вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р. Справа № 911/1314/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про забезпечення позову у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (місто Київ)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинергія» (місто Бориспіль, Київська область)
2. ОСОБА_1 (місто Київ)
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан Олія» (місто Бориспіль, Київська область)
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Синергія» (місто Київ)
5. Irlemno LTD (місто Лімасол, Респубілка Кіпр)
про стягнення 25 625 764,80 доларів США
установив:
14.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» надійшла позовна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинергія», ОСОБА_1 ,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан Олія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Синергія», ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017 в загальній сумі 25 625 764,80 доларів США, з яких:
- 22 227 074,25 доларів США заборгованості по кредиту простроченої;
- 3 279 892,97 доларів США заборгованості по процентах простроченої;
- 29 530,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності;
- 89 267,30 доларів США заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності.
В обґрунтування відповідно поданого позову зазначено, що внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросинергія» грошових зобов'язання за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017 у останнього виникла заборгованість по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами у відповідно наведених сумах.
Водночас, за доводами позивача, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, укладено такі договори поруки:
- договір поруки №3/2017-ГКД-П1 від 27.11.2019, згідно якого поручителем є ОСОБА_1 ;
- договір поруки №3/2017-ГКД-П3 від 19.12.2019, згідно якого поручителем є ТОВ «ТД «Сан Олія»;
- договір поруки №3/2017-ГКД-П4 від 19.12.2019, згідно якого поручителем є ТОВ «Управляюча компанія «Синергія»;
- договір поруки 3/2017-ГКД-П6 від 02.03.2020, згідно якого поручителем є Irlemno LTD.
Поряд з тим 14.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» надійшла заява, згідно якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову в розмірі 25 625 764,80 доларів США на майно відповідачів, а саме:
1) на нерухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом іпотеки за договором іпотеки №5/2017-І від 30.03.2017 - комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, об'єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в та загальною площею 10 816,22 кв.м. (згідно наведеного в прохальній частині опису);
2) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №6/2017-З від 30.03.2017 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 30.03.2017 та 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №6/2017-З від 30.03.2017, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 431-ий);
3) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №7/2017-З від 30.03.2017 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 08.06.2017 та 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №7/2017-З від 30.03.2017, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 166-ий);
4) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №15/2018-З від 25.05.2018 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №15/2018-З від 25.05.2018, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 68-ий);
5) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №16/2019-З від 18.03.2019 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019 до договору застави №16/2019-З від 18.03.2019, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 106-ий);
6) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №17/2019-З від 24.06.2019 з урахуванням змін та доповнень відповідно до договорів про внесення змін до цього договору від 27.11.2019, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень від 27.11.2019, договору про внесення змін та доповнень №2 до цього договору від 27.03.2024, а також додатку 1 до договору про внесення змін та доповнень №2 від 27.03.2024 до договору застави №17/2019-З від 24.06.2019, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 21-ий);
7) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №19/2020-З від 21.01.2020 відповідно до додатку 1 до договору застави №19/2020-З від 21.01.2020, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 316-ий);
8) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №20/2023-З від 11.07.2023 відповідно до додатку 1 до договору застави №20/2023-З від 11.07.2023, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в (згідно наведеного в прохальній частині опису за порядковими номерами з 1-го по 30-ий);
9) на рухоме майно ТОВ «Агросинергія», що є предметом застави за договором застави №18/2019-З від 24.06.2019 - транспортний засіб (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей), місцезнаходження предмета застави: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26в;
10) на нерухоме майно ТОВ «Агросинергія» а саме: будівлю заправочного пункту (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей), що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вулиця Вокзальна, будинок 26Л та належить товариству на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2017;
11) на грошові кошти ТОВ «Агросинергія», які знаходяться на банківських рахунках, що зазначені у даній заяві, та на рахунки, які будуть виявлені державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову, зокрема, рахунки згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей;
12) на нерухоме майно Пінкаса Петра Анатолійовича, а саме: на 1/3 земельної ділянки, 1/6 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, вкартири, гаражів 16 та 15, машиномісця в підземному паркінгу (згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей);
13) на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на банківських рахунках, що зазначені у даній заяві, та на рахунки, які будуть виявлені державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову, зокрема, рахунки згідно наведених в прохальній частині ідентифікуючих відомостей;
14) на все інше майно ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 , яке буде виявлене державним/приватним виконавцем при виконанні ухвали про забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив про те, що на даний час наявний ризик унеможливлення виконання рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачів (у разі задоволення позову), оскільки, з урахуванням статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про заставу», законодавством передбачено право заставного кредитора (заставодержателя) задовольнити забезпечені заставою вимоги переважно перед іншими кредиторами боржника.
У розрізі зазначеного позивач зауважив, що він звертався до ТОВ «Агросинергія» як позичальника та ОСОБА_1 як поручителя з вимогами про виконання порушеного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017, відтак повідомляв, що у разі невиконання таких вимог ініціюватиме звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.
Як зауважив позивач, станом на дату подання до суду вказаних позову та заяви про забезпечення позову позичальник не виконав та продовжує не виконувати відповідні вимоги, що може свідчити про ухилення від взятих на себе зобов'язань в майбутньому.
До того ж позивач звернув увагу, що:
- заставлене майно позичальника у загальній своїй вартості становить менше половини суми заборгованості за Генеральним кредитним договором №3/2017-ГКД від 16.03.2017, зокрема: приблизна вартість майна становить 502 429 169,12 грн, тоді як загальний розмір заборгованості згідно доданого до позову розрахунку складає 25 625 764,810 дол. США, що еквівалентно 1 061 162 920,36 грн за курсом НБУ станом на 01.04.2025;
- передане в заставу майно є виробничим обладнанням, яке наразі перебуває у розпорядженні позичальника та активно використовується у виробничому процесі, а відтак зношується і амортизується, тобто втрачає свою вартість, у тому числі і заставну;
- обставини використання заставного майна у виробництві не виключають його і знищення.
Покликаючись на вказане, позивач зазначив, що наразі в жодному разі не може задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок заставленого майна в повній мірі, тоді як з шести укладених з метою забезпечення кредитних зобов'язань договорів поруки, наразі тільки чотири забезпечують означені зобов'язання, оскільки господарська діяльність двох поручителів була припинена/ліквідована.
Такі обставини, за доводами позивача, у значній мірі зменшують вірогідність виконання/виконання в повній мірі рішення суду у разі вирішення справи на користь банку.
Звідси, як вказує позивач, за рахунок належного ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 майна і коштів, ураховуючи значну суму заборгованості за кредитним договором, можливо буде хоча б частково виконати рішення суду у разі задоволення заявлених вимог.
Однак, за доводами позивача, таке майно та грошові кошти не оформлено у заставу банку, а тому у будь-який момент можуть бути відчужені ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 , що позбавить банк реально виконати судове рішення про стягнення з відповідачів заборгованості.
Додатковими аргументами на користь того, що накладення арешту на належні ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 усе майно та усі кошти буде виправданим, співмірним та адекватним по відношенню до заявлених вимог та участі вказаної фізичної особи у діяльності товариства, позаяк засновником ТОВ «Агросинергія» є Irlemno LTD, кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_1 .
Водночас позивач обрані ним способи забезпечення позову вважає доцільними та виправданими і з огляду на неодноразову практику незаконного виведення з іпотеки предмета іпотеки та процесуальну економію часу - у випадку звернення позивача до суду з вимогами про визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки в майбутньому.
Окрім того у відповідній заяві позивачем наведено позиції суду касаційної інстанції у питанні вжиття заходів забезпечення позову, зокрема позивачем здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
До заяви про забезпечення позову додано копії: договорів іпотеки, застави та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єктів - ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1
Оцінивши доводи та аргументи позивача стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 усе майно та усі кошти, суд дійшов таких висновків.
Приписами ст. ст. 136, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У відповідності до частин 1, 3, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З огляду на викладені вище норми процесуального закону вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову у порядку вказаних вище процесуальних норм, зокрема і частини 4 статті 137 ГПК України, слід враховувати, що однією із умов для застосування заходів забезпечення позову, крім арешту морського судна, є те, що ці заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, відтак конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується:
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;
- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;
- можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Ураховуючи зазначене, співмірність та адекватність заходу до забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням, зокрема, вартості майна, що підлягає арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Поряд з тим, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору: повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2024 у cправі №910/3268/22
Приписами статей 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак позивачем доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову - накладення арешту на на належне ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 усе майно та усі кошти, зокрема:
- вчинення вказаними особами будь-яких дій, спрямованих як на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, так і на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації;
- укладення інших договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання; доведення товариства до банкрутства, тощо.
Зокрема позивач не посилається на будь-які докази у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.
Посилання ж позивача на невиконання позичальником та поручителями і заставодавцями грошових зобов'язань за кредитним договором судом оцінюються критично оскільки такі обставини, у тому числі і щодо розміру таких зобов'язань і, власне, заборгованості є спірними за поданим позовом та підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.
Звідси покладені в основу обґрунтування обставин спору по суті докази не спроможні:
- нести в собі безсумнівну правдивість та слугувати тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення позичальником та поручителем будь-яких дій, спрямованих на: витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем;
- свідчити про безпосередній зв'язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних заявах відомостями.
Висновуючи вказане вище, судом враховано, що належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Водночас достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина.
Крім того суд звертає увагу, що в частині накладення арешту на усе належне ТОВ «Агросинергія» та ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, зокрема і те, яке не передано в іпотеку та заставу, відповідно обраний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом спору за поданим позовом - заявлені до стягнення грошові кошти.
З огляду на вказане суд відхиляє як неспроможні посилання позивача на право кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок обтяженого майна, оскільки предметом спору за поданим позовом не є визначене у заяві про забезпечення позову рухоме та нерухоме майно, а позивачем не заявлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.
Водночас заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном, тобто обидва способи (арешт та відчуження) за своєю правовою сутністю обмежують права особи розпоряджатися спірним майном попри те є різними у виконанні.
Суд звертає увагу позивача на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову, у тому числі шляхом вжиття такого крайнього заходу як арешт майна і коштів, важливим є об'єктивне існування ризиків втрати майна та/або його знецінення, чого при зверненні із відповідною заявою у цій справі не доведено.
Водночас самі лише доводи позивача про знос майна (виробничого обладнання) визнаються судом неспроможними, оскільки така фізична особливість майна (обладнання) як знос та, власне, амортизаційні втрати є передбачуваними для сторін спірних правовідносин та не можуть свідчити про вчинення власником майна (обладнання) навмисних дій щодо розтрати та/або пошкодження чи знищення такого майна.
Наявність же обтяжень рухомого і нерухомого майна не є підставою для заборони у його використанні власником, що у зворотному суперечило б правовій природі іпотеки та/або застави, за якими майно залишається у володінні і користуванні іпотекодавця/заставодавця.
Отже, викладені у заяві доводи позивача про використання позичальником належного йому майна жодним чином не підтверджують імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на всі грошові кошти та усе нерухоме/рухоме майно позичальника,
Не підтверджують імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення позову також посилання позивача на те, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець, є бенефіціарним власником іншого іпотекодавця - Irlemno LTD, яке є засновником позичальника ТОВ «Агросинергія», оскільки пов'язаність осіб у корпоративних правовідносинах є не забороненою та не може свідчити про вчинення такими особами будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, а також на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації.
В розрізі вказаного суд наголошує, що:
- підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, у тому числі кошти, які є у відповідачів на момент пред'явлення позову до них, можуть зникнути та/або зменшитись;
- беззаперечна можливість осіб у будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на їх рахунках, та/або відчужити майно, яке знаходиться у їхній власності, не є тотожною вчиненню цими особами дій, спрямованих на зменшення цих майнових активів;
- припущення позивача про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним в розрізі заявлених предмету та підстав позову, а не загалом з огляду на всі події, які відбуваються в правовому полі відносно боржника.
З огляду на вказане судом не беруться до уваги покладені позивачем в основу обґрунтування відповідної заяви доводи про «неодноразову практику виведення майна з іпотеки», оскільки такі неідентифіковані ані за особами, ані за часом події та або обставини жодним чином не підтверджують та не доводять обставин утруднення для позивача виконання рішення за результатами задоволення заявлених ним вимог про стягнення з відповідачів коштів за кредитним договором.
Посилання ж позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №905/448/22 визнаються судом неспроможними, позаяк правовідносини за вказаною справою не є подібними до спору за поданим у цій справі позовом, тоді як суд має здійснювати оцінку наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
До того ж суд звертає увагу на те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.
В розрізі вказаного суд вважає за необхідне наголосити на те, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.
Судом враховано неодноразово висловлену Великою Палатою Верховного Суду позицію, згідно якої сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Так, згідно статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
Також, в розрізі посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №905/448/22, суд зауважує, що відповідна позиція сформована судом касаційної інстанції на підставі аналізу норми процесуального закону щодо принципів доказування, зокрема передбаченого статтею 79 ГПК України принципу «вірогідність доказів».
Водночас згадуваний принцип можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони, тобто суд співвідносить між собою докази обох сторін, відтак за відсутності поданих заявником доказів застосування відповідного принципу в розрізі відсутності доказів на спростування необхідності вжиття заходів є неможливим.
Отже, доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову визнаються судом неспроможними і необґрунтованими, тоді як наявність у процесуальному законі певного способу забезпечення позову, зокрема накладення арешту на кошти/майно особи, ще не свідчить про безумовне його застосування та вжиття за будь-яким поданим до суду позовом.
Також суд ураховує, що не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову і передбачене процесуальним законом право особи подати заяву про скасування таких заходів або про зустрічне забезпечення, оскільки інститут зустрічного забезпечення позову не може слугувати профілактикою попередження та санкцією за необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача/заявника.
Окрім того доводи позивача про те, що вжиття обраних ним способів сприятиме процесуальній економії у разі звернення у майбутньому з позовом про визнання права іпотекодержателя судом відхиляються, позаяк:
- інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення, а не будь-яких вимог особи;
- вжиті судом заходи мають забезпечувати конкретний поданий позов або той, який буде заявлено, і особа має довести ускладнення відновлення саме тих прав, які вона вважає порушеними на момент звернення до суду із позовом та відповідною заявою, а не наявність будь-яких прав та теоретичну можливість їх порушення внаслідок проведення зборів юридичної особи у майбутньому.
Оскільки процесуальний інститут вжиття заходів забезпечення позову не може слугувати для забезпечення будь-яких ймовірних позовів особи та блокування діяльності інших юридичних осіб, суд висновує, що відповідні міркування позивача щодо процесуальної економії не можуть слугувати виключною підставою для накладення арешту на кошти та/або майно з метою забезпечення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Висновуючи все наведене вище, судом враховано також те, що арешт коштів на рахунках, зокрема, ТОВ «Агросинергія» може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони, оскільки знерухомлення грошових активів, як основного інструменту ведення юридичної особою господарської діяльності, унеможливлює здійснення такої діяльності.
До таких же негативних наслідків може призвести і арешт усього належного товариству майна, позаяк такий крайній захід може призвести до перешкод у здійсненні особою господарської діяльності.
З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 16.04.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема