16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 754/15239/24
провадження № 61-4707зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів, за нововиявленими обставинами,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва
від 31 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року (провадження № 61-140ск25) касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року повернуто особі, яка їх подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року,
ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року (провадження № 61-750ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 14 січня
2025 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалами Верховного Суду від 14 січня 2025 року та
від 20 січня 2025 року, ОСОБА_1 повторно оскаржив їх в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року (провадження
№ 61-974ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 14 січня 2025 року залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року (провадження
№ 61-974ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 20 січня 2025 року залишено без розгляду.
В подальшому, ОСОБА_1 оскаржив в касаційному порядку ухвали Верховного Суду від 06 лютого 2025 року та від 14 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року (провадження
№ 61-1907ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 06 лютого 2025 року залишено без розгляду. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 908,40 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року (провадження
№ 61-1907ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду
від 14 лютого 2025 року залишено без розгляду. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 908,40 грн.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвали Верховного Суду від 07 березня 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 березня 2025 року справу призначено
судді-доповідачеві Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії:
Осіян О. М., Синельников Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року (провадження
№ 61-3586ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Верховного Суду від 07 березня 2025 року у справі № 754/15239/24.
07 квітня 2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року (провадження
№ 61-4484зно25) відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/15239/24.
11 квітня 2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Протоколом автоматизованої системи документообігу суду від 11 квітня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії Осіян О. М., Синельников Є. В.
У поданій заяві ОСОБА_1 висловлює сумніви у справедливому вирішенні заяви суддями Верховного Суду Шиповичем В. В., Осіяном О. М., Синельниковим Є. В., які, на його думку, безпідставно відмовили у відкритті касаційного провадження за раніше поданою ним касаційною скаргою на ухвали Верховного Суду від 07 березня 2025 року, а також відмовили у прийнятті його заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами. Крім того вказує, що передача його заяви суддям, які раніше ухвалювали судові рішення у цій справі, є проявом корупції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Верховного Суду Шиповичу В. В., Осіяну О. М., Синельникову Є. В. визнано необґрунтованим та передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
15 квітня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяв про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. призначено суддю-доповідача Петрова Є. В.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді.
Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб'єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстави стверджувати, що суддя-доповідач у цій справі чи судді, визначені до складу колегії для її розгляду, виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. по своїй суті зводяться до незгоди заявника із постановленими судовими рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу суддів, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді цієї справи, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів, за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров