Рішення від 16.04.2025 по справі 903/24/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2025 року Справа № 903/24/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали по справі

за позовом: Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», м. Київ

до відповідача: Маневицької селищної ради, смт. Маневичі, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл.

про витребування земельної ділянки,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: Захарунь І.О.

від прокуратури: Скучинський Л.Є.

від третьої особи: Шевчук Є.В.

від відповідача: Філон О.С., Швець О.М.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Волинської області перебуває позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації до Маневицької селищної ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ДСГП "Ліси України» про витребування у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091, площею 3,1154 га.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка державної власності незаконно і безпідставно вибула поза волею власника та була передана Маневицькій селищній раді, а також протиправно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

Так, прокурор вважає:

- розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України;

- в порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Маневицькою районною державною адміністрацією здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано до земель комунальної власності;

- землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів, а вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України;

- Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (на даний час - філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України») земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091, що фактично перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства, не приймалося;

- незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, розробленого на підставі діючого Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким визначались території, де здійснювалась господарська діяльність, охорона і захист лісів, при виготовленні таких матеріалів не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «Городоцьке лісове господарство», яка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.

Перебування на момент виникнення спірних правовідносин земельної ділянки у постійному користуванні ДП "Поліське ЛГ", а згодом у ДП «Городоцькому ЛГ», а на даний час - ДП "Ліси України", лісогосподарську діяльність на ній здійснює філія "Городоцьке лісове господарство" ДП «Ліси України", прокурор підтверджує поданими до справи наказом Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 №61 «Про організацію територій лісового фонду», планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2012-2013 років, графічними даними ВО "Укрдержліспроект", актом обстеження від 10.09.2024.

При цьому прокурор зазначає, що ДП «Поліське ЛГ» вказана земельна ділянка була передана на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким надано у постійне користування для ведення лісового господарства лісгосподарському підприємству ліси, що перебувають у державній власності, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду. У той же час постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16, яка набрала законної сили, скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування». Однак, на час, його скасування земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, на підставі матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, які відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують право на користування землями лісового фонду, уже була віднесена до держлісфонду. Крім цього, скасовуючи згадане розпорядження, судом не визначено наслідків такого скасування, не відновлено ставища, що існувало до моменту прийняття розпорядження № 232, яке на час його скасування суб'єктами яких воно стосувалося, уже було виконаним.

З огляду на те, що у Державному земельному кадастрі, в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прокурор вважає, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації).

У своїх поясненнях третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» підтримує позицію прокурора, додатково зазначаючи, що:

- спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки входить у межі Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», який схвалений за результатами Базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроскт» у 2013 році та передана ДП «Городоцький

лісгосп» від ДП «Поліський лісгосп» відповідно до наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 № 61 «Про організацію територій лісового фонду» з метою оптимізації територій лісового фонду;

- згідно інформації філії «Городоцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 знаходиться в кварталі 1 виділах 33, 34 Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» (на даний час - ДП «Ліси України»);

- в ході проведеного обстеження лісових масивів 10.09.2024, який проведено працівниками філії «Городоцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» з'ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі лісових культур вільхи чорної та берези повислої (за формулою 8ВЛЧ2БП) та сосни звичайної (за формулою 10СЗ), середня висота дерев становить 18 м та 15м, їх вік - 56 та 29 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.

Належно оформленого відзиву на позов від відповідача у встановлений строк до суду не надходило. У той же час під час судового розгляду представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

07.01.2025 позовна заява керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації надійшла до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України». Підготовче засідання призначено на 10 лютого 2025 року на 11:00 год.

10.01.2025 надійшла заява Камінь-Каширської прокуратури Волинської області про забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 14 січня 2025 року заяву Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації від 10.01.2025 про забезпечення позову задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.01.2025 р. у справі №903/24/25 задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 14.01.2025р. у справі №903/24/25 скасовано. В задоволенні заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову по справі №903/24/25 відмолено.

14.01.2025 надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Зазначає, що 09.01.2025 Маневицькою селищною радою прийнято рішення №54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», в тому числі спірну земельну ділянку. Таким чином відповідачем в добровільному порядку усунуто виявлені прокуратурою порушення. Зазначає, що пропозиція щодо досудового вирішення спору на адресу селищної ради не надходила.

Прокуратура у поясненнях від 22.01.2025 просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки право комунальної власності на спірну земельну ділянку не припинено, так як з 19.12.2024 по 21.01.2025 не працював реєстр речових прав на нерухоме майно. Предметом заявленого позову є витребування земельної ділянки з комунальної власності у державну, а не скасування рішення ради та припинення власність ради на спірну земельну ділянку без передачі її у державну власність. Прийнявши рішення №54/7 від 09.01.2025 відповідач селищна рада діяла поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Земельним кодексом України, ЗУ «Про місцеве самоврядування».

07.02.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи доказів з метою спростування тверджень прокуратури про нібито зловживання селищною радою процесуальним правом.

Прокуратура у заяві від 07.02.2025 заперечує проти долучення поданих відповідачем доказів до матеріалів справи, оскільки вони є не належними та не стосуються предмету доказування, а тому не можуть бути взяті до уваги.

09.02.2025 надійшли письмові пояснення ДСГП «Ліси України».

10.02.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2025 о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.02.2025 представники відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримали.

Прокурор, представник позивача у задоволенні клопотання просили відмовити.

Суд протокольною ухвалою від 19.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовив з наступних підстав.

За приписами п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Предметом позову у даній справі є витребування земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га з комунальної у державну власність.

Водночас, прийняте відповідачем 09.01.2025 рішення № 54/7 «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» згідно якого припинено право, в тому числі, право комунальної власності на спірну земельну ділянку та визнано таким, що втратив чинність п. 134 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», не є належним доказом витребування у власність держави спірної земельної ділянки, що становить предмет спору.

У заяві не обґрунтовано та не наведено обставин, що є підставою для закриття провадження у справі. Прийняття відповідачем вищезазначеного рішення не припиняє існування предмету спору та позовних вимог до Маневицької селищної ради.

Заслухавши пояснення учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 19.02.2025 долучив подані відповідачем докази до матеріалів справи, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 05.03.2025 об 11 год. 00 хв.

05.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника та з перебуванням у відпустці іншого працівника селищної ради.

Ураховуючи думку учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, забезпечення всім учасникам справи можливості скористатись своїм правом на подання відповідних пояснень по суті спору, суд протокольною ухвалою від 05.03.2025 розгляд справи по суті відклав на 12.03.2025 о 14 год 30 хв.

12.03.2025 від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів: витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 12.03.2025.

У клопотанні від 12.03.2025 відповідач просить долучити копію позовної заяви, поданої до Волинського окружного адміністративного суду.

Суд протокольною ухвалою від 12.03.2025 поновив строк для подання доказів, долучив до матеріалів справи подані прокурором та відповідачем докази, та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.03.2025 до 11:30.

26.03.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому просить повернутися до стадії підготовчого провадження, поновити строк для поді доказів, зупинити провадження у справі № 903/24/25 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства № 140/2539/25 до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

З метою надання можливості сторонам ознайомитися із матеріалами клопотання відповідача, яке надійшло безпосередньо перед судовим засіданням, суд протокольною ухвалою від 26.03.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 02.04.2025 до 12:00.

28.03.2025 прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У зв'язку з поданням клопотання про зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, суд протокольною ухвалою від 02.04.2025 на підставі ст.118 та ч.2 ст. 207 ГПК України залишив клопотання відповідача від 26.03.2025 без розгляду. При цьому судом було встановлено, що Волинським окружним адміністративним судом ухвалою від 25.03.2025 зупинено провадження у справі № 140/2539/25 до набрання законної сили рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/24/25.

Для підготовки сторін до судових дебатів суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 07.04.2025 до 11:30.

У судовому засіданні 07.04.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

На підставі вищевикладеного, суд протокольною ухвалою від 07.04.2025 відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 16 квітня 2025 на 14:30 год.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Розпорядження голови Маневицької районної державної адміністрації від 22.08.2013 № 334 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель» надано дозвіл Головному управлінню Держземагенства у Волинській області на проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Маневицького району згідно з додатком (т. 1 а.с. 221 на звороті - 222).

У Додатку до розпорядження від 22.08.2013 № 334 визначено перелік сільських, селищних рад Маневицького району, на території яких проводитимуться роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, серед яких під №19 значиться Новорудська сільська рада (т.1 а.с. 222 на звороті - 223).

10.11.2013 ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області, загальною площею 201,6707 га (т. 1 а.с. 143-225).

20.11.2013 на підставі зазначеної технічної документації земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 зареєстрована в Державному земельному кадастрі, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 40-45).

Розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495

«Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком (т.1 а.с. 223 на звороті - 225).

Пунктом 21 додатку до переліку сільських та селищних рад на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Новорудську сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Маневицької селищної ради та зазначено загальну площу земель 201,6707 га.

Як вбачається із матеріалів технічної документації із землеустрою, серед інших земельних ділянок на території Маневицької селищної ради за межами населених пунктів, проведено інвентаризацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Маневицькій селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що додається (т. 1 а.с. 121-132).

Відповідно до п. 134 додатку до згаданого акту приймання-передачі земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 передано у комунальну власність Маневицької селищної ради (т.1 а.с. 124).

Рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п. 134 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування) (т. 1 а.с. 127-132).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 зареєстрована 03.02.2021 на праві власності за Маневицькою селищною радою, номер відомостей про речове право 40884878 (т.1 а.с. 39).

Прокурор зазначає, що згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Згідно інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 16.10.2024 № 24775/0/2-24 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (на даний час - філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України») земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:009 не приймалося (т. 1 а.с. 51).

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержліспроект (лист від 03.10.2024) та долученої до неї фрагменту з картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2012 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 знаходиться в кварталі 1 виділах 33, 34 ДП «Городоцький лісгосп» (т. 1 а.с. 53-55).

Згідно інформації філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 знаходиться в кварталі 1 виділах 33, 34 Новорудського лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» (на даний час - філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України»).

Із акту обстеження лісових насаджень від 10.09.2024, складеного працівниками філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» вбачається, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі лісових культур вільхи чорної та берези повислої (за формулою 8ВЛЧ2БП) та сосни звичайної (за формулою 10СЗ), середня висота дерев становить 18 м та 15м, їх вік - 56 та 29 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року.

Крім того прокурор стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 передана ДП «Городоцьке ЛГ» від ДП «Поліське ЛГ» відповідно до наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 № 61 «Про організацію територій лісового фонду».

Як вбачається із наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства «Про організацію території лівого фонду» №61 від 28.05.2012 наказано забезпечити виготовлення правовстановлюючих документів на територію державного лісового фонду та проведення базового лісовпорядкування: ДП «Маневицьке лісове господарство» на площі 56878,8 га, згідно додатку №1; ДП «Городоцьке лісове господарство» на площі 36730,5 га, згідно додатку №2; ДП «Колківське лісове господарство» на площі 29403,8 га, згідно додатку №3; ДП Поліське лісове господарство на площі 13211,6 га, згідно додатку №4; ДП «Прибузьке лісове господарство» на площі 29283,0 га, згідно додатку №5 (т.1 а.с. 36).

У матеріалах справи міститься Додаток 2 до зазначеного наказу №61 від 28.05.2012 про організацію території державного лісового фонду ДП «Городоцьке лісове господарство» за адміністративними районами та сільськими радами із зазначенням переліку сільських рад, кварталів та площі земельних ділянок, зокрема по Новорудській сільській раді у Маневицьокому районі Новорудському лісництву визначені ділянки загальною площею 6119 га (т. 1 а.с. 37).

Протоколом другої лісовпорядної наради від 07.08.2013 з розгляду основних положень проекту організації розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке ЛГ» затверджено матеріали лісовпорядкування 2012-2013 років, в тому числі по Новорудському лісництву, що складені Українською лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект» (т.1 а.с. 64-118).

Між тим прокурор стверджує, що у свою чергу ДП «Поліське ЛГ» спірна земельна ділянка передана на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким надано у постійне користування для ведення лісового господарства лісгосподарському підприємству ліси, що перебувають у державній власності, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, яке скасоване постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16. Однак, на час його скасування земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, на підставі матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, які відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують право на користування землями лісового фонду, уже була віднесена до держлісфонду. Крім цього, скасовуючи згадане розпорядження, на думку прокурора, судом не визначено наслідків такого скасування, не відновлено ставища, що існувало до моменту прийняття розпорядження № 232, яке на час його скасування суб'єктами яких воно стосувалося, уже було виконаним.

Згідно інформації Державного архіву Волинської області від 16.10.2024 № 634/01.25 вбачається, що в розпорядженнях голови Волинської обласної державної адміністрації за 2011-2016 роки інших відомостей, що стосуються, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 не виявлено (т. 1 а.с. 134).

Судом досліджено розпорядження голови Волинської ОДА № 232 від 31.05.2011 «Про надання лісів у постійне користування» та встановлено, що воно було прийнято такого змісту:

« 1. Надати у постійне користування для ведення лісового господарства ліси, що перебувають у державній власності, державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України згідно з додатком 1.

2. Надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, які перебувають у державній власності, у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України для ведення лісового господарства згідно з додатком 2.

3. Обласному управлінню лісового та мисливського господарства (Б.Колісник) забезпечити охорону та ведення лісового господарства в лісах, які передаються до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

4. Визнано такими, що втратили чинність, пункти 2, 4, розпорядження голови облдержадміністрації від 19.01.2011 № 14 «Про вдосконалення управління лісовим господарством».

5. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови облдержадміністрації В. Карпюка» (т. 1, а. с. 135-140).

Додатком № 1 до розпорядження голови Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232 визначені ліси, які надаються у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Держлісагенства, із зазначенням їх площі та назв дочірніх підприємств КСЛП «Волиньоблагроліс», яке здійснювало ведення лісового господарства на земельних ділянках, що перебувають у державній власності, а саме: дочірнє підприємство «Маневичіліс» - 21006,5 га (надано у користування ДП «Поліське ЛГ»), дочірнє підприємство «Любомльліс» - 28030,2 га (надано у користування ДП «Прибузьке ЛГ»), дочірнє підприємство «Ківерціліс» - 2484,6 га та 4113,8 га (надано у користування ДП «Ківерцівське ЛГ» та ДП «Цуманське ЛГ» відповідно) (т. 1, а. с. 136).

Додатком № 2 до розпорядження голови Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232 визначено перелік лісогосподарських підприємств, яким надається дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо надання у постійне користування земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства, до яких включено ДП «Ківерцівське ЛГ», ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Поліське ЛГ», ДП «Прибузьке ЛГ» (т. 1, а. с. 136 на звороті - 137).

Із даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа №803/1622/16 за позовом Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волинсьприродресурс» Волинської обласної ради, Волинського обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс» до Волинської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», державного підприємства Цуманське лісове господарство», державного підприємства «Поліське лісове господарство», державного підприємства «Прибузьке лісове господарство» про скасування рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року, скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування».

Вказаним судовим рішення встановлені такі обставини:

- «Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 27.03.2009 року №100 з огляду на те, що дочірні підприємства «КСЛП «Маневичіліс», «КСЛП «Ківерціліс» та «КСЛП «Любомльліс» комунального підприємства «Волинського обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс» є правонаступниками відповідних міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств, їм було погоджено місце розташування земельних ділянок площею, відповідно, 20895,64 га в межах Маневицького району, 6 652,28 га в межах Ківерцівського району, 27819 га в межах Любомльського району.

Зазначене розпорядження №100 від 27.03.2009 року було прийнято на підставі рішення Волинської обласної ради №13/2 від 18.08.2000 року «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств», яким було надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду.

- На підставі рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2, розпорядження голови Волинської ОДА від 27.03.2009 № 100, актів приймання лісів, рішень сільських рад Маневицького району Волинської області, прийнятих у 2000 та 2007 роках, рішення Маневицької районної ради від 17.01.2008 № 16/9), акту прийому-передачі від 28.04.2007, листа-погодження Любомльської районної державної адміністрації від 04.03.2009 № 350/29/2-09, листа-погодження Любомльської районної ради від 07.08.2006 № 81/3.4, акту прийому-передачі від 03.03.2009, актів передачі лісових масивів, рішення Ківерцівської районної ради від 21.12.2007 № 13/36, розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації від 27.12.2007 № 588, дочірні підприємства КСЛП «Волиньоблагроліс» (а саме: ДП «Комунальне спеціалізоване лісопідприємство «Ківерціліс», ДП «Комунальне спеціалізоване лісопідприємство «Маневичіліс», ДП «Комунальне спеціалізоване лісопідприємство «Любомльліс») одержали у користування землі лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на території Ківерцівського, Маневицького та Любомльського районів Волинської області.

- Надаючи правову оцінку розпорядженню голови Волинської ОДА № 232 від 31.05.2011, суд виходить із положень нормативно-правових актів, чинних на момент прийняття вказаного розпорядження, які наведені вище по тексту постанови, і також приходить до висновку про неправомірність передачі лісів державним лісогосподарським підприємствам з одночасним наданням їм дозволу на складення проектів землеустрою згідно із розпорядженням голови Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232, оскільки до прийняття Закону № 1457-IV землі лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств області, у встановленому порядку були передані згідно із рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, правонаступниками яких є дочірні підприємства КСЛП «Волиньоблагроліс», а тому передача вказаних лісів була б правомірною за умови припинення у встановленому порядку права дочірніх підприємств КСЛП «Волиньоблагроліс» на користування вказаними лісами, чого зроблено не було».

Окрім того судом встановлено, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 877 «Про припинення державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Городоцьке лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034). Також цим наказом визначено, що правонаступником прав та обов'язків ДП «Городоцьке лісове господарство» є ДСГП «Ліси України».

У подальшому, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 17 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» затверджено передавальний акт, яким передано активи та пасиви ДП «Городоцьке лісове господарство» на баланс ДСГП «Ліси України» (т. 1 а.с. 28-35).

09.01.2025 Маневицькою селищною радою на 54 сесії Маневицької селищної ради прийнято рішення №54/7 "Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки", третім пунктом даного рішення припинено право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.

Пізніше, 13.01.2025 Маневицька селищна рада звернулась до державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Маневицької селищної ради з заявою про припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га відповідно до рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 "Про припинення права власності на земельні ділянки" .

Однак у зв'язку з масштабною російською кібератакою на державні реєстри 19.12.2024, внаслідок якої заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити відповідну реєстрацію права на час звернення не було можливим, що підтверджується довідкою Маневицької селищної ради від 14.01.2025 №153/01-13/2-25.

Рішенням Державного реєстратора №77640452 від 05.03.2025 відмовлено Маневицькій селищній раді у проведенні реєстраційних дій щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 "Про припинення права власності на земельні ділянки".

Із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 12.03.2025, слідує, що власником земельної ділянки кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 значиться Маневицька селищна рада (т. 2 а.с. 124).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 провадження у справі №140/2539/25 за позовом Маневицької селищної ради до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/24/25 за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної (військової) державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч.3, ч.4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель лісового фонду.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Волинську обласну (військову) адміністрацію.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Згідно із ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури правомірно визначив Волинську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).

Щодо випадків, коли прокурор має право представляти державу, то перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Прокурором листами від 11.10.2024 № 51/1 - 1620 вих. - 24 та від 11.12.2024 № 51/1 - 1824 вих - 24 інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства.

Разом з тим, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави.

У листі від 25.12.2024 № 6888-24 Волинська обласна військова адміністрація (Волинська обласна державна адміністрація) проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду, про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Відтак, прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

У відповідності до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Суд зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22.

Звертаючись до суду із цим віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки з кадастровим номером номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га. з незаконного володіння Маневицької селищної ради прокурор вказує на вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави поза її волею.

Судом вище було встановлено, що розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком.

Відповідно до п.21 додатку, на підставі зазначених матеріалів інвентаризації, сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 3,1154 га, кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 (угіддя - рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Маневицькій селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) у т.ч., земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091. За актом приймання-передачі, що є додатком до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31, зазначена земельна ділянка прийнята селищною радою із державної у комунальну власність.

В той же час, прокурор вказує, що зазначена вище земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Городоцьке ЛГ» (на даний час - ДП "Ліси України"). У результаті винесення Маневицькою районною державною адміністрацією розпорядження від 18.12.2013 № 495 та ГУ Держгеокадастром у Волинській області вказаного вище наказу від 08.12.2020 № 16-ОТГ відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та її вилучення з постійного користування ДП "Городоцьке ЛГ" (на даний час - філія "Городоцьке лісове господарство" ДП "Ліси України").

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Частиною 1 статті 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22).

Частиною 1 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебувала в постійному користуванні ДП «Городоцький лісгосп, якому вона була передана від ДП «Поліське ЛГ», а на цей час спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні філії «Городоцьке ЛГ» ДП "Ліси України", що на його думку, підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

Зазначав, що у свою чергу ДП «Поліське ЛГ» спірна земельна ділянка передана на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким надано у постійне користування для ведення лісового господарства лісгосподарському підприємству ліси, що перебувають у державній власності, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, яке скасоване постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16.

Законом України від 08.02.2006 № 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Положення ст. 48 ЛК України визначають, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Прокурором до матеріалів справи надані матеріали лісовпорядкування 2013 року, в тому числі по Новорудському лісництву, що складені Українською лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект».

Зазначення у п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п. 5 «Перехідних положень» Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 р. включно. Щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22 (п.29).

Ураховуючи викладене суд наголошує, що умовою застосування положень п. 5 Прикінцевих положень ЛК України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельної ділянки у постійне користування ДП «Городоцький лісгосп» (нині філія «Городоцьке лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України») або іншому спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 включно.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» разом із листом від 03.10.2024 надало витяг - фрагмент з картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування за 2012 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 знаходиться в кварталі 1 виділах 33, 34 ДП «Городоцький лісгосп».

Проте, вказаний витяг не підтверджує факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 у постійному користуванні Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» до 28.03.2006 р., а також станом на момент прийняття розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району», оскільки складений відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 р.

Філія «Городоцьке лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» разом із листом від 18.09.2024 р. № 345/26.4-2024 надала матеріали лісовпорядкування 2013.

Проте, як вже зазначалось, матеріали лісовпорядкування, складені після 28.03.2006 р., не підтверджують факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державного підприємства «Городоцький лісгосп» або іншого спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства до 28.03.2006 р.

Що стосується акта обстеження земельної ділянки від 10.09.2024, то суд не приймає його до уваги, оскільки такий акт складено працівниками філії «Городоцьке лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» в односторонньому порядку та не підтверджує право постійного користування спірною земельною ділянкою.

При цьому суд зазначає, що така редакція п.5 Прикінцевих положень ЛК України була чинною до 26.05.2021 включно, а отже і на момент прийняття розпоряджень Маневицької районної державної адміністрації від 22.08.2013 № 334 та № 495 від 18.12.2013, державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 та видачі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ.

Крім того суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній станом на 31.05.2011) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

В пункті 93 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4, 6, 9 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 31.05.2011) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Судом вище встановлено, що розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232, визначені ліси, які надаються у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Держлісагенства, із зазначенням їх площі та назв дочірніх підприємств КСЛП «Волиньоблагроліс», яке здійснювало ведення лісового господарства на земельних ділянках, що перебувають у державній власності, а саме: дочірнє підприємство «Маневичіліс» - 21006,5 га (надано у користування ДП «Поліське ЛГ»), дочірнє підприємство «Любомльліс» - 28030,2 га (надано у користування ДП «Прибузьке ЛГ»), дочірнє підприємство «Ківерціліс» - 2484,6 га та 4113,8 га (надано у користування ДП «Ківерцівське ЛГ» та ДП «Цуманське ЛГ» відповідно) (т. 1, а. с. 136). Додатком № 2 до розпорядження голови Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232 визначено перелік лісогосподарських підприємств, яким надається дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо надання у постійне користування земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства, до яких включено ДП «Ківерцівське ЛГ», ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Поліське ЛГ», ДП «Прибузьке ЛГ».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року, скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування».

За інформацією Державного архіву Волинської області від 16.10.2024 № 634/01.25 слідує, що в розпорядженнях голови Волинської обласної державної адміністрації за 2011-2016 роки інших відомостей, що стосуються, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 не виявлено (т. 1 а.с. 134).

Інших доказів на підтвердження обставин щодо надання спірної земельної в користування філії "Городоцьке ЛГ" ДП «Ліси України» (його правопопередникам) прокурором не надано.

Прокурор стверджує, що на час скасування судом зазначеного розпорядження земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, на підставі матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, які відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують право на користування землями лісового фонду, уже була віднесена до держлісфонду. Крім цього, скасовуючи згадане розпорядження, на думку прокурора, судом не визначено наслідків такого скасування, не відновлено ставища, що існувало до моменту прийняття розпорядження № 232, яке на час його скасування суб'єктами яких воно стосувалося, уже було виконаним.

Суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається та прокурором не доведено дотримання передбаченої статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 31.05.2011) процедури реалізації в повному обсязі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232, зокрема, шляхом вчинення послідовних дій з розробки проєкту землеустрою відведення земельних ділянок, отримання ДП "Поліський лісгосп" відповідних погоджень проєкту землеустрою, прийняття Волинською ОДА остаточного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування ДП "Поліський лісгосп" земельних ділянок, до складу яких входила спірна земельна ділянка, що в свою чергу виключає набуття ДП "Городоцький лісгосп" та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України", як правонаступником, права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Прокурором також не надано доказів, що спірна земельна ділянка була частиною земель, переданих розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування» ДП «Поліське ЛГ».

При цьому Волинським окружним адміністративним судом у постанові від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16 було встановлено неправомірність передачі лісів державним лісогосподарським підприємствам з одночасним наданням їм дозволу на складення проектів землеустрою згідно із розпорядженням голови Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232, оскільки до прийняття Закону № 1457-IV землі лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств області, у встановленому порядку були передані згідно із рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, правонаступниками яких є дочірні підприємства КСЛП «Волиньоблагроліс», а тому передача вказаних лісів була б правомірною за умови припинення у встановленому порядку права дочірніх підприємств КСЛП «Волиньоблагроліс» на користування вказаними лісами, чого зроблено не було.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що законодавство України, яке регулювало до 2002 року та регулює на теперішній час порядок надання земельних ділянок у постійне користування передбачає прийняття уповноваженими органами відповідних рішень щодо надання земельних ділянок у постійне користування.

Передумовою надання земельних ділянок у постійне користування є прийняття рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене вище, будь-яких доказів надання в постійне користування третій особі (ДП «Ліси України») спірної земельної ділянки матеріали справи не містять та прокурором, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Посилання прокурора на те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2013 року є безпідставними, оскільки матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Також, матеріали справи не містять підтвердження факту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, і ні в розпоряженні Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району», ні в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області, загальною площею 201,6707 га, не вказано про те, що спірна земельна ділянка раніше відносилась до земель лісогосподарського призначення, а зазначено, що вона відноситься саме до земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, станом на 03.02.2021 (день реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Маневицькою селищною радою) не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, а Маневицька селищна рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, виконуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та у відповідності до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, тобто Маневицька селищна рада є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

При ухваленні рішення, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23 та від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, ухвалених за подібних правовідносин (не доведення прокурором перебування у користуванні лісогосподарського підприємства земельної ділянки).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже, за результатами розгляду справи, судом не встановлено, що Меневицька селищна рада не являється добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, що при набутті права власності на спірну земельну ділянку було порушено норми чиного законодавства України, а тому незаконне втручання у право власності відповідача на спірну земельну ділянку призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ, з огляду на що у задоволенні позову про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації земельнеї ділянки площею площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091, слід відмовити.

Щодо твердження відповідача про існування підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, то суд зазначає таке.

Маневицькою селищною радою 09.01.2025 на 54 сесії Маневицької селищної ради прийнято рішення №54/7 "Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки", третім пунктом даного рішення припинено право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Однак у зв'язку з масштабною російською кібератакою на державні реєстри 19.12.2024, внаслідок якої заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити відповідну реєстрацію права на час звернення не був можливим, що підтверджується довідкою Маневицької селищної ради від 14.01.2025 №153/01-13/2-25.

Маневицька селищна рада звернулася до державного реєстратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" Маневицької селищної ради із заявою від 13.01.2025 про припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га відповідно до рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 "Про припинення права власності на земельні ділянки".

Рішенням Державного реєстратора №77640452 від 05.03.2025 відмовлено Маневицькій селищній раді у проведенні реєстраційних дій щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 "Про припинення права власності на земельні ділянки".

Із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 12.03.2025, слідує, що власником земельної ділянки кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 значиться Маневицька селищна рада (т. 2 а.с. 124).

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Ураховуючи те, що на час ухвалення рішення судом власником спірної земельної ділянки значиться відповідач, то підстав вважати, що предмет спору у даній справі припинив існування, у суду немає.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.04.2025.

Суддя С. В. Бідюк