Справа № 761/10977/25
Провадження № 1-кс/761/7904/2025
15 квітня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 26911) клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчий ОСОБА_5 зазначила про таке.
Слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що в невстановлений час, але не пізніше січня 2025 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлений, за невстановлених обставин, у ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_4 виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
З метою реалізації вказаного умислу у невстановлені досудовим розслідуванням час, дату та місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, буде здійснюватися в порушення вимог Законів України від 15.02.1995 «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», переслідуючи корисливий мотив, придбали у невстановленої особи наркотичні засоби та психотропні речовини, після чого почали зберігати їх у лише відомих останнім місцях.
Так, 06.03.2025, приблизно о 15 год 00 хв, особа яка надала згоду на участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин та наркотичних засобів, обрала собі анкетні дані « ОСОБА_8 » та щодо якої застосовано заходи безпеки, під час телефонної розмови із ОСОБА_4 , узгодили умови придбання у нього наркотичного засобу, одночасно обумовивши місце зустрічі.
Надалі 06.03.2025, близько 17 год 35 хв, ОСОБА_4 прибув до попередньо обумовленого місця зустрічі з « ОСОБА_8 » за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 50-А, де зустрівшись із останнім, діючи з корисливих мотивів, передав « ОСОБА_8 », тобто незаконно збув, наркотичний засіб - кокаїн, отримавши від « ОСОБА_8 » грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США.
При цьому 06.03.2025, у період часу з 17 год 43 хв до 17 год 55 хв, перебуваючи за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 50-А, « ОСОБА_8 » добровільно видав для вилучення працівникам правоохоронного органу порошкоподібну речовину білого кольору у фольгованому згортку, що поміщена до полімерного зіп-пакету, яка згідно з висновком експерта містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,160 грамів, яку останньому незаконно збув ОСОБА_4 .
Так, 12.03.2025 в період часу з 14 год. 03 хв. до 14 год. 58 хв. під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено:
- два вакумованих полімерних пакети з п'ятьма згортками фольги з білою порошкоподібною речовиною частково збитою в грудки;
- порожні зіп-пакети;
- зіп-пакет із білою порошкоподібною речовиною;
- мірні ваги з нашаруванням в робочому стані;
- зіп-пакет із пігулками сірого кольору невідомого походження у кількості 7 (семи) штук;
- порожні зіп-пакети у великій кількості;
- дві скетч-картки «Київстар» та «лайфсел» НОМЕР_1 .
12.03.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
13.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
У зв'язку викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 18.03.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 19.03.2025 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчими Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 761/9055/25 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу обшуку від 12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва під час проведення обшуку виявлено та вилучено майно, зокрема на яке слідчий просить накласти арешт.
Крім того, 13.03.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Звернення слідчого 13.03.2025 з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 від 13.03.2025 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на вилучене майно, зазначене прокурором у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість цього кримінального провадження.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 13.03.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього. При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- два вакумованих полімерних пакети з п'ятьма згортками фольги з білою порошкоподібною речовиною частково збитою в грудки;
- порожні зіп-пакети;
- зіп-пакет із білою порошкоподібною речовиною;
- мірні ваги з нашаруванням в робочому стані;
- зіп-пакет із пігулками сірого кольору невідомого походження у кількості 7 (семи) штук;
- порожні зіп-пакети у великій кількості;
- дві скетч-картки «Київстар» та «лайфсел» НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1