Справа № 487/5354/24
Провадження № 1-кс/487/205/25
08.04.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання старшого слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно
ОСОБА_4 підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 199 КК України,-
30.09.2024 старший слідчий СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 23.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023152010000056 за ч. 3 ст. 199, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваної ОСОБА_4 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., поклавши обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 42023152010000056 за ч. 3 ст. 199, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204 КК України.
27.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КК України .
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке по ступеню тяжкості відноситься до особливо тяжких злочинів, а також запобігання ризикам, передбаченим частинами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку сторони обвинувачення, обрання запобіжного заходу у вигляді застави зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 категорично заперечувала причетність до інкримінованого злочину, просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на безпідставність, недоведеність ризиків.
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді застави. Зазначав про необгрунтованість підозри, ризики, зазначені слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні жодним чином не доведені.
Посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеність неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 42023152010000056 за ч. 3 ст. 199, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023152010000056 продовжено до 6 (шести) місяців, а саме 27.12.2024 (включно) .
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.12.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023152010000056 продовжено до 11 місяців, а саме 27.05.2025 (включно) .
За матеріалами клопотання, в невстановлений в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше жовтня 2023, ОСОБА_7 , переслідуючи умисну корисливу мету, розробив план вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним придбанням, перевезенням, зберіганням з метою використання при продажу тютюнових виробів, підроблених марок акцизного податку та незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.
Зокрема ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що для реалізації та досягнення бажаного результату він одноособово не в змозі вчинити всіх необхідних для цього дій, в невстановлений в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 23.10.2023, створив та очолив організовану групу, до складу якої залучив інших учасників, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Метою створення ОСОБА_7 даної організованої групи являлось отримання прибутку від незаконного обігу тютюнових виробів, а саме незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою використання при продажу тютюнових виробів підроблених марок акцизного податку та незаконного придбання, зберігання, транспортування з метою збуту та збут незаконно виготовлених тютюнових виробів за ціною значно меншою ніж ринкова.
Для реалізації плану діяльності організованої групи ОСОБА_7 , як організатором групи було підшукано спеціальні приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , де було облаштовано місця для зберігання, фасування та розподілу для подальшого збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів та тютюнових виробів, що мають підроблені марки акцизного податку.
З метою забезпечення стабільного функціонування злочинної діяльності організованої групи між всіма її учасниками були визначені конкретні функції, зокрема: ОСОБА_7 , як організатор злочинної групи виконував наступні функції: виступив організатором злочинної групи та здійснював загальне керівництво даною групою; підшукав та залучив до складу групи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; організовував та фінансував закупку незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; розробив план вчинених злочинів та план дій кожного із її членів під час їх вчинення; розподіляв ролі між усіма учасниками злочинної групи, встановлював загально-визначені правила поведінки в групі і забезпечував дотримання їх учасниками злочинної групи; приймав активну участь на всіх стадіях вчинюваних злочинною групою злочинів та безпосередньо керував діями членів створеної ним злочинної групи; організував та облаштував місця для незаконного зберігання, фасування та розподілу для подальшого збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, а саме приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; підшукав невстановлених в ході досудового розслідування осіб для закупівлі відповідних незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; контролював постачання членам організованої групи незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; особисто та за участю членів організованої злочинної групи забезпечував зберігання з метою подальшого збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; організував у м. Миколаєві точки реалізації незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; використовував підроблені марки акцизного податку при продажі тютюнових виробів для надання їм вигляду законно виготовлених; за участю всіх членів групи збував тютюнові вироби, що мають підроблені марки акцизного податку та незаконно виготовлені тютюнові вироби; здійснював контроль за надходженням коштів від клієнтів, які купували незаконно виготовлені тютюнові вироби, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; встановлював ціни на незаконно виготовлені тютюнові вироби, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки; розподіляв між членами злочинної групи кошти, які вони отримували від вчинення злочинів, пов'язаних з обігом незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як виконавці злочинної групи виконували наступні функції: дотримувались загально-визначених організатором групи ОСОБА_7 правил поведінки в групі; приймали активну участь на всіх стадіях вчинюваних організованою групою злочинів; безпосередньо здійснювали фінансовий контроль торгівельних точок, збирали звіти від реалізаторів, проводили аудіттовару, здійснювали контроль графіку робочого часу продавців кіосків, надавали вказівки реалізаторам щодо їх дій у разі перевірок з боку контролюючих органів; здійснювали безпосередній збут незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки в точках продажу шляхом реалізації вищевказаних товарів клієнтам.
ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як виконавці організованої групи виконували наступні функції: дотримувались загально-визначених організатором групи ОСОБА_7 правил поведінки в групі; здійснювали безпосередній збут незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки в точках продажу шляхом реалізації вищевказаних товарів клієнтам; виконували вказівки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо надання відповідних звітів за результатами збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, що не мають марок акцизного податку, або мають підроблені марки. Так, ОСОБА_7 залучив невстановлених осіб для отримання через внутрішні почтові відправлення оператора «Нова Пошта» тютюнові вироби, що мають підроблені марки акцизного податку та незаконно виготовлені тютюнові вироби без марок акцизного податку та, із залученням вищевказаних осіб, перевозив вищевказані товари до спеціально облаштованих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , де їх розвантажував та залишав на зберігання. Після чого, за необхідності, перевозив та розвантажував тютюнові вироби, що мають підроблені марки акцизного податку та незаконно виготовлені тютюнові вироби в місцях збуту, розташованих у м. Миколаєві.
Так, 21.03.2024 у період часу з 08 год 25 хв. по 08 год. 33 хв., під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, покупець ОСОБА_13 , знаходячись біля торгівельного кіоску, що за адресою: вул. Рабоча, 2а, біля зупинки громадського транспорту у м. Миколаєві за гроші в сумі 1100 гривень придбав у ОСОБА_4 , яка діяла на виконання спільного злочинного умислу та вказівки ОСОБА_7 , два блоки сигарет JMBlack та Plaisir, на яких наявні марки акцизного податку, що не відповідають аналогічним марками акцизного податку для маркування тютюнових виробів, які знаходяться в офіційному обігу на території України та не відповідають аналогічним маркам акцизного податку для маркування тютюнових виробів, які виготовлені на підприємстві, що здійснює їх виробництво.
27.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 199 КК України, а саме зберігання з метою використання при продажу товарів, підроблених марок акцизного податку, вчиненого організованою групою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Рапортами оперуповноваженого СБУ від 19.03.2024; Протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; Протоколами допиту свідка ОСОБА_13 , Висновками технічних експертиз документів та судово - біологічної експертизи; Протоколами обшуків від 27.06.2024; матеріалами виконаних доручень УСБУ в Миколаївській області про причетність до вчинення вказаного злочину ОСОБА_4 ; Протоколами про результати контролю за вчиненням злочину.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом з цим слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором у судовому засіданні не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному проваджені, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У справі «Нінеску проти Республіки Молдова» (Ninescu v. the Republic of Moldova) (заява № 47306/07, рішення від 15.07.2014 року, остаточне рішення від 15.11.2014) Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що «для виправдання позбавлення заявника свободи національні суди навели безліч підстав, велика частина з яких полягає в перефразуванні підстав застосування запобіжних заходів, передбачених КПК, не пояснивши, як вони можуть бути застосовані до заявника» (п.67).
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але цього недостатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним негативних дій.
Так, ризик переховування обґрунтований тяжкістю покарання. Суворість покарання є однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
У клопотанні зазначається, що підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування. Тобто, ризик втечі обґрунтовується не якимись фактичними обставинами, а фактом вчинення кримінального правопорушення. Із твердження прокурора слідує, що оскільки підозрюваній інкримінується особливо тяжкий злочин, то вона може переховуватись. Крім того, у клопотанні зазначається, що підозрювана може здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію або на окуповану територію та може переховуватися на території іншої області.
Зазначені твердження сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Конкретних обставин або дій підозрюваної, які б свідчили про її ухилення від слідства, стороною обвинувачення надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваної від слідства та суду є маловірогідним.
Щодо інших ризиків, а саме ризику впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи знищення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то вказані ризики прокурором належним чином не обґрунтовані і в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Крім того, відповідно до матеріалів судового провадження ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КК України ще 27.06.2024р., надалі запобіжні заходи на протязі досудового розслідування до неї не застосовувалися, процесуальна поведінка підозрюваної на протязі цього часу була належною, тому у слідчого судді відсутні підстави вважати актуальною імовірність існування наведених в клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
За такого, враховуючи, що стороною обвинувачення доведено обставини, передбачені п.1 ч.1 ст. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено обставин, передбачених п.2 та 3 ч.1 цієї статті, слід застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 положення ч.3 ст. 194 КПК України.
Отже, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 176-178, 182, 193, 194, 196, 197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого - відмовити .
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого повідомлено про підозру;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 27.05.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 14.04.2025 о 13.10.год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1