (рішення у справі "Белеветський проти Росії"). Одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (рішення у справі "Бойченко проти Молдови").
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід. Вважає недоведеними ризики, вказані в клопотанні прокурора, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, після вбивства дружини він тривалий час перебував за місцем проживання, хоча мав можливість виїхати за кордон як батько, який самостійно виховує дитину, та інвалід другої групи після введення воєнного стану в Україні. Свідки, які б давали показання проти нього, відсутні, а наявні в справі свідки дають свідчення на його користь. Потерпілою у кримінальному провадженні є його донька ОСОБА_6 , з якою він спілкується як батько і яка вірить в його невинуватість. Кримінальні правопорушення він ніколи не вчинював, у тому числі те, що йому інкримінують, є законослухняним громадянином, учасником АТО.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого на підтримку апеляційних скарг; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною, обґрунтованою і вмотивованою; перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що їх належить задовольнити частково, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про наявність обґрунтованої підозри і що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Переглядаючи судове рішення в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на те, що однією з підстав для зміни/обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч.1 ст.178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не досліджує питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а перевіряє лише доводи у клопотанні прокурора на предмет наявності ризиків.
Під час розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції вказані раніше вимоги закону дотримано не було, оскільки суд в ухвалі лише зазначив про наявність обґрунтованої підозри та формально обмежився перерахуванням стандартних ризиків, на підтвердження існування яких не навів жодних мотивів, на що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі захисник.
Отже, ухвала суду не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки висновки в ній не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно з ст.ст.407, 409 КПК України є підставою для скасування ухвали і постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").
Суд апеляційної інстанції враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині, який є особливо тяжким і за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, обізнаність з анкетними відомостями свідків та інших учасників кримінального провадження, а також обставини інкримінованого злочину та суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини, які є невиправними.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що вказані в клопотанні прокурора ризики переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались, продовжують існувати і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Також прокурор не зазначав у клопотанні про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який врахував суд. А ризик вчинити інше кримінальне правопорушення за відсутності негативних характеристик і лише тієї обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується в умисному вбивстві, на переконання колегії суддів, відсутній.
Одночасно з цим колегія суддів зауважує, що відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (рішення у справі "Ноймайстер проти Австрії"), у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (справа "Вренчев проти Сербії").
Враховуючи те, що ОСОБА_6 більше ніж 3 роки тримається під вартою, а відтак, ступінь зменшення ризиків, особу обвинуваченого, який не судимий, має зареєстроване місце проживання в Київській області, неповнолітню доньку, колегія суддів вважає за можливе на підставі п.3 ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України визначити ОСОБА_6 розмір застави у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з тим, щоб перспектива її втрати у випадку неналежної процесуальної поведінки або невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, які будуть покладені на нього судом апеляційної інстанції у разі внесення застави, була достатнім стримуючим фактором утриматись від спроб вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України.
З огляду на наведені раніше обставини апеляційні скарги захисника і обвинуваченого задовольняються частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4222 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою по 16 травня 2025 року включно.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 100 /ста/ розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 /триста дві тисячі вісімсот/ гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою протягом строку дії ухвали на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, банк надавача послуг - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, призначення платежу - застава за ОСОБА_6 у справі № 758/4725/22 в Київському апеляційному суді).
У разі внесення застави оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після отримання і перевірки документа повинна надати розпорядження про негайне звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це суд.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 на строк 2 /два/ місяці обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні;
та роз'яснити, що у разі невиконання цих обов'язків, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, а також у разі невиконання заставодавцем обов'язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, застава звертається в дохід держави.
З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку із внесенням застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3