16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 642/3940/24
провадження № 61-4706ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Таволжанський Микола Володимирович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
19 липня 2024 року Ленінським районним судом м. Харкова видано судовий наказом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) батька щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таволжанський М. В. звернувся до суду із заявою про перегляд виданого судового наказу за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що задовольняючи заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу суд виходив із того, що діти проживали разом із матір'ю за адресою: Харківська область, місто Мерефа, вказану ОСОБА_2 у заяві про видачу судового наказу. При цьому остання не зазначила інших обставин або іншої адреси, за якою діти проживають з нею, тому дану обставину суд визнав доведеною, та не піддавав сумніву. Однак, як вказує матір дітей у зустрічній позовній заяві про визначення місця проживання дітей у справі № 642/4717/24 її реальним та фактичним місцем проживання є місто Харків, діти відвідують дитячий центр ФОП ОСОБА_5 . Доказів проживання заявниці за конкретною адресою разом з дітьми до заяви про видачу судового наказу додано також не було. Обставини, з яких виходив суд, видаючи судовий наказ, про те, що діти проживають з матір'ю, зокрема у місті Мерефа, які є обов'язковими передумовами для самої можливості заявляти вимоги про стягнення аліментів - не знаходять свого підтвердження, а тому судовий наказ підлягає скасуванню.
Ленінський районний суд м. Харкова ухвалою від 10 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
Харківський апеляційний суд постановою від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таволжанського М. В. залишив без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року залишив без змін.
11 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таволжанський М. В., через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Верховного Суду у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)».
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року в справі № 761/11351/16-ц (провадження № 61-38347св18), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 299/883/17 (провадження № 61-7687св22), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року в справі № 752/21538/20 (провадження № 61-5221св24).
Звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, ОСОБА_1 посилався на те, що видаючи наказ, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не мешкає з дітьми у АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації, а проживає у м. Харкові, про що вона зазначила у зустрічній позовній заяві у справі про визначення місця проживання дітей.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що проживання матері з дітьми за місцем реєстрації, або за іншою адресою не свідчить про наявність новововиявлених обставин в розумінні вимог цивільно-процесуального закону, а тому підстав для перегляду судового наказу про стягнення аліментів не вбачається.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконання, зокрема з підстав того, що діти знаходяться на його утриманні. Однак ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року йому було відмовлено та вказано, що боржником не надано жодного доказу, що діти перебувають на його утриманні, або мешкають разом з ним, оскільки зареєстроване місце проживання може відрізнятися від місця фактичного проживання.
Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу.
Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що заявник (боржник), у разі прийняття рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком, не позбавлений права на звернення до суду з позовом про припинення стягнення аліментів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, додаткового правового аналізу не потребують та висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) вказав, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Таволжанський Микола Володимирович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко