ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1212/25
провадження № 2/753/4176/25
"15" квітня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
15 квітня 2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви представник позивача, зазначив, що предметом вищевказаного позову є стягнення коштів у розмірі 27 5000,00 доларів США, що еквівалентно 1 136 602,50 грн.
У період перебування у зареєстрованому шлюбі відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики з позивачем на суму 30 000,00 доларів США. Частина грошових коштів була повернута, при цьому зобов'язання на суму 27 500,00 доларів США залишаються невиконаними. Позивачу стало відомо, що наразі триває судовий спір між відповідачами щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя. Після постановлення судового рішення відповідачами може бути відчужено майно, що належить їм на праві власності, що поставить позивача у вкрай невигідне становище, оскільки він буде позбавлений можливості виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, що змушує його звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 власником квартири АДРЕСА_1 .
У зв'язку з вищезазначеним, у позивача є всі підстави вважати, що квартира може бути відчужена на користь третіх осіб та у разі не забезпечення позову може бути утруднене чи неможливе виконання рішення суду.
Зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду з відповідною позовною заявою для захисту своїх прав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одними із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконавати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08.05.2019 у справі № 487/7097/18 та від 25.09.2019 у справі №320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 01.04.2025 ОСОБА_2 залишився власником квартири АДРЕСА_1
Також, позивачем не зазначене, яка вартість квартири відповідача та хто мешкає в ній, тобто, зі змісту заяви про забезпечення позову про стягнення грошових коштів не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на квартиру відповідача, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову, у вигляді арешту, не зазначено вартість майна та чи співмірна ця вартість ціні позову.
Виходячи зі змісту позовних вимог, вказана квартира не є предметом позову, предметом якого є стягнення грошових коштів в розмірі, що явно не відповідає вартості квартири. Твердження представника позивача про те, що продаж квартири може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову нічим не підтверджені і спростовуються висновком про те, продаж квартири відповідачем навпаки може сприяти поверненню грошових коштів позивачу і мирному врегулюванню спору.
Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову з якою заявник звернувся до суду, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, висновок про обґрунтованість припущення про наміри відчуження об'єктів нерухомого майна є передчасним, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: