Справа № 11-сс/824/2906/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/12255/25-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 199 КПК
08 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
підозрюваного - ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.04.2025 включно, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із покладенням процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак такою, яка підлягає скасуванню.
Так, слідчий суддя в оскаржуваному рішенні вказує на наявність обґрунтованої підозри, посилаючись на надані докази, зокрема протоколи допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
Однак, у наданих матеріалах справи наявні виключно покази наступних свідків: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 .
Таким чином, таке джерело як покази інших свідків у наданих матеріалах відсутнє.
Крім того, слідчий суддя посилається також на розвідувальні донесення до підпорядкованих НОМЕР_1 окремій бригаді (в/ч НОМЕР_2 ) командирів військових частин, у т.ч. 415 осіб (в/ч НОМЕР_3 ), які знайшли відображення у повідомленні про підозру, зокрема щодо нібито ігнорування ОСОБА_9 чисельних розвідувальних донесень з 01.05. до 09.05.2024.
Але, у матеріалах справи наявні виключно донесення за період 06.04.2024, 12.04.24, 14.04.24, 16.04.24, 18.04.24, 19.04.24, 23.04.24, 26.04.24, 27.04.24.
Тобто, за відсутності розвідувальних донесень за період з 28.04.2024 до 09.05.2024 слідчий суддя, як вважає захисник, не міг пересвідчитись в обґрунтованості підозри в цій частині та надати оцінку діям ОСОБА_9 як незаконним, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Щодо наявності існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то вони, на думку захисника, теж є недоведеними.
Зокрема, ризик переховування нівелюється належною процесуальною поведінкою підозрюваного, який жодного разу не вчинив дії, пов'язаних із переховуванням.
Можливість впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження теж не доведено, оскільки підозрюваний вже практично рік не перебуває на займаній посаді, свідки у кримінальному провадженні вже допитані, факти впливу на свідків відсутні, заходи безпеки до учасників не застосовані.
Ризиків, визначені п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також належним чином не підтверджені.
При цьому, доказів того, що наявні ризики не зменшились та продовжують існувати стороною обвинувачення не надано.
Окрім цього, автор апеляційної скарги зауважує і на тому, що застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту позбавляє можливості підозрюваного заробляти собі на життя, так як проходити військову службу останній не має можливості, як і повернутись до викладацької діяльності у Національній академії сухопутних військ ім. П.Сагайдачного.
Вважає, що домашній арешт у певний період доби цілком здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурорів про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим необхідності залишення її без змін, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судової справи, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 за підозрою ОСОБА_32 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425, ст. 429 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_33 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425, ст. 429 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
20.01.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2025 відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 25 000 000 гривень.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 27.02.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2025 та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.03.2025, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
17.03.2025 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії раніше застосованого відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом, посилаючись на те, що завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали не виявляється можливим у зв'язку з необхідністю виконання ряду слідчих дій, а підстави для скасування чи зміни застосованого підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який відсутні, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року року клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_9 строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 20.04.2025 включно, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із покладенням процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. 1-5 ч. 1 зазначеної статті.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_9 , слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку даного запобіжного заходу, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного ОСОБА_9 під домашнім арештом.
Зокрема, слідчий суддя з'ясував, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Так, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення базується та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: документами щодо призначення та проходження військової служби ОСОБА_9 , його посадовими обов'язками; матеріалами службового розслідування (затверджені в адміністративному управлінні ГШ ЗСУ від 10.06.2024 №22/АКТГК/ДСК); розвідувальними донесеннями до підпорядкованих НОМЕР_1 окремій бригаді (військовій частині НОМЕР_2 ) командирів військових частин (підрозділів, у т.ч. 415 осіб (військова частина НОМЕР_3 ); бойовими донесеннями з інженерно-фортифікаційних робіт 415 осіб (військова частина НОМЕР_3 ) за період березень-квітень 2024 року на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військовій частині НОМЕР_2 ); замислом введення оборонного бою 415 осіб (військова частина НОМЕР_3 ), що затверджено командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військовій частині НОМЕР_2 ), а також планом оборонного бою 415 осіб (військова частина НОМЕР_3 ) на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військовій частині НОМЕР_2 ); показаннями свідків, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ;наказами про призначення на посади, актами прийому-передачі посад командуючим ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_35 , командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військовій частині НОМЕР_2 ) ОСОБА_9 , командиром 415 осіб (військова частина НОМЕР_3 ) ОСОБА_36 ; та іншими матеріалами кримінального провадження, у їх сукупності, які містять достатні дані, що дають підстави вважати ОСОБА_9 причетним до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтовують повідомлення про підозру.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, що є підставою для продовження підозрюваному строку дії відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони неповинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, посилання сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а відтак існують ризики, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, продовжують існувати, а викладені прокурором у клопотанні обставини, виправдовують подальше тримання підозрюваного під домашнім арештом.
Таким чином, як зазначає у клопотанні сторона обвинувачення, на даний час існує об'єктивна потреба у необхідності подальшого продовження щодо підозрюваного ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, даними про особу підозрюваного та іншими обставинами, які відповідно до ст. 178 КПК України, були враховані слідчим суддею при продовженні підозрюваному дії цього запобіжного заходу.
Слідчий суддя обґрунтовано зазначив в ухвалі, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зменшились,у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для продовження застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відтак посилання апеляційної скарги про відсутність у провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є такими, що не відповідають дійсності.
Щодо інших доводів підозрюваного про незаконність оскарженої ухвали апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
При розгляді клопотання слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими Закон пов'язує можливість продовження дії застосування запобіжного заходу, в тому числі і у вигляді домашнього арешту, при цьому, вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та належним чином мотивував своє рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з продовженням дії раніше покладених на підозрюваного обов'язків.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК, колегія суддів приходить до висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 та зможе запобігти цим ризикам.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.04.2025 включно, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, із покладенням процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4