Рішення від 07.04.2025 по справі 910/16008/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/16008/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» (вул. Радужна, буд. 31, к. 48, м. Київ, 02218; ідентифікаційний код 24363925)

до 1) Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» (Печерський узвіз, 5, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 34615555)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 26199097)

про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання недійсними договорів, скасування запису,

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Перепелицін Костянтин

від відповідача-2: Єрмоленко Євген

від третьої особи: Васильєва Сніжана

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Благодійна організація «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» (далі за текстом - БО «Київський еколого-культурний центр», Позивач) з позовом до Київської міської ради (далі за текстом - КМР, Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» (далі за текстом - ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс», Відповідач-2), в якому Позивач просить суд:

- визнати протиправними та нечинними Рішення Київської міської ради від 20.12.2007 № 1467/4300 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» (далі за текстом - Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300) рішення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки» з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, від 26.03.2008 - укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс», який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 28.03.2008 за № 66-6-00463 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди;

- визнати недійсним договір від 01.08.2018 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26.03.2008 - ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, який укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс»;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га (з відкриттям розділу), індексний номер: 42345279 від 01.08.2018 20:18:42, зроблений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Дем'яненко Тетяна Миколаївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 прийнято з порушенням оскільки не враховано громадські інтереси у відповідності до вимог статті 18 Закону України «Про планування і забудову територій», а також не повідомлено громадськість про прийняття такого рішення.

Крім того, таке рішення прийнято з порушенням природоохоронного законодавства, оскільки стосується території - урочище Горбачиха, яке відноситься до природних територій та об'єктів, що резервуються для заповідання, а тому будівництво, експлуатація та обслуговування торговельно - офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів на такій території суперечить нормам права, зокрема частини 4 статті 59 Земельного кодексу України.

Враховуючи незаконність оскаржуваного рішення Позивач зазначає, що укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008, укладений між КМР і ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» також є не незаконним та нікчемним оскільки порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства.

Також, Позивач зазначає, що договір від 01.08.2018 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26.03.2008, який укладений між КМР і ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» є незаконним оскільки укладений всупереч статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме такий договір укладено не на тих самих умовах, а з внесенням значних і численних змін до нього, в тому числі і в частині цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, такий договір від імені КМР, тобто територіальної громади укладено без рішення сесії Київської міської ради, а лише на підставі непередбаченого законом «Висновку» Постійної комісії київської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин».

2. Стислий виклад позиції Відповідача-1

Заперечуючи щодо заявленого позову Відповідач-1 зазначає, що Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 прийнято у відповідності до визначеного законодавством порядку, а надання в орендне користування Земельної ділянки Відповідачу-2 відбулося в порядку та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про оренду землі».

Питання законності Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 вже переглядалося адміністративним судом, за результатами якого встановлено його законність у зв'язку з чим договір оренди, укладений на його виконання також є законним.

Доводи Позивача в частині підписання договору про поновлення від 01.08.2018 заперечуються, оскільки шляхом підписання такого договору останній приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема в частині класифікації видів цільового призначення земель.

3. Стислий виклад позиції Відповідача-2

Заперечуючи щодо заявленого позову Відповідач-2 зазначає, що Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 прийнято у відповідності до визначеного законодавством порядку, зокрема в частині його офіційного оприлюднення.

Зміни внесені шляхом укладання договору про поновлення зумовлені правом сторони на його поновлення та необхідністю приведення договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства.

З поміж зазначеного, Відповідач звертає увагу суду на відсутність у особи Позивача порушеного права, що виключає наявність підстав для звернення до суду з даним позовом, а тим більше його задоволення.

У Позивача наразі відсутній майновий інтерес, порушений оскаржуваним договором та рішенням, при тому, що ні статут Позивача ні чинне законодавство України не наділяє Позивача правом звернутися до суду в інтересах членів територіальної громади.

4. Стислий виклад позиції третьої особи

Із наданих пояснень вбачається, що Київська міська рада є єдиним розпорядником комунальних земель в м. Києві та має виключні повноваження на передачу земельних ділянок комунальної власності в оренду шляхом прийняття на пленарному засіданні відповідного рішення, це не виключає право Київської міської ради як органу місцевого самоврядування на своєму пленарному засіданні вирішувати відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

Посилаючись на положення Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві третя особа стверджує, що дотримано законності процедури поновлення договорів.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву БО «Київський еколого-культурний центр» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:доказів доплати судового збору 9 084 грн; інформацію щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; надати додаткові пояснення щодо мети звернення Позивача до суду з даним позовом та на захист яких інтересів направлений такий позов.

03.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.02.2025.

27.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.

27.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.

30.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.

30.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Відповідача-2 на позовну заяву.

04.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Відповідача-1 на позовну заяву.

07.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-2 про закриття провадження у справі.

10.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заяви Громадської організації «Микільська слобідка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Громадської організації «Екопарк Осокорки» про вступ у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У підготовчому засіданні 10.02.2025 судом оголошено перерву до 03.03.2025.

03.03.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

03.03.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Громадської спілки «Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва».

У підготовчому засіданні 03.03.2025 судом відмовлено у задоволенні заяв Громадської організації «Микільська слобідка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Громадської організації «Екопарк Осокорки» та Громадської спілки «Асоціація органів самоорганізації населення м. Києва» про вступ у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору з огляду на той факт, що залучення зазначених осіб не є виправданим з точки зору ефективності судового процесу; існують ризики затягування розгляду справи через значну кількість учасників, висока вірогідність подання подібних клопотань іншими громадськими організаціями/спілками, мешканцями міста Києва, зокрема Дніпровського району міста Києва, необхідність надсилання залученим особам документів у справі, обсяг яких є значним, зриву судових засідань через неявку залучених осіб, тощо; невиправдане збільшення учасників судового процесу не матиме жодного позитивного ефекту для справи та не сприятиме захисту громадських інтересів. При цьому, заявниками не доведено, яким чином рішення у даній справі вплине на їхні права та обов'язки. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.03.2025.

У підготовчому засіданні 03.03.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.03.2025.

20.03.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про відкладення.

Судове засідання 20.03.2025 відкладено на 07.04.2025.

04.04.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про відкладення.

У судовому засіданні 07.04.2025 судом розглядалося клопотання Позивача про відкладення засідання у зв'язку із зайнятістю єдиного представника у Вишгородському районному суді Київської області.

Представник Відповідача - 1 вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Представник Відповідача - 2 заперечував щодо повторно відкладення засідання за клопотання Позивача.

Враховуючи викладене, розглянувши клопотання Позивача про відкладення, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні оскільки по-перше суду є незрозумілим визначення представником Позивача пріоритетності забезпечення явки до суду з урахуванням того, що така неявка не є першою, а по-друге, попереднє судове засідання відкладалося судом на значний термін.

Крім того, Позивач брав участь у підготовчому провадженні безпосередньо через свого керівника, а також не позбавлений права залучити адвоката задля належного представництва інтересів його як сторони по справі. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 07.04.2025.

У судовому засіданні 07.04.2025 представники Відповідачів-1,2 надали пояснення по суті заявленого позову, просили суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи просив суд закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 07.04.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Київської міської ради від 20.12.2007 № 1467/4300 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва»:

1) затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва;

2) внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зони зелених насаджень загального користування до території житлової та громадської забудови;

3) внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 29,45 га у Дніпровському районі м. Києва;

4) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва;

5) передано товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс», за умови виконання пункту 8 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 29,45 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва, в тому числі: - площею 3,04 га - за рахунок земель житлової та громадської забудови; - площею 26,41 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» укладено договір оренди земельної ділянки від 26.03.2008 № 784, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 28.03.2008 за № 66-6-00463 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір оренди земельної ділянки).

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Договору оренди земельної ділянки об'єктом оренди є земельна ділянка площею 29,4396 га, кадастровий номер 8000000000:66:054:0025, цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами, що розташована в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва (далі за текстом - Земельна ділянка).

На підставі листа-повідомлення ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.12.2017 № КОП-1169 висновком до кадастрової справи № А-24477 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 10/72 засідання від 11.04.2018 (далі за текстом - Висновок комісії) поновлено на 10 років оренди земельної ділянки від 28.03.2008 № 66-6-00463.

У подальшому, між Київською міською радою та ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» укладено Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.08.2018 № 942 (далі - Договір про поновлення оренди), яким Договір оренди земельної ділянки поновлено на 10 років.

Згідно пункту 2 Договору про поновлення оренди умови Договору оренди земельної ділянки залишаються без змін, за винятком строку дії Договору та пунктів Договору оренди земельної ділянки, які змінюються даним Договором.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.08.2018 № 942 прийнято рішення від 01.08.2018 № 42345279 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право оренди Земельної ділянки за ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс».

Як вже зазначалося судом вище, підставою звернення до суду з даним позовом стала незгода Позивача з прийнятим Відповідачем-1 Рішенням від 20.12.2007 № 1467/4300 в цілому, на підставі якого укладено договір оренди, який на переконання Позивача є незаконним, який в свою чергу був неправомірно поновлений Київським міським головою із порушенням процедури.

Позивач обґрунтовує своє порушене право статтями 19 Конституції України та зазначає, що у випадку якщо порушуються права територіальних громад то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб'єкта владних повноважень у суді оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.

В тому числі Позивач посилається на положення Орхуської конвенції, яка дає право представникам громадськості, якими згідно конвенції є як громадські організації так і окремі громадяни - звертатись до суду за захистом суспільного інтересу в природоохоронній сфері навіть не у власних, а у суспільних інтересах.

При цьому Позивач посилається на практику Верховного Суду, викладену:

- у постанові від 06.07.2018 у справі № 922/2513/17 та звертає увагу суду на те, що громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу;

- у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17, в якій колегія суддів роз'яснила, що Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об'єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації»), а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Зазначене у своїй сукупності, на переконання Позивача, підтверджує в нього наявність права оскаржити рішення, дії та бездіяльність, якими порушуються норми чинного законодавства щодо охорони навколишнього середовища.

У якості підстав недійсності рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 Позивач посилається на наступне.

Оскаржуване рішення за своєю природою є змішаним правовим актом, оскільки в частині положень про внесення змін до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони і Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста (пункти 2-3 оскаржуваного рішення Київради - є нормативно-правовим актом), а в частині передачі земельної ділянки в оренду - актом індивідуальної дії.

Генеральний план населеного пункту чи Програма розвитку зелених зон, приймаються не для конкретних суб'єктів, а для невизначеного кола осіб і не вичерпують свою дію, а діють постійно (до прийняття нового нормативно-правового акту на їх заміну).

На відміну від інших пунктів (щодо надання Земельної ділянки в оренду), оскаржувані пункти 2 і 3, стосуються не безпосередньо ТОВ «Міжгалузевий будівельний альянс», а території в цілому.

Позивач зазначає, що згідно положень Закону України «Про планування і забудову територій», в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, Генеральний план населеного пункту і Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста- це містобудівна документація, так як ними, в значній мірі, регулюється планування та забудова територій, а Генеральний план - це взагалі, по суті містобудівна «конституція» міста.

Відтак, і зміни до містобудівної документації також є містобудівною документацією, адже цими проектами можуть встановлюватись абсолютно інші, абсолютно відмінні від первинної містобудівної документації умови регулювання та забудови певних територій.

Посилаючись на положення статті 18 Закону України «Про планування і забудову територій», Позивач стверджує, що при прийнятті рішення від 20.12.2017 № 1467/7300 не враховано інтереси громадськості оскільки не розміщено повідомлення через засоби масової інформації про початок розроблення містобудівної документації, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації.

Те саме стосується і відсутності повідомлення про затвердження такої документації.

В силу викладеного, Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 прийнято без врахування громадських інтересів та з порушенням порядку врахування громадських інтересів, який визначений статтею 18 Закону України «Про планування і забудову територій» в силу чого КМР вийшла за межі наданих їй Конституцією та законами України повноважень.

Крім того, при прийнятті такого рішення не дотримано норм природоохоронного законодавства з огляду на природну, екологічну і оздоровчу цінність території, яка передана Відповідачу - 2 в оренду.

Позивач зазначає, що територія урочища Горбачиха, площею 78.4 га зарезервована під створення об'єктів природно-заповідного фонду (пункт 12 Додатку № 3 до Рішення Київради від 17.02.1994 № 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» як територія, яка зберегла природний ландшафт, притаманний лівому берегу Дніпра. Характеризується наявністю деревних порід, серед яких домінують вільха, береза, тополя. Цінна в науковому та рекреаційному відношенні.

При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що рішення Київради від 17.02.1994 № 14 до цих пір не скасоване, чинне і землі урочища Горбачиха, площею 78,4 га по цей день числяться в додатку № 3 - як зарезервовані під створення об'єкта природно заповідного фонду.

Хоча пунктом 3 оскаржуваного рішення Київради і внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, шляхом виключення з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельної ділянки площею 29,45 га у Дніпровському районі м. Києва, проте в цій програмі залишився чинним пункт 4, в якому зазначено, що урочище Горбачиха відноситься до рекреаційних зон, які потребують закріплення їх меж у статусі особливо охоронюваних територій.

При цьому, відсутність окремого рішення про присвоєння цій території статусу об'єкта природно-заповідного фонду не спростовує його рекреаційної цінності.

У позові Позивач зазначає, що у статті 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (у відповідній редакції) з метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.

Позивач зазначає, що листом Департаменту містобудування і архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації № 055-13915) від 11.12.2024, в якому сказано, що згідно з матеріалами Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:054:0025 за функціональним призначенням належала переважно до території зелених насаджень загального користування, частково до території багатоповерхової житлової забудови та частково до території вулиць і доріг, за основним кресленням чинного Генерального плану м. Києва.

У зв'язку з цим, на переконання Позивача, будівництво, експлуатація та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів на території урочища Горбачиха, принаймні на землях водного фонду (прибережні захисні смуги) суперечить нормам права), а КМР своїм Рішенням від 20.12.2007 № 1467/4300 незаконно змінила призначення спірної ділянки з Озеленених територій загального користування - на території житлової та громадської забудови, незаконно передала землі водного фонду для житлової та громадської забудови, що визначає як саме рішення так і укладений на його підставі в 2008 році договір оренди незаконними.

Крім того, Позивач зазначає, що оскаржуваний договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.08.2018 укладений не на тих самих умовах, а з внесенням значних і чисельних змін до нього, що суперечить положенню статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, Позивач стверджує, що Київський міський голова В. В. Кличко 01.08.2018 незаконно підписав договір про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, хоча, як особа, яка згідно статті 19 Конституції України не мала права підписувати такий договір про поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Власником земельних ділянок комунальної власності в місті Києві - є не Київська міська рада, не Кличко, а територіальна громада міста Києва, інтереси якої представляє (мала б належно представляти Київська міська рада).

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що міські сільські і інші місцеві ради - це представницькі органи місцевого самоврядування у зв'язку з чим Київська міська рада це перш за все колегіальний орган, який на сесіях має право приймати рішення щодо надання земельних ділянок комунальної власності в оренду чи поновлення існуючих договорів оренди землі.

Посилаючись на положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» , Позивач зазначає, що автоматичне (по суті за мовчазною згодою) поновлення договору оренди земельної ділянки комунальної власності, відбувається виключно, за умови - що договір про поновлення оренди укладається на ті ж самі строки і на тих самих умовах, що і первинний договір оренди.

Проте, Позивач звертає увагу суду на те, що співставивши первинний договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025 укладений 26.03.2008 з договором про поновлення від 01.08.2018, останній суттєво відрізняється від первинного договору - в нього внесені чисельні зміни, а саме:

- змінено підпункти 2.1-2.2 пункту 2, підпункт, 4.2, 4.5, 4.7, 4,9, 4.10, 4.11 пункту 4, Договору;

- пункт 4 доповнено підпунктами 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16 - яких взагалі не було в первинному договорі оренди;

- змінено підпункт 7.1 пункту 7, доповнено підпункт 8.4 пункту 8, пункт 8 договору доповнено підпунктом 8, 6, якого також не було в первинному договорі;

- змінено підпункти 11.3 і 11.4 шляхом доповнення договору новими умовами, яких не було в первинному договорі;

- змінено пункт 11.5, з'явився новий пункт 11.8;

- пункт 12 Договору оренди, у договорі про поновлення доповнено підпунктом 12.5.

Позивач зазначає, що по своїй суті змінено цільове призначення Земельної ділянки шляхом уточнення оскільки в договорі від 26.03.2008 вказано цільове призначення: - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами, а в договорі про поновлення викладено пункт 2.1 інакше, а саме: цільове-призначення - 02.07 для іншої житлової забудови. Категорія земель - житлової та громадської забудови Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами.

Хоча вид використання начебто залишився «старий» проте явно змінено основне цільове використання, якщо раніше це було будівництво в першу чергу торгово-офісного та готельного комплексів і уже як вторинне житлового.

Крім того, Позивач також звертає увагу суду на те, що згідно частини 9 статті 79-1 ЗК - Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Проте, як слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.04.2018 (на момент розгляду питання поновлення договору оренди землі на засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин 11.04.2018) земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:66:054:0025 ще не була зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак взагалі не була об'єктом цивільних прав і щодо неї не могли прийматись будь які рішення з яких могли виникати цивільні права та обов'язки (право користування землею).

В силу викладеного, доводи Позивача зводяться до того, що договір від 01.08.2018 про поновлення договору оренди Земельної ділянки від 26.03.2008 укладений незаконно, всупереч вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», в тому числі порядку визначеному статтею 33.

Окрім вищезазначених підстав Позивач додатково просить визнати недійсним договір від 01.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 № 66-6-00463 також з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України оскільки останній суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач - 1 заперечуючи щодо заявленого позову зазначає, що Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 прийнято у відповідності до визначеного законодавством порядку, а надання в орендне користування земельної ділянки Відповідачу- 2 відбулося в порядку та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про оренду землі».

З наданих стороною пояснень, судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа № К/9991/72810/12 за адміністративним позовом заступник прокурора м. Києва до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва».

Прокурор посилався зокрема на такі твердження:

- рішення прийняте радою з порушенням вимог статті 123 Земельного кодексу України через відсутність погодження усіх відповідних органів та державної експертизи землевпорядної документації;

- вказував про заборону будівництва споруд та автостоянок у прибережних захисних смугах, не отримання згоди Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації як замовника містобудівної документації;

- висновок Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації надано лише на стадії вибору земельної ділянки, тоді як статті 123 Земельного кодексу України вимагає погодження проекту відведення земельної ділянки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва задоволено позовні вимоги.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням Київська міська рада оскаржила судове рішення до суду апеляційної інстанції, за результатом розгляду якої Київський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2011.

Скасувавши рішення суду першої інстанції Київський апеляційний адміністративний суд виходив з таких міркувань:

- оскаржуване рішення Київської міської ради прийняте у відповідності з вимогами закону, в межах наданих Київській міській раді повноважень та у відповідності до встановленого порядку;

- проект землеустрою затверджений з урахуванням наявних погоджень та позитивних висновків: Головного управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (висновок від 28.08.2007 № 09-8894); Державної санітарно-епідеміологічною служби (висновок від 10.12.2007 № 2536); Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (висновок від 03.08.2007 № 05-08/5675); Головного управління охорони культурної спадщини (висновки від 22.08.2007 № 6303 та від 21.09.2007 № 763); Головного управлінням земельних ресурсів КМДА (висновок від 17.12.2007 № 05-2422), позитивного висновку державної землевпорядної експертизи від 20.12.2007 № 1297/07, відповідно до якого негативні висновки щодо об'єкту експертизи відсутні та рекомендовано передачу земельної ділянки здійснити відповідно до положень Земельного та водного кодексів України та умов, викладених у висновках уповноважених органів, за відсутності прав третіх осіб, дотримання правового режиму охоронних зон, у договорі оренди передбачити відповідні обмеження тощо;

- зазначені рекомендації, інші умови уповноважених органів та встановлені обмеження враховані в пунктах 7-8 оскаржуваного рішення;

- закон не встановлює заборони надання у користування зазначених вище земель, а лише встановлює певні умови та обмеження щодо здійснення господарської діяльності на зазначених землях;

- відсутність згоди Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, як замовника містобудівної документації, не впливає на законність прийнятого відповідачем рішення, адже приписи статті 123 Земельного кодексу України не вимагають такого погодження.

Вказане судове рішення набрало законної сили у зв'язку з чим Відповідач-1 зазначає, що питання законності оскаржуваного рішення вже розглядалось судами та спростовує доводи Позивача в цій частині.

Відповідач-1 обґрунтовуючи свою правову позицію посилається на те, що процедура поновлення договорів оренди земельних ділянок врегульована, зокрема, Законом України «Про оренду землі» (стаття 33), рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві» (далі за текстом - Порядок).

Обґрунтовуючи законність укладення договору про поновлення оренди Відповідач - 1 посилається на положення пункту 9.11 - 9.13 Порядку та вказує, що уклавши договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, сторони врегулювали істотні умови договору оренди, зокрема встановивши розмір орендної плати, порядок її сплати, відповідальність за недотримання строків будівництва, визначений код цільового призначення земельної ділянки та вид її використання, що відповідає містобудівним намірам Відповідача-1 та Рішенню Київської міської ради № 1467/4300, яке не скасоване у судовому порядку.

Щодо зміни цільового призначення Земельної ділянки Відповідача-1 зазначає, що станом на час ухвалення рішення Київської міської ради від 20.12.2007 № 1467/4300 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» не набрав чинності з огляду на дату його прийняття, а договір про поновлення конкретизував вид використання земельної ділянки з урахуванням рішення від 20.12.2007 № 1467/4300.

Так, під час підписання договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 між Київською міською радою та Відповідачем - 1 досягнуті всі істотні умови договору і виконані всі необхідні дії для підписання оскаржуваного договору оренди, а сторони діяли в межах та у спосіб, наведених приписів законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 посилається на приписи статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно яких укладення договорів, обов'язок підписання додаткових угод до договорів оренди покладений саме на Київського міського голову, який також зобов'язаний в силу закону забезпечувати виконання рішень Київської міської ради.

Відповідач-2 у поданому відзиві окрім аналогічних заперечень викладених вище додатково зазначає, що Рішення № 1467/4300 від 20.12.2007 оприлюднено в газеті «Хрещатик», 2008, 11, 04, № 199 за наявними публічними даними, а тому неможливість Позивача отримати інформацію про відповідність процедури прийняття оскаржуваного рішення не може ототожнюватися з відсутністю таких доказів взагалі.

Крім того на думку Відповдача-2 оскаржуване рішення не є містобудівною документацією оскільки внесення змін в Генеральний план проведено відповідно до статті 20 ЗК України в редакції того часу при тому, що будь якого Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів не існувало.

Необхідність внесення змін до договору оренди шляхом укладання договору про поновлення обумовлена застосування Постанови КМУ від 03.03.2004 № 220 Київ «Про затвердження Типового договору оренди землі», яку суттєво змінено з 2008 року та з огляду на затвердження Класифікацію видів цільового призначення земель наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (у редакції, чинній на момент поновлення Договору оренди земельної ділянки).

Так, Відповідач-2 стверджує, що поновлення договору оренди без відповідного рішення КМР здійснено у повній відповідності до приписів ЗК України, ЗУ «Про оренду землі», а також Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.

Враховуючи особу позивача у даній справі, Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що із поданого позову не вбачається можливості встановити який саме майновий інтерес Позивача порушений оскаржуваним договором, та не зрозуміло які самі саме фактичні обставини та який закон пов'язує такі неіснуючі обставини з визнанням правочину недійсним.

Відповідач-2, посилаючись на положення статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», стверджує, що членами територіальної громади є фізичні особи, а Позивачем за даним позовом є юридична особа - благодійна організація яка не має прав члена територіальної громади та не наділена повноваженнями звертатися до суду в інтересах будь якого члена територіальної громади.

В силу зазначеного у Позивача відсутнє порушене право, на захист якого він звернувся до суду з даним позовом.

Окрім викладеного, при розгляді справи Відповідачем - 2 ініційовано питання підсудності даного спору оскільки на його переконання, заявлені Позивачем вимоги не мають приватно-правового характеру та свідчать про спір у публічно-правових відносинах, а тому і необхідність розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

У зв'язку із зазначеним Відповідачем - подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, яке суд вважає за можливе вирішити виключно після дослідження доказів та після заслуховування пояснень сторін, тобто за результати розгляду справи по суті.

Із наданих третьою особою пояснень вбачається, що земельна ділянка, площею 29,4396 га, кадастровий номер 8000000000:66:054:0025, розташована у межах урочища Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва, не перебуває на праві приватної та державної власності, а отже, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно частини першої та другої статті 83 ЗК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок в оренду, у відповідності до статті 9 ЗК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

Так, Київська міська рада є єдиним розпорядником комунальних земель в м. Києві та має виключні повноваження на передачу земельних ділянок комунальної власності в оренду шляхом прийняття на пленарному засіданні відповідного рішення, це не виключає право Київської міської ради як органу місцевого самоврядування на своєму пленарному засіданні вирішувати відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

На переконання третьої особи, законодавство України дозволяє на пленарному засіданні Київської міської ради прийняти рішення, яким врегулювати процедуру набуття прав на землю із земель комунальної власності в м. Києва, в тому числі процедуру поновлення договорів оренди комунальних земельних ділянок, тим самим конкретизуючи норми ЗК України та інших законодавчих актів у сфері земельних відносин, але при цьому не порушуючи їх імперативні приписи.

При цьому, суд зазначає, що Порядок, на який посилаються сторони, не скасовано у судовому порядку, а відповідні докази в матеріалах справи відсутні у зв'язку з чим є обов'язковим до виконання всіма юридичними та фізичними особами на території міста Києва.

ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс», будучи добросовісним орендарем, звернулось до Київської міської ради із належно оформленим листом-повідомленням від 12.12.2017 № КОП-1169 та додатковою угодою у строк, встановлений Договором оренди земельної ділянки, а отже, ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» повідомило орендодавця про свій намір скористатись переважним правом на поновлення такого Договору із дотримання вимог Закону України «Про оренду землі» та Порядку.

Підпунктами 9.11-9.14 пункту 9 Порядку визначено особливості процедури поновлення договору оренди землі без прийняття Київської міської ради відповідного рішення, що свідчить про законність поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 № 784 без прийняття Київською міською радою рішення та за наявності визначених підпунктом 9.11 пункту 9 Порядку фактів.

Керуючись підпунктом 9.12 пункту 9 Порядку набуття прав на землю, Департамент підготував проект висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва.

Листом Департаменту від 07.02.2018 № 057052-2778 направлено проект Висновку комісії для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради, відповідно до регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579.

У пояснювальній записці № ПЗ-29102 від 24.01.2018 до проекту Висновку комісії зазначено наступне:

1) земельна ділянка забудована, на ній знаходяться об'єкти нерухомості спортивно-оздоровчої бази «Довбичка» загальною площею 2 359,60 кв.м, які на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 у справі № 32/139 належать ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс»;

2) будівництво торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами не розпочиналось;

3) заборгованість по орендній платі на вказану земельну ділянку відсутня згідно довідки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2017 № 8736/10/26- 53-12-04;

4) орієнтовний розмір орендної плати складатиме 9 892 010 грн 71 коп.

Згідно висновку до кадастрової справи № А-24477 від 11.04.2018, підписаного головою комісії О. Міщенко та секретарем комісії І. Картавим, постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування вирішила поновити ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» Договір оренди земельної ділянки на 10 років.

Крім того, у Висновку комісії зазначено, що відсутні заперечення Київської міської ради на укладення вказаного договору оренди земельної ділянки, при цьому договір оренди поновлюється за умови:

- згоди орендаря на приведення всіх умов договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства;

- використання земельної ділянки у чіткій відповідності до встановлених у натурі (на місцевості) меж;

- виконання умов договору та обов'язків землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України;

- використання земельної ділянки без зміни її цільового призначення.

Також, згідно Висновку комісії зобов'язано Департамент після надання орендарем документів, які необхідні згідно вимог чинного законодавства, підготувати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, привівши розмір орендної плати та інші умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

В силу зазначеного, третя особа стверджує, що передбачена Порядком можливість поновлення договору оренди землі на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення на підставі висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення договору оренди землі відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній, на момент укладення Договору про поновлення оренди).

Крім того, договір про поновлення підписаний уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) згідно статті 33 Закону України «Про оренду» землі та виключає його незаконність.

Щодо тверджень Позивача, що на момент розгляду питання про поновлення Договору оренди земельної ділянки та затвердження Висновку комісії земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:054:0025 не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак взагалі не була об'єктом цивільних третя особа зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент затвердження Висновку комісії) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно частини четвертої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Зауважуємо, що згідно відомостей Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 29,4396 га, кадастровий номер 8000000000:66:054:0025, зареєстровано Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.03.2008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2008.

Отже, на момент затвердження Висновку комісії та укладення Договору про поновлення оренди спірній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, а отже вона сформована та визначена як об'єкт цивільних прав, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру від 13.04.2018 № НВ-8000742582018.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегулювано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обтяжень» встановлено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, яка проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за аналізом яких можна зробити висновок, що за відсутності зареєстровано в Державному реєстрі прав права власності земельну ділянку комунальної власності законодавство дозволяє набуття та державну реєстрацію права оренди такої земельної ділянки одночасно з державною реєстрацією права власності територіальної громади на комунальну земельну ділянку.

В силу зазначеного вимоги Позивача не підлягають задоволенню оскільки заявлений позов є необґрунтованим.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Положеннями статті 3 Конституції України людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнано в Україні найвищою соціальною цінністю.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України).

Статтею 36 Конституції України гарантовано право громадян України на свободу об'єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Преамбулою до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України визначено забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Статтею 9 цього Закону до екологічних прав громадян віднесено право на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (абзац третій пункту 2.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від28.11.2013 №012-рп/2013).

Позивачем до матеріалів справи надано його Статут, затверджений конференцією БО «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва» від 21.01.2019 протоколом № 3 (далі за текстом - Статут) в якому зазначено наступне.

БО «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва» є добровільним об'єднанням фізичних та юридичних. Фонд заснували з метою здійснення благодійної діяльності, спрямованої, зокрема, на підтримку охорони навколишнього середовища та екології (пункт 1.1 Статуту).

Пунктом 2.3 Статуту визначено завдання БО, серед яких одним із основних визначено: сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи, для досягнення якої фонд у встановленому порядку наділений правом подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства; оскаржувати рішення, дії, бездіяльність органів влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, інших юридичних осіб або іншим чином захищає в суді порушені права та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся до суду з позовом оскільки Рішення Київради від 1467/4300 від 20.12.2007 прийнято без врахування інтересів киян, громади і Позивача, що як наслідок стало підставою укладання незаконного договору, його подальше поновлення та неправомірну передачу земельної ділянки у користування Відповідачу-2.

Із позовної заяви та наданих Позивачем на усунення недоліків пояснень судом встановлено, що останній звернувся до суду задля захисту своїх інтересів, членів благодійної організації, киян як членів територіальної громади міста Києва, суспільних інтересів в екологічній, природоохоронній сфері на підставі Орхуської конвенції.

Суд звертає увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17).

Міжнародним документом, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Згідно із Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» сферами благодійної діяльності є, зокрема, екологія, охорона довкілля та захист тварин (стаття 3).

Благодійній організації, до статутних цілей якої включено діяльність у сфері екології, охорони довкілля та захисту тварин, Орхуська конвенція надає право на доступ до правосуддя з питань довкілля у розумінні пункту 4 та 5 статті 9 цієї Конвенції.

В силу викладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку Позивач виступає як публічний орган, до повноважень якого входить захист екологічних прав суспільства, зокрема мешканців міста Києва.

При цьому судом враховано відсутність у справі будь яких звернень від фізичних та / або юридичних осіб, членів організації до Позивача з метою захисту їхніх порушених прав, зокрема екологічних.

Відтак, наразі Позивач є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об'єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації»), а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Суд погоджується із тим, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є Позивач.

Проте, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, які перш за все ґрунтуються на незаконності прийняття КМР рішення, суд вважає, що спір має публічно-правовий характер та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

По - перше, Позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення від 20.12.2007 №1467/4300 повністю, а не лише в частині, що стосується Відповідача - 2.

При обґрунтуванні необхідності задоволення такої вимог Позивач посилається на порушення процедурності прийняття такого рішення, а саме на неврахування інтересів громадськості при його розробці та затвердженні чим порушено вимоги статті 18 Закону України «Про містобудівну діяльність».

Відтак, в даній частині, Позивач не є учасником спірних правовідносин, а спір стосується невизначеного кола осіб, тобто «громадськості», що виключає можливість існування приватно-правових відносин та належність даного спору до компетенції господарського суду.

Фактично, Позивач оскаржує не право КМР щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка надана у користування Відповідачу-2, правомірності внесення змін до Генерального плану міста Києва, зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження проекту землеустрою, а наразі оскаржується саме порядок прийняття нею, як суб'єктом владних повноважень до компетенції якого входить право вчиняти відповідні дії шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України.

Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 654/540/17-а зазначено, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов'язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач звертається не за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а за захистом публічних інтересів громадян міста Києва чиї права, він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення органом, що має публічно-владні повноваження (Київська міська рада) від імені жителів міста Києва приймати рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 910/4235/22, постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17.

В силу зазначеного вимога Позивача про визнання протиправними та нечинними Рішення Київської міської ради від 20.12.2007 № 1467/4300 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» рішення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, а клопотання Відповідача- 2 частковому задоволенню.

Вимога Позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки» з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, від 26.03.2008 - укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс», який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 28.03.2008 за № 66-6-00463 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди фактично є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, а враховуючи чинність останнього суд не вбачає підстав для її задоволення в межах даного провадження та в силу встановлених судом обставин.

Підстави для застосування практики Верховного Суду, на яку посилається Позивач, наразі у суду відсутні оскільки не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин, підстав, предмету позову та з урахування суб'єкта звернення з таким позовом.

Посилання Позивача на судову практику у справі № 910/10049/22 як на аналогічну даній справі суд оцінює критично оскільки у справі № 910/10049/22 позов подано прокурором, а вимоги стосуються конкретного товариства та забудови ним земельної ділянки територіальної громади міста Києва, що свідчить про приватно - правовий інтерес в частині оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

Проте, однією з вимог Позивача є визнання недійсним договору від 01.08.2018 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26.03.2008, який є окремим правочином приватно-правового характеру, а підстави визнання його недійсним Позивачем визначено інші ніж незаконність Рішення від 20.12.2007 № 1467/4300 у зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає розгляду господарським судом по суті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду» (в редакції від 04.06.2017) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції від 01.04.2018) закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Факт перебування земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га станом на 01.08.2018 у комунальній власності сторонами не заперечується та підтверджується наданим до справи витягом з Державного земельного кадастру станом на 13.04.2018.

Зазначена інформація також відображена у публічному доступі відкритих даних земельного кадастру України.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га розташована за адресою: в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва, а відтак перебуває в межах території міста Києва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 10.06.2018) закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Процедура поновлення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва на момент звернення позивача до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору оренди від 25.05.2022, регулювалась статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» закріплено наступне.

По закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Процедура поновлення договорів оренди земельних ділянок врегульована також Порядком, який станом на дату виникнення спірних правовідносин залишався чинним, згідно прописів якого:

« 9.11. Договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів «будівництва», «реконструкції», «реставрації», в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, декларація про готовність об'єкта до експлуатації тощо).

9.12. Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі - Комісія) на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою.

9.13. Якщо Комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар Комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві.».

Згідно зазначеного у поясненнях третьою особою, до приймальні Київської міської ради із земельних питань надійшов лист-повідомлення ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.12.2017 № КОП-1169 разом із проектом додаткової угоди.

Вказаним листом-повідомленням ТОВ «Будівельний міжгалузевий союз» підтвердив повне виконання ним умов Договору оренди земельної ділянки, відсутність заборгованості з орендної плати за Земельну ділянку, надав згоду на приведення розміру орендної плати у відповідності до чинного законодавства, а також повідомив, що ознайомлений з Порядком набуття прав на землю, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

При цьому, дотримання Відповідачем - 2 вказаного порядку звернення сторонами не заперечується.

Враховуючи наявність визначених підпунктом 9.11 пункту 9 Порядку юридичних фактів, які є обов'язковими для застосування спрощеної процедури поновлення договору оренди землі, а саме:

- користування ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, тобто після 26.03.2018;

- відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця (Київської міської ради) про заперечення у поновленні договору оренди землі;

- наявність згоди ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, що підтверджується листом-повідомленням від 12.12.2017 № КОП-1169.

Рішення постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування, викладене у висновку до кадастрової справи № А-24477, оформлене протоколом № 10/72 від 11.04.2018 на поновлення договору оренди на 10 років, укладення договору поновлення від 01.08.2018 відбулося правомірно та у визначений чинним законодавством порядок в тому числі з дотриманням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», а КМР висловила свою згоду на таке поновлення договору оренди в особі зазначеної комісії.

Схожа за змістом правова позиція викладена у пункті 5.68-5.70 постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/14933/22.

В частині особи підписанта від імені КМР договору про поновлення від 01.08.2018 суд зазначає, що як зазначено вище частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до частини 7 статті 33 Закону України «Про оренду землі» керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Пунктом 3 Рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 уповноважено Київського міського голову або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, зокрема, підписувати додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, договір від 01.08.2018 про поновлення договору оренди земельної ділянки підписаний уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування, а саме Київським міським головою, що спростовує заперечення Позивача в цій частині.

Також судом встановлено, що станом на час ухвалення рішення Київської міської ради від 20.12.2007 року № 1467/4300 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» не набрав чинності з огляду на дату його прийняття.

З метою забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі вказаною класифікацією введено код та цільове призначення земель.

Зокрема, секцією В вказаного наказу передбачено, що до земель житлової та громадської забудови відносять, зокрема, наступні види земель:

- землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва). До них належать землі:

Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

02.02 Для колективного житлового будівництва;

02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

02.04 Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання;

02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів;

02.06 Для колективного гаражного будівництва;

02.07 Для іншої житлової забудови;

02.08 Для цілей підрозділів 02.01-02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.».

Відтак, враховуючи надані Відповідачем - 1 пояснення, суд не погоджується з доводами Позивача щодо безпідставної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:054:0025 шляхом укладання договору про поновлення від 01.08.2018 оскільки остання відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та може мати цільове призначення « 02.07 Для іншої житлової забудови», що відповідає містобудівним намірам товариства та рішенню Київської міської ради № 1467/4300 від 20.12.2007, яке не скасоване у судовому порядку.

Також Позивач стверджує, що на момент розгляду питання про поновлення Договору оренди земельної ділянки та затвердження Висновку комісії земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:054:0025 не була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак взагалі не була об'єктом цивільних прав і щодо неї не могли приймати будь-які рішення, з яких виникатимуть цивільні права та обов'язки, в тому числі право користування землею.

Водночас, з таким висновком Позивача суд не погоджується, оскільки згідно відомостей Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 29,4396 га, кадастровий номер 8000000000:66:054:0025, зареєстровано Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.03.2008 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2008, а тому на момент затвердження Висновку комісії та укладення Договору про поновлення оренди спірній Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, а отже вона була сформована та визначена як об'єкт цивільних прав, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру від 13.04.2018 № НВ-8000742582018.

Відповідно до частини дев'ятої статті 791 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Разом із цим, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегулювано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Так, на момент укладення договору про поновлення оренди та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2018 № 42345279 в Державному земельному кадастрі містились відомості про право оренди земельної ділянки на строк 10 років, зареєстроване 28.03.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс», що підтверджується витягом з ДЗК від 13.04.2018 № НВ-8000742582018.

Крім того, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2018 № 42345279, яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс» в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі прав були відсутні відомості про зареєстровані речові права на спірну Земельну ділянку за іншими особами.

В силу зазначеного, суд погоджується з позицією Відповідачів та третьої особи, що при укладенні договору поновлення від 01.08.2018 досягнуто згоди з усіх істотних умов договору і виконані всі необхідні дії для підписання, а сторони діяли в межах та у спосіб, наведених приписів законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», Цивільного кодексу України.

При тому, погоджені сторонами зміни до пунктів основного договору оренди жодним чином не свідчать про затвердження сторонами іншої редакції договору оскільки зміни до договору оренди внесені в частині пунктів 2, 4, 7, 8, 11, 11.8, 12.5 зумовлені необхідністю приведення основного договору до вимог чинного законодавства, в тому числі на виконання вимог пункту 11.3.7 (2) витягу з протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 11.04.2018 з огляду на зміни законодавства, яке існувало на моменту укладання основного договору, зокрема в частині орендної плати та на виконання постанови КМУ від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» зі змінами, внесеними постановами КМУ № 780 від 03.09.2008.

В силу викладеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору від 01.08.2018 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 26.03.2008 - ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га, який укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс», а відтак і відсутні підстави для скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:66:054:0025, загальною площею 29.4396 га (з відкриттям розділу), індексний номер: 42345279 від 01.08.2018 20:18:42, зроблений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Дем'яненко Тетяна Миколаївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Позиція Позивача про невідповідність договору про поновлення від 01.08.2018 інтересам держави та суспільства є необґрунтованою, а доводи останнього фактично зводяться до незгоди з рішення КМР від 20.12.2007 № 1467/4300.

Окрім викладеного вище, суд вважає за необхідне зазначити, що Позивач не є стороною ні договору оренди, ні договору про його поновлення, однак просить суд визнати їх недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

В силу викладеного вище, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом не вбачається підстав для встановлення порушення права Позивача та його законних інтересів, що відповідно є самостійною, достатньою підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами яким чином оскаржуваний договір впливає на його діяльність як юридичної особи в процесі реалізації ним статутних завдань, а також не доведено як останні впливають на права невизначеного кола осіб (киян), представляти інтереси яких Позивач не уповноважений.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову питання дотримання Позивачем строків позовної давності судом не розглядається.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо часткового порушення Позивачем юрисдикції спору з огляду на публічно-правовий характер останнього та необхідності закриття провадження у справі в цій частині.

Крім того, Позивачем не доведено наявності законних підстав для визнання недійсним оскаржуваних договорів, при тому, що останній не є їх стороною, що наразі виключає порушення його прав та інтересів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, пунктом 1 частини 1 статті 231, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі 910/16008/24 в частині вимог про визнання протиправними та нечинними Рішення Київської міської ради від 20.12.2007 № 1467/4300 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний міжгалузевий альянс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельноофісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха у Дніпровському районі м. Києва - закрити.

2. У задоволенні позову Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» - відмовити.

3. Судові витрати Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено - не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 16.04.2025

Суддя Антон ПУКАС