16 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/819/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.12.2024 року про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 357, у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він неодноразовово був засуджений до покарань у виді позбавлення волі. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2024 року по справі 686/7248/24 враховано, позивач є повнолітньою особою і понад два рази засуджувався за умисні тяжкі злочини до покарання у виді позбавлення волі. Під час відбування покарання 73 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав, характеризується негативно, своєю поведінкою негативно впливає на інших засуджених, тому його поведінка під час відбування покарання свідчить, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечними для суспільства. Строк відбуття покарання спливає 22.04.2024 і в цей день засуджений підлягає звільненню з місць позбавлення волі. За таких обставин вказаною постановою суду відносно засудженого ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки, починаючи з 22 квітня 2024 року і встановлено ОСОБА_1 наступні обмеження:
- заборонити вихід з будинку за місцем проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня;
- заборонити відвідувати торгівельні заклади де продають спиртні напої на розлив;
- заборонити виїзд в особистих справах за межі району проживання без дозволу уповноважених осіб Національної поліції;
- зобов'язати з'являтись для реєстрації у відділ поліції за місцем проживання в першу та останню суботу кожного місяця з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
Вказує, що його протиправно та необґрунтовано призвано та відправлено відповідачем-1 до проходження військової служби до відповідача-2. Зазначає, що оскільки він неоднорозаво засуджений до відбування покарання, відповідач-1 повинен був зняти останнього з військового обліку.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем-1 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що підстав для виключення позивача з військового обліку немає.
Відповідачем-2 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що на момент призову позивача були внесені зміни в порядок №560 щодо призову на військову службу. Так, до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил).
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
19.09.2011 р. ОСОБА_1 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
16.12.2011 р. ОСОБА_1 був засуджений Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ч. З ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
19.06.2012 р. ОСОБА_1 засуджений Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
18.09.2015 р. ОСОБА_1 засуджений Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
24.06.2016 р. ОСОБА_1 засуджений вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1, 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України до покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Позивач у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попередній вироком вчинив новий злочин і 16.03.2021 р. засуджений Чернівецьким апеляційним судом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2024 року по справі 686/7248/24 враховано, що ОСОБА_1 , є повнолітньою особою і понад два рази засуджувався за умисні тяжкі злочини до покарання у виді позбавлення волі. Під час відбування покарання 73 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав, характеризується негативно, своєю поведінкою негативно впливає на інших засуджених, тому його поведінка під час відбування покарання свідчить, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечними для суспільства. Строк відбуття покарання спливає 22.04.2024 і в цей день засуджений підлягає звільненню з місць позбавлення волі. За таких обставин вказаною постановою суду відносно засудженого ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки, починаючи з 22 квітня 2024 року і встановлено ОСОБА_1 наступні обмеження:
- заборонити вихід з будинку за місцем проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня;
- заборонити відвідувати торгівельні заклади де продають спиртні напої на розлив;
- заборонити виїзд в особистих справах за межі району проживання без дозволу уповноважених осіб Національної поліції;
- зобов'язати з'являтись для реєстрації у відділ поліції за місцем проживання в першу та останню суботу кожного місяця з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв
Згідно довідки про звільнення серії ХМЛ № 25400, позивач раніше судимий 5 разів, звільнений з ДУ "Райківецька виправна колонія №78" з 22.04.2024 р. і прямує до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .
22.10.2024 р. довідкою військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби. В картці обстеження та медичного огляду відсутні результати загального аналізу крові та обстеження травматологом, стоматологом та дерматовенерологом.
Згідно поіменного списку позивача відправлено до В/Ч НОМЕР_1 для проходження військової служби.
16.12.2024 р. наказом командира відповідача-2, позивача зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
17.01.2025 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади. На підставі ухвали Івано-Франківського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.01.2025 р. по справі № 344/846/25 позивача визнано підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та застосовано покарання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12".
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).
Згідно ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - положення №154).
Відповідно до п.1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній з 12.11.2011 по 18.05.2024 під час відбування покарань позивачем) встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як встановлено судом, 19.09.2011 р. ОСОБА_1 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
16.12.2011 р. ОСОБА_1 був засуджений Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ч. З ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
19.06.2012 р. ОСОБА_1 засуджений Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
18.09.2015 р. ОСОБА_1 засуджений Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
24.06.2016 р. ОСОБА_1 засуджений вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1, 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України до покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Позивач у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попередній вироком вчинив новий злочин і 16.03.2021 р. засуджений Чернівецьким апеляційним судом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2024 року по справі 686/7248/24 враховано, що ОСОБА_1 , є повнолітньою особою і понад два рази засуджувався за умисні тяжкі злочини до покарання у виді позбавлення волі. Під час відбування покарання 73 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав, характеризується негативно, своєю поведінкою негативно впливає на інших засуджених, тому його поведінка під час відбування покарання свідчить, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечними для суспільства. Строк відбуття покарання спливає 22.04.2024 і в цей день засуджений підлягає звільненню з місць позбавлення волі. За таких обставин вказаною постановою суду відносно засудженого ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки, починаючи з 22 квітня 2024 року і встановлено ОСОБА_1 наступні обмеження:
- заборонити вихід з будинку за місцем проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня;
- заборонити відвідувати торгівельні заклади де продають спиртні напої на розлив;
- заборонити виїзд в особистих справах за межі району проживання без дозволу уповноважених осіб Національної поліції;
- зобов'язати з'являтись для реєстрації у відділ поліції за місцем проживання в першу та останню суботу кожного місяця з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв
Відповідно до частини 4 статті 12 КК України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу останнього вироку) тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Таким чином, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
Згідно пункту 59 Порядку №1487 суди:
повідомляють у семиденний строк відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про призовників, кримінальні справи щодо яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що набрали законної сили (додаток 23);
вилучають та надсилають до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки військово-облікові документи призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту.
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів (пункт 81 Порядку №1487).
Абзацом 16 пункту 79 Порядку №1487 визначено (на момент відбування останнього покарання позивачем), що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли.
Додатком 31 до Порядку №1487 (далі - Додаток 31) передбачено питання, які підлягають перевірці з організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, забезпечення функціонування системи військового обліку.
Пунктом 8 Додатку 31 зазначено, що під час перевірки судів, крім питань, зазначених у пункті 4 цього додатка, перевіряється своєчасність подання повідомлень до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки про призовників, кримінальні справи щодо яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що набрали законної сили; організація вилучення та своєчасність надсилання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту.
Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Частиною 1 статті 1 Закону №1951-VIII визначено, що єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII передбачено, що основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
У відповідності до ч.8 ст. 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Приписами частини 1 ст. 6 Закону №1951-VIII визначено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктами 18, 19 та 20 ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать:
відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду);
відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;
відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості).
У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 13 Закону №1951-VIII для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", віком до 60 років.
До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Частиною 3 ст. 14 Закону №1951-VIII передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Так, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді, зокрема, від:
- органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, - відомості, зазначені у пункті 18 частини першої статті 7 цього Закону;
- Державної судової адміністрації України - відомості, зазначені у пунктах 11, 19 частини першої статті 7 цього Закону;
- Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
Таким чином у відповідача були, як і повноваження, так і можливість отримати інформацію стосовно ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що позивач 5 разів відбував покарання у місцях позбавлення волі. Окрім того, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2024 року встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки, починаючи з 22 квітня 2024 року і встановлено обмеження стосовно ОСОБА_1 .
При цьому, відповідач-1 починаючи з 2011 року по 2024 рік (період відбування покарань позивачем) не виключив позивача з військового обліку, що суперечить Порядку №1487, Додатку 31 Порядку №1487, Закону №2232-ХІІ.
Суд повторно наголошує, що у період відбування позивачем покарань, відповідач-1 повинен був виключити ОСОБА_1 з військового обліку, оскільки останній відбував покарання за тяжкі злочини та неодноразово був засуджений.
Суд окремо звертає увагу, що позивач під час відбування покарання 73 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав, характеризується негативно, своєю поведінкою негативно впливає на інших засуджених, тому його поведінка під час відбування покарання свідчить, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечними для суспільства.
Суд зазначає, що в конкретному випадку, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх функціональних обов'язків, відповідач протиправно не виключив позивача з військового обліку, хоча і був обізнаним стосовно відбування покарань позивачем у період з 2011 по 2024 рік.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року підлягають задоволенню.
Окремо варто уваги наступне.
Так, військовий обов'язок є почесним обов'язком громадян України. Проте його виконання має здійснюватися з урахуванням інтересів національної безпеки та оборони, а також принципів законності та справедливості. Залучення до виконання військового обов'язку особи, яка становить значну суспільну небезпеку, може нести ризики для інших військовослужбовців, цивільного населення та боєздатності військових формувань.
Як вже зазначалось стаття 1 Закону № 2232-ХІІ визначає військовий обов'язок як конституційний обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Однак, реалізація цього обов'язку не повинна суперечити іншим принципам права та інтересам суспільства.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Залучення до військової служби особи, яка становить реальну загрозу для оточуючих, може суперечити цьому конституційному принципу.
Так, стаття 17 Конституції України: передбачає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Виконання цієї функції має здійснюватися ефективно та безпечно, що може бути поставлено під загрозу у випадку залучення до військової служби осіб із високим рівнем суспільної небезпеки.
Встановлення адміністративного нагляду свідчить про високу ймовірність вчинення особою нових правопорушень та необхідність контролю за її поведінкою з метою запобігання цьому. Покладення на таку особу військового обов'язку, який передбачає володіння зброєю та перебування у колективі військовослужбовців, може нівелювати мету адміністративного нагляду та створити додаткові ризики.
Хоча військовий обов'язок є загальним, його реалізація повинна враховувати індивідуальні особливості та обставини кожної особи, зокрема її попередню протиправну поведінку та ступінь виправлення. Так, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зокрема зазначено, що позивач залишається небезпечними для суспільства.
Верховний Суд неодноразово наголошував на пріоритеті законності та верховенства права у діяльності органів державної влади, включаючи територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Так, у своїх рішеннях Верховний Суд підкреслював обов'язок органів влади діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 800/537/19, постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 813/1152/18).
У контексті військового обліку, своєчасне та належне виконання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки обов'язків щодо ведення обліку, включаючи виключення з нього осіб, які підпадають під визначені законом підстави, є ключовим елементом забезпечення ефективності системи військового обліку та запобігання порушенням прав громадян.
У справі, що розглядається, бездіяльність відповідача-1 щодо невиключення ОСОБА_1 з військового обліку протягом тривалого періоду відбування ним покарань за тяжкі злочини прямо суперечить вимогам пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 2011 по 18.05.2024) та абзацу 16 пункту 79 Порядку № 1487.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує на необхідності врахування судами усіх обставин справи, що мають юридичне значення, при прийнятті рішень. У даному випадку, встановлені судом факти щодо неодноразового засудження позивача за тяжкі злочини, його негативної характеристики під час відбування покарання та встановлення адміністративного нагляду свідчать про його високий рівень суспільної небезпеки.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.12.2024 року про призов на військову службу під час мобілізації.
Оскільки судом встановлено, що відповідач-1 протиправно не виконав свій обов'язок щодо виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації від 13.12.2024 року є таким, що виданий без належних правових підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку, на момент видання наказу про призов, позивач підлягав виключенню з військового обліку у зв'язку з наявністю непогашених судимостей за тяжкі злочини. Невиконання ТЦК та СП свого обов'язку призвело до видання незаконного наказу про призов особи, яка не підлягала призову на військову службу за мобілізацією на загальних підставах (враховуючи протиправну невичерпаність процедури виключення з обліку).
З огляду на викладене вище, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.12.2024 року про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 357, у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ОСОБА_1 .
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 357 в частині зарахування позивача до списків особового складу та призначення на посаду є наслідком протиправного наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу. Оскільки первинний наказ про призов визнається судом протиправним та підлягає скасуванню, похідний від нього наказ про зарахування до списків особового складу військової частини також є неправомірним та підлягає скасуванню.
Правові наслідки скасування незаконного адміністративного акта передбачають відновлення прав та законних інтересів особи, порушених цим актом. У даному випадку, скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частини є необхідним для відновлення правового становища позивача, яке існувало до видання протиправного наказу про призов.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 357, у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ОСОБА_1 також підлягає задоволенню.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки саме внаслідок бездіяльності та прийняття наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 були порушені права позивача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції станом на 22.04.2024 року.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.12.2024 року про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 № 357, в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ОСОБА_1 .
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати - судовий збір в сумі 2422,40 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4
Суддя І.В. Маренич