ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2025Справа № 910/11916/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний союз "Моноліт"
про стягнення 4 641 058, 98 грн.
Представники:
від позивача: Пясковська О.В.;
від відповідача: Олійник Ю.Р.
Київська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний союз "Моноліт" (далі-відповідач), в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0461 га, кадастровий номер 8000000000:88:061:0010, місце розташування - вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва за період з 17.06.2021 по 29.12.2023 у сумі 1 833 455, 84 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,6583 га, кадастровий номер 8000000000:88:061:0012, місце розташування - вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва за період з 23.07.2021 по 29.12.2023 у сумі 2 807 603, 14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позовну заяву Київської міської ради - залишено без руху. Встановлено Київській міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.10.2024 до суду надійшла від Київської міської ради заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2024.
19.11.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний союз "Моноліт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що юридичні особи, власники та інші особи, які орендують земельні ділянки на території активних бойових дій, звільнені від справляння плати за землю. Тож, на думку відповідача, за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 він не мав зобов'язання сплачувати земельний податок чи орендну плату за користування земельними ділянками. Крім того, за розрахунком відповідача розмір недоотриманої орендної плати становить за земельну ділянку-1 - 795 243, 75 грн, за земельну ділянку -2 - 1 260 637, 34 грн.
21.11.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зокрема зазначає про безпідставність тверджень відповідача стосовно того, що у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у нього було відсутнє зобов'язання щодо орендної плати за земельні ділянки, оскільки відповідач не підпадає під дію такої норми, адже нульова ставка орендної плати може бути застосована тільки до укладених на час прийняття Київською міською радою рішення від 09.12.2021 № 3704/3745 (зі змінами від 13.09.2022) договорів оренди земельних ділянок. Також, позивач вказує, що наявність математичної помилки при здійснені обрахунку нормативної грошової оцінки за попередні роки, наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в свою чергу призвело до зменшення суми заборгованості, заявленої в позовній заяві, оскільки наявність такої математичної помилки призвело до зменшення суми, яка мала бути стягнена з відповідача, тобто стягненню підлягала заборгованість у розмірі 4 641 096, 01 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 4 641 058, 98 грн.
У судовому засіданні 28.11.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 23.01.2025.
04.12.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначає, що відповідно до норм законодавства, період пільги визначається з 01.03.2022 по 31.12.2022 та не ставиться в залежність від періоду окупації, а обумовлено фактом проведення на території активних бойових дій або тимчасової окупації.
05.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він не погоджується з позицією відповідача щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі орендної плати.
20.01.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що законодавець звільнив землекористувачів від плати орендних платежів з 01.03.2022 по 31.12.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11916/24 призначено на 20.02.2025.
Судове засідання призначене на 20.02.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 призначено судове засідання на 20.03.2025.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 20.03.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.09.2024 № 395978919 власником земельної ділянки площею 1,0461 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010, місце розташування - вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (далі - земельна ділянка-1).
Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.09.2024 № 395883939 власником земельної ділянки площею 1,6583 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012, місце розташування - вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (далі - земельна ділянка-2).
Також, відповідно до інформаційної довідки з з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.09.2024 № 395884435 на земельній ділянці-1 розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: споруда електроцеху (літера «Д») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871443580000) загальною площею 3151,3 кв.м; малярний і гальванічний відділ (літера «Л») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871445180000) загальною площею 1204,1 кв.м; автомайстерні (літера «М») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871447080000) загальною площею 1720,4 кв.м; споруда центральної компресорної (літера «V») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885850480391) загальною площею 438,8 кв.м; трансформаторна підстанція № 422 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885861580391) загальною площею 240 кв.м; споруда РП 189 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885862080391) загальною площею 90 кв.м на вул. Дегтярівській, будинок 21, які належать на праві приватної власності ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 11.12.2020, про що зроблено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2020, номери відомостей про речове право: 39740390, 39739196, 39738357, 39742553, 39743560 та 39741367).
Крім того, відповідно до вищевказаної довідки, на Земельній ділянці-2 розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля механізованого складу заготівок (літ. «ХVI» (цифра) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 82864980000) загальною площею 12363,5 кв.м, яка належить на праві приватної власності ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 19.02.2021, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2021, номер відомостей про речове право: 40702416.
Тож, 13.07.2023 Київською міською радою було ухвалено рішення № 7054/7095 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва», відповідно до якого вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0461 га (кадастровий номер 8000000000:88:061:0010) для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих будівель і споруд (код виду цільового призначення - 11.02) на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2020 року, номери відомостей про речове право: 39740390, 39739196, 39738357, 39742553, 39743560 та 39741367 (заява ДЦ від 14.04.2023 № 72049-007411762-031-03, справа №241951823).
Підпунктом 3.9 пункту 3 вказаного рішення зобов'язано ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
На підставі вказаного рішення 29.12.2023 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №928 (щодо земельної ділянки-1).
Крім того, 13.07.2023 Київська міська рада також ухвалила рішення № 7053/7094 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» земелної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва», згідно з яким вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6583 га (кадастровий 8000000000:88:061:0012) для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі (код виду цільового призначення - 11.02) на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2021 року, номери записів про право власності: 40702416 (заява ДЦ від 14.04.2023 № 72049-007411776-031-03, справа №518341664).
Підпунктом 3.9 пункту 3 вказаного рішення зобов'язано ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Тож, на підставі вказаного рішення 29.12.2023 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №929 (щодо земельної ділянки-2).
Проте, як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви до суду ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» не зверталося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявами щодо здійснення розрахунку для сплати коштів за користування земельною ділянкою-1 та земельною ділянкою-2 з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становить -26 654 175,42 грн.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 становить -42 252 766,55 грн.
Як зазначає позивач, земельна ділянка-1 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 17.06.2021, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2023 № НВ0001628392023), а відтак з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 17.06.2021 по 29.12.2023.
Земельна ділянка-2 також сформована та є об'єктом цивільних прав з 23.07.2021, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2023 № НВ0001628352023), а тому позивачем заявлено про стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з період з 23.07.2021 по 29.12.2023.
Позивач також вказує, що оскільки ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» безоплатно використовувало Земельну ділянку-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 та Земельну ділянку-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував орієнтовний розрахунок щодо стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 17.06.2021 по 29.12.2023 щодо Земельної ділянки-1 та за період з 23.07.2021 по 29.12.2023 щодо Земельної ділянки-2.
На підставі вказаного розрахунку Київською міською радою здійснено розрахунок суми, яка підлягають стягненню, а саме:
- щодо Земельної ділянки-1:
1) з 17.06.2021 по 31.12.2021 21 070 192,52*3%/365*198 днів = 342 895, 74 грн;
2) з 01.01.2022 по 28.02.2022 23 177 211,77*3%/365*59 днів = 112 393, 60 грн;
3) з 01.03.2022 по 31.12.2022 23 177 211,77*3%/365*306 днів = 582 922, 75 грн;
4) з 01.01.2023 по 29.12.2023 26 654 175,42*3%/365*363 днів = 795 243, 75 грн, разом становить 1 833 455, 84 грн.
- щодо Земельної ділянки-2:
1) з 23.07.2021 по 31.12.2021 33 400 917,94*3%/365*162 днів = 444 735, 51 грн;
2) з 01.01.2022 по 28.02.2022 36 741 009,74*3%/365*59 днів = 178 168, 73 грн;
3) з 01.03.2022 по 31.12.2022 36 741 009,74*3%/365*306 днів = 924 061, 56 грн;
4) з 01.01.2023 по 29.12.2023 42 252 766,55*3%/365*363 днів = 1 260 637, 34 грн, що разом складає 2 807 603, 14 грн
Крім того, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 11.09.2024 № 26962/5/26-15-04-02-05) відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ не подавав, орендну плату за землю за 2021-2023 роки не сплачував щодо земельної ділянки-1 та земельної ділянки-2.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» безоплатно використовувало Земельну ділянку-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 та Земельну ділянку-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 без правовстановлюючих документів на них з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна до моменту реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками у загальному розмірі 4 641 058,98 грн (1 833 455,84 грн + 2 807 603,14 грн) за періоди з 17.06.2021 по 29.12.2023 та з 23.07.2021 по 29.12.2023.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.09.2024 № 395884435 на земельній ділянці-1 розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: споруда електроцеху (літера «Д») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871443580000) загальною площею 3151,3 кв.м; малярний і гальванічний відділ (літера «Л») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871445180000) загальною площею 1204,1 кв.м; автомайстерні (літера «М») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1871447080000) загальною площею 1720,4 кв.м; споруда центральної компресорної (літера «V») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885850480391) загальною площею 438,8 кв.м; трансформаторна підстанція № 422 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885861580391) загальною площею 240 кв.м; споруда РП 189 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 885862080391) загальною площею 90 кв.м на вул. Дегтярівській, будинок 21, які належать на праві приватної власності ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 11.12.2020, про що зроблено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2020, номери відомостей про речове право: 39740390, 39739196, 39738357, 39742553, 39743560 та 39741367).
Крім того, відповідно до вищевказаної довідки, на Земельній ділянці-2 розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля механізованого складу заготівок (літ. «ХVI» (цифра) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 82864980000) загальною площею 12363,5 кв.м, яка належить на праві приватної власності ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 19.02.2021, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2021, номер відомостей про речове право: 40702416.
Судом також встановлено, що на підставі рішень Київської міської ради від 13.07.2023 №№ 7053/7094 та № 7054/7095 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу виробничих будівель і споруд на вул. Дегтярівській, 21 у Шевченківському районі міста Києва», згідно з яким вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт», 29.12.2023 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» укладено договори оренди земельної ділянки, зареєстровані в реєстрі за №928 (щодо земельної ділянки-1) та за №929 (щодо земельної ділянки-2).
Тобто, відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці-1 та на земельній ділянці-2 з моменту набуття права власності на вказані об'єкти нерухомого майна і до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку-1 та земельну ділянку-2, фактично використовував зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами8000000000:88:061:0010 та 8000000000:88:061:0012, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом статті 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.
Зокрема частина друга вказаної норми регламентує, що при цьому вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (частина перша статті 96 Земельного кодексу України).
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 цього кодексу).
Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки неодноразово наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Тобто, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 21.03.2023 по справі №922/2095/21.
Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Судом було встановлено обставини формування земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:88:061:0010 та 8000000000:88:061:0012, як об'єктів земельних правовідносин.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Таким чином, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Як встановллено судом, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становить -26 654 175,42 грн.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 становить -42 252 766,55 грн.
Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/): коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік для земель населених пунктів становить 1,051; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік для земель населених пунктів становить 1,15 отже, розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становив 23 177 543, 84 грн та земельної ділянки-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 становив 36 741 536, 13 грн; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік для земель населених пунктів становить 1,1 отже, розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становив 21 070 494, 40 грн та земельної ділянки-2 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 становив 33 401 396, 48 грн.
Земельне законодавство не передбачає обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3711/19, від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не подано витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021-2022 роки, оскільки як зазначалось вище оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; позивачем при здійсненні розрахунку розміру орендної плати враховано нормативно грошову оцінку спірних земельних ділянок від 03.08.2023 (яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку-1 становила 26 654 175,42 грн та щодо земельної ділянки-2 складала 42 252 766,55) та на наступні роки застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель.
Як зазначено судом вище за розрахунком позивача сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 17.06.2021 по 29.12.2023 становить 1 833 455, 84 грн. та за період з 23.07.2021 по 29.12.2023 складає 2 807 603, 14 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки територія м. Києва протягом цього періоду відносилась до територій на яких ведуться або велись бойові дії, а тому відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов'язку по сплаті орендної плати за землю у цей час.
Проте, як зазначає позивач у відповіді на відзив, положення абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються лише в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в той час як предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України. З наведеного у позові розрахунку вбачається, що приписи абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не враховувалися.
Надаючи оцінку наведеним вище доводам сторін, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абз.1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих РФ територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Враховуючи вищевикладене, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих РФ територіях України, та перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, згідно якого на всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.
З огляду на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та враховуючи те, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, згідно якого на всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022, за вказаний період відповідач не повинен був сплачувати плату за користування земельними ділянками за наявності укладеного ним договору оренди чи без нього, тому територіальна громада міста Києва не могла набути майно (кошти) в якості орендної плати за користування земельною ділянкою-1 та земельною ділянкою-2 за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, яке б міг безпідставно зберегти відповідач.
Отже, необґрунтованими є посилання позивача на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення абз.1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки вказаними нормами закону передбачено звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, а Київську міську територіальну громаду віднесено до території активних бойових дій за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, то відповідачем не може бути збережено без достатньої правової підстави грошові кошти, які б ним були сплачені у разі укладення договору оренди та сплати орендної плати за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.
За таких обставин суд вважає безпідставним нарахування та заявлення до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.
В той же час, судом встановлено, що при здійснені розрахунку розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки-1 та земельної ділянки-2 за 2021 та 2022 роки, Київська міська рада допустила математичні помилки при здійснені обрахунку нормативної грошової оцінки за попередні роки (2021 та 2022), наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що в свою чергу призвело до зменшення суми заборгованості, заявленої в позовній заяві, про що також зазначено позивачем у відповіді на відзив.
Враховуючи що суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем, в свою чергу не подавалась заява про збільшення розміру позовних вимог, суд здійснює перерахунок розмірів орендних платежів, які відповідач мав сплатити за періоди з 17.06.2021 по 29.12.2023 та з 23.07.2021 по 29.12.2023 виходячи із розмірів нормативно грошової оцінки земельної ділянки-1 та земельної ділянки-2 за 2021 та 2022 роки наведених позивачем у позові.
Тож, суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок орендної плати за періоди з 17.06.2021 по 29.12.2023 та з 23.07.2021 по 29.12.2023, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою-1 в сумі 1 707 727, 41 грн та земельною ділянкою-2 у розмірі 2 608 295, 75 грн, а саме:
- щодо Земельної ділянки-1:
1) з 17.06.2021 по 31.12.2021, 21 070 192,52*3%/365*198 днів = 342 895, 74 грн;
2) з 01.01.2022 по 23.02.2022, 23 177 211,77*3%/365*54 днів = 102 868, 72 грн;
3) з 01.05.2022 по 31.12.2022, 23 177 211,77*3%/365*245 днів = 466 719, 20 грн;
4) з 01.01.2023 по 29.12.2023, 26 654 175,42*3%/365*363 днів = 795 243, 75 грн, разом становить 1 707 727, 41 грн.
- щодо Земельної ділянки-2:
1) з 23.07.2021 по 31.12.2021, 33 400 917,94*3%/365*162 днів = 444 735, 51 грн;
2) з 01.01.2022 по 23.02.2022, 36 741 009,74*3%/365*54 днів = 163 069, 69 грн;
3) з 01.05.2022 по 31.12.2022, 36 741 009,74*3%/365*245 днів = 739 853, 21 грн;
4) з 01.01.2023 по 29.12.2023, 42 252 766,55*3%/365*363 днів = 1 260 637, 34 грн, що разом складає 2 608 295, 75 грн
При цьому, суд зазначає, що ставка орендної плати визначається за періоди 17.06.2021-31.12.2021 та з 23.07.2021 по 31.12.2021 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022-28.02.2022 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869. До земель з видом цільового призначення - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) - 3%.
Таким чином, враховуючи викладене вище, оскільки на спірних земельних ділянках з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 та кадастровим номером 8000000000:88:061:0012 знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТОВ «Будівельний союз «Моноліт» у періоди з 17.06.2021 по 29.12.2023 та з 23.07.2021 по 29.12.2023, тобто з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній і до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувалося вказаними земельними ділянками без достатніх на те правових підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київської міської ради в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 4 316 023, 16 грн. (1 707 727, 41 грн.+ 2 608 295, 75 грн) є обґрунтованими.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Київської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз «Моноліт» (вул. Дегтярівська, буд. 17, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код - 35690497) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, ідентифікаційний код - 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0461 га, кадастровий номер 8000000000:88:061:0010, місце розташування: вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва за період з 17.06.2021 по 29.12.2023 у сумі 1 707 727 (один мільйон сімсот сім тисяч сімсот двадцять сім) грн. 41 коп. та за користування земельною ділянкою площею 1,6583 га, кадастровий номер 8000000000:88:061:0012, місце розташування: вул. Дегтярівська, 21 у Шевченківському районі м. Києва за період з 23.07.2021 по 29.12.2023 у сумі 2 608 295 (два мільйона шістсот вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 75 коп., судовий збір у розмірі 51 792 (п'ятдесят одну тисячу сімсот дев'яносто дві) грн. 28 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 15.04.2025.
Суддя Щербаков С.О.