Справа №705/243/25
2/705/1337/25 РІШЕННЯ
14 квітня 2025 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Воронова Євгенія Євгенійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Другої уманської державної нотаріальної контори про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії,
Адвокат Воронов Є.Є., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Другої уманської державної нотаріальної контори про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 та після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до Другої уманської державної нотаріальної контори. Проте Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку з неможливістю встановлення належності даного житлового будинку померлій ОСОБА_2 . У вказаній постанові зазначено, що у документах, виданих на ім?я спадкодавця, існують розбіжності у написанні її прізвища, адже у Свідоцтві про смерть зазначено прізвище спадкодавця « ОСОБА_3 », а у правовстановлюючих документах на житловий будинок зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Позивач вважає Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024 такою, що порушує її права, як спадкоємця, оскільки спадщина нею була прийнята та вчинені всі необхідні дії для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідач не витребував у позивача чи іншої особи експертний висновок щодо «розбіжності» у прізвищі спадкодавця та безпідставно здійснив відмову у вчиненні нотаріальної дії, хоча позивач є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, нею було подано відповідний пакет документів та надано для огляду нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Також у позові зазначено, що відповідно до експертного висновку кандидата філологічних наук ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» ОСОБА_5 , «Розходження в українських записах прізвища ОСОБА_4 (а)/Рудніцький/а викликане графічним впливом російської форми цього прізвища (Рудницкий/Рудницкая) та/або фонетичними коливаннями в вимові голосного [і/и] в ареалі документальної фіксації української форми прізвища. Лінгвістична ідентифікація аналізованих записів базується на їхньому співвіднесенні з типовими девіаціями в практиці документування власних назв». Тому позивач вважає, що зазначені прізвища у наданих нею нотаріусу документах « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 » є ідентичними, чим підтверджується право власності на спадкове майно, у зв?язку з чим відмова нотаріуса була безпідставною, а винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст. 274-279 ЦПК України, без виклику сторін, а також роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також вказаною ухвалою витребувано з Другої уманської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 81/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За вх. № 3828 від 12.02.2025 від завідуючої Другої уманської державної нотаріальної контори Великої К.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до пп. 4.14. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов?язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Відповідно до пп. 4.16.п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. З наданих ОСОБА_1 документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Старосвітською О.Г. 06.08.1987 за реєстровими №№ 859,861, слідує, що прізвище особи, на ім'я якої вони видані « ОСОБА_4 » (примітка: нотаріальне діловодство здійснювалось українською мовою), водночас прізвище спадкодавця згідно свідоцтва про смерть « ОСОБА_3 », що унеможливлювало прийняття цих документів, виданих на прізвище « ОСОБА_4 » для нотаріального оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 і призвело до винесення оскаржуваної постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії. Якщо прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в правовстановлюючому документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, суд розглядає справи про встановлення факту належності таких правовстановлюючих документів особі. Наданий до суду позивачем експертний висновок кандидата філологічних наук державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» Ажнюк Л.В. не може бути розцінений нотаріусом як безспірний факт належності документів, що посвідчують право власності на майно, померлій, він може бути виключно доказом для встановлення такого факту належності документів судом. Також позивач ставить вимогу про зобов'язання Другої уманської державної нотаріальної контори видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок. Проте згідно практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 185/9807/19 (провадження № 61-11410св20) зазначено: «суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта. Тобто суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції». Крім того, необхідно враховувати, що ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права (матеріально-правова вимога повинна співвідноситись із обставинами порушення права чи законного інтересу); забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (в результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, в якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу), ефективним способом захисту права в даному випадку є вимога про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, а не оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки задоволення такої вимоги не відновлює порушеного права позивача. Зважаючи на вищевикладене, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024 є законною, винесеною з урахуванням фактичних матеріалів спадкової справи, а тому не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом вказаних процесуальних норм об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із поданої позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_2 у Другій уманській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 72387633 за заявою дочки ОСОБА_1 .
Наданими суду копіями документів, які містяться у спадковій справі № 72387633, підтверджується факт родинних відносин між померлою ОСОБА_2 , як матір?ю, та її дочкою ОСОБА_1 , а саме: копією Свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_2 (російською мовою) та його перекладом на українську мову та копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (російською мовою) та його перекладом на українську мову, відповідно до якого громадянка ОСОБА_6 26.04.1974 зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_7 , після чого отримала прізвище « ОСОБА_8 ».
02.05.2024 ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 до Другої уманської державної нотаріальної контори.
Постановою державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори Великої К.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку з неможливістю встановлення належності даного житлового будинку померлій ОСОБА_2 . У вказаній постанові зазначено, що у документах, виданих на ім?я спадкодавця, існують розбіжності у написанні її прізвища, адже у Свідоцтві про смерть зазначено прізвище спадкодавця « ОСОБА_3 », а у правовстановлюючих документах на житловий будинок зазначено прізвище « ОСОБА_4 ».
Із наданих державному нотаріусу правовстановлюючих документів на спадкове майно вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом № 861 від 06.08.1987 спадкоємцем майна ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_2 , яка успадкувала у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 06.08.1987 ОСОБА_2 належить право власності на частку у спільній сумісній власності майна, набутого подружжям за час шлюбу, а саме: на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Рішення Маньківської селищної ради № 24-14/VІІІ від 30.11.2022 вулиця Філатова в селищі Маньківка Черкаської області перейменована на АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки № 347 від 14.10.2024, виданої КП «ЧООБТІ», станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 .
Статтею 1 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтва про право на спадщину.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії визначено у частині 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Так, у ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом врегульовано ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
Відповідно до п. 3, 4 глави 13 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно з п.п. 4.12 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Згідно з п.п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п.п. 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом визначено те, що у документах, виданих на ім?я спадкодавця, існують розбіжності у написанні її прізвища, адже у Свідоцтві про смерть зазначено прізвище спадкодавця « ОСОБА_3 », а у правовстановлюючих документах на житловий будинок зазначено прізвище « ОСОБА_4 ».
Тобто, у документах, наданих заявником нотаріусу, існують розбіжності у прізвищі спадкодавця та правовстановлюючих документах на спадкове майно. При цьому нотаріальний процес - це процес оформлення на підставі безспірних документів, в якому не передбачено існування «формальних помилок». Документ повинен відповідати вимогам закону, як по формі, так і по змісту, і такий документ приймається для вчинення нотаріальної дії, або, якщо документ не відповідає встановленим законом вимогам - він не приймається для вчинення нотаріальної дії.
Стосовно наданого позивачем експертного висновку кандидата філологічних наук ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» ОСОБА_5 , в якому тлумачиться, що прізвища « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 » є ідентичними, суд зазначає, що вказаний висновок був виготовлений 16.12.2024, тому навіть фізично не міг бути врахований нотаріусом при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 20.11.2024.
За встановлених обставин вимога позивача про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, з якого вбачається, що суд не може зобов'язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження №61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Тобто суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19).
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом необхідно також відмовити.
Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що у задовленні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: Друга уманська державна нотаріальна контора; Черкаська область, м. Умакнь, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 02887541.
Суддя О.І.Єщенко