Справа № 473/592/25
іменем України
"15" квітня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно
встановив
30 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 .. Після його смерті відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 .
Зазначений житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2013 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. На підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 15 червня 2015 року договір купівлі-продажу від 21.02.2013 року було визнано дійсним.
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є позивач, так як проживав разом із спадкодавцем на час його смерті.
При зверненні позивача до нотаріуса з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті ОСОБА_2 йому було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно.
В адміністративному порядку дане питання врегулювати не можливо. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 04 лютого 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 11 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представниця адвокат Вуїв О.В. в судове засідання не з'явилися, на адресу суду від представниці надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача Дорошівської сільської ради в судове засідання надав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника, вирішення справи залишив на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дорошівка, Вознесенського району, Миколаївської області помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 27.02.2024 року). Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом є його син ОСОБА_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 30.10.2003 року), який проживав разом із спадкодавцем на час його смерті (довідка виконкому Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 18.12.2024 р.).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2013 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. На підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 15 червня 2015 року договір купівлі-продажу від 21.02.2013 року було визнано дійсним.
Відповідно до довідки КП «Вознесенське МБТІ» право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за попереднім власником ОСОБА_3 ..
При зверненні позивача до нотаріуса з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька ОСОБА_2 йому було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно.
Як слідує із змісту роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред'явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі цивільні права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, одним з яких є спадкування.
Згідно положень ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, згідно вимог ст.657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Недодержання цієї вимоги, згідно ст.220 ЦК України, тягне недійсність договору.
Але законом передбачено право сторони вимагати визнання угоди дійсною, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди (ст.220 ч.2 ЦК України).
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Так як вбачається з рішення Вознесенського міськрайонного суду від 15.06.2015 року у справі №473/1814/15-ц за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу дійсним, ОСОБА_2 фактично всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку виконав - сплатив грошові кошти за його придбання, прийняв житловий будинок від продавця. Так само, з боку продавця ОСОБА_3 були виконані всі умови договору - передано покупцю житловий будинок та прийнято від нього грошові кошти.
Таким чином, укладена між ними угода по купівлі-продажу нерухомого майна виконана в повному обсязі, а тому є дійсною. Рішення Вознесенського міськрайонного суду від 15.06.2015 року набрало чинності 01.07.2015 р.
Позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 не зареєстрував своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і на сьогоднішній день неможливо здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, так як він помер.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання права.
З урахуванням положень статей 15, 16 та 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Таким чином, так як на сьогоднішній день позивач не може оформити своє спадкове право власності на будинок, яке перейшло до нього в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2 , то єдиним способом захисту набутого ним права власності є визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в судовому порядку.
На підставі викладеного та з врахуванням неможливості оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, та відсутність належного правовстановлювального документа на житловий будинок у власника, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.М. Ротар