15 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/20040/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Ємця А. А.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Бородкін Д. І. (адвокат)
відповідача - Осадчук Т. А. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд"
до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про визнання укладеною додаткової угоди до договору.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд" (далі - позивач, ТОВ "Трест Укртелебуд",) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - відповідач, КП "Київжитлоспецексплуатація") про визнання укладеною додаткової угоди №8 про приведення договору № 09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Трест Укртелебуд" є замовником доступу до інфраструктури об'єкта доступу в розумінні Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж". Колектор відповідача є інфраструктурою об'єкта доступу у розумінні закону. Означені обставини, на думку позивача, є підставою для приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність до Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", від здійснення чого відповідач ухиляється.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 (суддя Князьков В. В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) відмовлено у задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Трест Укртелебуд" з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу другого п. 2 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" (далі - Закон № 1834-VIII) у взаємозв'язку зі статтями 1, 3, 16 Закону № 1834-VIII - у подібних правовідносинах.
4.3. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Трест Укртелебуд" та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій 01.01.2009 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (власник) та Закритим акціонерним товариством "Укртелебуд" (користувач) укладено договір №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, предметом якого згідно з пунктом 1 є надання місця в колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача, та оплата користувачем витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального (их) колектора (ів) згідно з додатками №1, 2 до договору.
6.2. Згідно з пунктом 2.1 договору від 01.01.2009 №09/22К власник колектора зобов'язується: надавати місце для прокладки інженерних мереж у колекторі, проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартальних колекторів, що вказані в додатку 2 до цього договору; забезпечувати доступ до колектора представників користувача для обслуговування і ремонту прокладених інженерних мереж та обладнання; у термін, не більше одного дня, сповіщати відповідальних осіб користувача про виявлення несправностей або пошкоджень інженерних мереж та обладнання, що належать користувачеві; погоджувати наряд-допуск для проведення робіт по ремонту, технічному обслуговуванню, додатковому прокладанню, монтажу нових інженерних мереж; утримувати в належному стані колектор (ри), згідно з встановленими технічними вимогами. Вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану інженерних мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надане місце в колекторі.
6.3. За умовами пункту 2.2 договору від 01.01.2009 №09/22К користувач зобов'язується: виконувати поточний та капітальний ремонти інженерних мереж користувача за власний рахунок; негайно ліквідовувати аварії, які виникають на мережах користувача, за першим повідомленням власника колектора, вживати оперативні заходи проти порушення конструкцій, інженерного обладнання, а також інших інженерних мереж в колекторах; проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-квартальних колекторів у відповідності з порядком, визначеним цим договором; після прийняття на баланс Власника новозбудованих колекторів, де проходять інженерні мережі користувача, узгоджувати додаткові обсяги робіт для подальшого відшкодування за технічне обслуговування колекторів.
6.4. Пунктом 3.2 договору від 01.01.2009 №09/22К визначено, що користувач має право: вимагати від власника обґрунтування розрахунків, змін витрат на технічне обслуговування колекторів; доступу до колектора в разі потреби проведення ремонтних робіт на інженерних мережах, при наявності відповідно оформленого наряду-допуску; вимагати від власника термінового проведення робіт по ремонту колекторів у разі впливу їх технічного стану на стан інженерних мереж; на прокладання додаткових інженерних мереж в колекторах з обов'язковим попереднім погодженням з власником проектно-кошторисної документації. Жодна із сторін не в праві передавати права і обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони.
6.5. Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору до останнього дня кожного поточного місяця користувач проводить розрахунок із власником на підставі підписаних актів виконаних робіт, згідно з розрахунком, наведеним у додатку 2, в якому врахована вартість технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом - додаток 1 до даного договору. Розрахунки проводяться грошовими коштами. За погодженням сторін можливі інші форми розрахунку згідно з чинним законодавством.
6.6. Договір набирає чинності з 01.01.2009 та діє до 31.12.2009. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не заявила письмово про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.п.7.1, 7.2 договору від 01.01.2009 №09/22К).
6.7. Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж і послуг від 06.07.2022 №111-1261/111 до вказаного реєстру було внесено ТОВ "Трест Укртелебуд" (дата повідомлення в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, 15.06.2022.
6.8. Закон № 1834-VIII який набрав чинності 04.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
6.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що з 2021 року за ініціативи позивача між сторонами велось листування щодо укладення додаткової угоди до договору від 01.01.2009 №09/22К з метою приведення у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону № 1834-VIII.
6.10. Зокрема, 11.09.2021 ТОВ "Трест Укртелебуд" звернулось до КП "Київжитлоспецексплуатація" з вимогою від 09.09.2021 №19 щодо приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону № 1834-VIII.
6.11. Листом від 16.09.2021 №062/15/1/23-3490 КП "Київжитлоспецексплуатація" відмовлено у задоволенні претензії із посиланням на те, що правовідносини сторін за договором від 01.01.2009 №09/22К не підпадають під дію Закону № 1834-VIII, оскільки внутрішньоквартальні комунікаційні колектори, що обліковуються на балансі підприємства, не належать до елементів інфраструктури об'єктів доступу, визначених у вказаному Законі України.
6.12. ТОВ "Трест Укртелебуд" 12.07.2023 звернулось до КП "Київжитлоспецексплуатація" з листом від 07.07.2023 №20, в якому було висловлено пропозицію добровільно привести умови договору 09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону № 1834-VIII.
6.13. Листом від 12.09.2023 №062/15/1/23-2546 КП "Київжитлоспецексплуатація" відмовлено в укладенні додатковї угоди до договору 09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 та вказано на недоречність прирівнювання внутрішньоквартальних колекторів до об'єктів інфраструктури кабельної каналізації електрозв'язку.
6.14. Проте, станом на теперішній час відповідної додаткової угоди до договору укладено не було, що і стало підставою для звернення ТОВ "Трест Укртелебуд" з позовом до КП "Київжитлоспецексплуатація" про визнання укладеною додаткової угоди №8 про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону № 1834-VIII (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у вирішенні питання щодо врегулювання між сторонами спору щодо можливості приведення договору від 01.01.2009 №09/22 К до вимог Закону № 1834-VIII шляхом укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції.
8.5. Закон № 1834-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
8.6. Дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об'єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об'єкта доступу (частина перша статті 3 Закону № 1834-VIII).
8.7. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні, зокрема:
- власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу (далі - власник інфраструктури об'єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи;
- договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом;
- доступ до інфраструктури об'єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу;
- елементи інфраструктури об'єкта доступу - складові частини інфраструктури відповідного об'єкта доступу, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об'єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах;
- замовник доступу до інфраструктури об'єкта доступу (далі - замовник) - суб'єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об'єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об'єкта доступу або який уклав договір з доступу.
8.8. Статтею 16 Закону 1834-VIII визначено особливості укладення, зміни та розірвання договору з доступу, а саме вказано, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (частина перша статті 16 Закону 1834-VIII).
8.9. Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проєктної документації з доступу (частина друга статті 16 Закону 1834-VIII).
8.10. Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об'єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов'язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку (частина третя статті 16 Закону 1834-VIII) .
8.11. Договір з доступу має містити такі істотні умови: 1) повне найменування сторін договору з доступу; 2) детально визначені елементи інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 3) конкретно визначені технічні засоби електронних комунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 4) розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу; 5) порядок доступу до технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 6) умови захисту технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, від їх умисного пошкодження (демонтажу або руйнування); 7) порядок здійснення власником інфраструктури об'єкта доступу контролю за користуванням замовником визначеними елементами інфраструктури об'єкта доступу відповідно до договору з доступу; 8) строк дії договору з доступу (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами); 9) відповідальність сторін; 10) умови розірвання договору з доступу; 11) особливості порядку внесення змін до договору з доступу; 12) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина шоста статті 16 Закону 1834-VIII).
8.12. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1834-VIII чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об'єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.
8.13. Позивач зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 1, частини першої статті 3, частини першої статті 16, пункту 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1834-VIII, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
8.14. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.15. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.16. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
8.17. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили, зокрема з такого:
- наведене у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону 1834-VIII обов'язкове за вимоги замовника приведення діючого договору з доступу у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги, обумовлюється саме існуванням чинного на момент набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом договору з доступу
- суд вважає помилковим ототожнення позивачем правовідносин із відповідачем, які склались за договором №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 із договором з доступу у розумінні Закону № 1834-VIII;
- предметом договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, було надання місця в колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача, та оплата користувачем витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального (их) колектора (ів) згідно з додатками №1, 2 до договору;
- жодна умова укладеного між сторонами правочину ніяким чином не вказувала на те, що останній укладено з метою надання позивачу користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій з метою надання електронних комунікаційних послуг споживачам.
- судом враховано, що суб'єктний склад учасників спірних правовідносин під час укладення договору №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів фактично не відповідає суб'єктному складу правовідносин з доступу, що визначені Законом № 1834-VIII, згідно якого замовником доступу до інфраструктури об'єкта доступу є суб'єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об'єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об'єкта доступу або який уклав договір з доступу.
8.18. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що правовідносини, які виникли між сторонами з договору №09/22К (виходячи з правової природи правовідносин сторін, з огляду на предмет договору) про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009, не є тотожними правовідносинам з доступу, що визначені Законом № 1834-VIII, а отже, умови вказаного правочину не підлягають приведенню у відповідність до Закону № 1834-VIII, та зазначили про безпідставність тверджень позивача щодо наявності у відповідача обов'язку із укладення додаткової угоди про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із частиною шостою статті 16 Закону № 1834-VIII.
8.19. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Скаржник наводить власне викладення обставин, які на його думку мали бути встановлені, що не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України, оскільки, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.20. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
8.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.22. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.23. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.
8.24. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.
8.25. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.
8.26. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.27. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.28. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доказам наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.29. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.
8.30. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.31. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.32. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/20040/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець