ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/2115/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
про стягнення 101 910,18 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 101 910,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р. в частині сплати орендної плати за період з 01.11.2024 р. по 30.11.2024 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 72 109,78 грн. орендної плати та 29 800,40 грн. неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/2115/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що:
- з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування майном;
- користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України;
- одночасне стягнення орендної плати та неустойки за прострочення повернення орендованого майна у вигляді подвійної орендної плати, нарахованих за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) фактично є стягненням потрійного розміру орендної плати;
- до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а не положення договору оренди, чинність умов якого припинена із закінченням строку, на який його було укладено;
- пункти 3.2 та 3.3 договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору, не застосовуються.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:
- укладаючи договір від 24.07.2019 р. № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункти 3.6, 3.10 договору), у зв'язку з чим сам факт закінчення строку дії договору не звільняє ТОВ «Лемтранс» від оплати орендної плати, адже вона нараховується та, відповідно, сплачується до моменту повернення орендованого майна;
- застосування щомісячного коригування на індекс інфляції та щорічного збільшення на 5% при нарахуванні неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, є правомірним, якщо це випливає з умов договору;
- договором оренди нерухомого майна від 24.07.2019 р. № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч передбачено як щомісячне коригування орендної плати на індекс інфляції, так і щорічне збільшення орендної плати на 5%, з огляду на що робить їх обов'язковими для застосування, оскільки якщо припустити, що відповідач і надалі б правомірно користувався спірним майном, останній мав би обов'язок сплачувати орендні платежі з обов'язковим застосуванням вказаних вище індексу інфляції та 5%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 р. позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху на підставі приписів ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, та встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду копії договору оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р., укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".
01.04.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з договором оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 р. продовжено розгляд справи № 910/2115/25.
Разом з тим, дослідивши зміст договору оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р., суд дійшов висновку передати матеріали справи № 910/2115/25 за встановленою підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.
Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 911/2390/18 зроблено висновки, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Приймаючи дану постанову, Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що будь-який спір, предметом якого є нерухоме майно, яке, в свою чергу, не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення, розглядається за виключною підсудністю, за місцем знаходження такого нерухомого майна.
Отже, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (п. 5.13 постанови Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 925/1298/21).
Як встановлено судом, позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати та неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.11.2024 р. по 30.11.2024 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р.
Згідно з п. 1.1 договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 416,9 кв.м, а саме - частину будівлі адміністративного корпусу (приміщення першого поверху (№ 1-2 - 1-15) площею 189,8 кв.м та підвалу (№1-32 - 1-39, IV) площею 227,1 кв.м) структурного підрозділу «Вагонне депо Кам'янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташовану у м. Кам'янське Дніпропетровської області за адресою: вул. Енергетиків, 28 б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1593940312245, триповерхового будинку загальною площею 898,7 кв.м, в тому числі коефіцієнт загальних площ 46,4% згідно з планом та поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Таким чином, спір у даній справі стосується правовідносин, що пов'язані з орендою нерухомого майна - частиною будівлі, розташованою у Дніпропетровській області, відтак справа № 910/2115/25 підлягає розгляду за правилами виключної підсудності в силу приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Дніпропетровської області.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Приписами ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 29, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Матеріали справи № 910/2115/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 101 910,18 грн., передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА