Справа № 489/1744/25
Номер провадження 3/489/819/25
Постанова
Іменем України
16 квітня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєв Вячеслав Валентинович, розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (далі - водій), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП)
встановив
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 258992, 28.02.2025 о 20:25 в м. Миколаїв, на вул. Кругова, 44, водій керував т/з, будучи тимчасово обмеженим у праві керуванням транспортними засобами від 22.05.2024 ВП №73483957 Центральний відділ державної виконавчої служби у м. МИколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ,чим порушив ст.15 ЗУ "Про дорожній рух"- Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами. В протоколі зазначено, що водій вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Частиною 3 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, якщо особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на керування транспортним засобом, знаючи при цьому, що її позбавлено або обмежено у праві керування транспортними засобами, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
На обґрунтування вини водія до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 258992 від 28.02.2025, копію постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами ВП № 73483957 від 22.05.2024 (судовий наказ №490/1143/22 виданий 20.11.2023).
Проте, до суду не надано підтверджень того, що водій був повідомлений належним чином та знав про вищевказане обмеження його прав, яке було встановлено відносно нього постановою державного виконавця, тобто що особа знала, але умисно діяла та умисно керувала транспортним засобом, знаючи про встановлене відносно нього обмеження у праві керування транспортним засобом.
Таким чином, суддя приходить до висновку про відсутність обов'язкового елементу суб'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Крім того, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з урахування принципів і загальних засад КУпАП та практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Обов'язок доведення вини особи у скоєнні правопорушення, інших обставин події правопорушення, що мали місце, покладено на суб'єкта владних повноважень. Усі сумніви щодо доведеності вини, суд трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суддя вважає за необхідне закрити провадження по справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись 221, 278, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва.
Суддя В. В. Кокорєв