ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 квітня 2025 року Справа №924/1144/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Олексюк Г.Є.,
суддя Петухов М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 (суддя Вибодовський О.Д., повна ухвала складена 05.03.2025)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Антонюка Олександра Миколайовича
про стягнення заборгованості за кредитним договором №3152208333-КД-1 в розмірі 457752,13 грн
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 зупинено провадження у справі №924/1144/24 до припинення перебування ФОП ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зобов'язано ФОП Антонюка Олександра Миколайовича невідкладно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №924/1144/24.
Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка від 07.02.2025, надана відповідачем, є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин перебування його у складі Збройний Сил України, а тому існують обґрунтовані підстави для зупинення провадження у справі.
Крім того, господарський суд вказав, що в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Таким чином, відповідач позбавлений можливості у належний спосіб реалізувати права та обов'язки, зважаючи на несення військової служби, безпосередньої участі в протидії та стримуванні збройної агресії в умовах воєнного стану в Україні, з метою недопущення порушення прав сторони в справі, в частині рівності прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а також недопущення порушення засад змагальності сторін, суд вбачає підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині заявленої вимоги підлягає зупиненню на підставі п.3 ч.1 ст.227 ГПК України на період до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, зокрема, вказує, що суд не звернув уваги на те, що довідка, надана відповідачем, не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п.3 ч.1 ст.227 ГПК України, оскільки виходячи зі змісту вказаної норми процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Однак, зауважує, що вказана довідка не містить відомостей, які б свідчили про переведення військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України на воєнний стан та виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17, від 25.04.2024 у справі №852/2а-1/24, та ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 09.05.2023 у справі №296/5671/21, вважає, що судове рішення є незаконним й прийнятим з порушенням норм процесуального права у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, а також приписи ч.2 ст.271 ГПК України, аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 у справі №924/1144/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст.227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжений до цього часу.
Згідно з п. 2 наведеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Структура Збройних Сил України визначена ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Збройні Сили України" особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
До основних засад господарського судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, дійшов висновку, що довідкою №08/712 від 07.02.2025 (а.с.137), яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 15.01.2025 по теперішній час.
Виходячи зі змісту п.3 ч.1 ст.227 ГПК України процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні норми закріплені і в Цивільному процесуальному кодексі України (далі - ЦПК України), і в Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі №160/1543/21 висловлено позицію про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, від 14.02.2024 у справі №466/8799/22 висловлено правову позицію про те, що згідно з п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Апеляційний суд також враховує, що у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі №501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №96/5671/21, викладено правову позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов і КАС України (застосування п.5 ч.1 ст.236 КАС України), зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі №852/2а-1/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.227 ГПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Однак, колегією суддів встановлено, що надана відповідачем довідка не містить інформації про переведення військової частини, в якій він проходить військову службу, на воєнний стан і про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення апеляційного провадження, оскільки не вбачається обставин щодо переведення військової частини на воєнний стан відповідно до п.3 ч.1 ст.227 ГПК України, про що вірно зауважує скаржник в апеляційній скарзі.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Касаційного господарського суду, викладеною в постановах від 30.08.2024 у справі №906/855/22, від 11.03.2025 року у справі №904/4027/22.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вищевикладене, в силу п.1 ч.1 ст.280 ГПК України ухвала Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 у справі №924/1144/24 підлягає скасуванню з направленням даної справи до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а справу №924/1144/24 направлено для подальшого розгляду, тому розподіл суми судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду позовних вимог по суті згідно із загальними правилами ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 у справі №924/1144/24 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2025 у справі №924/1144/24 скасувати.
3. Справу №924/1144/24 передати на розгляд Господарському суду Хмельницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.