16 квітня 2025 рокусправа № 380/3918/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 із 07.03.2022 пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 380\20849\23 сум заробітної плати за періоди роботи в ТОВ «Газімур» з 22.04.2013 по 11.03.2015, з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017. з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019, з 16.04.2020 по 27.10.2020;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити із 07.03.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за період роботи в ТОВ «Газімур» з 22.04.2013 по 11.03.2015; з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019, з 16.04.2020 по 27.10.2020, та здійснити виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №380/20849/23 відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 31.07.1985 по 02.12.1986, з 10.01.1989 по 21.11.1993, з 01.06.1994 по 23.05.1995, з 16.10.1995 по 31.03.1996, з 11.11.1997 по 22.12.1997, з 20.03.1998 по 10.05.1998, з 22.04.2013 по 11.03.2015, з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 18.12.2016, 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019 та з 16.04.2020 по 27.10.2020 та призначено відповідну пенсію. Проте при розрахунку розміру пенсії за віком відповідачем не було враховано заробітну плату позивача, отриману в російській федерації з 22.04.2013 по 11.03.2015; з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019. з 16.04.2020 по 27.10.2020. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою від 03.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 20.03.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. 23 грудня 2022 року набув чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783- ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Це означає, що, починаючи з 23 грудня 2022 року правові відносини, зокрема, з російською федерацією зупинені офіційно, а тому жодні запити на отримання правової допомоги виконуватись не будуть. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. З огляду на викладене, Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за №2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058. Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. Враховуючи зазначене, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та навчання на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
07.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглянуті та, відповідно, рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 14.03.2023 №134950014310 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що:
«... Вік заявника: 55 років 11 місяців 02 дні.
…Страховий стаж особи становить 26 років 05 місяців 28 днів.
За наданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.04.2013 по 27.10.2020 в м.Чіта, оскільки згідно довідки №92 від 09.11.2021 року відсутнє підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів країн СНД та відсутні первинні документи.
Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 03 роки 09 місяців 15 днів.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки ;84 від 03.12.2019, оскільки за період роботи з 31.07.1985 по 02.12.1986 посада помічника машиніста розкривної дільниці №1 не відноситься до переліку посад, передбачених Списком №2, розділом 1 підрозділом 1, пункту «а», затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956.
Не враховано періоди роботи з 21.08.1992 по 21.11.1993, з 01.06.1994 по 23.05.1995, з 16.10.1995 по 31.03.1996, оскільки посада машиніста екскаватора цеху автотранспортного розкриву не атестована.».
23.03.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 31.03.2023 №134950014310 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що:
«... Вік заявника: 55 років.
Необхідний страховий стаж, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 30 років.
Страховий стаж особи становить 26 років 05 місяців 28 днів.
Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими та шкідливими умовами праці визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) та становить 12 років 06 місяців.
Стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 становить 03 роки 09 місяців 15 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
1) до страхового та пільгового стажу не зараховано: період роботи в російській федерації з 22.04.2013 по 27.10.2020, оскільки з 01.01.2023 російською федерацією розірвано Угоду про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
2) до пільгового стажу не зараховано:
періоди роботи за довідкою ДП «Новояворівське державне гірнично-хімічне підприємство «Сірка» від 18.04.2022 №13 з 31.07.1985 по 02.12.1986 та з 21.08.1992 по 10.11.1997, оскільки посада помічника машиніста екскаватора розкривної дільниці №1 не відноситься до переліку посад, передбачених Списками №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 та постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994;
періоди роботи з 21.08.1992 по 21.11.1993, з 01.06.1994 по 23.05.1995, з 16.10.1995 року по 31.03.1996, оскільки робоче місце машиніста екскаватора цеху автотранспортного розкриву рудника не атестовано.».
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідачів №134950014310 від 14.03.2023 та №134950014310 від 31.03.2023 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №380/20849/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії від 14.03.2023 №134950014310, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії від 31.03.2023 №134950014310, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 07.03.2023 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 31.07.1985 по 02.12.1986, з 10.01.1989 по 21.11.1993, з 01.06.1994 по 23.05.1995, з 16.10.1995 по 31.03.1996, з 11.11.1997 по 22.12.1997, з 20.03.1998 по 10.05.1998, з 22.04.2013 по 11.03.2015, з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 18.12.2016, 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019 та з 16.04.2020 по 27.10.2020.
На виконання вказаного рішення суду розпорядженням Головного управління ПФУ у Львівській області № 134950014310 від 04.11.2024 позивачу призначено пенсію по віку (робота за списком № 2) з 07.03.2023. Страховий стаж на дату призначення пенсії становить 31 рік 11 місяців 26 днів, в тому числі по списку № 2 - 12 років 8 місяців 4 днів (стаж враховано по 27.10.2020). Відповідно коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,31917. Розмір пенсійної виплати обчислено від заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1992 та з 01.07.2000 по 31.10.2020 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,78268. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 9577,43 (12236,71 х 0,78268, де 12236,71 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Розмір пенсії з 07.03.2023 становить 3056,83, а з 01.03.2024 - 3156,83 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії періоду роботи та отриманої заробітної плати за період роботи в ТОВ «Газімур» в російській федерації з 22.04.2013 по 11.03.2015; з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019. з 16.04.2020 по 27.10.2020 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У статті 13 Закону №1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов'язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
У частині першій статті 40 Закону №1058-IV законодавець встановлює, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Абзац 12 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначає, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Абзаци перший і п'ятий підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначають, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
За змістом позовних вимог відповідач не врахував при обчисленні розміру пенсії період роботи та отриману зарплату в ТОВ «Газімур» відповідно до довідки від 09.11.2021 №29, оскільки за вказаний період позивач працював у російській федерації.
Частиною другою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, питання врахування періодів роботи в російській федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно з абз.2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Чинним законодавством, яким врегульовано порядок ведення бухгалтерського обліку визначено, що первинним документом для фіксування господарської операції з нарахування заробітної плати є розрахункова відомість, а для фіксування операції з виплати заробітної плати у готівковій формі - платіжна відомість (відомість на виплату грошей або видаткова відомість). Вони є підставою для бухгалтерського обліку відповідних операцій - нарахування та виплати заробітної плати (частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Особовий рахунок використовується для акумуляції інформації про заробітну плату кожного працівника установи. На підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і вищевказаних документів на різні види виплат дані щодо кожного працівника фіксуються щомісячно в його особовому рахунку. Окрім зазначеної інформації в особовому рахунку здійснюється фіксація утримань, відрахувань та внесків із заробітної плати. В особовому рахунку також відмічається сума заборгованості працівників установи. В особовий рахунок вноситься інформація про відпустки та переміщення працівника. Особовий рахунок має характер накопичувального реєстру і відкривається на рік. На підставі даних минулого місяця, що внесені в особовий рахунок, та даних первинного обліку поточного місяця формується розрахунково-платіжна відомість.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а.
Судом встановлено, що для обчислення розміру пенсії позивач надав довідку ТОВ «Газімур» від 09.11.2021 №29 про розмір його заробітної плати для обчислення пенсії за період з 2013 року по 2020 рік. У довідці зазначено, що підставою для її видачі стали особові рахунки за 2013-2020 роки. З усіх вказаних в довідці сум проводились відрахування до Пенсійного фонду російської федерації за встановленими тарифами.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Отже, до компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Щодо доводів відповідача про припинення участі України у двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорах, укладених із російською федерацією, що є наслідком невзяття до уваги вказаних довідок про заробіток позивача суд зазначає таке.
1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Враховуючи те, що позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не враховувати документи про стаж його роботи та нараховану заробітну плату. Крім того, судом вже встановлено, що за час його роботи в російській федерації з його заробітної плати проводились необхідні відрахування до Пенсійного фонду РФ,
Суд також не бере до уваги лист Мінсоцполітики від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 як належне джерело правового обґрунтування, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №826/2426/16).
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 07.03.2023 із врахуванням заробітної плати за період роботи в ТОВ «Газімур» з 22.04.2013 по 11.03.2015; з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017, з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019. з 16.04.2020 по 27.10.2020 відповідно до довідки від 09.11.2021 №29.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату за періоди роботи в ТОВ «Газімур» з 22.04.2013 по 11.03.2015, з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017. з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019, з 16.04.2020 по 27.10.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 07.03.2023 з урахуванням відомостей про заробітну плату за періоди роботи в ТОВ «Газімур» з 22.04.2013 по 11.03.2015, з 20.04.2015 по 17.11.2015, з 03.04.2016 по 14.11.2016, з 06.04.2017 по 09.11.2017. з 17.04.2018 по 19.11.2018, з 09.04.2019 по 11.11.2019, з 16.04.2020 по 27.10.2020, зазначених у довідці від 09.11.2021 №29..
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна