01 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 638/6620/24
провадження № 22-ц/818/798/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О
сторони по справі:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2024 року у складі судді Рибальченко Л.М..-
В квітні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 631913346 від 24.11.2021 року у розмірі 96787.04 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.11.2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №631913346, відповідно до умов якого, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувалась в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, остання зобов'язується достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, надав позичальникові кредит, водночас позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, в зв'язку з чим в неї станом на 28.02.2023 року має місце заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 96787.04 грн. Посилався, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача 30.11.2022 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підставі викладеного, позивач АТ «Сенс Банк» просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 631913346 у розмірі 96787.04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631913346 у розмірі 96787 грн 04 коп та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено і підписано кредитний договір шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Умовами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання банком суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком та закриття рахунку. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач станом на 14 березня 2021 року має заборгованість за кредитом у розмірі 28 лютого 2023 року має заборгованість за кредитом у розмірі 96787,04 грн. Розрахунок підтверджений випискою по рахунку з кредитною карткою, виданою ОСОБА_1 , згідно з якою останній активно користувався нею. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання останньою своїх обов'язків з погашення кредиту.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в поновному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду є необґрунтованим, таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи з урахуванням, що позивач не має документального підтвердження перерахування або видачі грошових коштів відповідачі. У наданих суду копіях документів підпис відповідачки відсутній. Позивач не надав до суду відомостей про порядок та час утворення заборгованості, механізму розрахунку заборгованості, внесення позичальником суми на погашення заборгованості, нарахування відсотків за користування коштами. У кредитному договорі не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, відсутні умови які прописані в п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту споживача.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що підтверджується даними Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якої.
З акцепту вбачаються умови відкриття Відновлюваної кредитної лінії, а саме: найменування продукту: «RED», мета Кредиту для особистих потреб, сума встановленої Кредитної лінії складає 104000,00 грн., максимальний ліміт Кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою запропоновано встановити у розмірі 35,99 % річних. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн ( а.с. 6 зворот - 7).
24.11.2021 року ОСОБА_1 (ідентифікатор 3660) був підписаний паспорт споживчого кредиту, за умовами якого тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, максимальна сума ліміт кредиту - 200 000 грн; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; розрахунковий період дорівнює одному місяцю; тип картки - «MasterCard Debit World» неіменнна/іменна; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 848 грн.; процентна ставка - 35,99% річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 39,59%; абсолютне значення подорожчання кредиту - 170 грн.; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісячно, не менше розміру обов'язкового мінімального платежу - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, мінімум 50 грн.; пеня - 35,99%; штрафи за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт вчинення прострочення - 100 грн. в день вчинення прострочення, 300 грн. в разі, якщо сума прострочення заборгованості не погашено протягом 5 робочих днів ( а.с. 5 - 6).
Даними довідки про ідентифікацію АТ «Сенс Банк» підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 ,з якою укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк» ідентифікований в АТ «Сенс Банк» з одноразовим ідентифікатором 3660 ( а.с. 8).
Згідно розрахунку відповідач користувалась коштам, та вносила кошти на рахунок для погашення заборгованості, також нараховувались відсотки за кредитом. Що і призвели до наслідків заборгованості. ( а.с. 9).
Як вбачається з Виписки по рахунку заборгованості за кредитом, у ОСОБА_1 станом на 28.02.2023 року існує заборгованість за кредитом №631913346 в розмірі 77572,56 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 68404.37 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 383,35 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 13634.37 грн, заборгованості за неустойкою (комісією, штрафом) - 1896,34 грн ( а.с. 10 - 13).
06.11.2023 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов'язань, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 96787,04 грн ( а.с. 12).
При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ « Альфа Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником».
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутня ОСОБА_2 на укладення угоди, що була в наступному акцептована Банком (а.с.6 зворот -7).
Підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту не підтверджує укладення договору.
Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Згідно висновку Верховного Суду зробленого у вищезазначеній постанові ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним чином укладенням договору про споживчий кредит, дотриманням його форми та погодження умов.
Судова колегія не може погодитися я з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за відсотками, розмір і сплата яких між сторонами договору кредиту не узгоджена.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем, банком до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 28.12.2021 року по 24.02.2023 року, з якої вбачається, що встановлений ліміт кредиту становить 77 572,56 грн.
За змістом зазначеної виписки ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалась ними та протягом з 28.12.2021 по 24.02.2023 року та частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Згідно даних виписки по рахунку відповідач отримала 70951,20 грн, проте без урахування безпідставно нарахованих комісій та процентів повернула лише 9 167.72 грн. Тому з неї на користь Банку належить стягнути залишок неповернутих грошових коштів у розмірі 68 404,84 грн.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача фактично отриманих за договором кредиту, але не повернутих грошових коштів.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України порушення судом норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення суду та ухвалення нового рішення у справі.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині визначеної судом суми заборгованості.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково на 88,18%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2670,09 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає зміні зі зменшенням розміру судового збору з 3 028,00 грн до 2670,09 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 11.82% тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 537,21 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1817,98 (2670.90-537.21) грн.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року змінити в частині визначеної судом суми заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за договором кредиту № 631913346 від 24.11.2021 року у розмірі 68 404.84 (шістдесят вісім тисяч чотириста чотири) грн 84 коп.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 1817 ( одну тисячу вісімсот сімнадцять ) грн 98 коп. судового збору .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук