ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/4143/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Київської міської ради
про забезпечення позову
у справі № 910/4143/25
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейзен берг»
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора.
Без виклику представників сторін.
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейзен берг» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація за відповідачем права власності на неіснуючий об'єкт нерухомого майна, який нібито розташований на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, істотно обмежує права власника землі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.05.2025.
14.04.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що за ТОВ «ХЕЙЗЕН БЕРГ» зареєстровано право власності на громадську нежитлову будівлю на земельній ділянці № 8000000000:88:012:0025, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради по вул. Стеценка, 9Д в Шевченківському районі м. Києва, яка насправді не існує та ніколи не існувала як об'єкт матеріального світу, отже вона не належить до об'єктів нерухомого майна та речові права на неї не виникають. Київська міська рада зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися об'єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки вибуття предмету спору (земельної ділянки та нежитлової будівлі) з володіння відповідача призведе до неможливості задоволення позову через неналежність відповідача. Окрім цього, заявник зазначає, що зміна власника нерухомого майна після прийняття відповідного рішення (у разі невжиття заходів забезпечення позову) у судовій справі чи продовження будівництва може також унеможливити виконання майбутнього рішення суду у цій справі, а отже наявний ризик здійснення нових правочинів з метою унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Враховуючи викладене, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на громадську нежитлову будівлю загальною площею 270 м2, за адресою вул. Стеценка, 9Д в Шевченківському районі м. Києва, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2754899280000), яка належить ТОВ «ХЕЙЗЕН БЕРГ».
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд зазначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову згідно поданої заяви фактично зводиться до припущень заявника щодо можливого виникнення ризиків, а не їх наявності станом на дату подання заяви про забезпечення позову, що суперечить інституту забезпечення позову, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Поряд з цим, предметом заявленого Київською міською радою позову є вимога про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:88:012:0025 шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.04.2024 індексний номер 72611519 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЙЗЕН БЕРГ» права власності на громадську нежитлову будівлю загальною площею 270 м2 на вул. Стеценка, 9Д у Шевченківському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2754899280000), припинивши вказане право, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 2754899280000, в обґрунтування якої позивач зазначає, що ТОВ «ХЕЙЗЕН БЕРГ» зареєстроване право власності на громадську нежитлову будівля на комунальній земельній ділянці по вул. Стеценка, 9Д в Шевченківському районі м. Києва, яка насправді не існує та ніколи не існувала як об'єкт матеріального світу.
Отже, подана Київською міською радою заява про забезпечення позову зводиться, з урахуванням способу забезпечення, визначеного позивачем - накладення арешту, на громадську нежитлову будівлю загальною площею 270 м2, за адресою вул. Стеценка, 9Д в Шевченківському районі м. Києва, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2754899280000), яка належить ТОВ «ХЕЙЗЕН БЕРГ», яка як зазначає сам позивача - насправді не існує та ніколи не існувала як об'єкт матеріального світу.
В той же час, предметом спору є усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні саме земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора та здійсненого на його підставі реєстрації права власності за відповідачем, із закриттям такого розділу, а отже обраний позивачем спосіб забезпечення позову за відсутності жодних доказів вчинення будь-яких дій відповідачем з метою унеможливлення виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, предметом якого є усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування вже вчиненої реєстраційної дії, не спрямований на досягнення мети інституту забезпечення позову, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги не пов'язані із вимогами, які заявник просить вжити, а саме накласти арешт на неіснуюче, як сам зазначає позивач, майно, і відповідно жодним чином не свідчить про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення щодо заявлених позовних вимог.
Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання саме судового рішення у даній справі.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення Київської міської ради про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 16.04.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова