15 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/1435/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» (далі - ТОВ «ТИТАН», позивач, скаржник) - Корченюк А.В. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Тульчинські електричні мережі» Акціонерного Товариства «Вінницяобленерго» (далі - АТ «Вінницяобленерго») - Тимчик С.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «ТИТАН»
на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 (головуючий - суддя Яремчук Ю.О.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (головуючий - суддя Юрчук М.І., судді: Коломис В.В., Павлюк І.Ю.)
у справі за позовом ТОВ «ТИТАН»
до АТ «Вінницяобленерго»
про визнання рішення недійсним.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго» про визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «ТИТАН» звернулося до суду з позовом до АТ «Вінницяобленерго» про визнання недійсним рішення, оформленого Протоколом №1 від 19.10.2023 з розгляду Акта про порушення №4386 від 22.02.2023.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що усі висновки, які були зроблені відповідачем у рішенні, ґрунтувалися виключно на основі його власних переконань, що не є підставою для визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії, оформленого протоколом від 19.10.2023 № 1 з розгляду акта від 22.02.2023 № 4386. У відповідача відсутні підстави нараховувати необліковану електричну енергію позивачу за період з 04.02.2023 по 22.02.2023 у зв'язку із відсутністю підтвердження причетності споживача до порушень та відсутністю вчинення споживачем порушень, визначених пунктом 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). Позивач також зазначив про те, що відповідачем при нарахуванні необлікованої енергії, не були враховані його часткові проплати.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Господарський суд Вінницької області рішенням від 04.04.2024 у задоволенні позову відмовив.
2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.08.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 скасував. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним та скасував рішення АТ «Вінницяобленерго» про визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії, оформленого протоколом від 19.10.2023 № 1 з розгляду Акта про порушення від 22.02.2023 № 4386.
2.4. Верховний Суд постановою від 17.12.2024 скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.5. За результатами нового розгляду Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29.01.2025 залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «ТИТАН» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №902/1435/23 та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ТИТАН» задовольнити у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (нова редакція)
4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/4266/21 та від 04.07.2023 у справі №917/1655/21, а також суди застосували пункт 8.4.4. ПРРЕЕ без урахування висновку щодо його застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №927/307/21 та від 01.06.2022 у справі №908/859/19.
4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: встановили нібито факт втручання в роботу приладу обліку електричної енергії попри відсутність відповідного допустимого доказу спеціального характеру.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Вінницяобленерго» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго», правонаступником якого є - АТ «Вінницяобленерго» (Постачальник) та ТОВ «ТИТАН» (Споживач) 16.06.2014 склали Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №1, що є додатком №2 до Договору №ТУ-308001 від 16.06.2014) відповідно до якого Споживач несе відповідальність за технічний стан обслуговування, зокрема, Лічильника типу НІК 2301 АПЗ, зав. №0302697, а також зобов'язався забезпечувати на своїй території охорону електромережі, що належить Постачальнику та безперешкодний доступ в будь-який час працівників Постачальника (за пред'явленням службового посвідчення) до електроустановок, що належать Постачальнику або іншим споживачам, для проведення необхідних робіт.
6.2. ТОВ «ТИТАН» (Споживач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», що діє на підставі ліцензії, наданої згідно з Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018№429 (Постачальник) 01.10.2019 переуклали Договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №ТУ-308001 від 01.10.2019 (Договір), відповідно до пункту 2.1. якого ТОВ «Енера Вінниця» продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує ТОВ «Енера Вінниця» вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
6.3. У підпункті 3 пункту 6.2. договору сторонами погоджено, що Споживач зобов'язаний раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитись з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії.
6.4. Ткачук Михайло Іванович, провідний інженер з ТА ВТА, посвідчення 30100154, Кирилюк Микола Васильович, інженер з ТА, посвідчення 2866, Ластівка Богдан Дмитрович, інженер з ТА ВТА, посвідчення 2025, за участі представника споживача Гайду Василя Дмитровича, 22.02.2023 за результатами Технічної перевірки вимірювального комплексу виявили порушення обліку електричної енергії.
6.5. Згідно з Актом про порушення №4386 від 22.02.2023 на об'єкті у ТОВ «ТИТАН» (Договір №ТУ-308001), за адресою м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 57/г, виявлено порушення обліку електричної енергії: підпункти 6 та 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ.
6.6. Згідно з висновком, викладеним у акті, Споживач не забезпечив збереження та цілісність установлених на території та/або об'єкті (у приміщенні) Споживача розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не забезпечив належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України, а саме: при проведені технічної перевірки виявлено порушення цільності корпусу (тріщини в місцях кріплень пломбування гвинтів), сліди клею, Акт пломбування №469296.
6.7. В подальшому, АТ "Вінницяобленерго" 09.03.2023 направило ТОВ «ТИТАН» запрошення № СЩ-71-165, яким останньому запропоновано з'явитись на засідання комісії з розгляду актів на 09:00 год 23.03.2023 в СО Тульчинські ЕМ, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Пушкіна,1А, яке останній отримав 15.03.2023 та ним не заперечується.
6.8. СО Тульчинські ЕМ 23.03.2023 о 09:00 годині провели засідання і розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, зокрема Акта про порушення №4386 від 22.02.2023, за результатами якого вирішено передати прилад обліку електроенергії типу НІК 2301 АПЗ, зав. №0302697, запакований в сейф-пакет №10100404 для проведення експертного дослідження.
6.9. На вирішення експертного дослідження поставлено такі питання:
1. Чи відповідає технічний стан та метрологічні характеристики приладу обліку електричної енергії зав. № 0302697 типу НК 2301 АПЗ, що запакований в сейф-пакет за № 10100404, нормам, що встановлені стандартами України?
2. Чи знімалась і повторно навішувалась свинцева пломба про повірку приладу обліку приладу обліку електричної енергії після її установки?
3. Чи присутній факт фальсифікації свинцевої пломби про повірку приладу обліку електричної енергії?
4. Чи має корпус зазначеного електричного лічильника та його зовнішні і внутрішні елементи сліди відкриття або пошкодження?
5. Чи наявні сторонні пристрої та елементи на друкованій платі та інших складових зазначеного лічильника електроенергії, що не передбачені заводом-виробником? При наявності сторонніх пристроїв та елементів встановити, яким чином вони впливають на працездатність лічильника та на його покази?
6.10. Згідно з висновком експерта 23-2074 експертного електротехнічного дослідження експертом визначено:
по питанню №1: технічний стан лічильника НІК 2301 АПЗ, зав. № 0302697, щодо обліку спожитої електричної енергії на момент проведення експертної повірки не відповідає вимогам пунктів 10.1, що обумовлено присутністю предметів, які вільно переміщуються в корпусі лічильника та зміщенню лічильного механізму відносно віконця огляду ДСТУ 6100:2009 (1) та пункту 1.5.15 Правил улаштування електроустановок (2); та відповідає вимогам пунктів 10.3. -10.7 ДСТУ 6100:2009 (1);
по питанню №5: сторонні елементи та пристрої, що не передбачені заводом виробником, на друкованій платі та внутрішніх елементах приладу обліку електроенергії НІК 2301 АПЗ, зав № 0302697, відсутні.
6.11. У висновку Експерта № 23-2074/2 трасологічного експертного дослідження приладу обліку електричної енергії та пломби встановлено, зокрема,
по питанню №2: пломба з пластичного металу про повірку засобу обліку електричної енергії, яка на момент проведення дослідження, встановлена на лічильнику електроенергії НІК 2301 АПЗ зав. №0302697 2009 року, не знімалась і повторно не встановлювалася;
по питанню №3: пломба з пластичного металу з відтиском плашки на аверсі: h 0Т9 ПТ та фотокопія повірочного тавра зразка 2009 року з відтиском плашки на аверсі: g 0Т9 _Т, надана в якості зразка, залишені різними плашками пломбувального пристрою;
по питанню №4: сукупність встановлених ознак дозволяє дійти висновку, що на корпусі представленого на дослідження лічильника електроенергії НІК 2301 АПЗ зав. №0302697 2009 року та його зовнішніх і внутрішніх конструктивних елементах, наявні пошкодження та сліди напівпрозорої речовини зовні схожої на клей, характер, локалізація та механізм слідоутворення яких наведені у дослідницькій частині висновку експерта. Дані сліди утворені при розбиранні (спроби розбирання) лічильника електроенергії.
6.12. АТ "Вінницяобленерго" 28.09.2023 запросило споживача - ТОВ «ТИТАН» (запрошення №СО-71-518) на засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПРРЕЕ, яке призначене на 12.10.2023 об 10:00 год, яке було перенесено на 19.10.2023 у зв'язку із хворобою Споживача.
6.13. Засідання комісії СО «Тульчинські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» з розгляду Акта про порушення №4386 від 22.02.2023 відбулось19.10.2023 (див. протокол №1 від 19.10.2023).
6.14. За наслідками розгляду Акта про порушення №4386 від 22.02.2023 Комісія вирішила таке: вартість та обсяг необлікованої електричної енергії розраховується на підставі Акта про порушення №4386 від 22.02.2023 згідно з підпунктами 6 та 8 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, виходячи з таких розрахункових даних: кількість днів для розрахунку Комісія визначила згідно з підпунктом 1 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ - Акт технічної перевірки №16296 рід 29.12.2022: з 04.02.2023 по 22.02.2023 - 19 календарних днів; виходячи із середньої вартості витрат оператора системи на купівлю 1 МВт/год електричної енергії на компенсацію незапланованих втрат електричної енергії на балансуючому ринку, її передачі та розподілу протягом календарного місяця (цінового періоду) в період порушення; величина потужності електроустановок Споживача, передбачена договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - 48 кВт; тривалість роботи обладнання - 24 год; коефіцієнт використання струмоприймачів - 0,6; обсяг необлікованої активної електричної енергії становить 11 198 кВт/год; вартість необлікованої активної електричної енергії складає 70 586,63 грн. Зазначено, що нарахована сума за необліковану електричну енергію має бути оплачена Споживачем протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку.
6.15. Споживач отримав Рахунок №1 від 12.10.2023 згідно з актом порушення №4386 від 22.02.2023 на загальну суму 70 586,63 грн з ПДВ.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №902/1435/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі №902/1435/23 за касаційною скаргою ТОВ «ТИТАН» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «ТИТАН» у касаційній скарзі, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/4266/21 та від 04.07.2023 у справі №917/1655/21, а також суди застосували пункт 8.4.4. ПРРЕЕ без урахування висновку щодо його застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №927/307/21 та від 01.06.2022 у справі №908/859/19.
8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. Постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язанихміз правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.9. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.10. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.11. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.13. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.
8.15. Так, у справі №910/4266/21 предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг та визнання договору про здійснення фінансово-господарської взаємодії продовженим. У постанові від 30.06.2022, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав щодо обов'язку суду під час вирішення спору встановлювати усі обставини, що мають значення для справи, надавати їм юридичну оцінку, а також оцінку усім доказам, з яких суд виходить при вирішенні позову і без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
8.15.1. Отже, Суд зауважує, що справа №910/4266/21 та справа, що переглядається, суттєво різняться предметом та підставами позову (див. пункти 1.1., 1.2., 8.15. цієї постанови), характером і правовою природою спірних справовідносин (правовідносини щодо визнання недійсним договору про надання послуг та визнання договору про здійснення фінансово-господарської взаємодії продовженим та визнання недійсним рішення), а Верховний Суд неодноразово налогошував на тому, що алгорим та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
8.16. У справі № 917/1655/21 предметом позову було стягнення заборгованості з оплати необлікованої електричної енергії. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час перевірки було виявлено порушення споживачем ПРРЕЕ у вигляді втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, а саме: встановлення пристрою випромінювання електромагнітних полів, внаслідок чого спожита електроенергія електролічильником не враховувалася. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційнох інсанцій виходили з того, що надані до справи заяви з показами свідків, диски з відеозаписами та фотографіями, не є належними доказами, на підставі яких суд може встановити, наявність чи відсутність порушення, яке зазначено в Акті про порушення, оскільки факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки має бути підтверджений лише експертизою проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка відповідно до законодавства має право на проведення експертизи щодо встановлення факту втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, а тому висновок експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» на підставі якого суд може встановити наявність чи відсутність порушення, яке зазначено в Акті про порушення, визнали неналежним доказом у справі.
8.16.1. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, у постанові від 04.07.2023 погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій з'ясували істотні обставини із застосуванням, передбачених статтею 86 ГПК України, критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.
8.17. У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №927/307/21 за первісним позовом про стягнення боргу за безобліково спожиту електричну енергію та за зустрічним позовом про визнання недійсними рішень комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, оформлених протоколами, Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що «акти про порушення від 02.06.2020 № 170525 та № 170526 складено (одержано) з порушенням закону, тому є підстави для застосування до цих доказів приписів частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України». У справі № 927/307/21 суди попередніх інстанцій на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів установили, що в актах про порушення наведено інформацію про їх підписання у тому числі двома свідками, якими засвідчено відмову споживача підписувати акти про порушення, проте АТ «Чернігівобленерго» належними і допустимими доказами не було доведено тих обставин, що ці свідки є незаінтересованими особами. Отже, у справі № 927/307/21 Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходив із того, що суди дотрималися норм процесуального права та надали правову оцінку доказам, зокрема актам про порушення, наданими сторонами спору.
8.18. Предметом розгляду у справі №908/859/19 були вимоги про визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, в якому зазначено, що позивач порушив підпункти 5.5.5.2, 2.3.4, 8.2.4 ПРРЕЕ; дії споживача, що призвели до зміни показів розрахункового приладу обліку, а саме: використання пристрою, який дає можливість споживати необліковану електричну.
Лічильник знаходився в приміщені крамниці. Пристрій для зупинки лічильника був розташований у сусідній кімнаті, крізь отвір у стіні антена була виведена до приладу обліку. Пристрій був підключений на напругу 220 В. При підключенні навантаження, електроенергія не враховувалась. Представнику споживача продемонстровано порушення.
8.18.1. Скасовуючи рішення суду про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення споживачем дій, які були спрямовані та призвели до зміни показів обліку споживання електричної енергії останнім. Суд зазначив, що до моменту встановлення факту втручання споживачів в роботу приладів обліку енергопостачальник не має підстав для здійснення нарахувань відповідно до Методики без наявності відповідних висновків спеціалізованих організацій.
8.18.2. Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд у постанові від 01.06.2022, зазначив, що під час розгляду справи у попередніх інстанціях суди не встановили, що позивач визнав факт втручання в роботу приладу обліку електричної енергії, у зв'язку з чим, колегія суддів погодилась з висновком апеляційного суду про те, що вказаний факт мав бути підтверджений відповідною експертизою. Поряд з цим, доводи про позаоблікове споживання позивачем електричної енергії, які були покладені відповідачем в основу спірного рішення, ґрунтуються виключно на візуальному огляді представниками відповідача вказаного приладу обліку, втім ці доводи не підтверджені будь-якими іншими доказами втручання споживача в роботу приладів обліку шляхом впливу на його роботу певним способом, який, до речі, відповідачем не встановлено.
8.19. У справі №902/1435/23, що переглядається, предметом позову є визнання недійсним рішення про визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії, оформленого протоколом з розгляду Акта про порушення, в якому зазначено, що ТОВ «Титан» не забезпечив збереження і цілісність установленого на його території (об'єкті) розрахункового засобу комерційного обліку електричної енергії.
8.19.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:
- уповноваженими представниками АТ «Вінницяобленерго» (постачальника) за участі представника споживача Гайду В.Д. 22.02.2023 складено Акт про порушення №4386 від 22.02.2023,на об'єкті ТОВ «Титан» (Договір №ТУ-308001) за адресою: м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 57/г, оскільки було виявлено порушення споживачем обліку електричної енергії підпунктів 6, 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ;
- будь-яких зауважень щодо порядку складання Акта та проведення фіксації, а також змісту складеного Акта та щодо неправильності складання схеми електроживлення споживача, яка наведена в останньому, зі сторони уповноваженої особи позивача в Акті не міститься. Тобто вказаний акт складений у відповідності до вимог пункту 8.2.5 ПРРЕЕ. Під час складання акта згідно з пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ проводились фото та відеозйомка;
- матеріали справи містять два висновки експертів. За результатами проведення експертного електротехнічного дослідження №23-2074 та вирішення питань експертом-трасологом - дослідження № 23-2074/2 експертами встановлено, що технічний стан лічильника НІК 2301 АПЗ, зав.№0302697, щодо обліку спожитої електричної на момент проведення експертної повірки не відповідає вимогам пунктів 10.1 (що обумовлено присутністю предметів, які вільно переміщуються в корпусі лічильника та зміщенню лічильного механізму відносно віконця огляду) ДСТУ 6100:2009 та пункту 1.5.15 Правил улаштування електроустановок та встановлено, що на корпусі представленого на дослідження лічильника електроенергії НІК 2301 АПЗ зав. №0302697 2009 та його зовнішніх і внутрішніх конструктивних елементах, наявні пошкодження та сліди напівпрозорої речовини зовні схожої на клей, характер, локалізація та механізм слідоутворення яких наведені у дослідницькій частині висновку експерта. Дані сліди утворені при розбиранні (спроби розбирання) лічильника електроенергії;
- ТОВ «Титан» м.Тульчин всупереч підпунктам 6 та 8 пункту 5.5.5. розділу 5.5. ПРРЕЕ не забезпечив збереження і цілісність установленого на його території (об'єкті) розрахункового засобу комерційного обліку електричної енергії;
- позивачем не доведено та не надано доказів, які б підтверджували недотримання представниками відповідача під час проведення перевірки та складання Акта про порушення приписів чинного законодавства, зокрема, ПРРЕЕ. Зазначений Акт за своєю формою і змістом відповідає вимогам укту 8.2.5 ПРРЕЕ. Вказаний документ складено в присутності повноважного представника позивача, останній був ознайомлений з його змістом, що підтверджується відповідним підписом представника споживача, яким жодних зауважень чи заперечень на момент фіксування порушення до цього Акту не внесено;
- факт порушень споживачем підпунктів 6 та 8 пункту 5.5.5. розділу 5.5. ПРРЕЕ, зазначених в Акті про порушення, підтверджується висновками експертів.
8.20. Верховний Суд виходить з того, що згідно з пунктом 5.5.5. розділу 5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України (підпункт 6); забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування (підпункт 8).
8.20.1. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах №927/307/21, №908/859/19 та у справі №902/1435/23 що розглядається, є схожими як в аспекті предмету позову (про визнання недійсними рішень комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ), так і в аспекті суб'єктного критерію (сторонами спору є споживач електричної енергії та оператор системи). Проте, встановлені судами фактичні обставини, що безпосередньо впливають на висновки суду, є різними у кожній із зазначених справ, оскільки суди ухвалювали рішення про задоволення позовних вимог споживача до оператора системи про визнання недійсними рішень комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ з урахуванням наданих сторонами доказів, під час встановлення обставин щодо наявності чи відсутності факту порушень споживачем ПРРЕЕ та які кваліфіковані оператором системи за різними правопорушеннями, встановленими ПРРЕЕ.
8.20.2. Так, у справі №927/307/21 суди встановили, що акти про порушення складені (одержані) з порушенням закону, тому до цих доказів застосували приписи частини другої статті 77 ГПК України (у справі ж 902/1435/23 суди такого не встановили), а у справі №908/859/19 суди встановили, що відповідачем не доведено вчинення споживачем дій, які були спрямовані та призвели до зміни показів обліку споживання електричної енергії останнім та вказаний факт мав бути підтверджений відповідною експертизою.
8.20.3. Водночас, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів установили, що факт порушень споживачем підпунктів 6 та 8 пункту 5.5.5. розділу 5.5. ПРРЕЕ, зазначених в Акті про порушення, підтверджується висновками експертів та дійшли висновку про недоведеність позивачем підстав для визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго» про визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії.
8.21. Отже, у навдених справах різні підстави позовів (див. пункти 8.16. - 8.19), різне правове регулювання за кваліфікацією правопорушення, тому і різні змістовні критерії, адже засоби доказування, зокрема серед іншого, залежать від конкретного правопорушення. Так, у кожній з наведених скаржником справ, які переглядались Верховним Судом, судові рішення прийняті з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування і підстав.
8.22. У справі ж №917/1655/21 предметом дослідження та оцінки судів відповідно до предмета і підстав заявленого позову, були обставини наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості з оплати необлікованої електричної енергії, що зумовило прийняття відповідного рішення.
8.23. У справі №910/4266/21 предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг та визнання договору про здійснення фінансово-господарської взаємодії продовженим.
8.24. Відтак, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі через призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору предмету та підстав позову (справи №№ 917/1655/21, 910/4266/21), нормавно-правового регулювання, фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
8.25. Суд звертає увагу на те, що посилання на правові позиції Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.26. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 51)).
8.27. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду, означені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі у контексті доведеності/обґрунтованості підстав для визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго» про визначення вартості та обсягу необлікованої електричної енергії. Адже суди попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин цієї справи дійшли висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.
8.28. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.29. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
8.30. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ «ТИТАН» у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №902/1435/23.
8.31. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.32. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №902/1435/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою ТОВ «ТИТАН».
8.33. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
8.34. У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
8.35. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.36. У пунктах 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, на які посилається скаржник, зазначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1);
- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).
8.37. Звертаючися до Верховного Суду, скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: встановили нібито факт втручання в роботу приладу обліку електричної енергії попри відсутність відповідного допустимого доказу спеціального характеру (експертиза, що підтверджує факт втручання споживача в роботу лічильника).
8.38. Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
8.39. ТОВ «ТИТАН» у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суди не дослідили належним чином докази у справі.
8.40. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.41. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.
8.42. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.
8.43. Суд не вбачає підстав для скасування правильних по суті і законних рішень суду попередніх інстанцій з підстав, зазначених скаржником, а саме: недослідження усіх зібраних у справі доказів, оскільки зазначене процесуальне порушення, хоча і мало місце, проте не вплинуло на правильність прийнятих по суті судових рішень (частина друга статті 309 ГПК України).
8.44. Що ж до посилання скаржника на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), Верховний Суд виходить з такого.
8.455. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
8.46. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства діє принцип змагальності.
8.47. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
8.48. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
8.49. Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
8.50. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
8.51. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18).
8.52. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
8.53. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
8.54. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, ураховуючи вірогідність та взаємозв'язок доказів у їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.
8.55. Доводи скаржника про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів не можна визнати обґрунтовано аргументованими, адже вони зводяться до спроби переконати Суд здійснити переоцінку доказів з точки зору достовірності, належності і вірогідності, а не свідчать про їх недопустимість (дивись пункти 8.46-8.48 цієї постанови), а з огляду на встановлені обставини справи та те, що суди дійшли висновку про порушення відповідачем підпунктів 6 та 8 пункту 5.5.5. розділу 5.5. ПРРЕЕ, у Суду відсутні підстави вважати, що вказані висновки зроблені судами попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів. Тому Суд відхиляє ці доводи, оскільки переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
8.56. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.57. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
8.58. Отже, підстава для касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 4 частини третьої статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.
8.59. Доводи АТ «Вінницяобленерго», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.60. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.61. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.62. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.63. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.64. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.65. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.66. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений ТОВ «ТИТАН» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №902/1435/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №902/1435/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №902/1435/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець