16 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2051/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) від 29.12.2023 року №121630011594 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.12.2023 року відповідно до її особистої заяви від 27.12.2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання, роботи та допомоги по безробіттю, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1979 року.
1.2. Ухвалою суду від 13.05.2024 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою суду від 30.05.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви та відповіді на відзив, позивач зазначає, що 27.12.2023 року звернулась до сервісного центру Пенсійного фонду України в м. Чернівці із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви, серед іншого, додано трудову книжку НОМЕР_1 від 13.08.1979 року. Однак, з врахуванням принципу екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, 29.12.2023 року було прийнято рішення № 121630011594 про відмову у призначені мені пенсії за віком.
2.2. Відповідачем не зараховано: період навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці відсутня дата видачі атестату та виправлення не завірені печаткою підприємства; період роботи з серпня 1979 року по грудень 2003 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; періоди отримання допомоги по безробіттю роботи з 09.08.1996 року по 08.02.1997 року, з 09.05.1997 року по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року.
2.3. Вважає рішення відповідача від 29.12.2023 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що вказані періоди трудової діяльності, а також навчання та допомоги по безробіттю підтверджуються записами Трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1979 року.
Позиція відповідача
2.4. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.5. Позивач звернулася 27.12.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
2.6. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV. 29.12.2023 року було прийнято рішення №121630011594, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. На день подання заяв про призначення пенсії вік позивача становить 63 роки 10 місяців.
2.7. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023: від 20 до 30 років.
2.8. Відповідно до пунктів «а», «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XІІ) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
2.9. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачу не враховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, яку не прийнято до уваги, оскільки відсутні підстави внесення запису про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ». Документи, підтверджуючі зміну прізвища, не надано. До страхового стажу не були враховані наступні періоди:
- робота протягом серпня 1979 по грудень 2003 року;
- отримання допомоги по безробіттю з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року;
- навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, оскільки відсутня дата видачі атестату, крім того наявний запис про виправлення не засвідчений печаткою підприємства.
2.10. Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. З урахуванням викладеного, страховий стаж позивача, за рішеннями склав 0 років 0 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на підставі частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV.
2.11. Відтак, вважає вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Одночасно, дії відповідача вважає такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 27.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Миколаївській області.
3.2. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.12.2023 року про призначення пенсії, ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 29.12.2023 року №121630011594 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи від 20 до 30 років.
У вказаному рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.12.2023 року №121630011594 зазначено те, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачу не враховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, яку не прийнято до уваги, оскільки відсутні підстави внесення запису про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ». Документи, підтверджуючі зміну прізвища, не надано. До страхового стажу не були враховані наступні періоди:
- робота протягом серпня 1979 по грудень 2003 року;
- отримання допомоги по безробіттю з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року;
- навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, оскільки відсутня дата видачі атестату, крім того наявний запис про виправлення не засвідчений печаткою підприємства.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Предметом цього позову є рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.12.2023 року №121630011594, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. А тому суд має надати такому рішенню відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії).
4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII).
4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
4.11. У свою чергу, згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
4.12. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
4.13. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
4.14. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
4.15. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
4.16. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
4.17. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.18. Судом у цій справі встановлено, що позивач 27.12.2023 року звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV. Однак, за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 29.12.2023 року №121630011594 про відмову у призначенні пенсії згідно Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 20 до 30 років.
4.19. У вказаному рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.12.2023 року №121630011594 зазначено те, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачу не враховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, яку не прийнято до уваги, оскільки відсутні підстави внесення запису про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ». Документи, підтверджуючі зміну прізвища, не надано. До страхового стажу не були враховані наступні періоди:
- робота протягом серпня 1979 по грудень 2003 року;
- отримання допомоги по безробіттю з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року;
- навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, оскільки відсутня дата видачі атестату, крім того наявний запис про виправлення не засвідчений печаткою підприємства.
4.20. Оцінюючи доводи сторін щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, навчання та отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1979 року, суд зазначає наступне.
4.21. Так, згідно пастора громадянина України прізвище, ім'я та по батькові позивача зазначено - ОСОБА_1 .
Також, згідно титульної сторінки трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1979 року у графі прізвище, зазначено - « ОСОБА_3 », однак наявні інші прізвища, які закреслені.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у трудовій книжці на титульній сторінці наявний запис про те, що прізвище змінено на « ОСОБА_3 » у зв'язку із заключенням шлюбу. При цьому, такий запис засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою установи, однак без посиланням на номер і дату документу про шлюб.
4.22. Суд зазначає, що згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
4.23. Згідно пунктів 2.11-2.13 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
4.24. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
4.25. Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
4.26. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, яка не застосовується з дня прийняттям наказу Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
4.27 Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
4.28. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
4.29. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
4.30. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
4.31. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
4.32. Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача згідно із трудовою книжкою буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
4.33. Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неповне/невірне зазначення прізвища, ім'я та по батькові позивача підприємством, яке відкривало та вносило відповідний запис в трудову книжку, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
4.34. Суд також вважає за необхідне зауважити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
4.35. Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження як спірних періодів роботи позивача, так не надано доказів щодо отримання інформації про дійсне укладення позивачем шлюбу та зміну прізвища.
4.36. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
4.37. Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
4.38. Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
4.39. Водночас, суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
4.40. Натомість, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
4.41. Відтак, суд вважає, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 13.08.1979 року належним документом у розумінні Закону №1058-IV та Порядку №637, що підлягає врахуванню органами Пенсійного фонду України при вирішення питання про призначення пенсії.
4.42. Суд звертає увагу на те, що поряд з тим, що відповідач констатує про відсутність підстав для врахування трудової книжки позивача, ним надано оцінку та визначено точні періоди трудової та іншої діяльності, які не враховані до страхового стажу позивача, а саме:
- робота протягом серпня 1979 по грудень 2003 року;
- отримання допомоги по безробіттю з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року;
- навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, оскільки відсутня дата видачі атестату, крім того наявний запис про виправлення не засвідчений печаткою підприємства.
Щодо періоду роботи протягом серпня 1979 по грудень 2003 року, то суд зазначає наступне.
4.44. З огляду на те, що трудова книжка підлягає врахуванню при вирішення питання про призначення позивачу пенсії, а також враховуючи те, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 13.08.1979 року наявні записи про трудову діяльність протягом серпня 1979 по грудень 2003 року (а саме: з 13.08.1979 року по 11.09.1995 року, з 04.12.2003 року по 12.12.2023 року), то суд вважає, що такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періоду навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року, то суд зазначає наступне.
4.45. Так, відповідно до пунктів «а», «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
4.46. Згідно пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
4.47. Як визначено у оскаржуваному рішенні від 29.12.2023 року №121630011594, навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року не враховане, адже відсутня дата видачі атестату, крім того наявний запис про виправлення не засвідчений печаткою підприємства.
4.48. Суд зазначає те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки. Водночас, суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 року у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
4.49. Відповідно, у контексті спірних правовідносин, суд вважає за доцільне констатувати те, що позивачем, окрім трудової книжки, в якій дійсно наявні дефекти щодо запису про навчання, не додано жодних інших документів, які підтверджують період його навчання, а саме:
- дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідки та інші документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання;
- або ж за відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
4.50. У випадку спірних правовідносин, суд допускає те, що позивач у період з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року проходив навчання, однак такі дані мають бути підтвердженні належним чином оформленими документами, чого позивачем забезпечено не було. За таких обставин, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача врахувати вказаний у трудовій книжці період навчання позивача до її страхового стажу.
4.51. При цьому, суд наголошує, що позивач не позбавлена права звернутися до органів ПФУ щодо врахування періоду навчання до страхового стажу та надати належні документи, які підтверджують такий період.
Щодо періодів отримання допомоги по безробіттю, то суд зазначає наступне.
4.52. Так, згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
4.53. Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 13.08.1979 року наявні записи про періоди отримання допомоги по безробіттю, а саме: з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року.
4.54. З огляду на те, що трудова книжка підлягає врахуванню при вирішення питання про призначення позивачу пенсії, а також враховуючи те, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 13.08.1979 року наявні записи про періоди отримання допомоги по безробіттю, суд вважає, що такі періоди піддягають врахуванню до страхового стажу позивача.
4.55. Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.12.2023 року №121630011594 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якими є відповідачі.
5.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
5.3. Відповідачем у цій справі не доведено суду правомірність рішення від 29.12.2023 року №121630011594 про відмову у призначенні пенсії.
5.4. Поряд з цим, щодо обраного позивачем способу захисту, то суд зазначає наступне. Так, здійснення призначення пенсії та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідачів і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачами. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
5.5. Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.12.2023 року відповідно до її особистої заяви від 27.12.2023 року, є передчасним.
5.6. Відтак, враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов'язати відповідача:
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2023 року про призначення пенсії за віком згідно частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
5.7. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
5.8. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №4659-1873-7991-1879 від 14.05.2024 року.
6.3. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який порушив права позивача.
6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.12.2023 року №121630011594 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 13.08.1979 року по 11.09.1995 року, з 04.12.2003 року по 12.12.2023 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1979 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди отримання допомоги по безробіттю: з 09.08.1996 року по 03.02.1997 року, з 09.05.1997 по 08.08.1997 року, з 25.12.1997 року по 18.03.1998 року, з 29.03.2004 року по 23.12.2004 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2023 року про призначення пенсії за віком згідно частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
6. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №4659-1873-7991-1879 від 14.05.2024 року судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Сєвєродонецьким MB УМВС України в Луганській області 24.01.2002 року).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄРДПОУ 13844159).
Суддя О.В. Анісімов