16 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/13865/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУНП в Київській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.04.2024 №138 в частині звільнення його з посади заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС ГУНП в Київській області з 16.04.2024;
- поновити його на посаді заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС ГУНП в Київській області з 16.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити нарахування та виплатити йому середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2024 по день винесення рішення по справі включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правовою підставою для звільнення особи зі служби в поліції за порушення дисципліни є наявність в її діях складу дисциплінарного проступку, тобто невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, а для звільнення особи у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду. Однак в даному випадку відсутнє рішення суду, яким би його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу «презумпції невинуватості», регламентованій ст.62 Конституції України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до ГУНП в Київській області надійшла інформація про те, що 26.03.2024 працівниками ГУ ДБР, у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №12023111060000210 від 26.12.2023 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України.
Проведеним на підставі наказу ГУНП в Київській області від 26.03.2024 №509 дисциплінарною комісією службовим розслідуванням, відповідно до отриманої інформації та зібраних матеріалів встановлено, що у діях капітана поліції ОСОБА_1 , встановлені порушення вимог службової дисципліни, невиконання ним вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Як наслідок, позивачем допущено вчинення дій, які несумісні з вимогами, що пред'являються до поліцейського.
Відповідач стверджує, що питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято на підставі встановлених службовим розслідуванням відомостей, у тому ж числі наявних у матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах, тому твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю вини у скоєнні кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, а відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях цієї особи підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання сторін про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
До ГУНП в Київській області надійшла інформація про те, що 26.03.2024 працівниками ГУ ДБР, у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №12023111060000210 від 26.12.2023 заступнику командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітану поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України.
Наказом ГУНП в Київській області від 26.03.2024 №509 призначено службове розслідування, створено дисциплінарну комісію та відсторонено від виконання службових обов'язків капітана поліції ОСОБА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 28.03.2024 у справі №757/11750/24-к до підозрюваного капітана поліції ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Службовим розслідуванням встановлено, що 26.12.2023 в районі кладовища відселеного села Бобер зони відчуження ЧАЕС було виявлено два вантажні автомобілі, а саме: марки «DAF» номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки «МОL» номерний знак НОМЕР_2 та марки «КАМАЗ» з маніпулятором номерний знак НОМЕР_3 , які здійснювали завантаження колод деревини - дуба для подальшого його транспортування до м.Київ без відповідних документів.
Вказана подія зареєстрована до системи ІПНП відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області за №494 від 26.12.2023, а відомості про дану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111060000210 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 246 КК України.
У ході проведення розшукових заходів по встановленню походження деревини дуба, було встановлено, що дана деревина має походження з території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (137 та 136 лісові квартали Денисовецького лісництва).
Разом з тим, у ході проведення досудового розслідування було встановлено причетність до вказаного кримінального правопорушення заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , у зв'язку з чим підслідність вищевказаного кримінального провадження змінено на Головне слідче управління ДБР.
26.03.2024 працівниками ГСУ ДБР у кримінальному провадженні №12023111060000210 було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України, який за даними досудового розслідування діяв як, пособник і забезпечував безперешкодний проїзд вантажних транспортних засобів із незаконно зрубаною деревиною на території Вишгородського району Київської області та м.Києва, а також повідомляв про обстановку поблизу місця незаконної порубки та по маршруту вивезення та транспортування деревини з метою уникнення викриття.
Опитати у ході службового розслідування позивача не надалось можливим, оскільки останній від надання будь-яких пояснень відмовився.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 09.04.2024 складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Відповідно до вказаного висновку, за вчинення дисциплінарного проступку,
порушення пунктів 1, 2 частини 1 та частини 2 статті 18, пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100 та пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, що виразилось у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, не вжиття заходів щодо припиненні вчинення такого правопорушення, у вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві, а також перешкоджанні у проведенні службового розслідування, рекомендовано застосувати до заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , (0055219) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі висновку службового розслідування від 09.04.2024 видано наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області» від 16.04.2024 №138, яким до заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом «По особовому складу» від 26.04.2024 №88 о/с до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції.
Не погоджуючись з наказом від 16.04.2024 №138, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У частині 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Статтею 64 Закону №580-VIII визначена Присяга працівника поліції Суд наголошує, що приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
У відповідності до ч.2 ст.11 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейські виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижуючи честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).
Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.1 розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Приписами п.п.2 та 3 розділу 4 Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п.4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
На підставі п.1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п.4 розділу 6 Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Положеннями ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із ч.12 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Позивачем не заперечується факт наявності відносно нього кримінального провадження передбаченого ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України.
Водночас, суд зазначає, що висновок службового розслідування, складений і стосовно позивача містить в собі опис та дослідження обставин скоєного позивачем дисциплінарного проступку, котрий охоплював сукупність реально існуючих фізичних вчинків, які суперечать інтересам служби, вчинені ним самостійно та за відсутності будь-якого впливу.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття дискредитація перебуває у тісному зв'язку із поняттям дотримання морально-етичних норм та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов'язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п.1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та з огляду на те, що наслідки проступку фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, суд зазначає, що відсутність обвинувального вироку суду не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який встановлений в ході службового розслідування і за який відповідач у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.
Водночас, суд наголошує, що оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, що підтверджується наказом від 26.04.2024 №88 о/с, в якому вказаний п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а не пункт 10 цієї норми, то слід дійти висновку про безпідставність таких доводів позивача.
При цьому, суд зазначає, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно.
Суд звертає увагу, що вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Крім того, предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. У даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинені ОСОБА_1 дисциплінарні проступки унеможливлюють подальше виконання ним своїх обов'язків.
Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.
Також, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. №rway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, правомірно та обґрунтовано застосовано відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження за ч.ч.2, 3, 5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного суду від 22.11.2023 у справі № 480/2696/22.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.04.2024 №138 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області», яким до заступника командира роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №2140/1341/18, від 15.04.2021 у справі №240/2677/20 та від 08.12.2022 у справі №460/2583/19.
Водночас, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що з оскаржуваним наказом ГУНП в Київській області від 16.04.2024 №138 він ознайомився лише 18.06.2024, оскільки належних доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом до 18.06.2024 відповідачем суду не надано. По цій причині суд робить висновок, що позивачем не порушено строків звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятих ним рішень.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Згідно ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295КАС України, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська, 15, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
16.04.25