Справа № 761/12350/25
Провадження № 1-кс/761/8756/2025
28 березня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши матеріали клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві у кримінальному провадженні №12025100100000902 від 04.03.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Баку Республіка Азербайджан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст.15, ч.5 ст.190 КК України
Шевченківським УП ГУ НП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100100000902 від 04.03.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши вчинення злочинів, як основне джерело здобуття коштів для свого існування, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом шахрайств, підробленням та використанням завідомо підроблених документів, легалізацією майна, здобутого злочинним шляхом, у невстановлені дату, час, та місці, за невстановлених обставин, в якості об'єкта для заволодіння шляхом обману визначили квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку, на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1992, посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 1у-980 належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 08.06.2023 померла.
Згідно зі ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Таким чином, відповідно до закону вказана квартира повинна була перейти у власність громади міста Києва.
Разом з цим, на виконання спільного плану вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за невстановлених обставин отримали дублікат договору купівлі-продажу від 25.11.1992, посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 1у-980 (дубілкат виданий 11.11.2021 Київським державним нотаріальним архівом за № 1-482), відповідно до якого право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, з метою реалізації злочинного плану, направленого на заволодіння правом власності на вказану квартиру шляхом обману ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в різний час залучили ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які відповідно до відведених їм функцій мали брати участь у вчиненні правочинів, використовуючи при цьому підроблені документи. На вказану пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 останні добровільно погодились, чим вступили у попередню змову.
В подальшому, у невстановлені дату, час та місці, однак до 18.03.2024, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, отримали паспорт та ідентифікаційний номер платника податків ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також фотокартку із зображенням ОСОБА_13 , яка в подальшому шляхом вклеювання була використана для виготовлення підробленого документу - паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22.08.2003 Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві, на ім'я ОСОБА_9 .
З метою доведення злочинних дій, направлених на заволодіння правом власності на зазначену вище квартиру, ОСОБА_6 25.03.2024 приблизно о 15 год. 00 хв., використовуючи автомобіль Nissan X-Trail, який перебував у його користуванні, особисто привіз ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до будівлі за адресою АДРЕСА_3 , де на них вже чекав ОСОБА_7 .
Далі ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, виконуючи свою функцію у вчиненні шахрайського заволодіння правом власності на вказану вище квартиру, для вчинення правочину між ОСОБА_11 (продавець), яка мала використати підроблений документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 22.08.2003 Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві, на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (покупець), супроводив останніх до приміщення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_14 , яка здійснює свою діяльність за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, а ОСОБА_6 , у свою чергу, разом із ОСОБА_10 залишились чекати на завершення правочину в автомобілі Nissan X-Trail.
Прибувши до приміщення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_14 , за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ОСОБА_7 надав останній для складання, укладання та посвідчення договору купівлі-продажу квартири дублікат договору купівлі-продажу від 25.11.1992, посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 1у-980 (дубілкат виданий 11.11.2021 Київським державним нотаріальним архівом за № 1-482), відповідно до якого право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, ОСОБА_12 надав нотаріусу свої документи, що посвідчують його особу, а ОСОБА_11 , виконуючи відведену їй функцію надала нотаріусу підроблений документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 22.08.2003 Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві, на ім'я ОСОБА_9 .
У свою чергу, у приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_14 під час перевірки документів, наданих ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , виникли підозри щодо дійсності документів, наданих останньою, у зв'язку із чим, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_14 прийняла рішення про відмову посвідченні договору купівлі-продажу на підставі наданих документів.
Із урахування вказаних обставин, здійснення правочину, пов'язаного із набуттям права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перенесено на 26.03.2024, однак не було реалізовано у зв'язку із затриманням останніх в порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції під час вчинення іншого кримінального правопорушення, а саме заволодіння грошовими коштами добросовісного набувача, шляхом продажу йому об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , право власності на яку придбано, шляхом обману (шахрайство) та яка є речовим доказом у кримінальному провадженні №12015100040001016 від 22.01.2015 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано до суду 27.04.2018.
Отже, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
26.03.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
26.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Підозрюваний та захисники заперечували проти клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість висунутої підозри. Крім того, зазначили, що обрання більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Дослідивши надані матеріали слідчий суддя бере до уваги документи, що підтверджують причетність ОСОБА_6 до злочинної діяльності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
У матеріалах клопотання достатньо наявних даних, які указують на факти, що ОСОБА_6 міг вчинити вказане правопорушення і такі є переконливим для суду.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч. 1 ст. 276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою, і доводи сторони захисту такої обґрунтованості не спростовують.
При вирішенні питання про ризики, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України.
Також ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою безпідставної зміни, або відмови їх від раніше наданих показань, оскільки на даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, а відтак ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя також вважає, про високу ймовірність існування ризику того, що може ОСОБА_6 перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
Відтак, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів.
Так, вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, оскільки підозрюваному, як вбачається з юридичного формулювання підозри, не інкримінується вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "Алєксандр Макаров проти Росії" (Aleksandr Makarov v Russia) № 15217/07 " зазначено, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain), Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).
Встановлюючи розмір застави для ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, показання ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу підозрюваного та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та майбутньому зміг забезпечити відшкодування шкоди, у зв'язку з чим дійшов до висновку, що застава в межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1514000 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 (п'ятдесят вісім) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 травня 2025 року, включно.
Визначити розмір застави у вигляді 500 (п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з особами, що перебувають у статусі підозрюваних, свідків, потерпілих в межах даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
У порядку ст. 206 КПК України доручити ТУ ДБР, розташованому в м. Києві перевірити обставини, які викладені в заяві захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 від 27.03.2025 вих. № 198.2.2280.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним та захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1