ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2025 року Справа № 906/978/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 (суддя Лозинська І.В., м.Житомир, повний текст складено 16.01.2025)
за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про стягнення 28040,58 грн
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення 28040,58 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь Чернігівського обласного центру зайнятості 28040,58 грн матеріальної шкоди.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 та прийняти нове, яким відмовити Чернігівському обласному центру зайнятості у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню та винесенню нового рішення.
Звертає увагу на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №620/4864/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено призначення, нарахування ОСОБА_1 з 14.03.2024 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначає, що положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що саме на центри зайнятості покладається обов'язок щодо перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.
Скаржник відзначив, що для покладення на Головне управління обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.
Зауважив, що заявлена до стягнення сума сплачена добровільно (виплачена як допомога по безробіттю, у зв'язку з наданням ОСОБА_1 статусу безробітного), що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої Головним управлінням Центру зайнятості та відсутність підстав для повернення шкоди у вигляді коштів перерахованих вказаній особі.
Ухвалою суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 - залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подачі заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити апеляційну скаргу в якій на виконання вимог статті 258 ГПК України зазначити відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з доказами надіслання копії апеляційної скарги та доданими до неї документами Чернігівському обласному центру зайнятості. Роз'яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
19 лютого 2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - Денисенко Ольгою Миколаївною сформовано та подано через систему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків до якої долучено уточнену апеляційну скаргу та докази направлення її позивачу.
Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення 28 040,58 грн постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.
06 березня 2025 року від Чернігівського обласного центру зайнятості надійшов відзив, в якому просить суд, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 залишити без задоволення, а рішення без змін.
Положеннями статті 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 08.04.2024 звернулася до Ріпкинського сектору Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної. (т. 1 а. с. 42).
Чернігівською філією Чернігівського обласного центру зайнятості прийнято рішення про надання статусу безробітної з 08.04.2024 та надано соціальні послуги у вигляді фінансування суспільно корисних робіт, у зв'язку з відсутністю підходящої роботи, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Під час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 , як безробітна приймала участь в оплачуваних суспільно корисних роботах у періоди з 17.04.2024 - 30.04.2024, 02.05.2024 - 10.05.2024, 14.05.2024 - 30.05.2024, 03.06.2024 - 17.06.2024, 19.06.2024 - 28.06.2024, 02.07.2024 - 12.07.2024, 16.07.2024 - 17.07.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування укладеними між Чернігівською філією Чернігівського обласного центру зайнятості та органом місцевого самоврядування - Любецькою селищною радою: від 16.04.2024 №111; 01.05.2024 №120; 13.05.2024 №132; 31.05.2024 №160; 18.06.2024 №172; 01.07.2024 №191; 15.07.2024 №198 (т. 1 а.с. 6, 11, 16, 21, 26, 31, 50).
Враховуючи укладені договори з центром зайнятості, Любецькою селищною радою прийнято за направленням центру зайнятості на тимчасово створене робоче місце ОСОБА_1 та укладено з нею строкові трудові договори на періоди з: 17.04.2024 по 30.04.2024; 02.05.2024 по 10.05.2024; 14.05.2024 по 30.05.2024; 03.06.2024 по 17.06.2024; 19.06.2024 по 28.06.2024; 02.07.2024 по 12.07.2024; 16.07.2024 по 29.07.2024 (а. с. 10, 15, 20, 25, 30, 35, 54).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки - розрахунку розміру оплати праці та нарахованого єдиного внеску від 01.08.2024 №04.2/2034-24, за участь в суспільно корисних роботах Чернігівським обласним центром зайнятості в особі Ріпкинського сектору Чернігівської філії ОСОБА_1 у періоди з 17.04.2024 по 30.04.2024; 02.05.2024 по 10.05.2024; 14.05.2024 по 30.05.2024; 03.06.2024 по 17.06.2024; 19.06.2024 по 28.06.2024; 02.07.2024 по 12.07.2024; 16.07.2024 по 29.07.2024 надано соціальних послуг у вигляді оплачуваних суспільно корисних робіт, фінансування яких здійснюється з коштів фонду в загальній сумі 28040,58 грн (а. с. 43).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 03.04.2024 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування рішення про відмови відповідачу від 21.03.2024 №253550004504 щодо непризначення пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту ''е'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' з 14.03.2024 (т.1 а.с. 46-49). Позовні вимоги ОСОБА_1 до адміністративного суду обгрунтовано тим, що 14.03.2024 по досягненню повних 50 років, звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров'я.
Проте, ГУПФУ в Житомирській області рішенням від 21.03.2024 №253550004504 в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку із недостатністю в неї необхідного спеціального стажу. Одночасно зазначено, що зарахований страховий стаж становить 32 роки 03 місяці 24 дні, стаж за вислугу років 25 років 02 місяці 09 днів (станом на 10.10.2017).
ОСОБА_1 , вважаючи вказану відмову протиправною, звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №620/4864/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.03.2024. Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.03.2024 №253550004504 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 14.03.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (т.1 а.с 46-49).
18 липня 2024 року під час відвідування центру зайнятості, ОСОБА_1 надала довідку ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перебування її на обліку у даному управлінні та отримання пенсії за вислугу років, яку призначено з 14.03.2024. Довідка видана за місцем вимоги та опрацьована за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, враховуючи принцип екстериторіальності структурного підрозділу Пенсійного фонду України (т.1 а.с.44).
24. липня 2024 року ОСОБА_1 надала центру зайнятості завірену копію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №620/4864/24, яким зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.03.2024.
Згідно наказу центру зайнятості від 30.07.2024 №НТ240730 (зазначено в персональній картці ОСОБА_1 т. 1 а.с.38) реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітної припинено з 29.07.2024 у зв'язку з досягненням особою встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років.
Чернігівською філією Чернігівського ОЦЗ 05.08.2024 видано наказ №228 "Про повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 " в розмірі 28040,58 грн, та направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області претензію №16.4/1521 про добровільне повернення коштів у сумі 28040,58 грн (т. 1 а.с.36- 37).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 09.09.2024 надало відповідь №0600-0502-5/114067 на претензію центру зайнятості, в якому вказало про відсутність підстав для відшкодування коштів та відхилило претензію центру зайнятості щодо перерахування коштів (а. с. 40 - 41).
Враховуючи вищевикладене, відповідач своїми діями завдав матеріальної шкоди (збитків) Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 28040, 58 грн, у зв'язку з чим, Чернігівський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ГУ ПФУ в Житомирській області 28040,58 грн матеріальної шкоди (збитків).
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що, відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частиною 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
В силу дії частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, відповідач є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі №620/4864/24 зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.03.2024. Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.03.2024 №253550004504 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 14.03.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії стаж роботи позивача в закладах охорони здоров'я становив повних 25 років. Отже, позивач має право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, тому відмова відповідача, оформлена рішенням від 21.03.2024, є необґрунтованою (а. с. 46 - 49).
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі №620/4864/24 та у даній справі №906/978/24 бере участь особа (відповідач), щодо якої встановлено певні обставини, факти, у судовому рішенні в справі №620/4864/24 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
Отже, незаконність дій відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугу років з 14.03.2024 встановлена рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 червня 2019 року у справі №620/4864/24, яке набрало законної сили.
Наслідком незаконної дії відповідача стало звернення ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості в особі Ріпкинського сектору Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості та отримання соціальних послуг, що спричинило завдання збитків позивачу (наявність шкоди) в розмірі 28040, 58 грн за період з 08.04.2024 по 29.07.2024, оскільки здійснені виплати по оплаті праці за участь у суспільно корисних роботах та нарахованого єдиного внеску за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_1 не здійснювалися би позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати їй пенсії, що свідчить про наявність причинного зв'язку між незаконними діями і заподіяною шкодою відповідачем.
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №927/455/17, від 15 травня 2018 року в справі №920/471/17, від 20 квітня 2018 року в справі №906/579/17, від 13 лютого 2018 року в справі №915/282/17.
Окрім того, судова колегія зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі зауважив, що заявлена до стягнення сума в розмірі 28040, 58 грн за період з 08.04.2024 по 29.07.2024 центром зайнятості сплачена добровільно, як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням ОСОБА_1 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої Головним управлінням Центру зайнятості, та відсутність підстав для повернення шкоди у вигляді коштів, перерахованих вказаній особі. З приводу цього, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
В силу дії пункту 2 частиною 1 статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним із видів соціальних послуг є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інші послуги, пов'язані із працевлаштуванням, передбачені законодавством.
Абзацом 2 пункту 5 Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану (далі - Порядок) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №753 встановлено, що до суспільно корисних робіт залучаються, зокрема, зареєстровані безробітні.
Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються зареєстрованими безробітними, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд), передбачених для виконання громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру, коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій, а також інших джерел, не заборонених законодавством (п. 10 Порядку).
Організація суспільно корисних робіт, для фінансування яких використовуються кошти Фонду, здійснюється на підставі договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, що укладається між регіональним центром зайнятості та замовником суспільно корисних робіт.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792, зокрема абзацу 13 пункту 30 - центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня досягнення зареєстрованим безробітним встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років.
Таким чином, колегія суддів констатує, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".
Враховуючи вищевикладені положення Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", колегія суддів зазначає, що здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Отже, відносини між центром зайнятості (позивач) і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виникли з порушенням факту завдання органом державної влади (відповідачем) шкоди місцевому територіальному органу виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, внаслідок прийняття незаконного акта індивідуальної дії, а саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.03.2024 №253550004504 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яке адміністративним судом у справі №620/4864/24 визнано протиправним та скасовано (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/22).
Вказаними незаконними діями відповідача завдано матеріальної шкоди (збитків) позивачу у розмірі 28040, 58 грн виплати соціальних послуг у вигляді участі в суспільно корисних роботах, їх оплаті з нарахуванням єдиного внеску громадянці ОСОБА_1 за період 08.04.2024 по 29.07.2024.
Заявлені Чернігівським обласним центром зайнятості до стягнення 28040, 58 грн виплат соціальних послуг у вигляді участі в суспільно корисних роботах громадянці ОСОБА_1 , за своєю правовою природою є позадоговірною шкодою, завданою позивачу органом виконавчої влади, в зв'язку з чим судом застосовано при вирішенні цього господарського спору положення статті 1173 ЦК України, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності правового регулювання правовідносин між позивачем та відповідачем, у даному випадку спростовується вищевикладеним.
Отже, враховуючи те, що позивач довів наявність усіх трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), що є підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, колегія суду прийшла до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог, а відтак суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 28040,58 грн майнової шкоди.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.01.2025 у справі №906/978/24 без змін.
2. Справу №906/978/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "15" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.