13.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3926/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Тарарук Л.Р. (поза межами суду);
від відповідача: Подольський В.О. (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 (суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.03.2024) у справі № 904/3926/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО"
про стягнення 4 503 204,60 грн.
03.11.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося АТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" з позовом до ПрАТ "АТЛАНТА-АГРО" про стягнення 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами, 1 258 704,60 грн. збір за зберігання вантажу та судовий збір у розмірі 67 548,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не сплатило плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період часу коли вагони були у його розпорядженні.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Підприємства на користь Залізниці 3 244 500,00 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи доведено наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору на зберігання вантажу, а наявність обставин, які звільняють Підприємство від сплати спірних платежів останнім не доведено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 29, 41, 63, 121 Статуту залізниць України (далі - Статут), статей 903, 920, 921 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 8, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 31 Правил приймання вантажів до перевезення, пункту 3 Правил складання актів у подібних правовідносинах, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 касаційну скаргу приватного підприємства "Атланта-Агро" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3926/22 скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Постанова суду мотивована тим, що судами не було досліджено у повному обсязі подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, на підставі яких можливо було б встановити наявність/відсутність вини однієї чи іншої сторони у справі в затримці вагонів, у зв'язку з чим у Залізниці виникає право на нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та наявність/відсутність підстав для звільнення Підприємства від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу відповідно до вимог Статуту, що, у свою чергу, є ключовим питання для правильного вирішення даного спору.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/3926/22 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему “Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами на підставі, наведеній у ст. 119, 120, 121 Статуту залізниць України.
Зокрема, у ст. 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. У ст. 121 Статуту наведені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами. На основі наведених статей Статуту Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі Правила). У п. 12 розділу Ш Правил - "Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами" прямо зазначено "загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника". Долучені позивачем до матеріалів справи докази: акти загальної форми, пам'ятки про подавання вагонів, пам'ятки про забирання вагонів, підписані представниками Відповідача без зауважень, беззаперечно свідчать про те, що, 50 завантажених вагонів від часу початку затримки - 19:30 год. 26.02.2022 до закінчення затримки - 13:30 год. 24.03.2022 перебували у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Запроваджена розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 №ЦЦО/99 заборона відвантаження на адресу ст. Чорноморська експорт вантажів, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану (тобто з причин не залежних від залізниці) не могла вплинути на виконання зі сторони Відповідача своїх конкретно визначених договірних обов'язків. А саме: обов'язку щодо здійснення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, яка нарахована відповідно до умов Договору та чинного законодавства, а тому заперечення відповідача щодо протиправності дій позивача в частині порядку встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпорядження від 24.02.2022 №ЦЦО/99) не є ключовим питанням для правильного вирішення даного спору та підлягає правовій кваліфікації виключно у контексті положень ст. 121 Статуту залізниці та п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами. При цьому нараховані Позивачем та пред'явлені до стягнення плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем за надані йому послуги Залізниці, а не відповідальністю відповідача. Конвенційна заборона, запроваджена згідно з розпорядженням Залізниці від 24.02.2022 №ЦЦО/99 не є нормативно-правовими актом чи актом індивідуальної дії, а є рішенням Залізниці, яке прийнято в межах її господарської компетенції з питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів в умовах воєнного стану. Прийняття такого акта було зумовлене об'єктивними загальновідомими обставинами, які виникли з причин, не залежних від Залізниці. Приватне підприємство «АТЛАНТА-АГРО» не має власної під'їзної колії по станції Хоростків. Тому, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під'їзну колію ПП НВО «Енергоощадні технології» згідно з поданою Письмовою угодою від 23.02.2022 №17, погодженою із власником під'їзної колії та залізницею. За умовами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ДН-2/18/697/М/п від 01.08.2018, укладеного між залізницею та ПП НВО «Енергоощадні технології» та вказаної Письмової угоди, подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, максимальна одночасна подача складає 4 вагони. Тобто, за умовами вказаного договору подача порожніх вагонів зі станційних колій для їх навантаження на під'їзній колії її власника здійснювалась саме локомотивом власника під'їзної колії. Будь-яких дій щодо заборони виїзду локомотива власника під'їзної колії на станційні колії, забирання ним вагонів під навантаження, зважаючи на умови вказаних договорів, залізниця вчиняти не могла. Судами при першому розгляді справи встановлено факт дотримання позивачем порядку повідомлення відповідача про введення в дію конвенційної заборони, який передбачений Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПП НВО «Енергоощадні технології». Будь-яких об'єктивних причин продовження навантаження після отримання повідомлення про заборону навантаження Відповідач не наводить. До матеріалів справи не долучено і докази, які б ці причини обґрунтовували.
Відповідач у відзиві просить у задоволені апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3926/22 - відмовити.
Так, Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО" посилається на наступне:
- позивачем одноособово, з порушенням норм Законодавства та Статуту введено тимчасове обмеження перевезень, згідно з Розпорядженням № ЦЦЩ/99 від 24.02.2022, перекладаючи таким чином на Замовника відповідальність, із нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу в період, коли послуги щодо перевезення вантажів не могли бути надані;
- оскільки перевезення вантажів до станції Черноморськ-Порт-Е регіональної філія "Одеська залізниця" були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням АТ "Укрзалізниця" №ЦЦО/99 від 24.02.2022, відповідач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такою забороною перевезень, в тому числі оплачувати послуги, надання яких було тимчасово обмежене АТ "Укрзалізниця" за відсутності у нього відповідних повноважень;
- Правилами користування вагонами і контейнерами передбачено, що плата за користування вагонами і контейнерами не підлягає нарахуванню у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення, настання якої залежало від залізниці;
- АТ "Укрзалізниця" не є суб'єктом владних повноважень, позивач не наділений самостійно встановлювати обмеження щодо перевезень;
- відповідач не отримував повідомлення про запровадження конвенційної заборони №ЦЦО/99 на станції Чорноморськ-Порт-Е, таким чином він не мав змоги виконати вимогу АТ "Українська залізниця".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3926/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3926/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
19.04.2024 матеріали справи № 904/3926/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
19.04.2024 суддя Кощеєв І.М. подав заяву про самовідвід у справі №904/3926/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 заяву судді Кощеєва І.М. про самовідвід у справі №904/3926/22 - задоволено.
Справу №904/3926/22 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України.
22.04.2024 розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3926/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, справу №904/3926/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г.(головуючий, доповідач), Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3926/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено у судове засідання на 11.07.2024.
26.06.2024 від представника скаржника Тарарук Леоніда Ростиславовича до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд» надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного змісту надійшло 01.07.2024 до суду від представника відповідача - Подольського Вадима Олеговича.
В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено перерву до 12.09.2024 та в подальшому до 28.11.2024.
28.11.2024 суддя-доповідач Іванов О.Г. був задіяний у інших судових засідання з 9:10 години до 16:00, внаслідок чого колегією суддів вирішено визначити нову дату судового засідання; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3926/22 відкладено на 13.03.2025.
В судовому засіданні 13.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, поясфнення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Відповідач приєднався до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджується електронними документами: заявою від 16.03.2020 № 32150080/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору, підписаною електронним цифровим підписом представника відповідача (Замовника); повідомленням від 16.03.2020 № 99-32150080/2020-001 про укладення Договору, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме: як відправника/одержувача - 8678; як платника - 8203375.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці (Перевізника), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору).
Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).
Замовник зобов'язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до Договору, направленими Перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах Перевізника (пункти 2.1.4, 2.1.14 Договору).
Відповідно до пункту 3.4 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Згідно з пунктом 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 Договору.
Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де:
- Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника відповідного типу вагонів;
- Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн/вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (у спірному періоді для зерновозів - 2 100,00 грн);
- 24 - кількість годин у добі;
- tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів;
- kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється Перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.
Відповідно до пункту 3.4.3 Договору моментом відліку часу для нарахування плати за користування є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами. Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Згідно з протоколом електронного аукціону № КСЕ001-ІІА-20220209-23748, проведеного 11.02.2022, відповідач став переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності Залізниці у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях регіональної філії "Львівська залізниця".
На підставі електронної заявки відправника (відповідача), погодженої із Залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук відповідачем запланована на 24.02.2022, станція відправлення Хоростків регіональної філії "Львівська залізниця", станція призначення Чорноморська (експ. для ТІС). Оскільки по станції Хоростків, де планувалось проводити формування маршруту, відповідач не має власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під'їзну колію ПП НВО "Енергоощадні технології" згідно з поданою письмовою угодою від 23.02.2022 № 17, погодженою із власником під'їзної колії та Залізницею. За умовами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 01.08.2018 № Л/ДН-2/18/697/М/п, укладеного між Залізницею та ПП НВО "Енергоощадні технології" та вказаної письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, максимальна одночасна подача складає 4 вагони.
Відповідачем 23.02.2022 надано начальнику станції Хоростків лист-клопотання № 23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під'їзної колії ПП НВО "Енергоощадні технології" на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда. Оплату платежів (зберігання, накопичення) відповідач гарантував.
Відповідно до акта загальної форми № 369 від 24.02.2022, починаючи з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 усі 50-т порожніх вагонів простоювали на станції Хоростів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача. Перша група з 4-х вагонів подана на під'їзну колію під навантаження 24.02.2022 о 08:00 год. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 370), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 о 10 год. 25 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 374).
З посиланням на запровадження в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, п. 2.4.1 Договору та ст. 29 Статуту, позивач розпорядженням від 24.02.2022 № ЦЦО/99 ввів тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонив перевезення до станції Чорноморська (припортова дирекція залізничних перевезень-ДН-5) регіональної філії "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.
Відповідно до запису № 88 у Книзі оповіщення про час подання вагонів під навантаження або вивантаження ст. Хоростів, 24.02.2022 о 12:00 год. відповідачеві повідомлено про введення конвенційної заборони № ЦЦО 199 на ст. Чорноморська екс. Фурко. Така форма повідомлення передбачена пунктом 5 Договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії. Після одержання такого повідомлення відправник за приписами п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення протягом 12 годин повинен був припинити відвантаження продукції. Незважаючи на такі обставини, Відправник продовжував забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під'їзній колії її власника.
Усі 50 завантажених вагонів 26.02.2022 о 19 год. 30 хв. виставлені на місця загального користування і пред'явлені відповідачем до перевезення. З огляду на діючу заборону, з посиланням на п. 2.4.1 Договору зазначені вагони позивач не прийняв до перевезення, про що склав акт загальної форми від 26.02.2022 № 399.
Позивач заявляє, що завантажені вагони у кількості 50 штук, за які відповідач не сплатив Залізниці плату за користування вагонами, перебували в користуванні Відповідача з причин, які не залежали від Залізниці, починаючи з часу їх затримки на ст.Хоростків 26.02.2022 о 19:30 год. до їх передачі Залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення СFR Dornesti Румунська залізниця для вантажоодержувача АТ "Унікум транзит" 24.03.2022 о 13год. 30 хв., що підтверджуються пам'яткою про забирання вагонів № 124 та накладною СМГС на відправлення вагонів.
З посиланням на наведені обставини, позивач нарахував плату за користування вагонами № 53202511, 58562653, 59598805, 59763391, 59775791, 95056115, 95317061, 95321451, 95322822, 95325080, 95329660, 95367553, 95367884, 95369674, 95375333, 95377404, 95377545, 95379087, 95379764, 95385563, 95387528, 95455549, 95523379, 95523551, 95525424, 95527511, 95530176, 95531521, 95537874, 95585816, 95613170, 95614038, 95619383, 95619771, 95621603, 95623070, 95635124, 95640843, 95667069, 95667168, 95678678, 95679965, 95680880, 95755211, 95760930, 95831459, 95831830, 95834545, 95928511, 95928982, затримані з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 до 13 год. 30 хв. 24.03.2022 (акт загальної форми від 24.02.2022 № 369), що становить: 2 100,00 грн. (ставка плати за використання власного вагона-зерновоза Перевізника) / 24 год. х 685 год. (загальна кількість годин користування вагонами) = 59 937,50 грн. без ПДВ х 50 (кількість вагонів, які використовувалися) = 2 996 875,00 грн. без ПДВ, що з ПДВ складає 3 596 250,00 грн.
Частину коштів (від нарахованої суми 2 996 875,00 грн. без ПДВ) у розмірі 293 125,00 грн., з відповідача знято за відомістю плати за користування вагонами № 12030025. Таким чином, позивач розрахував суму плати за користування вагонами 3 244 500,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та п. 9 Розділу 7 Правил перевезень вантажів, збір за зберігання завантажених вагонів, згідно з актами загальної форми № 374, 375, 376, 379, 383, 384, 385, 388, 389, 391, 394, 396, 399 становить суму 1 258 704,60 грн., яка розрахована таким чином:
- акт загальної форми № 374 вагони №№ 95455549, 95678678, 95760930, 95831459 - початок затримки 24.02.2022 о 10:25 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 29 діб; 4 х 249 х 29 х 3,023 = 87 316,30 грн.;
- акт № 375 вагони № 95325080, 95379764, 95667069, 95928982 - початок затримки 24.02.2022 о 13:00 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 29 діб; 4 х 253 х 29 х 3,023 = 88 719,00 грн.;
- акт № 376 вагони № 95667168, 95387528, 95527511, 95679965 - початок затримки 24.02.2022 о 16:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 251 х 28 х 3,023 = 84 982,60 грн.;
- акт № 379 вагони № 95928511, 95619771, 95623070, 59598805 - початок затримки 24.02.2022 о 19:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 244 х 28 х 3,023 = 82 612,50 грн.;
- акт № 383 вагони № 58562653, 95317061, 95523551, 95525424 - початок затримки 24.02.2022 о 23:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 250 х 28 х 3,023 = 84 644,00 грн.;
- акт № 384 вагони № 95585816, 95377404, 95379087, 95377545 - початок затримки 25.02.2022 о 05:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. 28 діб; 4 х 249 х 28 х 3,023 = 84 305,40 грн.;
- акт № 385 вагони № 95367884, 95523379, 95755211, 95834545 - початок затримки 25.02.2022 о 08:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн.;
- акт № 388 вагони № 95321451, 95367553, 95375333, 95614038 - початок затримки 25.02.2022 о 12:05 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн.;
- акт № 389 вагони № 95831830, 95635124, 95640843, 95619383 - початок затримки 25.02.2022 о 15:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 27 діб; 4 х 252 х 27 х 3,023 = 82 273,90 грн.;
- акт № 391 вагони № 95621603, 95613170, 95680880, 59763391 - початок затримки 25.02.2022 о 19:00 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 27 діб; 4 х 254 х 27 х 3,023 = 82 926,90 грн.;
- акт № 394 вагони № 95385563, 95530176, 95369674, 95531521 - початок затримки 26.02.2022 о 12:30 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30год = 27 діб; 4 х 253 х 27 х 3,023 = 82 600,50 грн.;
- акт № 396 вагони № 53202511, 95329660 - початок затримки 26.02.2022 о 16:40 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 26 діб; 4 х 122 х 26 х 3,023 = 38 355,80 грн.;
- акт № 399 вагони №№ 95537874, 95322822, 95056115, 59775791 - початок затримки 26.02.2022 о 19:30 год. - закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 26 діб; 4 х 253 х 26 х 3,023 = 79 541,20 грн.
Збір за зберігання вантажу у розмірі 1 258 704,60 грн. включений до розрахункового документа - накопичувальної картки № 03050158, від підпису якої представник відповідача відмовився з таких причин: під час навантаження кукурудзи введено заборону про перевезення вантажів у зв'язку з введенням на території України з 24.02.2022 військового стану (ЦЦО/99 від 24.02.2022). У цьому разі на підставі розпорядження від 05.04.2022 УК № ЦМ-13/693 плата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується; оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, було прийнято рішення про відправлення вантажу за новим призначенням згідно вимогам чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі.
З метою досудового врегулювання спору, 25.05.2022 позивач направив відповідачу претензію про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів від 23.05.2022 № 8-П/2022.
Відповідач 25.07.2022 надав позивачу відповідь на претензію № 25/07-3, в якій зазначив, що претензія від 23.05.2022 № 8-П/2022 є безпідставною та незаконною, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку, саме АТ "Укрзалізниця" є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів; відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн. збору за зберігання вантажу; відповідач продовжував навантаження вагонів після отримання повідомлення позивача про запровадження заборони розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 №ЦЦО/99, однак, оскільки така заборона є протизаконною, доказів скупчення вагонів на станції призначення позивач не надав, то суд вважає, що у відповідача не виникло обов'язку відмови від завантаження поданих Залізницею вагонів.
При цьому, суд взяв до уваги, що Залізниця на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом є монополістом і саме вона, в першу чергу, має дотримуватися чинного законодавства в галузі організації залізничних перевезень, а також договірних зобов'язань щодо надання послуг з перевезення вантажів. Оскільки Залізниця ввела заборону протизаконно, то відмовляючись приймати спірні вагони від відповідача, позивач порушив п.2.3.2 Договору за яким Перевізник зобов'язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з п. 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно з ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статтею 119 Статуту передбачено, що, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
За умовами ст.121 Статуту, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Згідно зі ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до п.9, 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
У п.12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
Пунктом 16 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Згідно з під.2.1. п.2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317) збір за зберігання вантажів у вагонах - 4,00 грн. за одну тонну, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
На підтвердження обставин затримки відповідачем вагонів на станції призначення позивачем долучено до матеріалів справи копії актів загальної форми ГУ-23, пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, пам'ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, конвенційну заборону ЦЦО/99 від 24.02.2022.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 та 2 ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зміст конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022 свідчить про те, що всім станціям УЗ забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп'янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.
У даному випадку станцією призначення є Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.
Нарахування спірних платежів за позовом пов'язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника - Відповідача на ст.Хоростків у період з 19 год. 30 хв. 26.02.2022 до 13 год. 30 хв. 24.03.2022, що не заперечується останнім.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про недоведеність Позивачем наявності підстав для нарахування Відповідачеві плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за цей період, з огляду на наступне.
Так, згідно з п.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) в інших випадках, передбачених Правилами.
Відповідно до п. 16 Правил користування вагонами і Контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Тобто, саме на Залізницю покладено обов'язок в Пам'ятці про подавання/забирання вагонів зазначати час затримки вагонів та причини такої затримки.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення Позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Колегія суддів констатує, що у наведеній конвенційній забороні ЦЦО/99 Залізниця посилається на п. 29 Статуту та ввела обмеження перевезень саме з технічних причин.
Однак, АТ "Укрзалізниця" 24.02.2022 ввела конвенційну заборону ЦЦО/99 за відсутності повноважень на введення таких обмежень.
Так, згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про залізничний транспорт", AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.
Підпунктом 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування.
Відповідно до ст. 29 Статуту, AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).
Тобто, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження).
Водночас, матеріали справи не містять погодження з Міністерством інфраструктури України тимчасових обмежень щодо перевезень, яким заборонено навантаження на ст. Чорноморськ-Порт-Е, що суперечить положенням ст. 13 Закону України "Про залізничний транспорт", п.29 Статуту.
Оскільки перевезення вантажів до ст. Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) за розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022, Відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв'язку з такою забороною.
У даному випадку, саме АТ "Укрзалізниця" є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів.
Таким чином, Відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з Відповідача 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн. збору за зберігання вантажу.
Колегія суддів звертає увагу на правові висновки, викладені у розділі 5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, в яких вказано:
" … п.5.17. Здійснюючи нормативне регулювання господарської діяльності відповідно до ст. 7 ГК України, Міністерство інфраструктури України, відповідно до покладених на нього завдань, установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (п. 40 п. 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460).
5.18. Тож Міністерство інфраструктури України, як орган виконавчої влади та суб'єкт владних повноважень, має власну компетенцію щодо установлення процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу.
5.19. Натомість за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт "АТ "Укрзалізниця" є суб'єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, АТ "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.
5.20. Тобто, АТ "Укрзалізниця", як суб'єкт господарювання, здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів.
5.21. При цьому, враховуючи наведені норми права та нормативні акти, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв'язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб'єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб'єкта владних повноважень є помилковими.
5.22. Доводи АТ "Укрзалізниця" про здійснення спірних дій в межах делегованих йому повноважень є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Так, дійсно, за пунктом 29 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).
5.23. Стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" в редакції, чинній до 28.06.2015, визначала, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.
5.24. За змістом Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1992 № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) визначається як орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерства інфраструктури, що зумовлювало наділення її певними владними повноваженнями у цій сфері, зокрема щодо видання наказів, обов'язкових для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери її управління, організації та контролю їх виконання.
5.25. Також наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344 було делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у статтях 29 та 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах.
5.26. Аналізуючи наведені вище законодавчі акти, слід погодитися з доводами касаційної скарги про те, що створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (державної організації з основним видом діяльності - державне управління загального характеру) юридичної особи приватного права - АТ "Укрзалізниця" (товариства, суб'єкта господарювання) має наслідком правонаступництво майнових прав та обов'язків, як це передбачено частиною шостою статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", однак не передбачає перехід до новоствореного товариства в порядку правонаступництва також і відповідних владних власних чи делегованих повноважень органу управління.
5.27. Тож у справі, яка переглядається, ні позивач, ні АТ "Укрзалізниця" не є суб'єктами владних повноважень, спірні дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України.
5.28. За змістом частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб….
5.42. Протиправність дій АТ "Укрзалізниця" в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 (приватних вагонів) в порожньому стані через лінію зіткнення у спорі господарюючих суб'єктів є обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та яким під час судового розгляду слід надати відповідну правову кваліфікацію…".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у даній справі, зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено причини продовження Відповідачем забирання породніх вагонів зі станції та їх навантаження на під'їзні колії власника.
Так, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів встановила, що Відповідач продовжував навантаження вагонів після отримання повідомлення Позивача про запровадження заборони розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 №ЦЦО/99, однак, оскільки така заборона є протизаконною, доказів скупчення вагонів на станції призначення Позивач не надав, тому колегія суддів вважає, що у Відповідача не виникло обов'язку відмови від завантаження поданих Залізницею вагонів.
Тобто, саме Укрзалізницею фактично було спричинено виникнення умов для затримки в наданні послуг - видано Розпорядження № ЦЦО/99 від 24.02.2022, всупереч вимогам законодавства України, та за час такої затримки нараховано Відповідачу оплату за нібито надані послуги.
Відповідно, між обставинами нарахування Позивачем відносно Відповідача оплати за користування вагонами та зберігання платежу в період, коли послуги перевезення не могли бути надані, та виданим Позивачем Розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 - наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок. При цьому, Позивач безпідставно зазначає, що нібито оплата за вказані послуги, що були запроваджені без дотримання відповідних положень законодавства є «основним зобов'язанням», а не відповідальністю Відповідача, яка спричинена протиправними діями Позивача.
При цьому слід взяти до уваги, що Залізниця на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом є монополістом і саме вона, в першу чергу, має дотримуватися чинного законодавства в галузі організації залізничних перевезень, а також договірних зобов'язань щодо надання послуг з перевезення вантажів. Оскільки Залізниця ввела заборону протизаконно, то відмовляючись приймати спірні вагони від Відповідача, Позивач порушив п.2.3.2 Договору за яким Перевізник зобов'язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
Відповідно, у зв'язку з видачею Розпорядження № ЦЦО/99 від 24.02.2022 та з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого неодноразово продовжувалася, АТ «Укрзалізниця» мало б враховувати інтереси Відповідача, забезпечувати загальногосподарський інтерес обох сторін Договору, та не нараховувати оплату за користування вагонами та зберігання платежу - в період, коли послуги щодо перевезення вантажів не могли бути надані.
Згідно зі ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 921 ЦК України встановлено, що перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).
Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).
Тобто, підставою для звільнення відправника вантажу від відповідальності за невикористання наданого транспортного засобу сталося не з його вини, а через протиправне та безпідставне запровадження АТ «Укрзалізниця» обмеження перевезення вантажу у певному напрямку.
Відтак, оскільки перевезення вантажів до станції Чорноморська РФ «Одеська залізниця» були заборонені, згідно з Розпорядженням АТ «Укрзалізниця» № ЦЦО99 від 24.02.2022, - Відповідач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такою забороною перевезень, в тому числі оплачувати послуги, надання яких було тимчасово обмежене АТ «Укрзалізниця», за відсутності відповідних повноважень.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За твердженням Позивача, останній продовжував подавати порожні вагони, оскільки Відповідач міг провести переадресацію вантажів або відмовитися від завантаження. Однак, доказів здійснення Відповідачем переадресації Позивач не мав, оскільки Відповідач її не здійснював та не мав наміру здійснювати. Отже, поведінка Позивача є суперечливою.
Таким чином, саме АТ «Укрзалізниця» є відповідальним за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів, адже Розпорядження № ЦЦО99 від 24.02.2022, яким було введено тимчасове обмеження перевезень до станції Чорноморська РФ «Одеська залізниця», було винесене АТ «Укрзалізниця» з порушеннями норм законодавства України. З огляду на що відсутність вини ПП «Атланта-Агро» виключається, що є необхідною умовою для звільнення відправника від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 921 ЦК України, а саме від обов'язку оплати АТ «Укрзалізниця» послуг за користування вагонами та зберігання вантажу.
У апеляційній скарзі Позивач посилається на, нібито, невірне трактування Судом першої інстанції висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
Так, при розгляді даної справи необхідно звернути увагу на правові висновки викладені у розділі 5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20. Положення, викладені у вказаний постанові, є чіткі та однозначні, де Суд зазначає, що здійснюючи нормативне регулювання господарської діяльності відповідно до статті 7 ГК України, Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (підпункт 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460).
Більше того, на висновки вказаної постанови посилається Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 907/609/22 за позовом АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» про стягнення плати за користування вагонами, тобто з подібним як в даній справі предметом спору.
Колегія суддів звертає увагу, що не лише предмет спору у справі № 907/609/22 однаковий з даною справою, а й те, що постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 907/609/22 прийнята в аналогічних правовідносинах.
Так, у постанові у справі № 907/609/22 Верховний Суд зазначив наступне:
«- АТ "Укрзалізниця" є суб'єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, АТ "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.
- Залізниця як суб'єкт господарювання здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів;
- втім, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження);
- Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування;
- ототожнення у зв'язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб'єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб'єкта владних повноважень є помилковими.
З наведеного слідує, що реалізація Залізницею такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється виключно за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження), а саме Міністерством інфраструктури України.».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/3926/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/3926/22 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Чус О.В. 07.04.2025, суддею Дарміним М.О. ____________.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін