10 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1818/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
у складі судді Олейняш Е. М.
від 09 квітня 2024 року
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Філінюка І. Г., Аленіна О. Ю., Принцевської Н. М.
від 02 грудня 2024 року (повний текст складений 04 грудня 2024 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД",
про стягнення коштів в сумі 9 181 837,97 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Махнова О. В.
від третьої особи: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" про стягнення 9 181 837,97 грн, з яких: 5 561 913,60 грн - основний борг (сума передоплати), 2 987 585,70 грн - пеня, 191 543,16 грн - три відсотки річних та 440 795,51 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року не здійснив Приватному підприємству «Компанія Агротрейд» поставку товару, який був оплачений останнім на умовах передоплати, суму передоплати не повернув та продовжує ухилятися від виконання своїх договірних зобов'язань, з огляду на що має в судовому порядку повернути зазначену суму попередньої оплати, по якій товар не був поставлений, а також відповідно до пунктів 6.1., 6.3.1. договору та статті 625 Цивільного кодексу України має сплатити пеню за порушення строків поставки товару, три відсотки річних та інфляційній втрати за порушення грошового зобов'язання з повернення передоплати. Крім того, позивач зазначає про те, що він набув право вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 24 жовтня 2023 року, укладеного з Приватним підприємством «Компанія Агротрейд».
Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 11 грудня 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 915/1818/23.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН», як постачальник, виставило Приватному підприємству «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцю, рахунок № 1021609 від 04 жовтня 2022 року на оплату по замовленню на суму 5 561 913,60 грн для здійснення оплати товару: добрива Амофос 10:46, упаковка Біг-бег 900 кг, в кількості 108 тон. В рахунку підставою його виставлення зазначений договір № 17 353/37787179.
Покупець - Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» в період з 04 по 06 жовтня 2022 року перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» грошові кошти у загальній сумі 5 561 913,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:
- № 1829 від 04 жовтня 2022 року на суму 1 158 732,00 грн;
- № 1846 від 05 жовтня 2022 року на суму 1 158 732,00 грн;
- № 1844 від 05 жовтня 2022 року на суму 1 158 732,00 грн;
- № 1850 від 06 жовтня 2022 року на суму 1 158 732,00 грн;
- № 1857 від 06 жовтня 2022 року на суму 700 000,00 грн;
- № 1858 від 06 жовтня 2022 року на суму 226 985,60 грн
В усіх платіжних інструкціях в графі призначення платежу зазначено: «Оплата за Амофос 10:46; згідно рахунку № 1021609 від 04.10.2022 та Дог. № 17 353/37787179».
11 серпня 2023 року Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» з листом № 11/08-23/3 від 11 серпня 2023 року, в якому просило повернути йому кошти за невідвантажений товар в розмірі 5 561 913,60 грн, сплачені згідно з рахунком № 1021609 від 04 жовтня 2022 року.
21 серпня 2023 року о 12:23 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» Гетьман Альона з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направила на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому підтвердила факт отримання листа Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» про повернення коштів за раніше оплачені мінеральні добрива Амофос та, посилаючись на необхідність коректного відображення операції в бухгалтерському обліку, встановлення причинно-наслідкових зав'язків між подіями, запропонувала підписати договір поставки мінеральних добрив і додатки до нього (у вкладенні), на підставі якого здійснювалась оплата, та надіслати підписаний примірник договору та додатків на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН». До зазначеного листа були додані вкладення примірників договору та додатку у форматах .doc та .pdf.
В цей же день 21 серпня 2023 року Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» у відповідь на зазначений вище електронний лист з електронної пошти agrotreid-2020@ukr.net направило на електронну пошту представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» alena.getman@technotorg.com електронні листи:
- о 13:20, в якому зазначило про необхідність доопрацювання направлених йому договору поставки і додатку до нього, а також запропонувало зателефонувати контактній особі для обговорення доопрацювань до договору поставки,
- о 15:03, в якому зазначило про внесення правок в договір та специфікацію в режимі рецензування, запропоновувало погодити правки та надіслати підписані документи.
Однак, доказів підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД договору щодо поставки мінеральних добрив суду не надано.
28 серпня 2023 року Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» з претензією № 28/23-08-01КА від 28 серпня 2023 року про повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» умов пункту 3.1.1. договору щодо поставки товару.
29 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» звернулося до Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» з листом № 4054, в якому запропоновувало отримати товар на умовах самовивозу зі складу у м. Дніпро при умові надання письмової заявки із транспортною інструкцією (якщо поставка буде здійснюватися залізничним транспортом), що має містити у собі інформацію про найменування та кількість товару, реквізити вантажоодержувача товару, код вантажоодержувача товару, код станції призначення. Зазначений лист був вручений адресату 03 жовтня 2023 року.
23 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» звернулося повторно до Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» з листом № 4090, в якому запропоновувало покупцю отримати оплачений ним товар на умовах самовивозу з місця його зберігання зі складу у м. Дніпро при умові надання письмової заявки із транспортною інструкцією. Зазначений лист був вручений адресату 26 жовтня 2023 року.
Однак, Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» не отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН товар, що був ним оплачений згідно з рахунком № 1021609 від 04 жовтня 2022 року.
24 жовтня 2023 року між Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року між первісним кредитором та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН».
За цим договором до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного виконання зобов'язань, які виникли у Боржника на підставі договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договору право вимоги Первісного кредитора до Боржника становить 5 561 913, 60 грн за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року, що підтверджується первинними документами, які є невід'ємними частинами цього договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору, відповідно до додатку № 1.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору підписанням цього договору сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дня підписання цього договору та додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок письмового повідомлення Боржнику покладається на Нового кредитора, який зобов'язаний здійснити таке повідомлення у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня підписання цього договору.
За змістом пунктів 4.1., 4.2. договору сума відступлених прав вимоги становить 5 561 913,60 грн. Відповідно до цього договору за відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року Новий кредитор сплачує Первісному кредиторові грошові кошти у сумі 5 561 913,60 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується Новим кредитором Первісному кредитору у повному обсязі у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцять) робочих днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування ціни договору на поточний рахунок Первісного кредитора.
Згідно з пунктом 5.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до акту до договору № 1 від 24 жовтня 2023 року, що є додатком № 1 до договору, Приватне підприємство «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» (Первісний кредитор) передає Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС» (Новий кредитор) наступні документи:
- договір купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року на суму 5 561 913,60 грн;
- додаток № 1 (специфікація) від 04 жовтня 2022 року на суму 5 561 913,60 грн;
- лист на повернення коштів № 11/08-23/3 від 11 серпня 2023 року на суму 5 561 913,60 грн;
- претензія № 28/23-08-01КА від 28 серпня 2023 року на суму 5 561 913,60 грн.
Акт вступає в дію з моменту підписання та діє до повної передачі документів, визначених цим актом (пункт 2 акту).
Акт підписаний сторонами (первісним та новим кредиторами) та скріплений їх печатками.
Доказів перерахування Новим кредитором Первісному кредитору на виконання пункту 4.2. договору про відступлення права вимоги грошових коштів (ціни договору) суду не надано.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" про стягнення 9 181 837,97 грн, з яких: 5 561 913,60 грн - основний борг (сума передоплати), 2 987 585,70 грн - пеня, 191 543,16 грн - три відсотки річних та 440 795,51 грн - інфляційні втрати, посилаючись на те, що він відповідно до умов укладеного з Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД» договору відступлення права вимоги № 1 від 24 жовтня 2023 року має право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року щодо повернення передоплати та нарахованих на неї трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також пені за порушення строків поставки товару.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 09 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року, відмовив в позові.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- договір купівлі-продажу мінеральних добрив у формі єдиного документа між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН», як постачальником, та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцем, не укладався, а був укладений у 2022 році у спрощеній письмовій формі шляхом виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН», як продавцем, Приватному підприємству «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцю, рахунку для оплати товару та прийняття (акцептуваня) покупцем пропозиції шляхом здійснення оплати за товар в повному обсязі;
- прострочення виконання обов'язку з поставки товару у відповідача (продавця) не настало, оскільки покупець не пред'являв продавцю вимогу щодо передачі йому товару відповідно до статті 663, частини другої статті 530 та частини другої статті 689 Цивільного кодексу України, з огляду на що у Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупця, не виникло право на повернення йому суми попередньої оплати, а, відтак, право вимоги покупця до боржника про повернення грошових коштів передоплати в силу статті 514 Цивільного кодексу України не перейшло і до позивача, як нового кредитора;
- правові підстави для стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні з огляду на відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу (передоплати).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року повністю, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач послався на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:
1) не врахували висновки Верховного Суду, викладені:
- постанові Великої Палати Верховного суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, щодо застосування частин першої та другої статті 207, статей 638, 640 - 642 Цивільного кодексу України та частини другої статті 184 Господарського кодексу України;
- у постановах від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17 та від 20 лютого 2019 року у справі № 912/2275/17, щодо застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України;
- у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, щодо застосування частини третьої статті 693 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України;
- у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18, щодо застосування частини першої статті 73, статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України;
- у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, щодо застосування частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України;
- у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 910/8662/20 та від 02 червня 2020 року у справі № 909/1054/19, щодо застосування частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України;
- у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 910/3986/16, від 20 жовтня 2021 року у справі № 910/4089/20, у справах № 910/19179/17, № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, щодо застосування принципу суперечливої поведінки;
- у постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, щодо застосування принципу рівності права сторін у процесі;
- у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17 та від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, щодо застосування статті 86 Господарського процесуального кодексу України;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, щодо застосування стандарту доказування «вірогідність доказів»;
- у пункті 6.8. постанови від 24 червня 2020 року у справі № 910/4034/19, щодо застосування частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, щодо застосування принципу «суд знає закони»;
2) неправильно застосували пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 509, частину першу статті 665 та частини другу та третю статті 693 Цивільного кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах (у випадках відсутності домовленості сторін договору, укладеного у спрощений спосіб, щодо строку поставки товару) відсутній;
3) не дослідили зміст заяв сторін по суті справи, їх аргументів (абзац 2 пункту 3 відзиву на позовну заяву; абзац 2 с. 1 позовної заяви) та доданих документів (положення пунктів 3.1.1., 3.2.5. (і примітки до нього) наданих сторонами договорів купівлі-продажу, додатків № 1 до них, листа з електронної пошти представника відповідача від 21 серпня 2023 року о 12:23), а також додаткових пояснень позивача, наданих на виконання ухвали суду першої інстанції від 16 січня 2024 року, інших наявних у матеріалах справи доказів, не здійснили їх належну оцінку, не застосували положення частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, помилково застосували частину шосту статті 91 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого прийшли помилкових висновків про те, що надані сторонами копії договорів купівлі-продажу містять відмінні редакції, зокрема, в частині строків та умов поставки товару, а також, що покупець не вчиняв дій щодо отримання товару, відсутності у останнього права на повернення суми попередньої оплати, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, пені;
4) не встановили обставин щодо укладення сторонами договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року у спрощений спосіб, ухилення відповідача від обов'язку передати товар Приватному підприємству «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», а також недотримання строку його поставки, наявності права покупця вимагати від продавця повернення коштів, сплачених за непоставлений товар, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, переходу права вимоги новому кредитору (позивачу), обов'язку відповідача повернути зазначені кошти, сплатити 3 % річних та інфляційні втрати, пеню, а також ухилення останнього від виконання такого обов'язку, не застосували положення частини першої статті 665, частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України, помилково застосували частину другу 2 статті 530, частину другу 2 статті 689, частину четверту статті 690 Цивільного кодексу України;
5) порушили частину четверту статті 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили неналежним чином матеріали справи (зміст заяв сторін по суті справи, відзиву на апеляційну скаргу), не встановили, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував обставин щодо відступлення Приватним підприємством «Компанія Агротрейд» (Первісний Кредитор) позивачу (Новий Кредитор) права вимоги, яке виникло з договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року, укладеного між Первісним Кредитором та Боржником - ТОВ «ТЕХНОТОРГ ДОН», не надавав доказів на їх спростування, а лише заявляв про відсутність укладеного між ПП «Компанія Агротрейд» та ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» договору купівлі-продажу.
Крім того, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив частину п'яту статті 236, підпункт «в» пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не навів в мотивувальній частині оскаржуваної постанови жодних мотивів відхилення аргументів позивача про необхідність встановлення вказаних вище обставин справи та необхідності застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема статті 1212 ЦК України, викладених ним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді спору та ухваленні оскаржуваних судових рішень правильно застосували норми матеріального права, дотримались норм процесуального права, з'ясували всі обставини, що мають значення для справи, надали належну оцінку діям сторін спору і всім доказам та, відповідно, зробили висновки, що відповідають встановленим обставинам справи.
7. Короткий зміст поданих клопотань, заяв, їх розгляд.
04 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява відповідача про визнання обов'язковою явки (участі) представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" в судовому засіданні у справі № 915/1818/23.
Розглянувши зазначену заяву, суд касаційної інстанцій зазначає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та третьої статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (частина друга статті 120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша статті 120 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25 лютого 2025 року, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у справі № 915/1818/23, призначив розгляд касаційної скарги на 10 квітня 2025 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду, визнав участь у судовому засіданні для учасників справи необов'язковою.
Отже, Верховний Суд не визнав явку учасників в судове засідання цієї справи обов'язковою, а заявник (відповідач) не навів обґрунтованих підстав для визнання явки позивача в засідання суду касаційної інстанції обов'язковою.
Позиція Верховного Суду
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання
Як встановили суди попередніх інстанцій між Приватним підприємством "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД", як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (позивач), як Новим кредитором, був укладений договір відступлення права вимоги № 1 від 24 жовтня 2023 року, предметом якого є відступлення Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги за договором купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року, укладеним між Первісним кредитором та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН», в сумі 5 561 913,60 грн, що підтверджується первинними документами, які є невід'ємними частинами цього договору і передаються Первісним кредитором Новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору, відповідно до додатку № 1.
Як вбачається, позовні вимоги у цій справі про стягнення зазначеної суми боргу (5 561 913,60 грн передоплати) та нарахованих на неї сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлені Новим кредитором та обґрунтовані наявністю укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН", як продавцем, та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД" (первісним кредитором), як покупцем, договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року, на виконання якого продавець здійснив повну передоплату, однак в порушення умов договору продавець (відповідач) не здійснив поставку товару покупцю, суму передоплати покупцю не повернув.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (стаття 207 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, якщо закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суб'єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори, зокрема договори поставки, купівлі-продажу у письмовій формі як шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін, так й у спрощеній формі на підставі рахунків, видаткових накладних, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт поставки товару, відтак є підставою виникнення у сторін зобов'язань, зокрема обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Досліджуючи наявність договірних зобов'язань між Первісним кредитором і Боржником, суть і наявність відступленого за зазначеним договором відступлення права вимоги № 1 від 24 жовтня 2023 року права вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач додав до матеріалів позовної заяви лише копію договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року та на вимогу місцевого господарського суду (ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2024 року) оригіналу зазначеного договору суду не надав, натомість повідомив, що цей договір був підписаний лише в сканованому варіанті, копія якого була додана до позовної заяви. Суди також встановили, що в матеріалах справи відсутні докази укладення цього договору в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису та відповідач заперечує факт укладення ним з Приватним підприємством "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД" договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року в редакції, поданій позивачем до матеріалів справи.
Встановивши зазначені обставини, а саме: відсутність оригіналу договору купівлі-продажу № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року у паперовій формі (письмовий доказ) або в електронній копії (електронний доказ), відсутність інших доказів на підтвердження факту його укладення та підписання в редакції, доданій позивачем до позовної заяви, заперечення відповідачем факту укладення цього договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу мінеральних добрив № 17 353/37787179 від 04 жовтня 2022 року у формі єдиного документа в редакції, доданій позивачем до позовної заяви, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН», як постачальником, та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцем, не укладався.
Натомість суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН", як постачальник, виставило Приватному підприємству «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцю, рахунок № 1021609 від 04 жовтня 2022 року на суму 5 561 913,60 грн для проведення оплати за товар: Амофос 10:46, упаковка Біг-бег 900 кг, в кількості 108 тон. Зазначений рахунок був оплачений у період з 04 - 06 жовтня 2022 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів у загальній сумі 5 561 913,60 грн.
Дослідивши та оцінивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у цій справі наявні ознаки існування правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН", як продавцем, та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцем, саме у спрощений спосіб шляхом виставлення Продавцем Покупцю рахунку для оплати товару та прийняття (акцептування) Покупцем пропозиції Продавця шляхом здійснення оплати товару в повному обсязі, а не на підставі договору купівлі-продажу у письмовій формі шляхом складення єдиного документу.
Позивач у касаційній скарзі зазначає про помилковість цих висновків судів попередніх інстанцій та посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, а саме:
1) «Постачальник, виставивши покупцю рахунок-фактуру із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, способу оплати, здійснює пропозицію покупцю укласти господарський договір поставки. Покупець, здійснивши оплату на підставі платіжних доручень, вчиняє дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати товару) покупцем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникають та існують зобов'язальні відносини.»;
2) «Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.».
Однак, Верховний Суд не бере до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки зазначений вище перший процитований позивачем у касаційній скарзі висновок відсутній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, натомість другому процитованому скаржником висновку висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать. Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій дослідили наявні у цій справі матеріали електронного листування (засобами електронної пошти), що відбувалося між відповідачем та третьою особою у 2023 році, та встановили, що за результатами цього листування договір у формі єдиного документу між відповідачем та третьою особою в 2023 році не був укладений. Наведене свідчить про те, що суди прийняли це листування як доказ у справі та надали йому належну оцінку сукупно з іншими доказами у справі, що повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду.
Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН", як продавцем, та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупцем, спрощений спосіб у письмовій формі.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, положення статті 663 Цивільного кодексу України у сукупності з нормами статті 530 Цивільного кодексу України урегульовують питання визначення строку передачі товару продавцем покупцю у випадку, якщо цей строк не встановлений договором купівлі-продажу (відсутня домовленість сторін щодо строку передачі товару) або якщо визначити цей строк за умовами договору неможливо. У таких випадках цей строк визначається відповідно до положень іншої норми -статті 530 Цивільного кодексу України.
Суди попередніх інстанцій, встановивши те, що в укладеному між відповідачем (продавцем) та третьою особою (покупцем) у спрощеній письмовій формі договорі купівлі-продажу (в рахунку на оплату по замовленню № 1021609 від 04 жовтня 2022 року) строк передачі товару не визначений, правильно застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та у вирішенні питання визначення цього строку правильно виходили з того, що відповідно до статті 663 та частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах строк передачі товару визначається моментом пред'явлення покупцем продавцю вимоги передати товар.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріали справи відсутні докази пред'являння покупцем (третьою особою - Приватним підприємством «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД») продавцю (відповідачу) вимоги щодо передачі йому товару та докази вчинення покупцем дій в порядку частини другої статті 530 та частини другої статті 689 Цивільного кодексу України, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання йому та одержання ним товару.
Встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов'язок з поставки товару у відповідача (продавця) не настав та відповідач не прострочив виконання цього зобов'язання.
Натомість, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявні лист та претензія продавця про повернення йому грошових коштів за товар в розмірі 5 561 913,60 грн, сплачених в якості передоплати згідно з рахунком № 1021609 від 04 жовтня 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування цієї норми права є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17 та від 20 лютого 2019 року у справі № 912/2275/17 і ці висновки були враховані судами попередніх інстанцій при вирішення спору у цій справі, оскаржувані рішення та постанова містять посилання на зазначені постанови Верховного Суду. Наведеним спростовуються безпідставні твердження позивача у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій цих висновків Верховного Суду.
Позивач у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509, частини першої статті 665 та частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України у випадках відсутності домовленості сторін договору, укладеного у спрощений спосіб, щодо строку поставки товару, зазначає про необхідність формування такого висновку у цій справі.
З огляду на ці доводи скаржника Верховний Суд зазначає про те, що системний аналіз пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509, частини першої статті 665 та частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статей 530, 663 цього кодексу свідчить про те, що у разі, якщо строк передачі товару не встановлений договором купівлі-продажу чи визначити цей строк за умовами договору неможливо і строк визначається згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, то у такому випадку покупець набуває право на відмову від договору купівлі-продажу згідно з частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України та / або право вимагати повернення суми попередньої оплати товару в порядку частини другої статті 693 Цивільного кодексу України лише після (1) пред'явлення ним (покупцем) продавцю вимоги про передачу товару в порядку статті 530 цього кодексу та отримання від продавця відмови передати проданий товар або (2) після отримання відмови продавця передати товар, зробленої до пред'явлення покупцем вимоги передати йому товар.
З огляду на зазначене правозастосування Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», як покупця, не виникло право на повернення йому суми попередньої оплати, в порядку частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки у спірних правовідносинах покупець не пред'являв продавцю вимогу про передачу йому товару в порядку статті 530 цього кодексу, з огляду на що обов'язок з поставки товару у відповідача (продавця) не настав, відповідач не прострочив виконання цього зобов'язання та в матеріалах справи відсутні докази відмови продавця передати покупцю товар. Натомість, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявні докази (листи № 4054 від 29 вересня 2023 року, № 4090 від 23 жовтня 2023 року), які свідчать про те, що відповідач (продавець) пропонує покупцю отримати оплачений ним товар на умовах самовивозу з місця його зберігання зі складу у м. Дніпро.
Отже, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі правильно застосували пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 509, статті 530, 663, частину першу статті 665 та частини другу та третю статті 693 Цивільного кодексу України, а доводи скаржника про неправильне застосування судами цих норм права не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Враховуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у покупця (Приватного підприємства «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД», первісного кредитора) не виникло право вимоги до продавця (відповідача) на повернення суми попередньої оплати в порядку частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, то це право вимоги покупця до продавця про повернення грошових коштів передоплати в силу статті 514 Цивільного кодексу України не перейшло і до позивача, як до нового кредитора.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення суми передоплати (основного боргу), а також з огляду на відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу правильно відмовили у задоволенні позову про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму передоплати.
У зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на відмову у задоволенні позову про стягнення основної заборгованості, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неправильне застосування судами положень статті 625 Цивільного кодексу України та на висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли зазначених висновків за результатом дослідження усіх наявних в матеріалах справи доказів, поданих сторони в обґрунтування їх вимог та заперечень, з урахуванням доводів та заперечень, наведених сторонами у заявах по суті справи, з урахуванням засад судочинства, правил і стандартів доказування та оцінки доказів в судовому господарському процесі, з правильним застосуванням та дотриманням норм процесуального права, зокрема статей 13, 73, 74, 75, 86, 165 Господарського процесуального кодексу України, і правозастосування судами цих норм не суперечить висновкам Верховного Суду, на неврахування яких послався позивач у касаційній скарзі.
Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки спір у цій справі не стосується безпідставно набутого майна, а виник щодо повернення передоплати, сплаченої за договором, тобто має договірний характер, зазначені норми не регулюють спірні правовідносини та відповідно не підлягають застосуванню.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження та є необґрунтованими.
Верховний Суд зазначає про те, що касаційна скарга позивача за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, до необхідності здійснення судом касаційної інстанції їх переоцінки, що є неможливим з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Верховний Суд зазначає про те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
З огляду на викладене, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги позивача та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у цій справі № 915/1818/23.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи те, що наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, оскаржувані рішення та постанова ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у цій справі № 915/1818/23.
10. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у цій справі № 915/1818/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй