ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 3/501
25.12.07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин
«Знання»
До Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
Про зобов'язання належного виконання договору оренди № 1134
від 28.07.1994
Суддя Сівакова В.В.
Представники:
від позивача Король О.В. -по дов. № б/н від 05.11.2007
від відповідача Бородій Я.В. -по дов. № 155/1/11-5654 від 15.10.2007
У засіданні брали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.12.2007 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання»про зобов'язання Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»належним чином виконувати договір оренди від 28.07.1994 № 1134 та визнання таким, що не має юридичної сили повідомлення КП «Київжитлоспецексплуатація»про припинення дії 16.10.2007 договору оренди від 28.07.1994 № 1134 з вимогою до ТОВ «Книжковий магазин «Знання» звільнити займані приміщення до 10.11.2007.
Позивачем 13.12.2007 подано заяву про зміну та доповнення позовних вимог, в якій заявник просить зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні позивачем приміщеннями по вул. Хрещатик, 44 в м. Києві, наданому йому в оренду за договором оренди від 28.07.1994 № 1134 та зобов'язання відповідача до закінчення строку договору оренди від 28.07.1994 утриматись від вчинення дій, направлених на звільнення приміщень по вул.. Хрещатик, 44, літ А у м. Києві від майна та членів трудового колективу позивача.
Відповідач у письмовому відзиві з урахуванням змін та доповнень до позовної заяви проти позову заперечує з наступних підстав. 28.07.1994 між Державним комунальним житлово-ремонтним об'єднанням, правонаступником якого є КП «Київжитлоспецексплуатація»(відповідач) та Державним комунальним підприємством (ДКП) «Книжковий магазин «Знання». Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. В даному договорі строк не може бути визначений, оскільки термін закінчення дії договору не визначений певною календарною датою, а визначений подією, щодо якої невідомо настане вона чи ні, тому подія вказана у договорі оренди (до початку реконструкції вул. Хрещатик) не може вважатись терміном відповідно до визначення встановленого ч. 2 ст. 252 ЦК України. Згідно п. 2 ст. 763 ЦК України якщо строк найму (оренди) не встановлений, договір найму (оренди) вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму (оренди), укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму (оренди) нерухомого майна - за три місяці. На виконання ст. 118 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були видані доручення Першого віце-прем'єр-міністра України Азарова М.Я. № 3290 від 30.01.2007 та доручення Першого заступника Голови КМДА Басса Д.Я. № 16050 від 28.04.2007 щодо перегляду договорів оренди комунального майна у місті Києві до кінця червня 2007 року. Про закінчення договору оренди, про припинення його дії відповідач повідомив позивача листом від 16.07.2007 № 155/1/11-4075. А також листом від 31.10.2007 №155/1/11-6024 з вимогою звільнити вказане нежиле приміщення та передати його за актом КП «Київжитлоспецексплуатація»до 10.11.2007. Відповідно до ст.ст. 2, 3 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди. Враховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини, користування нежилим приміщенням будинку № 44- Б по вул. Хрещатик, яке відповідачу не належить, є протиправним. Відповідач не заперечує проти тверджень позивача з приводу викупу ним цілісного майнового комплексу. Зазначає, що нежиле приміщення не належить до цілісного майнового комплексу підприємства у даному випадку, а також позивачем не надано належних доказів, які підтверджують право власності на нерухоме майно(правовстановлюючі документи) і по-третє доводи позивача суперечать його фактичним діям з приводу сплати орендної плати за користування вказаного нерухомого приміщення протягом останніх 12 років. Вважає, що відповідно до вимог статті 16 ЦК України визнання таким, що не має юридичної сили повідомлення не може бути задоволено судом, оскільки не підпадає під встановлені чинним законодавством способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог та просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
28 липня 1994 року між Державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням (орендодавцем), правонаступником якого є КП «Київжитлоспецексплуатація», та Державним комунальним підприємством «Книжковий магазин «Знання»(орендарем), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання», було укладено договір оренди нежилого будинку (приміщення) № 1134.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження представника Президента України в м. Києві від 16.05.1994 № 400 та ордеру № 20055 від 08.07.1994 передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення на першому та другому поверсі з підвалом по вул. Хрещатик, 44-Б, загальною площею 866 кв. м. в тому числі підвал площею 446 кв. м.
Відповідно до п. 6.2. договору строк дії договору встановлений з 01.07.1994 по тимчасово до початку реконструкції вул. Хрещатик.
17.10.2006 між КП «Київжитлоспецексплуатація»та ТОВ «Книжковий магазин «Знання»було укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторонами було встановлено з 17.10.2006 новий розмір орендної плати за нежилі приміщення у будинку за адресою вул. Хрещатик, 44, літ. А.
Листом від 16.07.2007 за № 155/1/11-4075 відповідач повідомив позивача про припинення з 16.10.2007 дії договору № 1134 від 28.07.1994.
Відповідач листом від 31.10.2007 № 155/1/11-6024, отриманий позивачем 03.11.2007, повідомив позивача про те, що договір оренди № 1134 від 28.07.1994 на нежитлове приміщення у будинку № 44 літер Б на вул. Хрещатик припинив свою дію 16.10.2007 та запропонував до 10.11.2007 звільнити займані приміщення та передати їх за актом КП «Київжитлоспецексплуатація».
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.
Спір між позивачем та відповідачем виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що в договорі оренди від 28.07.1994 встановлено строк його дії, а саме визначено термін закінчення дії договору, а тому до настання вказаних в договорі обставин відповідач не має права вимагати звільнення приміщення, такі дії позивач вважає неправомірними та розцінює як неналежне виконання умов договору оренди. Відповідач вважає, що договір оренди від 28.07.1994 є безстроковим, ним не вчинювались дії, які б перешкоджали користуванню майном, а вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до частини 2 п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Стаття 763 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Відповідно до змісту ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном, відповідно, є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Стаття 252 Цивільного кодексу України дає визначення строку та терміну. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Таким чином, Цивільний кодекс України чітко розрізняє поняття строк та термін, а в п. 6.2. договору від 28.07.1994 визначено, що він укладений тимчасово, до початку реконструкції вул. Хрещатик. Тобто, договором визначено саме термін, а не строк його дії.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір оренди від 28.07.1994 № 1134, припинив свою дію з 16.10.2007 у зв'язку з направленням КП «Київжитлоспецексплуатація» повідомлення від 16.07.2007 за № 155/1/11-4075.
Позивач заявляє позовні вимоги про зобов'язання належним чином виконувати договір оренди від 28.07.1994, визнання таким, що не має юридичної сили повідомлення КП «Київжитлоспецексплуатація» про припинення дії 16.10.2007 договору оренди від 28.07.1994 № 1134 з вимогою до ТОВ «Книжковий магазин «Знання»звільнити займані приміщення до 10.11.2007, зобов'язання КП «Київжитлоспецексплуатація»не чинити перешкод у користуванні ТОВ «Книжковий магазин «Знання»приміщеннями по вул. Хрещатик, 44, м. Київ, наданими йому в оренду за договором оренди від 28.07.1994 р. № 1134, зобов'язати КП «Київжитлоспецексплуатація»до закінчення строку договору оренди від 28.07.1994 № 1134 утриматись від вчинення дій, направлених на звільнення приміщень по вул. Хрещатик, 44, літ. «А», м. Київ від майна та членів трудового колективу ТОВ «Книжковий магазин «Знання».
Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір оренди № 1134 від 28.07.1994 визначає права та обв'язки сторін.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
При цьому, орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Усунення перешкод в користуванні має передбачати фактичні та конкретні дії, що мають бути вчинені відповідачем, або від вчинення яких він має утриматись.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України (ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України) визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч названим нормам позивач не надав доказів порушення або не виконання (не належного виконання) відповідачем умов вказаного договору, не зазначив, які саме положення договору порушуються відповідачем. Позивач не подав жодного доказу того, що відповідач чинить йому перешкоди в користуванні приміщеннями, а направлення листів не перешкоджає позивачу на сьогоднішній день користуватися приміщеннями.
Щодо позовних вимог про зобов'язання утриматися в майбутньому від вчинення дії, то суд не має прав обмежувати права сторони за договором на майбутнє.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 вказаної статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів.
Стаття 20 Господарського кодексу України визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, визначеним в частині 2 вказаної статті.
Вимога позивача про визнання таким, що не має юридичної сили повідомлення є встановленням факту та в будь-якому випадку не призводить до поновлення порушених прав.
Вимога про визнання повідомлення таким, що не має юридичної сили є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання»до КП «Київжитлоспецексплуатація»задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Суддя
В.В. Сівакова
Рішення підписано 27.12.2007