вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" квітня 2025 р. Справа№ 910/13318/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційні скарги
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
та Консорціуму "Південна енергетична компанія"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 (повний текст складено 11.02.2025)
у справі № 910/13318/24 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Консорціуму "Південна енергетична компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов'язання вчинити певні дії
та за зустрічним
позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Консорціуму "Південна енергетична компанія"
про розірвання договору та стягнення збитків у сумі 277 931 309,55 грн,
Короткий зміст вимог, що розглядаються.
Консорціум «Південна енергетична компанія» (далі - Консорціум) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить:
- визнати невиконання та неналежне виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність від 03.10.2007 з боку Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Товариство);
- зобов'язати Товариство виконати умову договору про спільну діяльність від 03.10.2007, а саме: забезпечити роботу представників Товариства у Раді Учасників шляхом надання Консорціуму відомостей щодо осіб, уповноважених брати участь в Раді Учасників, у строк 10 (десять) робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Консорціуму про необхідність направлення уповноважених осіб для участі у Раді Учасників; зобов'язати Товариство виконати умову договору про спільну діяльність від 03.10.2007, а саме: розглянути, надати зауваження чи погодження щодо технічного завдання TR-SECC-001-21 на проектування об'єкту "РЕКОНСТРУКЦІЯ МІЖДЕРЖАВНОЇ ПЛ-750 кВ ЮЖНОУКРАЇНСЬКА АЕС - ІСАКЧА з ЮУАЕС та заходами ПЛ 2-400 кВ (інв. №15211, 70006, 11134, 12956) Миколаївська, Одеська області України та республік Молдова і Румунія", яке було направлено Консорціумом на адресу Товариства листом від 08.02.2022 №53/01-01 та зареєстроване Товариством за вх. № 9587/01 від 09.02.2022, у строк 15 (п'ятнадцять) робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду;
- зобов'язати Товариство виконати умову договору про спільну діяльність від 03.10.2007, а саме: розглянути запропоновану Консорціумом проектну організацію для виконання проєктно-вишукувальних робіт з відновлення високовольтної електричної мережі 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" та надати відповідь за результатом розгляду у строк 5 (п'ять) робочих днів з дня отримання від Консорціуму пропозиції щодо проектної організації.
Товариство подало зустрічну позовну заяву, в якій просить:
- розірвати договір про спільну діяльність від 03.10.2007, укладений між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Консорціумом;
- стягнути з Консорціуму на користь Товариства 277 931 309,55 грн збитків за договором про спільну діяльність від 03.10.2007 унаслідок розкрадання нерухомого майна «ВЛ 750 кВ ЮУ АЕС - Ісакча на дільниці від опори №451 до опори №1138».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання за зустрічним позовом ухвалено провести разом із підготовчим засіданням за первісним позовом, яке відбудеться 16.01.2025.
28.01.2025 від Консорціуму надійшло клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду. На обґрунтування заявленого клопотання Консорціум зазначив, що зустрічний позов, який містить вимогу, що необхідно розглядати за правилами виключної підсудності, не може бути об'єднаний в одне провадження з первісним позовом, поданим за правилами іншої підсудності. При цьому позивач навів правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2028 у задоволенні клопотання Консорціуму про залишення зустрічного позову без розгляду відмовлено. Матеріали справи №910/13318/24 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65000, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29).
Направляючи матеріали справи за виключною підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна за зустрічним позовом, суд послався на ч. 3, 14 ст. 30 ГПК України, оскільки позовна вимога зустрічного позову про стягнення збитків у сумі 277 931 309,55 грн обґрунтована недостачею нерухомого майна «ВЛ 750 кВ ЮУ АЕС - Ісакча на дільниці від опори №451 до опори №1138» (Одеська область).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Консорціуму та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025, Консорціум звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства, продовжити розгляд позовної заяви Консорціуму в Господарському суді міста Києва.
Консорціум вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що вимоги заявленого ним позову є вимогами нематеріального характеру. Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, Консорціум керувався ч. 1 та 2 ст. 27 ГПК України, згідно з якими позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Товариства є: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25.
На думку Консорціуму, зустрічний позов Товариства не відповідає умовам взаємопов'язаності та доцільності його спільного розгляду з первісним позовом, що є наслідком застосування ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Апелянт вважає, що постановляючи ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви Товариства до розгляду (спільно з первісним позовом Консорціуму) та об'єднуючи вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, місцевий суд порушив норми процесуального права (ст. 30, ч. 5 ст. 173, ст. 180 ГПК України), що призвело до прийняття незаконної ухвали про передачу матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Консорціум зазначає, що зустрічний позов Товариства містить вимогу, яка не є зустрічною по відношенню до вимог позовної заяви Консорціуму, крім того зустрічний позов Товариства має розглядатися за правилами виключної підсудності, а тому Товариства має звернутися з окремою позовною заявою до суду за правилами виключної підсудності.
Позиція Товариства щодо апеляційної скарги Консорціуму.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якій просить визнати зловживання процесуальними правами подання апеляційної скарги Консорціуму в частині відмови у задоволені клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства та залишити її без розгляду.
На думку Товариства, Господарський суд міста Києва обґрунтовано відмовив у задоволені клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства.
Товариство зазначає, що ч. 1 ст. 255 ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволені клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви, стороні, яка її не подавала.
Керуючись ст. 180 ГПК України, Товариство подало зустрічну позовну заяву до Консорціуму про розірвання спірного договору та стягнення збитків, оскільки вважає, що задоволення його зустрічного позову виключить повністю задоволення первісного позову.
Посилаючись на це та те, що специфікою спірних правовідносин у справі є виконання умов договору, Товариство вважає, що у спірному випадку необхідно виходити з положень ч. 1-2 ст. 27 ГПК України.
Товариство у поданому ним відзиві просить визнати зловживанням процесуальними правами подання Консорціумом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/13318/24 в частині відмови у задоволені клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства та залишити її без розгляду.
Консорціум надав відповідь на відзив, в якому вважає позицію Товариства необ'єктивною та такою, що носить маніпулятивний характер щодо підстав подання ним апеляційної скарги.
На думку Консорціуму, відзив Товариства не містить аргументів та заперечень, які спростовували би об'єктивні факти порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваної ухвали, наведені Консорціумом у апеляційній скарзі.
Консорціум вважає, що ГПК України містить чіткі вимоги щодо територіальної підсудності в т.ч. щодо порядку подання зустрічних позовів і право на подання зустрічного позову не може превалювати над іншими нормами ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення його доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2028, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.
На думку Товариства, суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права.
Товариство зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення коштів (збитків) у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а не зобов'язання відповідача надати роботи за договором або вчинити дії або утриматися від вчинення дій щодо нерухомого майна. Заявлена вимога стосується стягнення грошових коштів (збитків), пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань. Отже, предметом спору у цій справі є укладання, зміна, розірвання і виконання правочину, та спір не стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Оскільки специфікою спірних правовідносин у справі є виконання умов договору, то слід виходи із положень ч. 1-2 ст. 27 ГПК України.
Позиція Консорціуму щодо апеляційної скарги Товариства.
Консорціум надав відзив на апеляційну скаргу Товариства, у якому вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Посилаючись на приписи ст. 30 ГПК України та висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові №911/2390/18 від 16.02.2021 Консорціум зазначає, що майнова вимога Товариства є вимогою, яку слід розглядати за правилами виключної підсудності.
На думку Консорціуму, передбачене ч. 14 ст. 30 ГПК правило встановлює порядок подання зустрічних позовів, зміст якого свідчить, що у разі якщо зустрічний позов містить вимоги, які слід розглядати за правилами виключної підсудності, такий зустрічний позов не може бути об'єднаний з первісним позовом, що розглядається за правилами іншої підсудності, для спільного розгляду в одному провадженні, такий зустрічний позов повертається заявникові.
Консорціум просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення в частині вимог щодо направлення зустрічного позову Товариства для подальшого розгляду в Господарський суд міста Києва та в цій частині прийняти нове рішення, яким повернути зустрічну позовну заяву Товариства та продовжити розгляд позовної заяви Консорціуму в Господарському суді міста Києва.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 для розгляду апеляційної скарги Товариства сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А, Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13318/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 до надходження матеріалів справи №910/13318/24.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Консорціуму на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/13318/24 передано для розгляду колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13318/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Консорціуму на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 до надходження матеріалів справи №910/13318/24.
27.02.2025 матеріали справи №910/13318/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Консорціуму на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13318/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13318/24. Постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг Товариства та Консорціуму на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13318/24 в одному апеляційному провадженні. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ГПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Право на позов має два аспекти (значення): матеріально-правовий та процесуальний. Право на позов в матеріально-правовому значенні - це вимога позивача до відповідача. Право ж на позов у процесуальному значенні - це вимога позивача до суду.
Особа, яка реалізує право на позов у процесуальному значенні, повинна дотриматися низки умов реалізації права на пред'явлення позову, однією з яких виступає підсудність справи суду.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку - норм ГПК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною п. 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 14 ст. 30 ГПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч. 3 ст. 30 ГПК України).
Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів, яка означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч. 3 ст. 30 ГПК України).
Отже, ст. ст. 27-30 ГПК України врегульовано питання територіальної юрисдикції (підсудності) справ, які розглядаються господарськими судами в порядку господарського судочинства відповідно до предметної та суб'єктної юрисдикції.
Зокрема, ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ та визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У першому реченні ч. 14 цієї статті встановлено правило, згідно з яким зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову.
Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов, про що зазначено у другому реченні ч. 14 цієї статті.
Згідно з положеннями ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Водночас відповідно до приписів ч. 5 ст. 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже зустрічний позов Товариства містить дві вимоги, в т.ч. одну, щодо якої ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлює виключну підсудність, в той час як подання зустрічного позову визначено місцем розгляду первісного позову (ч. 14 ст. 30 ГПК України) Товариства і об'єднання таких вимог суперечить ч. 5 ст. 173 ГПК України.
Відповідно, розгляд цієї справи має здійснюватись Господарським судом міста Києва в частині вимог, що підпадають під правило, визначене у першому реченні цієї норми. Ті вимоги, які не підпадають під це правило, мають розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Таким чином, направлення справи для розгляду усіх первісно заявлених та зустрічних вимог, які підлягають розгляду Господарським судом міста Києва, за територіальною підсудністю до Господарському суду Одеської області за виключною підсудністю є передчасним, оскільки за виключною підсудністю мають бути заявлені до розгляду вимоги, що не підпадають під правило першого речення ч. 14 ст. 30 ГПК України.
Крім того, вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову (з кількома вимогами) разом з первісним, суд першої інстанції повинен чітко визначити, які с аме зустрічні вимоги взаємопов'язані з первісними і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 180 ГПК України).
Водночас це правило не позбавляє суд можливості ті зустрічні вимоги, які безпосередньо не пов'язані з первісними, а до того ж ще і підлягають розгляду за виключною підсудністю в іншому суді, залишити без розгляду, а не визначати їх як підставу для передачі всієї справи до іншого суду.
Разом з тим вимога апеляційної скарги Консорціуму про залишення зустрічної позовної заяви Товариства без розгляду (в повному обсязі) не може бути задоволена, оскільки таке рішення апеляційний суд може ухвалити виключно після розгляду справи по суті, чого ще не відбулося.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене вище за текстом цієї постанови, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції має бути скасована з направленням справи до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 280-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13318/24 задовольнити.
2. Апеляційну скаргу Консорціуму «Південна енергетична компанія» задовольнити частково.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13318/24 скасувати.
4. Справу №910/13318/24 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
5. У задоволенні вимог апеляційної скарги Консорціуму «Південна енергетична компанія» про залишення зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без розгляду відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак