Справа № 420/27763/24
15 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2024 року №184 «Про завершення службового розслідування за фактом перебування на території Військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння старшим лейтенантом ОСОБА_1 », визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за червень 2024 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за червень 2024 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що висновки відповідача про перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час несення служби не підтверджуються медичною документацією, будь-яких протоколів та рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності за перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння не має, у командування військової частини склалося суб'єктивне ставлення до позивача після невдалого намагання притягнути до відповідальності за перебування в стані алкогольного сп'яніння позивача в квітні 2024 року, тощо. Таким чином, позивача протиправно позбавлено премії та додаткової винагороди за червень 2024 року.
Відзив обґрунтований відповідачем тим, що позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння під час перебування на службі, відмовився проходити медичний огляд, про що складено відповідний акт, матеріалами службового розслідування цей факт підтверджується, а тому позивача правомірно позбавлено премії та додаткової винагороди за червень 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає не задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №184 «Про завершення службового розслідування за фактом перебування на території військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння старшим лейтенантом ОСОБА_2 » позивача, за порушення вимог ст. 11, 16, 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, керуючись ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 5, 45, 53, 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Крім того, цим наказом відповідно до п. 5 розділу XVI, п. 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, позивача позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за червень 2024 року.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що 04.06.2024 року командиру військової частини НОМЕР_1 наданий рапорт від заступника командира частини про те, що 03.06.2024 року о 20:23 на території тимчасового розташування складу РАО ним, спільно з заступником командира військової частини НОМЕР_2 виявлено позивача, який мав зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння шкіряних покровів обличчя, характерний запах ротової порожнини, що не відповідає обстановці). При цьому, позивач від проходження дослідження на стан алкогольного сп'яніння відмовився, про що складений акт від 03.06.2024 року, який підписаний позивачем, а також особами, які виявили позивача в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі зазначеного рапорту, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2024 року №242, призначено службове розслідування за фактом перебування позивача на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння.
Під час службового розслідування опитані заступник командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 - ОСОБА_4 , свідок подій - солдат ОСОБА_5 , які підтвердили що 03.06.2024 року о 20:23 на території тимчасового розташування складу РАО виявлено позивача з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, про що складений відповідний акт.
Опитаний під час службового розслідування позивач зазначив, що не перебував в стані алкогольного сп'яніння та з боку керівництва військової частини до нього існує негативне та суб'єктивне ставлення, що пов'язано із скасуванням судом постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв раніше. При цьому, позивач зазначив, що не міг залишити зону своєї відповідальності, а тому відмовився від медичного огляду та саме на відповідача покладається обов'язок довести вчинення ним дисциплінарного проступку.
За результатами службового розслідування складений акт №1141 від 29.06.2024 року, яким запропоновано, за порушення вимог ст. 11, 16, 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, керуючись ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 5, 45, 53, 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, за перебування 03.06.2024 року у стані алкогольного сп'яніння, притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Крім того, запропоновано відповідно до п. 5 розділу XVI, п. 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, не виплачувати позивачу премію та додаткову грошову винагороду за червень 2024 року.
Позивач з результатами службового розслідування не погодився, а тому звернувся до суду з цим позовом про скасування наказу, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено премії і додаткової винагороди, а також зобов'язання відповідача виплатити йому премію та додаткову винагороду за червень 2024 року.
Відповідно до положень ст. 11, 13, 16, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно, тощо.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 1, 2, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Згідно із ст. 45, 48, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
На військовослужбовців може бути накладене таке дисциплінарне стягнення, як сувора догана.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Суд звертає увагу, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідачем на підставі рапорту про виявлене порушення призначено службове розслідування, під час якого опитані особи, які виявили порушення, свідок подій, позивач, проаналізовано характеристики позивача, складений акт про результати службового розслідування, який містить опис подій, посилання на норми законодавства, які порушені позивачем, тощо та за результатами службового розслідування винесений відповідний наказ командиром військової частини НОМЕР_1 .
Позивач в позові не зазначає про будь-які порушення процедури проведення службового розслідування крім не доведення наказу до відома позивача, однак слід зазначити, що само по собі не доведення наказу не є підставою для визнання його протиправним та позивач був обізнаний про проведення службового розслідування, оскільки був опитаний під час його проведення.
Щодо доведеності обставини перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, суд звертає увагу на наявність рапорту та пояснень заступника командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , заступника командира військової частини НОМЕР_2 - ОСОБА_4 , свідка подій - солдата ОСОБА_5 , які підтвердили що 03.06.2024 року о 20:23 на території тимчасового розташування складу РАО виявлено позивача з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, про що складений відповідний акт.
Тобто, матеріалами службового розслідування доведено перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння під час перебування на території військової частини, а твердження позивача про те, що він не міг залишити військову частину для проходження медичного огляду нічим не підтверджуються та саме проведення медичного огляду могло б спростувати обставини виявлення позивача в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження позивача про те, що за відсутності медичного огляду позивача на стан алкогольного сп'яніння у відповідача відсутні докази знаходження позивача в такому стані суд вважає безпідставними, оскільки примусове направлення на медичних огляду нормами законодавства не передбачено та за такої позиції взагалі командування військової частини позбавлене можливості довести цей факт, а тому суд вважає, що пояснення військовослужбовців є саме тим належним доказом, який підтверджує порушення позивачем дисципліни.
Щодо тверджень позивача про наявність свідків, які б спростували факт порушення позивачем дисципліни, слід зазначити, що позивач не зазначав їх дані та не заявляв клопотань щодо їх допиту та не заявляв про таких свідків під час проведення службового розслідування, не просив їх опитати.
Щодо тверджень позивача про те, що за відсутності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за перебування на території військової частини в стані алкогольного сп'янінні, не можна говорити про наявність такого порушення, суд їх вважає безпідставними оскільки адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними за змістом, притягнення до адміністративної відповідальності не належить до компетенції командування військової частини НОМЕР_1 та наказом від 30 червня 2024 року №184 вирішено направити відповідне повідомлення про наявність такого порушення до Військової служби правопорядку.
Щодо тверджень позивача про суб'єктивне ставлення до нього командуванням військової частини, ці обставини не підтверджується доказами у справі і є припущеннями.
Крім того, перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння підтвердив також військовослужбовець - заступник командира іншої військової частини - НОМЕР_2 - ОСОБА_4 .
Враховуючи зазначені обставини, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2024 року №184 «Про завершення службового розслідування за фактом перебування на території Військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння старшим лейтенантом ОСОБА_1 ».
Відповідно до п. 5 розділу XVI, п. 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Таким чином, вживання алкогольних напоїв чи перебування у стані алкогольного сп'яніння на території військової частини, виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння є окремою, самостійною підставою для позбавлення військовослужбовця премії та додаткової винагороди, не залежить від притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позивача правомірно позбавлено премії та додаткової винагороди за червень 2024 року.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за червень 2024 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за червень 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2024 року №184 «Про завершення службового розслідування за фактом перебування на території Військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння старшим лейтенантом ОСОБА_1 », визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за червень 2024 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за червень 2024 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА
.